Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"02" березня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/937/19
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Андишули Ю.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Іванівський"
про стягнення заборгованості в сумі 341 531 грн 09 коп.,
у судове засідання учасники справи не з'явилися.
Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 7002140RC15632.
У грудні 2019 року Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства "Іванівський" (далі - Підприємство, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 341 531 грн 09 коп., з яких: 243 537 грн 02 коп. - основний борг, 63 065 грн 19 коп. - пеня, 23 219 грн 24 коп. - інфляційних втрат, 11 709 грн 64 коп. - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору складського зберігання зерна № 26-ЗБ/2017 від 1 серпня 2017 року.
Ухвалою суду від 28 грудня 2019 року позовну заяву Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 21.12.2019 р. № 130-2-19/7661 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи призначено на 27 січня 2020 року.
14 січня 2020 року від позивача на адресу суду надійшло повідомлення від 13.01.2020 р. № 130-2-19/105 (а.с. 66), в якому останній зазначив, що після подання позову відповідач не здійснював погашення існуючої заборгованості, а відтак ціна позову не змінилася.
Крім того, 14 січня 2020 року від позивача на адресу суду надійшло клопотання від 13.01.2020 р. № 130-2-19/104 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 67-68).
Ухвалою суду від 16 січня 2020 року вищезазначене клопотання задоволено та доручено Господарському суду м. Києва забезпечити проведення судового засідання у справі № 918/937/19, яке відбудеться 27 січня 2020 року, в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 27 січня 2020 року оголошувалася перерва до 24 лютого 2020 року.
27 січня 2020 року від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання від 24.01.2020 р. № 130-2-19/355 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 84).
Ухвалою суду від 28 січня 2020 року вищезазначене клопотання задоволено та доручено Господарському суду м. Києва забезпечити проведення судового засідання у справі № 918/937/19, яке відбудеться 24 лютого 2020 року, в режимі відеоконференції.
24 лютого 2020 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії акту звірки взаємних розрахунків (а.с. 95-96).
У судовому засідання 24 лютого 2020 року оголошувалася перерва до 26 лютого 2020 року.
24 лютого 2020 року від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання від 24.02.2020 р. № 130-2-19/834-1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 100).
Ухвалою суду від 16 січня 2020 року вищезазначене клопотання задоволено та доручено Господарському суду м. Києва забезпечити проведення судового засідання у справі № 918/937/19, яке відбудеться 27 січня 2020 року в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 27 січня 2020 року оголошувалася перерва до 24 лютого 2020 року.
24 лютого 2020 року від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання від 24.02.2020 р. № 130-2-19/834-1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 100-102).
Ухвалою суду від 24 лютого 2020 року у задоволенні вищезазначеного клопотання відмовлено.
25 лютого 2020 року від позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення від 24.02.2020 р. № 130-2-19/842 (а.с. 107-108). В даних поясненнях позивач зазначив, що згідно акту звірки взаєморозрахунків, на який посилається відповідач, в системі "1С Бухгалтерія" філії АТ "ДПЗКУ" "Дубенський комбінат хлібопродуктів" (далі - Філія) обліковується заборгованість Підприємства за договором складського зберігання зерна № 26-ЗБ/2017 від 01.08.2017 р. в сумі 195 648 грн 77 коп. Разом з тим, внаслідок пошкодження системи "1С Бухгалтерія" Філії вірусом "Петя" та втрати частини даних за 2017-2018 роки, дані обліку системи "1С Бухгалтерія" Філії не завжди відображаються коректно. Відтак, позивач зазначає, що вказане ставить під сумнів правильність відображення в акті звірки взаєморозрахунків, сформованому системою "1С Бухгалтерія" Філії, заборгованості Підприємства за договором в сумі 195 648 грн 77 коп. Також позивач зазначив, що до позовної заяви надані докази того, що справжня сума заборгованості Підприємства перед Філією за договором становить 243 537 грн 02 коп. Крім того, позивач зазначив, що відповідачем не надано документів первинного бухгалтерського обліку, які б могли підтвердити достовірність інформації, викладеної в акті звірки взаєморозрахунків. Відтак, позивач зазначив. що розмір заборгованості Підприємства перед Товариством за договором складського зберігання зерна № 26-ЗБ/2017 від 01.08.2017 р. становить 243 537 грн 02 коп.
