ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.02.2020Справа № 910/13160/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Компанії Мові Хелс ГмбХ (через Товариство з обмеженою відповідальністю «Мові Хелс»)
до Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності»
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
Представники:
від позивача: Савчук В.В.;
від відповідача: Тюріна Л.А.;
від третьої особи: не з'явився
Компанія Мові Хелс ГмбХ (через Товариство з обмеженою відповідальністю «Мові Хелс») звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку,торгівлі та сільського господарства України в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України від 07.08.2017 про відмову у внесенні змін до Державного реєстру патентів України на винаходи шляхом виправлення технічної помилки у формулі винаходу за патентом України № 100373 «Лікарський засіб у формі таблетки з протизапальною, аналгетичною та хондропротекорною дією»;
- зобов'язати Міністерство економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України внести зміни до Державного реєстру патентів України на винаходи шляхом опублікування в офіційному бюлетені «Промислова власність» відомостей про внесення змін до формули винаходу за патентом України № 100373 «Лікарський засіб у формі таблетки з протизапальною, аналгетичною та хондропротекторною дією» згідно опису винаходу із зазначенням кількості тальку у співвідношенні компонентів лікарського засобу як 0,7-3,0 мас. %.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно відмовлено у виправленні технічної помилки у формулі винаходу за патентом України № 100373, оскільки, як зазначає позивач, заміна кількісного вмісту тальку з 1,0 мас. % на кількісний вміст тальку 0,73 мас. % винаходу за патентом № 100373 не змінює його сутність.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 позовну заяву Компанії Мові Хелс ГмбХ (через Товариство з обмеженою відповідальністю «Мові Хелс») - залишено без руху. Встановлено Компанії Мові Хелс ГмбХ (через Товариство з обмеженою відповідальністю «Мові Хелс») строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
02.10.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Компанії Мові Хелс ГмбХ (через Товариство з обмеженою відповідальністю «Мові Хелс») надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.11.2019.
12.11.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому, зокрема зазначає, що виправлення інтервалу значень кількісного вмісту тальку з 1,0-3,0 мас. % на 0,7-3,0 мас. % не є виправленням технічної помилки, оскільки запитувана власником патенту заміна у формулі винаходу інтервалу значень кількісного вмісту тальку необгрунтовано змінить обсяг правової охорони. Крім того, відповідач зазначає про сплив позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом та необхідність залучення до участі у справі Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.
13.11.2019 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав заяву про зміну предмету позову, в якій зазначає, що Компанією Мові Хелс ГмбХ (через Товариство з обмеженою відповідальністю «Мові Хелс») 01.08.2019 було подано до Укрпатенту клопотання про виправлення технічної помилки у формулі винаходу, проте рішенням Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України від 08.11.2019 № 20437/ПА/19 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, у зв'язку з чим позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України від 08.11.2019 № 20437/ПА/19 про відмову у внесенні змін до Державного реєстру патентів України на винаходи шляхом виправлення технічної помилки у формулі винаходу за патентом України № 100373 «Лікарський засіб у формі таблетки з протизапальною, аналгетичною та хондропротекорною дією»;
- зобов'язати Міністерство економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України внести зміни до Державного реєстру патентів України на винаходи шляхом опублікування в офіційному бюлетені «Промислова власність» відомостей про внесення змін до формули винаходу за патентом України № 100373 «Лікарський засіб у формі таблетки з протизапальною, аналгетичною та хондропротекторною дією» згідно опису винаходу із зазначенням кількості тальку у співвідношенні компонентів лікарського засобу як 0,7-3,0 мас. %.
14.11.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРГАНОСІН ЛТД» надійшла заява про залучення третьої особи без самостійних вимог, яка обгрунтована наявністю іншого спору про використання у лікарському засобі «ПРОТЕКОН ФАСТ» (який імпортується ТОВ «ОРГАНОСІН ЛТД») винаходу за патентом України № 100373 «Лікарський засіб у формі таблетки з протизапальною, аналгетичною та хондропротекторною дією», що розглядається Господарським судом міста Києва в межах справи № 910/19256/16, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРГАНОСІН ЛТД» просить залучити його до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
У судовому засіданні 14.11.2019 розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРГАНОСІН ЛТД» про залучення його до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, враховуючи предмет та підстави позову у даній справі щодо скасування рішення Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України та зобов'язання внести зміни до формули винаходу позивача, тобто який стосується виключно патента позивача, суд не вбачає яким саме чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРГАНОСІН ЛТД», а тому відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРГАНОСІН ЛТД» про залучення третьою особою.
