Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"19" лютого 2020 р. м. Рівне Справа № 918/335/17
Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання Васильєвій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу у частині розгляду позовних вимог Фермерського господарства "Ім. Шевченка" (вул. Шкільна, 9, с. Копиткове, Здолбунівський район, Рівненська область, 35720) до відповідача Фермерського господарства "Вікторія-Копитків" (35720, Рівненська область, Здолбунівський район, с. Копиткове, вул. Шкільна, 9, код ЄДРПОУ 36605816) про визнання правочину недійсним, стягнення грошових коштів (на новий розгляд) в межах справи №918/335/17 про банкрутство Фермерського господарства "Ім. Шевченка"
За участю представників учасників справи:
від позивача - Новак І.В., ліквідатор Ткачук Д.В.,
від відповідача - Ярмольчук В.С.,
від ініціюючого кредитора ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО": Лавренюк В.М.,
від кредитора ТОВ "СВК Горинь": Титечко О.П.,
свідок: гр. ОСОБА_1
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.07.2017 року (суддя Марач В.В.) порушено провадження у справі № 918/335/17 про банкрутство Фермерського господарства «Ім. Шевченка» відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VІ, чинній з 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).
Постановою Господарського суду Рівненської області від 30.01.2018 року ФГ «Ім. Шевченка» визнано банкрутом у відповідності до статті 93 Закону про банкрутство, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ткачука Дмитра Володимировича.
Дану інформацію оприлюднено на веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 31.01.2018 року, публікація № 49014.
У жовтні 2018 року Фермерське господарство "Ім. Шевченка" (далі - ФГ "Ім. Шевченка", позивач) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фермерського господарства "Вікторія-Копитків" (далі - ФГ "Вікторія-Копитків", відповідач) про визнання недійсним правочину щодо безоплатної передачі худоби та спростування майнових дій ФГ «Ім. Шевченка» щодо безоплатної передачі у власність ФГ "Вікторія-Копитків" худоби, що було вчинено шляхом вибуття з ФГ «Ім. Шевченка» та шляхом прибуття до ФГ "Вікторія-Копитків" 223 голів худоби, а також про стягнення з відповідача на користь позивача вартості безоплатно відчуженого майна, що виражена в сумі грошових коштів та розрахована за ринковими цінами вартості худоби, в розмірі 2 207 008 грн. 00 коп.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16.10.2018 року позовну заяву ФГ "Ім. Шевченка" № 01-34/924 від 04.10.2018 року залишено без руху, зобов'язано позивача у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області подати докази доплати судового збору в розмірі 31 343,12 грн.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24.10.2018 року відстрочено ФГ "Ім. Шевченка" сплату судового збору в сумі 31 343 грн. 12 коп. за подання позовної заяви до винесення рішення у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.01.2019 року, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 року, позов ФГ "Ім. Шевченка" задоволено, визнано правочин щодо безоплатної передачі худоби недійсним та спростовано майнові дії ФГ "Ім. Шевченка" щодо безоплатної передачі у власність ФГ «Вікторія-Копитків» худоби, що було вчинено шляхом вибуття з ФГ «Ім. Шевченка» та шляхом прибуття до ФГ "Вікторія-Копитків" 223 голів худоби, стягнуто з ФГ «Вікторія-Копитків» на користь ФГ "Ім. Шевченка" вартості безоплатно відчуженого майна, що виражена в сумі грошових коштів та розрахована за ринковими цінами вартості худоби, в розмірі 2 207 008 грн., стягнуто з ФГ «Вікторія-Копитків» на користь ФГ «Ім. Шевченка» 3 524 грн судового збору, стягнуто з ФГ «Вікторія-Копитків» в дохід Державного бюджету України 31343, 12 грн судового збору.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ФГ «Вікторія-Копитків» звернулося до Верховного Cуду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду з касаційною скаргою.
Постановою Верховного Cуду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.08.2019 року касаційну скаргу ФГ «Вікторія-Копитків» задоволено, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 року та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 22.01.2019 року у справі № 918/335/17 скасовано, постановлено справу у частині розгляду позовних вимог ФГ «Ім. Шевченка» про визнання правочину недійсним та стягнення грошових коштів з ФГ «Вікторія-Копитків» на користь ФГ «Ім. Шевченка» передати на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2019 року, справу № 918/335/17 в частині розгляду позовних вимог ФГ "Ім. Шевченка" про визнання правочину недійсним та стягнення грошових коштів з ФГ "Вікторія-Копитків" на користь ФГ "Ім. Шевченка" розподілено судді Заголдній Я.В.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.10.2019 року справу № 918/335/17 в частині розгляду позовних вимог ФГ "Ім. Шевченка" про визнання правочину недійсним та стягнення грошових коштів з ФГ "Вікторія-Копитків" на користь ФГ "Ім. Шевченка" прийнято суддею Заголдною Я.В. до свого провадження на новий розгляд, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено справу до слухання в підготовчому засіданні на 22.10.2019 року.
Ухвалами господарського суду Рівненської області від 22.10.2019 року, 05.11.2019 року, 21.11.2019 року, 16.12.2019 року, 14.01.2020 року розгляд справи відкладався у підготовчому засідання з підстав, викладених у відповідних ухвалах.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16.12.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 918/335/17 на 30 днів.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 22.01.2020 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 05.02.2020 року, викликано у судове засідання для допиту у якості свідків: гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_3 , заяви яких залучені до матеріалів справи 06.12.2018 року (провадження судді Марача В.В.), зобов'язано відповідача забезпечити явку свідків гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_3 в судове засідання 05.02.2020 року.
У судовому засіданні 05.02.2020 року з розгляду справи № 918/335/17 по суті господарський суд заслухав вступне слово учасників справи, допитав у якості свідків осіб заяви яких долучені до матеріалів справи та які з'явилися в судове засідання: гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3
Однак, судом встановлено, що свідок гр. ОСОБА_1 у судове засідання 05.02.2020 року не з'явився, відтак, у судовому засіданні 05.02.2020 року оголошено перерву до 19.02.2020 року, повторно викликано у судове засідання з розгляду справи по суті для допиту у якості свідка: гр. ОСОБА_1 заява якого долучена до матеріалів справи 06.12.2018 року (провадження судді Марача В.В.), зобов'язано відповідача забезпечити явку свідка гр. ОСОБА_1 в судове засідання 19.02.2020 року.
11.02.2020 року від голови ФГ "Вікторія-Копитків" надійшло клопотання від 10.02.2020 року про долучення до матеріалів справи додаткового документа та про витребування від позивача фотографій великої рогатої худоби, зроблені 22.02.2018 року під час інвентаризації худоби на ФГ ім. Шевченка та оригінал списку худоби на ФГ ім. Шевченка станом на 22.02.2018 року.