26 лютого 2020 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання з додатками (а.с. 116-130), до якого долучено Акт звірки взаєморозрахунків за період 01.07.2017 - 23.07.2018, платіжне доручення від 07.02.2018 р. № 27 на суму 30 000 грн 00 коп., платіжне доручення від 13.02.2018 р. № 33 на суму 40 000 грн 00 коп., платіжне доручення від 08.02.2018 р. № 191 на суму 30 000 грн 00 коп., платіжне доручення від 20.07.2018 р. № 253 на суму 10 000 грн 00 коп., платіжне доручення від 28.02.2018 р. № 333 на суму 50 000 грн 00 коп., Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.10.2018 р., накладну від 31 жовтня 2018 р. № 66, накладну від 31 жовтня 2018 року № 67, накладну від 31 жовтня 2018 року № 68, накладну від 31 жовтня 2018 року № 69, Акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2018 - 01.12.2018, платіжне доручення від 18 листопада 2019 р. № 167 на суму 110 000 грн 00 коп. та Акт звірки взаєморозрахунків за період 2019 р.
У судове засідання 26 лютого 2020 року позивач не з'явився, про дату, час і місце даного засідання був належним чином повідомлений, що зафіксовано у дисках технічного запису та режиму відеоконференції розгляду даної справи.
Відповідач у судове засідання 26 лютого 2020 року також не з'явився, про дату, час і місце даного засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується підписом представника останнього у, наявній в матеріалах справи, розписці від 24.02.2020 р. (а.с. 99). Крім того, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 26.02.2020 р., суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).
У судовому засіданні 26 лютого 2020 року судом було прийнято рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
1 серпня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі директора філії ПАТ "ДПЗКУ" Дубенський комбінат хлібопродуктів Ярощука Анатолія Андрійовича (далі - Зерновий склад) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Іванівський" (далі - Поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна № 26-ЗБ/2017 (далі - Договір; а.с. 13-21), за умовами якого Поклажодавець зобов'язаний передати зерно, а Зерновий склад - прийняти його на зберігання на умовах, визначених Договором.
Судом встановлено, що на виконання Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 серпня 2019 року № 502 10 вересня 2019 року змінено тип публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з публічного на приватне та перейменовано останнє в акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
Зерно, згідно цього Договору - плоди зернових, насіння олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей (пункт 1.2. Договору).
Згідно п. 1.3. Договору кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються Зерновим складом Поклажодавцю відповідно до умов Договору.
Відповідно до п. 3.3. Договору Поклажодавець зобов'язаний своєчасно розраховуватися за надані йому послуги з приймання, оформлення, зберігання, відвантаження зерна та надання додаткових послуг, пов'язаних із зберіганням зерна.
Пунктом 4.10. Договору визначено, що на підтвердження прийняття зерна на зберігання на кожну партію зерна, прийняту протягом доби, Зерновий склад видає Поклажодавцю складський документ із зазначенням фізичної ваги та фактичних показників якості зерна, а також залікової ваги. Залікова вага розраховується згідно з додатком № 3 до Положення, із врахуванням фізичної ваги та показників для розрахунків, встановлених у Додатку № 2 до Договору.
Розрахунки за надані послуги здійснюються в безготівковій формі, в національній валюті України - гривні з урахуванням податку на додану вартість (п. 9.2. Договору).
Згідно п. 9.3. Договору тарифи на послуги Зернового складу наводяться у Додатку № 1 до Договору і є складовою та невід'ємною частиною Договору.