Також, у судовому засіданні 14.11.2019 оголошено перерву до 21.11.2019.
20.11.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав письмові пояснення, в яких зазначає, що Міністерство економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України веде державні реєстри, при цьому усі дії щодо функцій закладу експертизи, технічного забезпечення ведення відповідних державних реєстрів та підготовки відомостей до публікації в офіційному бюлетені «Промислова власність» здійснює Укрпатент, тож враховуючи що Укрпатент є єдиним в Україні, уповноваженим відповідачем закладом проведення експертизи заявок на об'єкти права інтелектуальної власності, а також уповноваженим на здійснення технічного адміністрування державних реєстрів у сфері інтелектуальної власності та видання офіційних бюлетень, то у разі задоволення позовних вимог, рішення суду у даній справі може створити обов'язки для Укрпатенту.
У судовому засіданні 21.11.2019 позивач надав відповідь на відзив, в якій зокрема зазначив, що про порушення своїх прав як патентовласника позивач дізнався з моменту, коли відповідачем прийнято рішення про відмову у задоволенні клопотання позивача про виправлення технічної помилки. Також, надав письмові пояснення, в яких зазначає, що Міністерство економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України є органом, що приймає рішення про внесення змін або відмову у внесенні змін за результатами розгляду клопотання, а тому наголошує, що документи від 07.08.2017 № 14634/ПА/17 та від 08.11.2019 № 20437/ПА/19 є рішенням Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України.
Також, у судовому засіданні 21.11.2019, розглянувши заяву позивача про зміну предмету позову, враховуючи, що суд не перейшов до розгляду справи по суті, суд визнав подану заяву про зміну предмету позову такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв'язку з чим прийняв її до розгляду та розглядає справу виходячи з нового предмету позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності». Зокрема, зобов'язано Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» у строк до 10.12.2019 надати суду письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог та докази на підтвердження викладених обставин, з урахуванням положень ч. 3-7 ст. 165 ГПК. Підготовче засідання відкладено на 12.12.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/13160/19 призначено на 30.01.2020.
16.01.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» подало письмові пояснення, в яких зазначає, що за даними з формули винаходу та опису до патенту неможливо стверджувати, що вказаний інтервал кількісного вмісту тальку 1,0-30 мас. % є очевидною технічною помилкою. Крім того, третя особа, просить суд застосувати строк позовної давності.
У судовому засіданні 30.01.2020 оголошено перерву до 20.02.2020.
У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Приймаючи до уваги, що представник третьої особи був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників третьої особи не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 20.02.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
Як зазначає позивач, Компанія Мові Хелс ГмбХ є заявником лікарського засобу МОВЕКС® АКТИВ з діючими речовинами глюкозаміну сульфату 500 мг, хондроїту сульфату натрію 400 мг, калію диклофенаку 50 мг, а також допоміжними речовинами: повідон, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, натрію крохмальгліколят (тип А), гіперлоза, поліетиленгліколь 6000, титану діоксид (Е 171), барвник жовтий захід FCF (Е 110), а також є власником наступних дійсних реєстраційних посвідчень на лікарські засоби:
1) МОВЕКС® АКТИВ, таблетки, вкриті оболонкою, № 30, № 60 у пляшках № 1, реєстраційне посвідчення № UA/10205/01/01;
2) МОВЕКС® АКТИВ, таблетки, вкриті оболонкою, in bulk № 1000 у подвійних поліетиленових пакетах, реєстраційне посвідчення № UA/10206/01/01.
Вищевказаний лікарський засіб захищається патентом України на винахід № 100373 «Лікарський засіб у формі таблеток з протизапальною, аналгетичною та хондропротекторною дією», власником якого є Компанії Мові Хелс ГмбХ.
Позивач зазначає, що в ході використання патенту України на винахід № 100373 у ньому виявлено технічну помилку, а саме: у формулі винаходу вказано кількість тальку у розмірі 1,0-3,0 мас. %, в той час як має бути вказано 0,7-3,0 мас. %.
Тож, 20.07.2017 позивач звернувся до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» з клопотанням № 100373, в якому просив виправити очевидну технічну помилку у формулі винаходу за патентом України № 100373 згідно опису винаходу та вказати кількість тальку у співвідношенні компонентів лікарського засобу як 0,7-3,0 мас. %.