Після оголошеної перерви у судовому засіданні 19.02.2020 року судом допитано у якості свідка гр. ОСОБА_1 , заява якого долучена до матеріалів справи 06.12.2018 року.
Представник відповідача Ярмольчук В.С. підтримав клопотання про витребування від позивача фотографій великої рогатої худоби, зроблені 22.02.2018 року під час інвентаризації худоби на ФГ ім. Шевченка та оригіналу списку худоби на ФГ ім. Шевченка станом на 22.02.2018 року, оскільки про існування таких документів відповідачу стало відомо лише після допиту свідків 05.05.2020 року та 19.02.2020 року.
Господарський суд, розглянувши вказане клопотання відповідача від 10.02.2020 року, заслухавши думку учасників справи дійшов висновку про залишення його без задоволення виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 3, 4 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в ч. ч. 2, 3 ст. 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Оскільки представник відповідача не надав суду доказів вживання заходів для отримання вищевказаних документів самостійно та не обґрунтував причин неможливості отримання цих доказів самостійно суд залишає без задоволення клопотання відповідача від 10.02.2020 року про витребування від позивача фотографій великої рогатої худоби, зроблені 22.02.2018 року під час інвентаризації худоби на ФГ "Ім. Шевченка" та оригінал списку худоби на ФГ "Ім. Шевченка" станом на 22.02.2018 року.
Під час судових дебатів представник позивача зробив усну заяву про відмову від позову у частині спростування майнових дій ФГ «Ім. Шевченка» щодо безоплатної передачі у власність ФГ «Вікторія-Копитків» худоби, що було вчинено шляхом вибуття з ФГ «Ім. Шевченка» та шляхом прибуття до ФГ «Вікторія-Копитків» 223 голів худоби.
В іншій частині позовних вимог позивач наполягав на їх задоволенні.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
У відповідності до ч. ч. 1-3, 5 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Відмова від позову заявлена представником ФГ "Ім. Шевченка" Новаком І.В., докази повноважень якого містяться у матеріалах справи: ордер серія РН-№876 № 027 від 21.10.2019 року (том 4, а.с. 29).
Зі змісту заяви позивача вбачається, що йому відомі процесуальні наслідки у зв'язку з відмовою від позову.
Оскільки звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, відмова ФГ «Ім. Шевченка» від частини позовних вимог не суперечить діючому законодавству України, не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси та приймається судом, у зв'язку з чим провадження у справі № 918/335/17 в частині спростування майнових дій ФГ «Ім. Шевченка» щодо безоплатної передачі у власність ФГ «Вікторія-Копитків» худоби, що було вчинено шляхом вибуття з ФГ «Ім. Шевченка» та шляхом прибуття до ФГ «Вікторія-Копитків» 223 голів худоби слід закрити.
У судовому засіданні 19.02.2020 року представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Учасники провадження у справі про банкрутство, зокрема представник ініціюючого кредитора ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" ОСОБА_4 та кредитора ТОВ "СВК Горинь" висловили свою правову позицію стосовно позовних вимог ФГ "Ім. Шевченка", підтримують їх у повному обсязі та просять суд їх задовольнити.
Крім зазначених вище інші учасники провадження у справі банкрутство не скористалися своїм правом на подання відзивів або письмових пояснень стосовно позовних вимог ФГ "Ім. Шевченка", у судове засідання 19.02.2020 року не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, причини своєї неявки суд не повідомили.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У відповідності до ст.ст. 222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання 19.02.2020 року за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.
Письмові заяви та клопотання у справі
04 жовтня 2018 року ФГ "Ім. Шевченка" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до ФГ "Вікторія-Копитків" про визнання недійсним правочину щодо безоплатної передачі худоби та спростування майнових дій ФГ "Ім. Шевченка" щодо безоплатної передачі у власність ФГ "Вікторія-Копитків" худоби, що було вчинено шляхом вибуття з ФГ "Ім. Шевченка" та шляхом прибуття до ФГ "Вікторія-Копитків" 223 голів худоби, а також про стягнення з відповідача на користь позивача вартості безоплатно відчуженого майна, що виражена в сумі грошових коштів та розрахована за ринковими цінами вартості худоби, в розмірі 2 207 008 грн.
18 жовтня 2018 року від ФГ "Ім. Шевченка" надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору в сумі 31 343 грн. 12 коп. до ухвалення рішення у справі.
26 листопада 2018 року від ФГ "Вікторія-Копитків" надійшов відзив на позов.
06.12.2018 року від ліквідатора позивача надійшли додаткові пояснення по справі, до яких, зокрема, долучено відповідь на відзив відповідача.
06.12.2018 року від відповідача надійшли копії заяв свідків: гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 (підписи яких посвідчені приватним нотаріусом Бондаренко О.В.).
20.12.2018 року від відповідача надійшов відзив на додаткові пояснення.
09.01.2019 року від ліквідатора позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді на відзив на додаткові пояснення.
18.01.2019 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на додаткові пояснення.
22.01.2019 року від відповідача надійшла заява про приєднання до матеріалів справи документів.
Після направлення справи № 918/335/17 на новий розгляд в частині 21.10.2019 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та долучення додаткових документів.
21.10.2019 року від ліквідатора позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 22.10.2019 року.
21.10.2019 року від відповідача надійшов відзив з проханням відкласти розгляд справи, призначений на 22.10.2019 року.
29.10.2019 року від відповідача надійшли пояснення з урахуванням постанови Верховного Cуду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.08.2019 року.
05.11.2019 року від позивача надійшло клопотання про витребування від відповідача та Агентства з ідентифікації і реєстрації тварин документів.
13.11.2019 року від позивача надійшло уточнене клопотання про витребування оригіналів документів.
19.11.2019 року від позивача надійшло клопотання з проханням залишити без розгляду клопотання від 05.11.2019 року в частині витребування від Агентства з ідентифікації і реєстрації тварин документі та витребувати від відповідача документи, вказані у клопотанні від 05.11.2019 року.
12.12.2019 року від відповідача надійшли пояснення на виконання вимог ухвали господарського суду Рівненської області від 21.11.2019 року.
13.12.2019 року від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
14.01.2020 року від ліквідатора позивача надійшли пояснення.
14.01.2020 року від відповідача надійшов відзив із проханням витребувати від позивача оригіналів документів.
20.01.2020 року від ліквідатора позивача надійшли пояснення на виконання вимог ухвали господарського суду Рівненської області від 14.01.2020 року.
22.01.2020 року від відповідача надійшов відзив на пояснення від 14.01.2020 року.
04.02.2020 року від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
05.02.2020 року від відповідача надійшла заява про зобов'язання позивача надати оригінали документів для огляду у судовому засіданні.
11.02.2020 року від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткового документа та про витребування від позивача фотографій та оригіналу списку худоби.