Пунктом 9.4. Договору встановлено, що Поклажодавець сплачує вартість Зернового складу, пов'язаних з прийманням, очищенням, сушінням зерна при переданні такого зерна на зберігання з моменту видачі складського документу на таке зерно, а також сплачує вартість послуг Зернового складу по зберіганню зерна щомісячно, до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги. Оплата здійснюється з розрахунку залікової ваги зерна. У випадку, якщо фактична вага зерна, внаслідок проведення доробки чи природного убутку відрізняється від залікової, що підтверджується відповідним актом-розрахунком, наданим Поклажодавцю, оплата за зберігання з моменту підписання такого акту здійснюється з розрахунку фактичної ваги зерна, вказаної у такому акті.
Відповідно до п. 9.5. Договору у випадку прострочення строків оплати послуг, Зерновий склад має право нарахувати пеню Поклажодавцю в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє сторони від виконання договірних зобов'язань.
Зерновий склад має право в разі прострочення оплати вартості послуг більш ніж на 60 календарних днів погасити заборгованість зерном в односторонньому порядку по ринковим цінам, що діють на момент такого погашення.
Згідно п. 9.6. Договору Зерновий склад може виставляти рахунки на оплату наданих послуг. Відсутність рахунку Зернового складу на дату оплати, визначену згідно цього Договору, не звільняє Поклажодавця від обов'язків по оплаті вартості послуг Зернового складу.
Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 30 травня 2018 року, а в частині виконання зобов'язань про нерозголошення конфіденційної інформації - згідно відповідних умов Договору (п. 16.1. Договору).
Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.
Товариством оформлено наступні складські квитанції на зерно (а.с. 26-42), згідно яких відповідач передав, а позивач прийняв у нього на зберігання зерно пшениці, кукурудзи та сої.
Як зазначив позивач, відповідач частково оплатив за надані послуги за Договором та станом на 23 липня 2018 року заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становила 438 649 грн 62 коп. (що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків).
31 жовтня 2018 року між Товариством та Підприємством було підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с. 44), яким сторони підтвердили наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за Договором в сумі 438 649 грн 62 коп. та вирішили припинити взаємні грошові зобов'язання на суму 85 112 грн 60 коп., які існували у відповідача перед позивачем за Договором, а у позивача перед відповідачем за договором поставки № 1 від 07.09.2018 р.
Відтак, як зазначив позивач внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором зменшилася на суму 85 112 грн 60 коп. та стала 353 537 грн 02 коп.
19 листопада 2019 року відповідач частково погасив заборгованість за Договором в розмірі 110 000 грн 00 коп., що підтверджується відповідною банківською випискою (а.с. 45-46).
Відтак, як зазначив позивач, на момент звернення з позовом до суду за відповідачем рахується заборгованість за Договором в сумі 243 537 грн 02 коп.
В матеріалах справи наявний Акт звірки взаємних розрахунків за період 01.07.2017 - 23.07.2018 (а.с. 117), з якого вбачається, що залишок заборгованості Підприємства перед Товариством на 23.07.2018 р. становить 438 649 грн 62 коп. Даний акт також долучений позивачем до позовної заяви (а.с. 43).
Вищезазначений акт звірки взаєморозрахунків зі сторони Товариства підписаний головним бухгалтером, зі сторони Підприємства - директором, та скріплений печатками цих юридичних осіб.
Також в матеріалах справи наявний Акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2018 - 01.12.2018 (а.с. 128), з якого вбачається, що залишок заборгованості Підприємства перед Товариством на 01.12.2018 р. становить 305 648 грн 77 коп.
Вищезазначений акт звірки взаєморозрахунків зі сторони Товариства підписаний бухгалтером бухгалтерії, зі сторони Підприємства - директором, та скріплений печатками цих юридичних осіб.
Крім того, в матеріалах справи наявний Акт звірки взаємних розрахунків за період 2019 р. (а.с. 130), з якого вбачається, що залишок заборгованості Підприємства перед Товариством на 31.12.2019 р. становить 195 648 грн 77 коп.
Вищезазначений акт звірки взаєморозрахунків зі сторони Товариства підписаний головним бухгалтером, зі сторони Підприємства - директором, та скріплений печатками цих юридичних осіб.