Листом № 14634/ПА/17 від 07.08.2017 Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» надало відповідь на вищезазначене клопотання позивача, в якому зазначено, що виправлення інтервалу значень кількісного вмісту тальку з 1,0-3,0 мас. % на 0,7-3,0 мас. % не можна вважати виправленням очевидної технічної помилки, оскільки запитувана власником патенту заміна у формулі винаходу інтервалу значень кількісного вмісту тальку необгрунтовано змінить обсяг правової охорони.
Крім того, 01.08.2019 позивач повторно звернувся до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» з клопотанням № 457, в якому просив виправити технічну помилку у формулі винаходу за патентом України на винахід № 100373 «Лікарський засіб у формі таблеток з протизапальною, аналгетичною та хондропротекторною дією» (заявка № а200910861 від 27.10.2009 року) шляхом опублікування в офіційному бюлетені «Промислова власність» відомостей про внесення змін до формули винаходу згідно опису винаходу та вказати кількість тальку у співвідношенні компонентів лікарського засобу як 0,73-3,0 мас. %.
Листом від 08.11.2019 № 20437/ПА/19 Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» надало відповідь на вищезазначене клопотання позивача, в якому зазначило, що виправлення інтервалу значень кількісного вмісту тальку з 1,0-3,0 мас. % на 0,73-3,0 мас. % не можна вважати виправленням очевидної технічної помилки. Запитувана власником патенту заміна у формулі винаходу інтервалу значень кількісного вмісту тальку з 1,0-3,0 мас. % на 0,73-3,0 мас. % необгрунтовано змінить обсяг правової охорони, особливо з урахуванням, що патентом захищено лікарській засіб у таблетованій формі.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, відмовляючи у задоволенні клопотання про виправлення технічної помилки у формулі патенту, відповідачем не було повно та детально досліджено суть помилки, в результаті чого було прийнято неправомірне рішення, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України від 08.11.2019 № 20437/ПА/19 про відмову у внесенні змін до Державного реєстру патентів України на винаходи шляхом виправлення технічної помилки у формулі винаходу за патентом України № 100373 «Лікарський засіб у формі таблетки з протизапальною, аналгетичною та хондропротекорною дією».
Крім того, позивач просить суд зобов'язати Міністерство економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України внести зміни до Державного реєстру патентів України на винаходи шляхом опублікування в офіційному бюлетені «Промислова власність» відомостей про внесення змін до формули винаходу за патентом України № 100373 «Лікарський засіб у формі таблетки з протизапальною, аналгетичною та хондропротекторною дією» згідно опису винаходу із зазначенням кількості тальку у співвідношенні компонентів лікарського засобу як 0,7-3,0 мас. %.
Відповідно до ст.154 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються цим Кодексом та іншими законами. До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Частиною 1 ст.418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч.3 ст.418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків , передбачених законом.
До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 ГК України та ч. 1 ст. 420 ЦК України, зокрема, належать винаходи.
Згідно з ч. 1 ст. 464 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є: право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка; виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії); виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Частиною 2 ст. 464 Цивільного кодексу України встановлено, що майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Відповідно до ст. 459 ЦК України, винахід вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання. Об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології. Законом можуть бути встановлені продукти та процеси, які не є придатними для набуття права інтелектуальної власності на них відповідно до цієї статті.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» винахід (корисна модель) - результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.
Відповідно до частини 1-2 ст. 462 ЦК України, набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» патент - охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель).
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» визначено, що особа, яка бажає одержати патент (деклараційний патент) і має на це право, подає до Установи заявку.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», заявка складається українською мовою і повинна містити: заяву про видачу патенту на винахід чи деклараційного патенту на винахід (корисну модель); опис винаходу (корисної моделі); формулу винаходу (корисної моделі); креслення (якщо на них є посилання в описі); реферат.
Згідно ч.ч. 7-9 ст. 12 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», опис винаходу (корисної моделі) повинен викладатися у визначеному порядку і розкривати суть винаходу (корисної моделі) настільки ясно і повно, щоб його зміг здійснити фахівець у зазначеній галузі. Формула винаходу (корисної моделі) повинна виражати його суть, базуватися на описі і викладатися у визначеному порядку ясно і стисло. Реферат складається лише для інформаційних цілей. Він не може братися до уваги з іншою метою, зокрема для тлумачення формули винаходу (корисної моделі) і визначення рівня техніки.
З матеріалів справи вбачається, що 27.10.2009 позивачем була подана до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» заявка № а200910861 на видачу патенту України на винахід «Лікарський засіб у формі таблетки з протизапальною, аналгетичною та хондропротекорною дією».