19.02.2020 року від ліквідатора позивача надійшли пояснення.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги ФГ "Ім. Шевченка" обґрунтовано тим, що на думку позивача в межах одного року, що передував порушенню провадження по справі про банкрутство ФГ «Ім. Шевченка», а саме в період з 26.07.2016 року по 26.07.2017 року ФГ «Ім. Шевченка» в особі керівника Атаманюка В.Д. вчинило майнові дії щодо відчуження (продажу) 223 голів худоби, серед яких корови, телиці, бугайці та передало право власності на таку худобу ФГ «Вікторія-Копитків», що відповідно на думку позивача знайшло своє відображення у Звіті Державного підприємства "Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин" (далі - ДП АІРТ).
Відтак, позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до ФГ «Вікторія-Копитків» про визнання недійсним правочину щодо безоплатної передачі худоби та спростування майнових дій ФГ «Ім. Шевченка» щодо безоплатної передачі у власність ФГ «Вікторія-Копитків» худоби, що було вчинено шляхом вибуття з ФГ «Ім. Шевченка» та шляхом прибуття до ФГ «Вікторія-Копитків» 223 голів худоби, а також про стягнення з відповідача на користь позивача вартості безоплатно відчуженого майна, що виражена в сумі грошових коштів та розрахована за ринковими цінами вартості худоби, в розмірі 2 207 008 грн. 00 коп.
Крім іншого позивач посилається на те, що у відповідності до установчих документів позивача та відповідача, засновник і керівник ФГ "Ім. Шевченка" є близьким родичем засновника ФГ "Вікторія Копитків", а засновник ФГ "Вікторія Копитків" перебуває у складі членів ФГ "Ім. Шевченка", що на думку позивача свідчить про те, що боржник уклав вищевказаний правочин із заінтересованою особою.
Відповідач заперечує проти вимог позивача посилаючись при цьому на те, що у період з 26.07.2016 року по 26.07.2017 року у ФГ «Ім. Шевченка» було 330 голів худоби. За цей період було забито 205 голів (з них 98 відповідачем, а 107 - позивачем). Відповідач перерахував грошові кошти для позивача у формі поворотної фінансової допомоги (на підставі видаткових касових ордерів) та надав за видатковими накладними грошові кошти для керівника ФГ ім. Шевченка (тобто фактично здійснив розрахунок за 98 голів великої рогатої худоби, які були передані на забій). Також Відповідач зазначає про наявність у позивача продуктивної робочої худоби у кількості 125 голів, яка фізично для ФГ «Вікторія-Копитків» не передавалася та залишилася на території ФГ "Ім. Шевченка".
Позивач у свою чергу заперечує проти аргументів відповідача та зазначає, що з інформації, що міститься у виписці ПАТ «Кредобанк» за період з 27.06.2016 року по 30.01.2018 року по рахунку ФГ «Ім. Шевченка» було з'ясовано, що відчуження худоби відбулося на безоплатній основі, оскільки кошти від ФГ «Вікторія-Копитків» на рахунок ФГ «Ім. Шевченка» в оплату вартості проданої худоби в період з 27.06.2016 року по 30.01.2018 року не надходили, що завдало шкоди майновим правам та інтересам як ФГ «Ім. Шевченка», так і кредиторам у справі № 918/335/17 про банкрутство ФГ «Ім. Шевченка», які підлягають захисту та відновленню.
Ліквідатор ФГ "Ім. Шевченка" надав відповідь на відзив та додаткові пояснення ФГ «Вікторія-Копитків», у якій повідомляє про те, що кошти від відповідача за отриману худобу не надходили, а відповідач фактично доданими до відзиву документами підтверджує часткове отримання продуктивної худоби в загальній кількості 34 голови, однак коштів за дану худобу не оплатив та доказів про оплату не надав.
Ліквідатор ФГ «Ім. Шевченка» зазначає, що у реєстрах податкових накладних, виданих ФГ «Ім. Шевченка» для ФГ «Вікторія-Копитків» 09.09.2016 року та 29.12.2016 року є зареєстровані податкові накладні на загальну суму операцій 158000,00 грн. та 42525,00 грн. відповідно, однак в цей же період часу грошових коштів на банківський рахунок банкрута від відповідача не надходило, що підтверджується виписками по рахунку з ПАТ "Кредобанк", долученими до матеріалів справи.
Відповідач вказує, що ФГ «Вікторія- Копитків» будь-яких протиправних дій щодо худоби не вчиняло, діяло відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, відповідач вказує, що позивач не надає суду належних та допустимих доказів щодо вартості худоби та зазначає, що худоба, яка передана відповідачу була направлена на забій. Вартість за 1 кг живої ваги худоби становила 23 грн. з ПДВ. Більшої ціни жоден з комбінатів не давав.
Крім того, відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає, що позивач не вказує який саме правочин має бути визнаний недійсним, між ким він укладений, дату цього правочину, предмет і ціну, чи це один правочин чи декілька.
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами
Суд, при новому розгляді справи № 918/335/17 в частині позовних вимог ФГ "Ім. Шевченка", з урахуванням вказівок Верховного Cуду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 15.08.2019 року, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, учасників провадження у справі про банкрутство, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ФГ "Ім. Шевченка" виходячи з наступного.
В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001 зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.
Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У ч.2 ст. 16 ЦК України наведені можливі способи захисту цивільних прав та інтересів. При цьому, передбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
14 січня 2020 року від арбітражного керуючого ліквідатора ФГ "Ім. Шевченка" надійшли пояснення, у яких Ткачук Д.В. просить суд розглядати позовні вимоги ФГ "Ім. Шевченка" до ФГ "Вікторія-Копитків" про визнання правочину недійсним, стягнення грошових коштів (на новий розгляд) з урахуванням положень Кодексу України з процедур банкрутства та просить суд задовольнити позовні вимоги з підстав, визначених ч. ч. 2, 3 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме з таких підстав: правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав, зокрема, боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою. У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених ч. 1 або 2 цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
22.01.2020 року від відповідача надійшов відзив на пояснення ліквідатора ФГ "Ім. Шевченка" від 14.01.2020 року, у якому представник ФГ "Вікторія Копитків" просив суд не застосовувати Кодекс України з процедур банкрутства при новому розгляді позовних вимог та повернути позовну заяву ФГ "Ім. Шевченка".
У судовому засіданні 22.01.2020 року представник відповідача усно просив суд вказаний відзив на пояснення в частині повернення позовної заяви не розглядати.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.01.2020 року суд залишив без розгляду відзив відповідача на пояснення в частині повернення позовної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.07.2017 року провадження у справі № 918/335/17 про банкрутство ФГ «Ім. Шевченка» порушено відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VІ, чинній з 19.01.2013 року.
21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (№ 2597-VIII від 18.10.2018 року), який набрав чинності 21 квітня 2019 року.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанова Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 441).