Відповідачем до матеріалів справи долучено, крім іншого, платіжне доручення від 28.08.2018 р. № 333 на суму 55 000 грн 00 коп.
Як було зазначено судом вище, позивач додав до позовної заяви Акт звірки взаємних розрахунків за період 01.07.2017 - 23.07.2018 (а.с. 43), з якого вбачається, що між сторонами проводилася звірка станом на 23.07.2018 р.
Як встановлено судом, відповідачем 28 серпня 2018 року було здійснено оплату в розмірі 55 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 28.08.2018 р. № 333 (а.с. 122).
Відтак, оскільки звірка взаємних розрахунків між сторонами згідно Акту звірки взаємних розрахунків за період 01.07.2017 - 23.07.2018, на який посилається в позовній заяві позивач, проведена станом на 23.07.2018 р., то здійснена відповідачем 28 серпня 2018 року оплата, позивачем не була зарахована, оскільки звірка проводилася станом на 23.07.2018 р.
З вищенаведеного слідує, що сума заборгованості за Договором зменшена ще також на суму 55 000 грн 00 коп.
В той час, відповідачем до матеріалів справи долучено Акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2018 - 01.12.2018 та Акт звірки взаємних розрахунків за період 2019 р.
Також позивачем не було враховано звірку взаємних розрахунків за період 01.01.2018 - 01.12.2018 та за 2019 р.
В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 243 537 грн 02 коп. основного боргу.
Як вбачається з Акту звірки взаємних розрахунків за період 2019 р., що станом на 31.12.2019 р. за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість в сумі 195 648 грн 77 коп.
Судом встановлено, що 31 жовтня 2018 року між Товариством та Підприємством було підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с. 44), яким сторони підтвердили наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за Договором в сумі 438 649 грн 62 коп. та вирішили припинити взаємні грошові зобов'язання на суму 85 112 грн 60 коп., які існували у відповідача перед позивачем за Договором, а у позивача перед відповідачем за договором поставки № 1 від 07.09.2018 р.
В той час, як встановлено судом, при підписанні вищезазначеного акту сторонами погоджувалася заборгованість за Актом звірки взаємних розрахунків за період 01.07.2017 - 23.07.2018 (а.с. 43).
Однак, як було встановлено судом вище, відповідачем 28 серпня 2018 року здійснено оплату в розмірі 55 000 грн 00 коп., яка не була врахована позивачем.
Також судом встановлено, що відповідачем на підставі накладної від 31 жовтня 2018 року № 66 було передано позивачу пшеницю 6 кл., врожаю 2017 року на загальну суму 15 674 грн 40 коп., накладної від 31 жовтня 2018 року № 67 - пшеницю 3 кл., врожаю 2017 року на загальну суму 8 201 грн 01 коп., накладної від 31 жовтня 2018 року № 68 - кукурудзу 3 кл., врожаю 2017 року на загальну суму 18 946 грн 80 коп., накладної від 31 жовтня 2018 року № 69 - сою, врожаю 2017 року на загальну суму 42 290 грн 40 коп. (а.с. 124-127).
Крім того, судом було встановлено, що між сторонами проводилася звірка взаємних розрахунків станом на 01.12.2018 р. та на 31.12.2019 р.
З проведеної звірки взаємних розрахунків вбачається, що станом на 01.12.2018 р. за відповідачем перед позивачем рахувалася заборгованість в сумі 305 648 грн 77 коп. В даному акті відображено передача відповідачем позивачу зерна згідно накладних від 31 жовтня 2018 року № 66, 67, 68, 69. Передача зерна була зарахована в акті зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с. 44).
Судом встановлено, що відповідачем 18 листопада 2019 року було здійснено оплату в розмірі 110 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 18 листопада 2019 року № 167 (а.с. 129). Про дану оплату було зазначено і позивачем в позовній заяві.
Відтак, враховуючи Акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2018 - 01.12.2018, з якого слідує, що залишок заборгованості Підприємства перед Товариством на 01.12.2018 р. становить 305 648 грн 77 коп., та враховуючи здійснену відповідачем оплату в розмірі 110 000 грн 00 коп., за відповідачем перед позивачем станом на 19 листопада 2019 року залишається заборгованість в розмірі 195 648 грн 77 коп.
