36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
03.03.2020 Справа № 917/2172/19
за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Губки Андрія Петровича, АДРЕСА_1 ,
до Товариства з обмеженою відпвідальністю "Торговий дім "Мілео", 37301, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Героїв Майдану, буд. 82, оф. 28,
про стягнення 27 176,79 грн.
Суддя Мацко О.С.
Представники сторін не викликалися
Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення 21 216,00 грн. основного боргу за договором №95 про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.06.2017р. , 3 759,01 грн. пені, 891,07 грн. інфляційних за період з 19.01.2019р. по 25.11.2019р. та 542,31 грн. річних за цей же період. Крім того, позивач просить відшкодувати йому судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви, та 189,30 грн. витрат, пов"язаних з відправленням позовної заяви з додатками та доказами.
08.01.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення. Справу вирішено розглядати в прощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Відповідач, повідомлений судом про розгляд справи (поштове повідомлення про вручення ухвали від 08.01.2020р. - а.с.91) на позов не відреагував, відзиву не надав. Вказане не перешкоджає розгляду справи.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази (договір про відступлення права вимоги від 18.01.2019р., договір №95 про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.06.2017р., Акти №796 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг), спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної сировини, товарно-транспортні накладні, банківські виписки по рахункам і т.д.), встановив:
30.06.2017 року між ТОВ «ТРЕВЕЛТРАНС» (Виконавець) та ТОВ «ТД «МІЛЕО» (відповідач, Замовник) було укладено Договір про надання транспортно-експедиційних послуг №95 (далі - Основний Договір) (арк.справи 50-53).
Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник доручив, а Виконавець на умовах даного договору власними (орендованими, іншими) транспортними засобами, за відповідну оплату надає транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів з визначеного замовником місця завантаження до пункту його розвантаження.
В пункті 5.1. Договору сторони погодили, що розрахунки за договором здійснюються в безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця після десяти банківських днів з моменту підписання Замовником Акту приймання-передачі наданих послуг та отримання Замовником документів згідно пункту 5.2. даного договору.
Відповідно до позовної заяви, згідно з Договором про надання транспортно-експедиційних послуг №95, Виконавцем було надано транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується Актами здачі-прийомки виконаних робіт (послуг): Акт № 796 від 28 липня 2017 року, Акт №800 від 29 липня 2017 року, Акт № 809 від 30 липня 2017 року , Акт № 812 від 31 липня 2017 року, товарно- транспортними накладними з відміткою вантажовідправника, вантажоодержувача та підписом водія Виконавця від 28 липня 2017 року, від 29 липня 2017 року, від 30 липня 2017 року, від 31 липня 2017 року (арк.справи 54-68).
В подальшому, 18.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «TPEBEJITPAHC» , Фізичною особою-підприємцем Губкою Андрієм Петровичем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «МІЛЕО» (відповідач) було укладено Договір про відступлення права вимоги (арк.справи 48-49).
Згідно з п. 1.1 Договору про відступлення права вимоги від 18.01.2019 року, первісний кредитор передає належне йому право вимоги за Договором № 95 про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.06.2017 року (далі - Основний Договір), а Новий кредитор приймає право вимоги, що належне Первісному кредитору за Основним Договором. За п.1.2 Договору про відступлення права вимоги, з цього договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору.
З посиланням на статті 11,509,526, 530, 610- 612, 614, 626, 931 Цивільного кодексу України, статті 173, 193, 216 218 Господарського кодексу України позивач просить стягнути на його користь заборгованість, що виникла у відповідача за договором транспортно-експедиційних послуг №95, а також нараховані ним пеню, річні та інфляційні. Також при цьому позивач посилається на ст. 512 ЦК України, згідно якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), та ст. 514 ЦК України: до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не установлено договором або законом.