Згідно ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Враховуючи норму ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд при розгляді позовних вимог у даній справі зобов'язаний керуватися Кодексом України з процедур банкрутства, відтак суд не приймає до уваги відзив ФГ "Вікторія-Копитків" на пояснення позивача від 14.01.2020 року (том 4, а.с. 202 - 206) в частині прохання не застосовувати Кодекс України з процедур банкрутства при новому розгляді позовних вимог ФГ "Ім. Шевченка" до ФГ "Вікторія-Копитків".
Згідно з ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, здійснює такі повноваження: проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
На підставі ч. ч. 9, 13 ст. 95 Кодексу України з процедур банкрутства у разі визнання господарським судом фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси фермерського господарства включаються нерухоме майно, яке перебуває у спільній власності членів фермерського господарства, у тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, продуктивна і робоча худоба, птиця, сільськогосподарська та інша техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар, та інше майно, набуте для фермерського господарства на загальні кошти його членів, а також право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать фермерському господарству і мають грошову оцінку. З дня прийняття постанови про визнання фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури діяльність фермерського господарства припиняється.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
У відповідності до ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:
боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
боржник уклав договір із заінтересованою особою;
боржник уклав договір дарування.
На підставі ч. 3 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Як стверджує позивач, у період, що передував порушенню провадження по справі про банкрутство ФГ "Ім. Шевченка", а саме в з 26.07.2016 року по 26.07.2017 року ФГ "Ім. Шевченка" в особі керівника Атаманюка В.Д. вчинило майнові дії щодо безоплатного відчуження 223 голів худоби, серед яких корови, телиці, бугайці та передало право власності на таку худобу ФГ "Вікторія-Копитків".
Ліквідатор ФГ "Ім. Шевченка" просить суд визнати недійсним правочин щодо безоплатної передачі худоби, а також стягнути з відповідача на користь позивача вартість безоплатно відчуженого майна, що виражена в сумі грошових коштів та розрахована за ринковими цінами вартості худоби, в розмірі 2 207 008 грн.
На підтвердження вчинення господарської операції на відчуження 223 голови ВРХ від позивача до відповідача позивач посилається на Звіт Державного підприємства "Агентство реєстрації ідентифікації тварин" про рух поголів'я ВРХ за період з 26.07.2016 року та 30.01.2018 року (том 1, а.с. 62 - 107) та Звіт Державного підприємства "Агентство реєстрації ідентифікації тварин" про рух поголів'я ВРХ за період з 01.09.2016 року по 01.09.2017 року (том 4, а.с. 90- 116), які зроблені з інформаційної системи "Єдиний державний реєстр тварин".
Як зазначає ліквідатор ФГ "Ім. Шевченка" з посиланням на вказані Звіти Державного підприємства "Агентство реєстрації ідентифікації тварин" передача 223 голови ВРХ від позивача до відповідача була здійснена двома датами: 03.09.2016 року - передано 195 голів худоби, а 06.02.2017 року - 28 голів худоби.
Крім того, позивач вказує на те, що ФГ "Ім. Шевченка" грошових коштів від відчуження 223 голови ВРХ від відповідача не отримувало, на підтвердження чого надає суду виписки по рахунку ПАТ "Кредобанк" за період з 25.07.2016 року по 30.01.2018 року, які сформовані 04.10.2018 року (том 1, а.с. 26 - 60).
Також позивач долучив до матеріалів справи копію листа-запиту представника позивача від 21.10.2019 року до Державного підприємства "Агентство реєстрації ідентифікації тварин", у якому останній просить підприємство надати копії договорів купівлі-продажу ВРХ у кількості 195 голів від 03.09.2016 року та у кількості 28 голів від 06.02.2017 року та актів приймання-передачі до даних договорів, за якими здійснювались операції з перереєстрації реалізованої ВРХ, а також просить повідомити чи обліковувались операції з переміщення ВРХ з ФГ "Ім. Шевченка" на ФГ "Вікторія-Копитків" у період з 01.09.2016 року по 01.09.2017 року (том 4, а.с. 25).
У листі-відповіді Державного підприємства "Агентство реєстрації ідентифікації тварин" № 1196/8-11 від 08.11.2019 року на запит представника позивача (том 4, а.с. 89), зазначено, що запитувані договори купівлі-продажу тварин виду ВРХ, а також акти приймання-передачі до них у підприємства відсутні, на додаток долучено Звіт Державного підприємства "Агентство реєстрації ідентифікації тварин" про рух поголів'я ВРХ за період з 01.09.2016 року по 01.09.2017 року на 27 арк.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.11.2019 року зобов'язано відповідача подати суду до 13.12.2019 року завірені копії, а саме: Договір купівлі-продажу великої рогатої худоби у кількості 195 голів від 03.09.2016 року, укладеного між ФГ ім. Шевченка (продавець) та ФГ "Вікторія Копитків" (покупець) та акту приймання передачі до даного договору; Договір купівлі-продажу великої рогатої худоби у кількості 28 голів від 06.02.2017року, укладеного між ФГ ім. Шевченка (продавець) та ФГ "Вікторія Копитків" (покупець) та акту приймання передачі до даного договору та оригінал вищезазначеного документу в судове засідання для огляду.
12 грудня 2019 року від відповідача за підписом голови ФГ "Вікторія-Копитків" Атаманюка В.Д. надійшло пояснення, у якому останній зазначає, що відповідач не може надати суду вищевказані документи, оскільки таких у нього немає (том 4 , а.с. 139).
14 січня 2020 року від ліквідатора ФГ "Ім. Шевченка" надійшли пояснення, у яких позивач вказує на те, що передача ВРХ у кількості 223 голови від позивача до відповідача 03.09.2016 року та 06.02.2017 року була здійснена без укладання договорів купівлі-продажу та актів приймання-передачі та зареєстрована Державним підприємством "Агентство реєстрації ідентифікації тварин" як продаж, однак коштів від відповідача позивач не отримав (том 4, а.с. 172).
У ліквідатора були відсутні будь-які підстави вважати, що ФГ "Вікторія-Копитків" має у наявності майно (худобу) для її повернення в натурі, а тому ліквідатор заявив вимоги про відшкодування вартості худоби за ринковими цінами станом на момент відчуження з розрахунку за 1 кг. живої ваги.
Під час провадження процедур ліквідації, ліквідатором не було виявлено жодних інформативних даних про вагу безоплатно відчуженої худоби на ФГ "Вікторія-Копитків" та відсутня будь-яка інформація про її вартість.
Як зазначає ліквідатор позивача з посиланням на звіт Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин", з 223 безоплатно відчужених голів худоби: корів 94; бугаїв - 7; молодняк ВРХ (телята) старше 1 року - 69, до одного року - 53.
