ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову в забезпеченні позову
м. Київ
02.03.2020Справа № 910/2896/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівон А.М., розглянувши матеріали
заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННИЙ РЕГІОН"
про забезпечення позову
у справі № 910/2896/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННИЙ РЕГІОН" (вул. Першотравнева, буд. 229-А, с. Зоря, Саратський район, Одеська область,68251)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний" (вул.Сирецька 27, м. Київ, 04073)
про стягнення 102901,34 грн.
Представники сторін: без виклику.
Обставини справи :
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННИЙ РЕГІОН" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний" про стягнення заборгованості в розмірі 102 901,34 грн., з яких 14 730,18 грн. процентів річних та 88171,16 грн. втрат від інфляції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 102 901,34 грн. за прострочення оплати суми основної заборгованості за Договором поставки № 44 від 08.06.2017 року, яку стягнуто на користь позивача за рішенням Господарського суду міста Києва № 910/16011/17 від 27.11.2017 року, яке набрало законної сили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2896/20 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності клопотань будь - якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України вирішено розгляд справи № 910/2896/20 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Одночасно з позовною заявою позивачем до Господарського суду міста Києва подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просить суд задовольнити останню та накласти арешт на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний" в межах ціни позову 102 901,34 грн.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на тривале невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами Договором поставки № 44 від 08.06.2017 року в частині оплати вартості товару, яка разом з нарахованими позивачем пенею, процентами річних та втратами від інфляції була стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 року у справі № 910/16011/17, та погашена відповідачем 15.02.2018 року, внаслідок чого позивачем нараховані проценти річних та втрати від інфляції по дату фактичного виконання грошового зобов'язання.
Дослідивши подану заявником заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).
Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Як встановлено судом, в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається, зокрема, на систематичне та тривале невиконання відповідачем умов спірного договору та існування реальної загрози невиконання судового рішення про стягнення заборгованості з ТОВ "Київський завод шампанських вин "Столичний" в разі задоволення даного позову, з яким заявник звернувся до суду.
Додатково в обґрунтування поданої заяви та необхідність застосування заходів забезпечення позову позивач зазначає про невчасну сплату стягнутої рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 року у справі № 910/16011/17 заборгованості за спірним Договором, а саме 15.02.2018 року. Натомість, за твердженнями позивача, відповідач у січні 2020 року припинив виробничу діяльність, здійснює вивезення обладнання заводу з його території та проводить численне звільнення працівників ТОВ "КЗШВ "Столичний", на підтвердження чого позивачем надані нотаріально посвідчені заяви свідків ОСОБА_1 , яка на даний час є працівником відповідача, та ОСОБА_2 , який раніше працював на підприємстві та був звільнений, що підтверджується копіями трудових книжок вказаних осіб. Таким чином, посилаючись на вищезазначені обставини заявник стверджує, що існує загроза того, що майно і грошові кошти відповідача, на які можливо б було звернути стягнення у разі задоволення позову може зникнути станом на день ухвалення судового рішення у справі.
Окремо позивач звертає увагу на наявність аналогічних спорів про стягнення заборгованості за участю відповідача - ТОВ "КЗШВ "Столичний", в межах яких судом вжито заходи забезпечення позову.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов'язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов'язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.
При цьому вирішуючи питання забезпечення позову на стадії відкриття провадження у справі суд, не вдаючись до оцінки підставності позову та вірогідності його задоволення, має лише керуватися власним уявленням про те, чи може невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позову.
Суд зазначає, що у відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Тобто, забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому, посиланням на небажання і незацікавленість останнього добровільно сплачувати заборгованість.
Наразі наявність інших відкритих судових проваджень про стягнення з відповідача грошових коштів або наявність боргів перед іншими кредиторами не може вважатися підставою, яка в подальшому у разі задоволення позову утруднить виконання рішення або зробить його виконання неможливим, оскільки відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, в тому числі шляхом позовної роботи та захисту інтересів юридичної особи в судових органах.
Отже, наявність спорів та судових рішень про стягнення заборгованості з відповідача на користь контрагентів є складовою звичайної господарської діяльності товариства та не розцінюється судом в якості доказів наявності ризиків неналежного виконання судового рішення або неможливості виконання останнього, позаяк сторони, здійснюючи господарську діяльність мали передбачити пов'язані із цим ризики, в тому числі можливість несвоєчасного виконання зобов'язань та подальше настання відповідних наслідків.
Також з огляду на приписи чинного господарського процесуального законодавства щодо показань свідків як засобів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), в тому числі в обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову, суд зазначає, що показання свідків є допустимими доказами лише в тому разі, коли надані ними відомості про обставини відповідно до законодавства мають бути підтверджені саме таким способом та не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В свою чергу за результатами аналізу позовних матеріалів та доданих до заяви про забезпечення позову матеріалів, в тому числі заяв свідків, суд зазначає, що вказані в останніх обставини за умови відсутності будь - яких інших доказів на підтвердження таких фактів не надають суду можливості дійти беззаперечних стверджувальних висновків щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання та, відповідно, не можуть визначатись судом як безумовна підстава для застосування забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивачів, за захистом яких він звернувся.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва -
1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний Регіон" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 02.03.2020 року та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М.Селівон