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з попередньої експертизи, формальної експертизи та, за заявкою стосовно патенту на винахід (секретний винахід), - кваліфікаційної експертизи і проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності
Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про видачу патенту або про відмову у видачі патенту. Рішення Установи надсилається заявнику (ч. 3 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»).
За результатами експертизи заявки позивача № а200910861, проведеної Державною службою інтелектуальної власності України (правонаступником якої є Міністерство економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України) встановлено відповідність заявленого винаходу умовам патентоспроможності та прийнято рішення про видачу патенту на винахід.
Наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001 № 291 затверджено «Положення про Державний реєстр патентів України на винаходи» (далі - Положення), яке визначає форму Державного реєстру патентів України на винаходи, порядок його ведення, порядок видачі патентів і деклараційних патентів України на винаходи та їх дублікатів, порядок надання виписок з реєстру, перелік змін, які можуть бути внесені до реєстру за ініціативою власника патенту, а також установлює форму патентів і деклараційних патентів України на винаходи і зміст зазначених у них відомостей.
Згідно п. 2.1. Положення, Реєстрація патенту (деклараційного патенту) здійснюється шляхом унесення відповідного запису до реєстру на підставі рішення Державної служби про видачу патенту (деклараційного патенту) та за наявності документів про сплату державного мита за видачу патенту (деклараційного патенту) і збору за публікації про видачу патенту (деклараційного патенту).
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», на підставі рішення про видачу патенту здійснюється державна реєстрація патенту, для чого вносяться відповідні відомості до Реєстру. Форма Реєстру та порядок його ведення визначаються в установленому порядку.
Згідно п. 2.3. Положення, підставою для внесення відомостей до реєстру є: рішення Державної служби; рішення судових органів; клопотання або заява власника (власників) патенту (деклараційного патенту).
Частиною. 1 ст. 23 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», одночасно з державною реєстрацією патенту (деклараційного патенту) на винахід чи деклараційного патенту на корисну модель Установа публікує у своєму офіційному бюлетені визначені в установленому порядку відомості про видачу патенту (деклараційного патенту).
Тож, 25.12.2012 позивачу видано патент України № 100373 на винахід «Лікарський засіб у формі таблетки з протизапальною, аналгетичною та хондропротекорною дією».
Крім того, 25.12.2012 опубліковано відомості про видачу позивачу патенту України № 100373 на винахід в офіційному бюлетені «Промислова власність».
Проте, як зазначає позивач, в ході використання патенту України на винахід № 100373 у ньому виявлено технічну помилку, а саме: у формулі винаходу вказано кількість тальку у розмірі 1,0-3,0 мас. %, замість 0,7-3,0 мас. %.
Відповідно до п. 2.4. Положення, у разі зміни імені фізичної особи - власника (власників) патенту (деклараційного патенту) або повного найменування юридичної особи - власника (власників) патенту (деклараційного патенту) і/або зміни адреси власника (власників) патенту (деклараційного патенту), зміни адреси для листування, зміни особи власника (власників) патенту (деклараційного патенту), за виключенням передачі права власності на винахід за договором, зміни складу винахідників, зміни стосовно представника в справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або іншої довіреної особи та виправлення помилок власник (власники) патенту (деклараційного патенту) у тому числі його (їх) правонаступник (правонаступники) за своєю ініціативою подає до Державної служби клопотання щодо зазначених змін, викладене українською мовою. Клопотання має стосуватися одного патенту і містити: номер патенту (деклараційного патенту); номер заявки; дату подання заявки; назву винаходу; ім'я фізичної особи - власника (власників) або повне найменування юридичної особи - власника (власників) й адресу власника (власників) патенту (деклараційного патенту); зміну, що вноситься; адресу для листування.
01.08.2019 позивач звернувся до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» з клопотанням № 457, в якому просив виправити технічну помилку у формулі винаходу за патентом України на винахід № 100373 «Лікарський засіб у формі таблеток з протизапальною, аналгетичною та хондропротекторною дією» (заявка № а200910861 від 27.10.2009 року) шляхом опублікування в офіційному бюлетені «Промислова власність» відомостей про внесення змін до формули винаходу згідно опису винаходу та вказати кількість тальку у співвідношенні компонентів лікарського засобу як 0,73-3,0 мас. %.