Зважаючи на зазначене, ліквідатором було розраховано вартість безоплатно відчуженого майна у відповідності до вихідних показників середньостатистичних даних живої ваги худоби, інформація про що міститься в Методиці проведення розрахунків основних показників обсягів виробництва продукції тваринництва у господарствах усіх категорій, затвердженої наказом Держкомстату, 05.08.2008р. №270, за веб-посиланням на офіційному веб-сайті Державної служби статистики України http://ukrstat.org/uk/metod_polog/metod_doc/2008/270/metod.htm та інформації , отриманої з матеріалів щодо моніторингу ринку м'яса, які підготовлені Дворніком Євгенієм - експертом аграрних ринків Асоціації "Український клуб аграрного бізнесу", що міститься за веб-посиланням http://ucab.ua/files/Survey/Zrazky/UCAB_Info_meat_28.04.pdf.
У відповідності до проведеного ліквідатором банкрута розрахунку загальна вартість безоплатно відчуженої худоби становить 2207008,00грн.
У свою чергу відповідач заперечив проти позовних вимог позивача посилаючись при цьому на те, що у період з 26.07.2016 року по 26.07.2017 року у ФГ «Ім. Шевченка» було 330 голів худоби. За цей період було забито 205 голів (з них 98 відповідачем, а 107 - позивачем). Відповідач перерахував грошові кошти для позивача у формі поворотної фінансової допомоги (на підставі видаткових касових ордерів) та надав за видатковими накладними грошові кошти для керівника ФГ ім. Шевченка (тобто фактично здійснив розрахунок за 98 голів великої рогатої худоби, які були передані на забій). Також Відповідач зазначає про наявність у позивача продуктивної робочої худоби у кількості 125 голів, яка фізично для ФГ «Вікторія-Копитків» не передавалася та залишилася на території ФГ "Ім. Шевченка".
Так, у відзиві ФГ "Вікторія-Копитків" посилається на те, що за частину худоби в кількості 34 голови, здану на забій, ФГ "Вікторія-Копитків провело оплату, та вказує, що дана обставина підтверджується видатковою накладною № 14 від 09.08.2016 року, за якою ФГ "Вікторія-Копитків" передано 26 голів худоби, податковою накладною № 2 від 09.09.2016 року на загальну суму 158 000 грн. 00 коп., а також видатковою накладною № 19 від 29.12.2016 року, відповідно до якої ФГ "Вікторія Копитків" передано 8 голів худоби, податковою накладною № 3 від 29.12.2016 року на загальну суму 42 525 грн. 00 коп.
Відповідач у відзиві на додаткові пояснення вказує на те, що оплата за 26 голів ВРХ проведена згідно з платіжними дорученнями № 29 від 15.06.2016 року на суму 115 000 грн 00 коп., № 30 від 16.06.2016 року на суму 23 000 грн 00 коп. № 32 від 14.07.2016 року на суму 20 000 грн 00 коп., а за 8 голів ВРХ - № 36 від 13.09.2016 року на суму 30 500 грн 00 коп. та № 48 від 20.10.2016 року на суму 22 500 грн. 00 коп. Переплата становить 10 475 грн 00 коп.
На підтвердження вказаної оплати відповідач приєднав до матеріалів справи податкові накладні (том 1, а.с. 207, 208).
Також як стверджує відповідач у відзиві на додаткові пояснення, ФГ "Вікторія Копитків" надавало фінансову позику для ФГ "Ім. Шевченка" на загальну суму 495 600 грн. 00 коп. та вказаними коштами фактично провело розрахунок за 64 голови худоби, так як поворотна фінансова допомога не поверталася для ФГ "Вікторія Копитків", в підтвердження чого свідчать такі документи: платіжне доручення № 42 від 07.09.2016 року на суму 85 000 грн 00 коп., видаткові касові ордери № 49 від 14.09.2016 року на суму 10 000 грн. 00 коп., № 50 від 15.09.2016 року на суму 10 000 грн. 00 коп., № 51 від 16.09.2016 року на суму 10 000 грн. 00 коп., № 53 від 19.09.2016 року на суму 10 000 грн. 00 коп., № 54 від 20.09.2016 року на суму 10 000 грн. 00 коп., № 55 від 21.09.2016 року на суму 10 000 грн. 00 коп., № б/н від 16.09.2016 року на суму 10 000 грн. 00 коп. та квитанція (чек) ПАТ "Приватбанк" про видачу готівки в сумі 10 000 грн. 00 коп. від 16.09.2016 року, видатковий касовий ордер № 56 від 22.09.2016 року на суму 10 000 грн. 00 коп., № б/н від 05.10.2016 року на суму 130 000 грн. 00 коп. та квитанція (чек) ПАТ "Приватбанк" про видачу готівки в сумі 135 000 грн 00 коп. від 12.10.2016 року, видатковим касовим ордером № б/н від 02.12.2016 року на суму 25 000 грн 00 коп., № б/н від 29.12.2016 року на суму 30 600 грн 00 коп. та № б/н від 31.12.2016 року на суму 10 000 грн 00 коп.
Відтак, як вважає відповідач, загальна сума перерахованих коштів за 64 голови ВРХ становить 495 600 грн 00 коп. + 10 475 грн 00 коп. = 506 075 грн 00 коп. Відповідач вказує, що на цю суму коштів податкові накладні не видавалися.
Отже, на переконання відповідача вищевказані платіжні документи підтверджуються проведення господарської операції по розрахунку за 98 голів ВРХ.
Також відповідач зазначає про наявність у позивача продуктивної робочої худоби у кількості 125 голів, яка фізично для ФГ «Вікторія-Копитків» не передавалася та залишилася на території ФГ "Ім. Шевченка".
Відносно проведення оплати відповідачем за 98 голів ВРХ, які було передано на забій суд зазначає наступне.
ФГ "Ім. Шевченка" та ФГ "Вікторія-Копитків" є платниками податку на додану вартість.
У відповідності до норм Податкового кодексу України даний вид податку виникає одночасно із здійсненням господарської операції, і з метою його обліку відповідний суб'єкт господарювання зобов'язаний видати податкову накладну, котра реєструється в органах ДФС, оскільки у одного з контрагентів даної операції виникає податкових кредит, а у іншого податкове зобов'язання.
Згідно з абз. 1 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У відповідності до абз. 1, 2 п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Відтак, в силу ст. 201 Податкового кодексу України доказом проведення господарської операції є складання у встановленому порядку податкової накладної.
Суд, дослідивши реєстри виданих та отриманих ФГ "Ім. Шевченка" податкових накладних, встановив що жодних податкових накладних у період, за який ФГ "Вікторія-Копитків" надає копії документів щодо придбання худоби у власність, та по господарським операціям, суми яких відповідали б сумам відображеним у копіях документів, наданих останнім, немає.