Сума заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 195 648 грн 77 коп. також і відображена та погоджена в Акті звірки взаємних розрахунків за період 2019 р.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Як було встановлено судом вище, акти звірки взаєморозрахунків зі сторони Товариства підписані головним бухгалтером та бухгалтером бухгалтерії, зі сторони Підприємства - директором, та скріплені печатками цих юридичних осіб.
Однак, як вбачається з матеріалів справи позивач зазначив, що акт звірки взаєморозрахунків, за яким обліковується заборгованість Підприємства за договором складського зберігання зерна № 26-ЗБ/2017 від 01.08.2017 р. в сумі 195 648 грн 77 коп., ставить під сумнів правильність відображення взаєморозрахунків заборгованості Підприємства за договором в сумі 195 648 грн 77 коп. Оскільки, внаслідок пошкодження системи "1С Бухгалтерія" Філії вірусом "Петя" та втрати частини даних за 2017-2018 роки, дані обліку системи "1С Бухгалтерія" Філії не завжди відображаються коректно. Крім того, позивач зазначив, що відповідачем не надано документів первинного бухгалтерського обліку, які б могли підтвердити достовірність інформації, викладеної в акті звірки взаєморозрахунків.
Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату підписання актів звірки, головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.
Отже, відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер, який підписав акт звірки, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов'язків.
Відтак, акти звірки взаємних розрахунків приймаються судом до уваги, оскільки підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих юридичних осіб. Також відповідачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення та накладні.
Враховуючи вищенаведене, посилання позивача судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Як встановлено судом, на момент звернення з даним позовом до суду у відповідача перед позивачем була заборгованість в розмірі 195 648 грн 77 коп.
Відтак, на момент звернення з позовом до суду позивачем не було враховано оплату відповідачем заборгованості в розмірі 55 000 грн 00 коп. від 28 серпня 2018 року та звірку взаємних розрахунків за період 01.01.2018 - 01.12.2018 та за 2019 р.
Таким чином, з врахуванням вищезазначеного сума боргу відповідача становить 195 648 грн 77 коп.
Як підтверджено матеріалами справи відповідач оплату вартості наданих позивачем послуг на суму 195 648 грн 77 коп. у строки, передбачені п. 9.4. Договору, не здійснив.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Отже, внаслідок укладення Договору складського зберігання зерна № 26-ЗБ/2017 від 1 серпня 2017 року між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.
Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Статтею 946 ЦК України встановлено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (ч. 1).
Згідно зі ст. 957 ЦК України, за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.
Відносини сторін щодо складського зберігання зерна регулюються Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні".
Частинами 1, 2 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Аналогічні норми містять статті 525, 526 ЦК України, згідно яких зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач не сплатив у повному обсязі вартість наданих позивачем послуг за договором складського зберігання зерна № 26-ЗБ/2017 від 1 серпня 2017 року.
Як було встановлено судом вище, за відповідачем перед позивачем за договором складського зберігання зерна № 26-ЗБ-2017 від 01.08.2017 р. рахується заборгованість в сумі 195 648 грн 77 коп.
Враховуючи вищенаведене, вимога позивача про стягнення з Підприємства 243 537 грн 02 коп. основного боргу підлягає частковому задоволенню в розмірі 195 648 грн 77 коп. В частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 47 888 грн 25 коп. слід відмовити.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов Договору у визначений строк оплату наданих позивачем послуг не здійснив, а отже за приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Оскільки відповідачем допущено порушення зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг, на підставі пункту 9.5. Договору та ст. 625 ЦК України, позивачем здійснено нарахування пені в сумі 63 065 грн 19 коп., 3% річних в сумі 11 709 грн 64 коп. та інфляційних втрат в сумі 23 219 грн 24 коп., які позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 9.5. Договору у випадку прострочення строків оплати послуг, Зерновий склад має право нарахувати пеню Поклажодавцю в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє сторони від виконання договірних зобов'язань.