При цьому позивач зазначає, що з 29.07.2019р. відповідач знаходиться у стані припинення підприємницької діяльності за рішенням засновників, строк для пред'явлення вимог кредиторів встановлено д 29.09.2019р. П.9.5 договору Договору про надання транспортно-експедиційних послуг) №95 від 30.06.2017 року передбачено, що сторони зобов'язуються письмово повідомляти одна одну у випадку прийняття рішення про ліквідацію, реорганізацію або про початок процедури банкрутства однієї із сторін, у термін не пізніше 3 (трьох) календарних днів із дати прийняття такого рішення. Натомість, як вказує позивач, відповідач не повідомляв позивача про прийняте рішення про припинення, чим порушив умови договорів про відступлення права вимоги та про надання послуг.
Вирішуючи питання про належність обраного позивачем способу захисту, суд зазначає наступне:
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 29.07.2019р. відповідач - ТОВ «ТД «Мілео» - знаходиться у стані припинення за рішенням засновників; строк для заявлення кредиторами вимог - до 29.09.2019р. (Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно відповідача отримано судом 03.03.2020р. та приєднано до матеріалів справи).
Згідно ст.104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Згідно із частиною восьмою статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, яка ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
За змістом положень частин третьої, четвертої статті 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.
Таким чином, несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог. Виходячи із змісту статті 112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право звернутися до суду.
Отже, законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи. Такого способу захисту порушеного особою, що припиняється, права стягувача (кредитора) як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості норми статей 104-112 ЦК України не передбачають.
Дана правова позиція узгоджується із висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 487/3335/13-ц та постановах Верховного Суду: від 03.05.2018 у справі № 924/478/16, від 01.08.2018р. у справі №910/24157/16, від 20.01.2020р. №922/416/19 і ін.
Між тим, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про звернення позивача до відповідача із заявою про включення його грошових вимог до реєстру вимог кредиторів з дотриманням строків, встановлених чинним цивільним законодавством.
У п. 42 постанови Верховного Суду від 20.01.2020р. у справі №922/416/19 Верховний Суд зазначає: «У постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у подібній справі № 924/478/16 Суд погодився з висновками місцевого та апеляційного господарського судів щодо того, що позивачем відповідно до вимог статті 112 ЦК та з урахуванням приписів частини другої статті 16 ЦК України обраний не вірний спосіб захисту, оскільки жодна норма цивільного законодавства не вимагає додаткового звернення кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості до зверення з позовом про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу боржника. Належним способом захисту прав кредитора у даному випадку є вимога про зобов'язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника визнаних ним вимог, а не про стягнення з боржника грошових коштів. Звернення кредитора з позовом про стягенння заборгованості з боржника не вирішить спору щодо наявності чи відсутності підстав для включення цих вимог до ліквідаційного балансу особи, що припиняється. Колегія суддів навіть із врахуванням різної стадійності участі кредитора у передбаченій статтями 104-112 ЦК України процедурі (у правовідносинах, пов'язаних з цією справою, кредитор взагалі не заявляв вимог до юридичної особи, що припиняється, а у справі № 924/478/16 - такі вимоги заявлялися, були визнані ліквідаційною комісією, але не були включені до ліквідаційного балансу) не вбачає підстав для відступу від зазначених вище висновків».
У справі, що розглядається судом, як уже зазначено вище, позивач - ФОП Губка А.П. також не звертався до ліквідкомісії відповідача, при цьому зазначає, що в порушення умов договору відповідач не повідомив його про рішення припинити свою діяльність. Суд вважає, що це посилання позивача, з урахуванням викладеного вище, не є підставою для задоволення позовних вимог; відомості про ліквідацію юридичної особи та строк пред'явлення вимог кредиторів в обов'язковому порядку вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та є публічно доступними.
За наведених обставин суди дійшли висновку, що позивачем відповідно до вимог статті 112 ЦК України та з урахуванням приписів частини другої статті 16 ЦК України, неправильно обрано спосіб захисту, оскільки жодна норма цивільного законодавства не вимагає додаткового звернення кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості до звернення з позовом про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу боржника. Крім того, звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості не вирішить спору щодо наявності чи відсутності підстав для включення цих вимог до ліквідаційного балансу Товариства.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суд зазначає, що з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства") Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Конвенцією визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові.
З урахуванням ст.129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем, у разі відмови у задоволенні позову, не відшкодовуються.
Керуючись статтями 129,232-233, 238-240 ГПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 03.03.2020р.
Суддя О.С.Мацко