Також, дослідивши реєстри виданих та отриманих ФГ "Ім. Шевченка" податкових накладних, відображених у реєстрах податкових накладних, виданих ФГ "Ім. Шевченка" для ФГ "Вікторія-Копитків" 09.09.2016 р. та 29.12.2016 р. є зареєстровані податкові накладні на загальну суму операцій 158 000 грн 00 коп. та 42 525 грн 00 коп. відповідно, однак в цей же період часу грошових коштів на банківський рахунок банкрута від ФГ "Вікторія-Копитків" не надходило, що також підтверджується виписками по рахунку банкрута (том 1, а.с. 26 - 60).
Також, слід звернути увагу на те, що з наданих ФГ "Вікторія-Копитків" видаткових накладних останнє отримувало від ФГ "Ім. Шевченка" велику рогату худобу 09.09.2016 року та 29.12.2016 року , однак з відомостей, отриманих від Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" у формі Звіту за період з 26.07.2016 р. по 30.01.2018р. та за період з 01.09.2016 року по 01.09.2017 року, за підписом начальника відділу реєстру тварин Н.П. Чернецької, по власнику, яким є Фермерське господарство "Ім. Шевченка" (код ЄДРПОУ: 25320585), вбачається, що худоба була передана для ФГ "Вікторія - Копитків" 03.09.2016 року та 06.02.2017 року, а не 09.09.2016 року чи 29.12.2016 року.
З видаткових накладних № 14 від 09.09.2016 року та №19 від 29.12.2016 року вбачається, що вони видані на підставі договору міни, склад ферма 1.
Тобто, фактично ФГ "Вікторія-Копитків" даними документами підтверджує часткове отримання продуктивної худоби в загальній кількості 34 голови, однак кошти за дану худобу на рахунок позивача не надходили.
Щодо інших операцій, вказаних ФГ "Вікторія-Копитків" у відзиві та відзиві на додаткові пояснення, то такі операції в реєстрах податкових накладних не відображені, кошти на рахунок банкрута не надходили, а податкові платежі з вказаних коштів не сплачувалися, оскільки такі податкові накладні не були зареєстровані у реєстрі податкових накладних ДФС.
Щодо платіжних доручень, якими здійснювалась оплата за ВРХ та видаткових касових ордерів, котрі були долучені ФГ "Вікторія-Копитків" слід зазначити, що у вказаних платіжних дорученнях та у видаткових касових ордерах у графі призначення платежу, підстава вказано, що кошти перераховуються не за товар - ВРХ, а як надання фінансової поворотної допомоги згідно договору.
Крім того, посилання відповідача на видаткові касові ордери, видані відповідачем з копіями чеків про зняття готівки з банківських рахунків відповідача, свідчать про те, що відповідач знімав кошти з власного рахунку, проте свідчення куди було направлено дані кошти у матеріалах справи відсутні. Як вже зазначалось, за даними обліку банкрута, в т.ч. даними з банківського рахунку, такі кошти у вказаних сумах до ФГ "Ім. Шевченка" не надходили.
Крім того, відповідач не надав суду доказів за які саме 98 голів ВРХ (ідентифікаційні номери, дата народження ВРХ)з 223-х голів ВРХ, про передачу яких зазначає позивач, перераховувалися грошові кошти.
Платіжні документи, долучені відповідачем до відзиву та відзиву на додаткові пояснення не містять індивідуальних ознак майна, в оплату якого вони складалися, внаслідок чого неможливо ідентифікувати на виконання яких саме правовідносин вони створені.
Відтак, господарський суд дійшов висновку, що відповідач не довів суду проведення господарської операції за передачу на забій спірних 98 голів ВРХ, не надав суду доказів що свідчили б про перерахування коштів за вказану худобу на рахунок позивача.
Як вбачається із заяв свідків гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 (том 1, а.с. 195 - 197), у період з 01.01.2018 року по 12.04.2018 року на території ФГ "Ім. Шевченка" знаходилася худоба в кількості 125 голів.
Дану інформацію свідки підтвердили під час допиту у судовому засіданні 05.02.2020 року та 19.02.2020 року.
Згідно з ч. 8, ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 1, ст. 10 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
Окрім цього, відповідно до п.п. 44.1. Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.01.2020 року зобов'язано позивача подати суду оригінал акту № 1 інвентаризації основних засобів та біологічних активів з усіма додатками, оригінал договору оренди поголів'я великої рогатої худоби, коней № 08/09 від 08.09.2016 року додаток №1 до цього договору, паспорта на 93 голови ВРХ, ветеринарні картки на цю худобу, акти приймання - передачі ВРХ.
21.01.2020 року від ліквідатора банкрута надійшли пояснення про те, що додатки до акту інвентаризації № 1 не укладалися, додаток №1 до цього договору, паспорта на 93 голови ВРХ, ветеринарні картки на цю худобу, акти приймання - передачі ВРХ у ліквідатора банкрута відсутні.
04.02.2020 року ліквідатором позивача надано суду акт № 1 інвентаризації основних засобів та біологічних активів ФГ "Ім. Шевченка" від 07.03.2018 року, з якого вбачається, що інвентаризацію розпочато 20.02.2018 року та закінчено 07.03.2018 року. Усього за актом загальна кількість виявлених об'єктів (фактично, в т. ч. належних на праві власності ФГ "Ім. Шевченка" та переданих для ФГ "Ім. Шевченка" у користування за договором оренди майна, що перебуває у спільній частковій власності громадян пайовиків КСП Ім. Шевченка) - 456 позицій. Виявлене майно підлягає оцінці.
З вказаного акту інвентаризації № 1 не вбачається наявність у ФГ "Ім. Шевченка" поголів'я ВРХ станом на 07.03.2018 року. Жодного іншого акту інвентаризації майна ліквідатором позивача суду не надано.
Також у матеріалах справи міститься договір оренди поголів'я великої рогатої худоби, коней № 08/09 від 08.09.2016 року, зокрема ВРХ у кількості 93 голови, укладений між ФГ "Ім. Шевченка" (орендодавець) та ФГ "Вікторія-Копитків" (орендар). Даний договір було укладено 08.09.2016 року, тобто в період, коли ФГ "Ім. Шевченка" також відчужило для ФГ "Вікторія-Копитків" 223 голів ВРХ - 03.09.2016 року та 06.02.2017 року.
Слід також, зазначити, що на виконання вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 року ліквідатором додано до матеріалів справи копії звернень від ФГ "Ім. Шевченка" до Агентства з ідентифікації і реєстрації тварин від 02.04.2018 року щодо не вчинення жодних реєстраційних дій з перереєстрації тварин, від 21.05.2018 року щодо надання інформації з копіями документів, щодо вчинених з 26.07.2016 року по 30.01.2018 року реєстраційних дій, від 05.11.2018 року - звернення про реєстрацію виявлених біологічних активів, на підставі якого було зареєстровано за ФГ "Ім. Шевченка" 99 голів ВРХ та видано відповідні паспорти на зареєстровані біологічні активи.