Як було встановлено судом вище, 28 серпня 2018 року відповідачем було здійснено оплату в розмірі 55 000 грн 00 коп., що позивачем не було враховано. Також, як і не було враховано позивачем звірку взаємних розрахунків за період 01.01.2018 - 01.12.2018 та за 2019 р.
Відтак нарахування штрафних санкцій слід здійснювати з урахуванням даної оплати та звірки взаємних розрахунків, тобто з 01.11.2018 р. по 30.04.2019 р. слід нараховувати на суму 305 648 грн 77 коп.
Врахувавши вищенаведене суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір пені становить 54 522 грн 72 коп., при заявленому - 63 065 грн 19 коп. Відтак суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума пені, яка за розрахунком суду складає 54 522 грн 72 коп.
За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення пені в сумі 63 065 грн 19 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 54 522 грн 72 коп. У решті позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 8 542 грн 47 коп. слід відмовити.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як було встановлено судом вище, 28 серпня 2018 року відповідачем було здійснено оплату в розмірі 55 000 грн 00 коп., що позивачем не було враховано. Також, як і не було враховано позивачем звірку взаємних розрахунків за період 01.01.2018 - 01.12.2018 та за 2019 р.
Відтак нарахування 3% річних та інфляційних втрат слід здійснювати з урахуванням даної оплати та звірки взаємних розрахунків, тобто з 01.11.2018 р. по 18.11.2019 р. слід нараховувати на суму 305 648 грн 77 коп., а з 19.11.2019 р. по 17.12.2019 р. - на суму 195 648 грн 77 коп.
В свою чергу, суд, здійснивши власний розрахунок відсотків річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір обґрунтованих відсотків річних становить 10 088 грн 00 коп., при заявленому - 11 709 грн 64 коп. Відтак суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних, яка за розрахунком суду складає 10 088 грн 00 коп.
За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення 3% річних в сумі 11 709 грн 64 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 10 088 грн 00 коп. У решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 1 621 грн 64 коп. слід відмовити.
Крім того суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір даних компенсаційних виплат становить 19 682 грн 78 коп., при заявленому - 23 219 грн 24 коп.
Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних втрат, яка за розрахунком суду складає 19 682 грн 78 коп.
За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення інфляційних втрат в сумі 23 219 грн 24 коп., підлягає частковому задоволенню в розмірі 19 682 грн 78 коп. У решті позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 3 536 грн 46 коп. слід відмовити.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми та перевіривши суми заявлених до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Іванівський" є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 195 648 грн 77 коп. - основного боргу, 54 522 грн 72 коп. - пені, 10 088 грн 00 коп. - 3% річних та 19 682 грн 78 коп. - інфляційних втрат. У решті позовних вимог в частині стягнення 47 888 грн 25 коп. основного боргу, 8 542 грн 47 коп. пені, 3 536 грн 46 коп. інфляційних втрат та трьох відсотків річних в сумі 1 621 грн 64 коп. відмовити.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 4 199 грн 13 коп.
Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Іванівський" (35620, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Іваннє, код ЄДРПОУ 30717875) на користь Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) 195 648 (сто дев'яносто п'ять тисяч шістсот сорок вісім) грн 77 коп. - основного боргу, 54 522 (п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот двадцять дві) грн 72 коп. - пені, 19 682 (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн 78 коп. - інфляційних втрат, 10 088 (десять тисяч вісімдесят вісім) грн 00 коп. - три відсотки річних та 4 199 (чотири тисячі сто дев'яносто дев'ять) грн 13 коп. - витрат по оплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Іванівський" 47 888 грн 25 коп. основного боргу, 8 542 грн 47 коп. пені, 3 536 грн 46 коп. інфляційних втрат та трьох відсотків річних в сумі 1 621 грн 64 коп. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 2 березня 2020 року.
Суддя Політика Н.А.
Віддруковано 3 примірники:
1 - до справи;
2 - позивачу рекомендованим (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1);
3 - відповідачу рекомендованим (35620, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Іваннє).