Тобто, зазначене дає можливість прийти до висновку, що фактично ФГ "Ім. Шевченка" мало не обліковані біологічні активи, котрі передало у оренду, та які в подальшому було виявлено на території господарства банкрута, та здійснено їх реєстрацію за банкрутом.
Згідно з п. 1 ч. 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
У відповідності до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 зазначеної статті).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
При цьому, невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутній письмовий правочин, який позивач просить суд визнати недійсним.
Сторони надали суду пояснення, що між позивачем та відповідачем не було укладено письмового правочину щодо передачі 223 голови ВРХ.
Згідно з ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає, що позивач не вказує який саме правочин має бути визнаний недійсним, між ким він укладений, дату цього правочину, предмет і ціну, чи це один правочин чи декілька.
Згідно статей 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
В свою чергу, відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся); якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Правочин - поняття, яке охоплює поняття договору. Кожний договір - є правочином, але не кожний правочин є договором.
Позивач вказує, що правочин щодо безоплатної передачі худоби у кількості 223 голови був вчинений двома датами - 03.09.2016 року та 06.02.2017 року, на підтвердження чого надає суду Звіти Державного підприємства "Агентство реєстрації ідентифікації тварин" про рух поголів'я ВРХ за період з 26.07.2016 року та 30.01.2018 року (том 1, а.с. 62 - 107) за період з 01.09.2016 року по 01.09.2017 року (том 4, а.с. 90- 116).
У матеріалах справи відсутній письмовий правочин, що підтверджував би проведення господарської операції з безоплатної передачі худоби у кількості 223 голови.
Із звітів Державного підприємства "Агентство реєстрації ідентифікації тварин" вбачається, що від ФГ "Ім. Шевченка" до ФГ "Вікторія Копитків" за причинами продаж, забій , інші причини зареєстровано рух 223 голови ВРХ 03.09.2016 року та 06.02.2017 року.
У листі-відповіді Державного підприємства "Агентство реєстрації ідентифікації тварин" № 1196/8-11 від 08.11.2019 року на запит представника позивача (том 4, а.с. 89), зазначено, що запитувані договори купівлі-продажу тварин виду ВРХ, а також акти приймання-передачі до них у підприємства відсутні.
Господарський суд, дослідивши матеріали справи встановив, що вони також відсутні у матеріалах справи № 918/335/17.
Господарська операція - це діяльність, яка зумовлює зміни у фінансовому стані, активах та пасивах підприємства, установи, організації.
Згідно з абз. 1, 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Суд, дослідивши матеріали справи встановив відсутність доказів проведення господарської операції з передачі 223 голови ВРХ від позивача до відповідача.
Позивач покликається на Звіти Державного підприємства "Агентство реєстрації ідентифікації тварин" про рух поголів'я ВРХ, як на доказ проведення господарської операції з передачі поголів'я ВРХ у к-сті 223 голови від позивача та відповідача.
Однак, як встановлено судом, зі Звітів Державного підприємства "Агентство реєстрації ідентифікації тварин" про рух поголів'я ВРХ за період з 26.07.2016 року по 30.01.2018 року (том 1, а.с. 62 - 107) за період з 01.09.2016 року по 01.09.2017 року (том 4, а.с. 90- 116) вбачається фактично задокументовану на папері передачу поголів'я ВРХ від позивача до відповідача 03.09.2016 року та 06.02.2017 року, що не підтверджується в реальності жодними іншими доказами.
Крім того, Звіти Державного підприємства "Агентство реєстрації ідентифікації тварин" про рух поголів'я ВРХ за період з 26.07.2016 року по 30.01.2018 року (том 1, а.с. 62 - 107) за період з 01.09.2016 року по 01.09.2017 року (том 4, а.с. 90- 116) не відповідають ознакам первинного документа відповідно до ЗУ "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні".
Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, згідно з ч. 1 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" (1) фіксують факти здійснення господарських операцій і (2) слугують підставою для бухгалтерського обліку цих операцій. А на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник (ч. 2 ст. 3 ЗУ "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні").
Лише реальні зміни майнового стану платника податків є визначальною ознакою господарської операції. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Насамперед йдеться про реальність і товарність господарської операції, на підставі якої внесено дані до інформаційної системи "Єдиний державний реєстр тварин", а також про підтвердження/непідтвердження товарності господарської операції належними і допустимими доказами.
Господарському суду для підтвердження господарських операцій з передачі 223 голови ВРХ необхідно дослідити докази - документи, які б не лише формально описували зовнішню форму, а і розкривали внутрішню суть такої операції, її справжність та економічну вигоду, ділову мету.
Оскільки такі документи відсутні у матеріалах справи, і вони не були надані сторонами, окрім Звітів Державного підприємства "Агентство реєстрації ідентифікації тварин" про рух поголів'я ВРХ за період з 26.07.2016 року по 30.01.2018 року та з 01.09.2016 року по 01.09.2017 року, які не є первинними документами, а тому неможливо підтвердити реальність та товарність спірної господарської операції з передачі 223 голови ВРХ.
Позивачем не надано до суду будь-яких доказів (письмового правочину, актів-приймання передачі, накладних, первинних документів тощо) на підтвердження інформації, зазначеної у Звітах Державного підприємства "Агентство реєстрації ідентифікації тварин" про рух поголів'я ВРХ за період з 26.07.2016 року по 30.01.2018 року та з 01.09.2016 року по 01.09.2017 року, не надано доказів фактичної передачі 03.09.2016 року та 06.02.2017 року для відповідача 223 голови ВРХ, ідентифікаційні номери яких вказані у Звітах.
Лише дослідження первинних документів розкриває зміст господарських операцій, підтверджує рух активів учасників правовідносин, зміни у їх капіталі та отримання ними реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження укладення правочину між сторонами, зокрема з наданих матеріалів неможливо встановити, чи мав місце один правочин, чи декілька правочинів, тип правочину (-ів) (купівля-продаж, поставка, рента, міна тощо), умови правочину (-ів), підписантів правочину (-ів).
Відтак, судом не встановлено реального існування між ФГ "Ім. Шевченка" та ФГ "Вікторія Копитків" правочину з безоплатної передачі худоби 03.09.2016 року та 07.02.2017 року, оскільки суду не надано доказів, що підтверджують вчинення таких господарських операцій, а тому неможливо встановити чи завдано збитків боржнику чи кредиторам, чи приведено боржника до неплатоспроможності, чи наступили юридичні чи фактичні наслідки.
Слід додатково звернути увагу, що визнанню недійсними можуть бути не всі правочини боржника, укладені у період, вказаний у ст. 42 Кодексу, а лише ті, які відповідають ознакам, встановленим у ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутва.
Крім того, навіть саме по собі укладання правочину боржником у такий період не є підставою для визнання недійсним даного правочину, оскільки за вимогами ст. 42 Кодексу лише наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями боржника та наслідком таких дій (завдання збитків боржнику або кредиторам, приведення до неплатоспроможності) є підставою для визнання правочину недійсним.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Поняття і види доказів викладені у ст. 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 с. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відтак, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що у задоволенні позову ФГ "Ім. Шевченка" до ФГ "Вікторія-Копитків" про визнання недійсним правочину щодо безоплатної передачі худоби та про стягнення з відповідача на користь позивача вартості безоплатно відчуженого майна, що виражена в сумі грошових коштів та розрахована за ринковими цінами вартості худоби, в розмірі 2 207 008 грн. слід відмовити.
Розподіл судових витрат
Пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що ухвала Господарського суду Рівненської області від 22.01.2019 року та постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 року були скасовані Постановою Верховного Cуду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.08.2019 року, а справа передана на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг у справі, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами понесені наступні судові витрати по сплаті судового збору:
При поданні позову ФГ "Ім. Шевченка" частково сплачено судовий збір у розмірі 3 524 грн. 00 коп. згідно з платіжними дорученнями № 5 від 04.10.2018 року (том 1 а.с. 23) та № 6 від 04.10.2018 року (том 1 а.с. 24). Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24.10.2018 року відстрочено ФГ "Ім. Шевченка" сплату судового збору в сумі 31 343 грн. 12 коп. за подання позовної заяви до винесення рішення у справі.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.01.2019 року позов ФГ "Ім. Шевченка" задоволено, визнано правочин щодо безоплатної передачі худоби недійсним та спростовано майнові дії ФГ "Ім. Шевченка" щодо безоплатної передачі у власність ФГ «Вікторія-Копитків» худоби, що було вчинено шляхом вибуття з ФГ «Ім. Шевченка» та шляхом прибуття до ФГ "Вікторія-Копитків" 223 голів худоби, стягнуто з ФГ «Вікторія-Копитків» на користь ФГ "Ім. Шевченка" вартості безоплатно відчуженого майна, що виражена в сумі грошових коштів та розрахована за ринковими цінами вартості худоби, в розмірі 2 207 008 грн., стягнуто з ФГ «Вікторія-Копитків» на користь ФГ «Ім. Шевченка» 3 524 грн судового збору, стягнуто з ФГ «Вікторія-Копитків» в дохід Державного бюджету України 31343, 12 грн судового збору.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання ФГ "Вікторія-Копитків" про відстрочення сплати судового збору до ухвалення апеляційним судом судового рішення у справі, апеляційну скаргу ФГ "Вікторія-Копитків" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 22.01.2019 року у справі №918/335/17 залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги та надати суду відповідні докази. 28.02.2019 року до Північно - західного апеляційного госопдарського суду від ФГ "Вікторія-Копитків" надійшов супровідний лист від 28.02.2019 року з доказами сплати судового збору, зокрема, квитанцією №0.0.1279539763.1 від 25.02.2019 року на суму 52 300 грн 68 коп. (том 2, а.с. 20). Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 року поновлено строк на подання апеляційної скарги Фермерського господарства "Вікторія-Копитків" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 22.01.2019 року у справі №918/335/17, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГ "Вікторія-Копитків" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 22.01.19 року у справі №918/335/17.
Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 року апеляційну скаргу ФГ "Вікторія-Копитків" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 22.01.2019 року у справі №918/335/17 - без змін.
Ухвалою Верховного Cуду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відмовлено ФГ "Вікторія-Копитків" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 та на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 22.01.2019 у справі № 918/335/17, касаційну скаргу ФГ "Вікторія-Копитків" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 та на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 22.01.2019 у справі № 918/335/17 залишено без руху, надано ФГ "Вікторія-Копитків" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали. 08.07.2019 року до Верховного Cуду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду надійшла заява ФГ "Вікторія-Копитків" про усунення недоліків касаційної скарги, разом із квитанцією від 05.07.2019 року № 0.0.1400335141.1 про сплату судового збору в сумі 7 048 грн. 00 коп. (том 3, а.с. 173). Ухвалою Верховного Cуду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.07.2019 року, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 918/335/17 Господарського суду Рівненської області за касаційною скаргою Фермерського господарства "Вікторія-Копитків" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 та на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 22.01.2019.
Постановою Верховного Cуду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.08.2019 року касаційну скаргу ФГ «Вікторія-Копитків» задоволено, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 22.01.2019 у справі № 918/335/17 скасовано, справу у частині розгляду позовних вимог ФГ «Ім. Шевченка» про визнання правочину недійсним та стягнення грошових коштів з ФГ «Вікторія-Копитків» на користь ФГ «Ім. Шевченка» постановлено передати на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Приймаючи до уваги те, що Господарський суд Рівненської області за результатами нового розгляду справи № 918/335/17 у частині позовних вимог ФГ "Ім. Шевченка" до ФГ "Вікторія-Копитків" дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача ФГ "Ім. Шевченка".
Відтак, з позивача слід стягнути:
- в дохід Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 31 343 грн 12 коп.; - за розгляд справи в суді першої інстанції.
- на користь відповідача суму судового збору 52 300 грн 68 коп. - за подання апеляційної скарги, 7 048 грн. 00 коп. - за подання касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 80, 81, 91, 120, 123, 129, 211, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -
1. Закрити провадження у справі № 918/335/17 в частині спростування майнових дій Фермерського господарства "Ім. Шевченка" щодо безоплатної передачі у власність Фермерського господарства "Вікторія-Копитків" худоби, що було вчинено шляхом вибуття з Фермерського господарства "Ім. Шевченка" та шляхом прибуття до Фермерського господарства "Вікторія-Копитків" 223 голів худоби.
2. У задоволенні позову відмовити.
3. Стягнути з Фермерського господарства "Ім. Шевченка" (вул. Шкільна, 9, с. Копиткове, Здолбунівський район, Рівненська область, 35720, код ЄДРПОУ 25320585) в дохід Державного бюджету України 31 343 (тридцять одна тисяча триста сорок три) грн 12 коп. судового збору.
4. Стягнути з Фермерського господарства "Ім. Шевченка" (вул. Шкільна, 9, с. Копиткове, Здолбунівський район, Рівненська область, 35720, код ЄДРПОУ 25320585) на користь Фермерського господарства "Вікторія-Копитків" (35720, Рівненська область, Здолбунівський район, с. Копиткове, вул. Шкільна, 9, код ЄДРПОУ 36605816) судовий збір у розмірі 52 300 (п'ятдесят дві тисячі триста) грн 68 коп. - за подання апеляційної скарги, 7 048 (сім тисяч сорок вісім) грн. 00 коп. - за подання касаційної скарги.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 02.03.2020 року.
Суддя Заголдна Я.В.