Листом від 08.11.2019 № 20437/ПА/19 Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» надало відповідь на вищезазначене клопотання позивача, в якому зазначило, що виправлення інтервалу значень кількісного вмісту тальку з 1,0-3,0 мас. % на 0,73-3,0 мас. % не можна вважати виправленням очевидної технічної помилки. Запитувана власником патенту заміна у формулі винаходу інтервалу значень кількісного вмісту тальку з 1,0-3,0 мас. % на 0,73-3,0 мас. % необгрунтовано змінить обсяг правової охорони, особливо з урахуванням, що патентом захищено лікарській засіб у таблетованій формі.
Частиною 5 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу (корисної моделі).
Як вбачається з матеріалів справи, винахід за патентом України № 100373 містить наступну формулу:
- диклофенак калію: 3,0 - 5,0;
- глюкозаміну сульфат натрію хлорид : 35,0 - 50, 0;
- хондроїтину сульфат натрію: 22, 0 - 32, 0;
- кремнію діоксин колоїдний безводний: 0,5 - 1, 5;
- мікрокристалічна целюлоза: 12,0 - 18, 0;
- натрію кроскармелоза: 1,0 - 5, 0;
- натрію крохмальгліколят: 1,0 - 5, 0;
- гіпромелоза: 0,5 - 3,0;
- макрогол: 0,1 - 1,0;
- титану діоксин: 0,1 - 0,4;
- тальк: 1,0 - 3, 0;
- барвник жовтий захід FCF: 0,02 - 1,5;
- повідон: 0,2 - 1,0;
- магнію стеарат: 0,2 -1,0.
В той же час, в описі до патенту на винахід № 100373 наведено склад лікарського засобу у формі таблеток з протизапальною, аналгетичною та хондропротекторною дією, мас.%:
- диклофенак калію: 3,46;
- глюкозаміну сульфат натрію хлорид : 44,11;
- хондроїтину сульфат натрію: 27,57;
- кремнію діоксин колоїдний безводний: 0,74;
- мікрокристалічна целюлоза: 15,52;
- натрію кроскармелоза: 2,91;
- натрію крохмальгліколят: 2,84;
- гіпромелоза: 1,01;
- макрогол: 0,14;
- титану діоксин: 0,14;
- тальк: 0,73;
- барвник жовтий захід FCF: 0,07;
- повідон: 0,33;
- магнію стеарат: 0,43.
З матеріалів справи вбачається, що Компанією Мові Хелс ГмбХ (через Товариство з обмеженою відповідальністю «Мові Хелс») було надано висновок експерта № 1188 за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 18.01.2018, складений судовим експертом Дорошенко Олександром Федоровичем, відповідно до якого експерт дійшов наступних висновків:
1) Зазначення у формулі винаходу за патентом України № 100373 «Лікарський засіб у формі таблеток з протизапальною, аналгетичною та хондропротекторною дією» кількісного вмісту тальку 1,0-3,0 мас. % замість 0,73 - 3,0 мас. % слід вважати очевидною технічною помилкою.
2) Заявник за патентом України на винахід № 100373 не мав на меті обмежити нижній поріг значення кількісного вмісту тальку у формулі винаходу саме значення 1,0 мас. %.
Формула винаходу - це стисла словесна характеристика його технічної суті, що містить сукупність його суттєвих ознак.
Відповідно до п. 6.6.1. Правил складання та подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України № 22 від 22.01.2001, суть винаходу (корисної моделі) виражається сукупністю суттєвих ознак, достатніх для досягнення технічного результату, який забезпечує винахід (корисна модель). Ознаки належать до суттєвих, якщо вони впливають на технічний результат, якого можна досягти, тобто перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із зазначеним результатом.
У висновку № 1188 від 18.01.2018, експертом зазначено, що за своєю структурою формула винаходу може бути одноланковою чи багатоланковою і включати, відповідно, один або декілька пунктів. Одноланкову формулу винаходу застосовують для характеристики одного технічного рішення сукупністю суттєвих ознак, які не мають розвитку чи уточнення щодо окремих випадків його виконання або використання. Багатоланкову формулу винаходу застосовують для характеристики одного винаходу з розвитком і (або) уточненням сукупності його ознак стосовно деяких випадків виконання і використання винаходу. Багатоланкова формула, що характеризує один винахід, має один незалежний пункт і наступний (наступні) за ним залежний (залежні) пункт (пункти). Багатоланкова формула, що характеризує декілька винаходів об'єднаних одним винахідницьким задумом, має декілька незалежний пунктів і, при необхідності, наступний (наступні) за ними залежний (залежні) пункт (пункти).
При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» тлумачення формули повинно здійснюватися в межах опису винаходу та, при наявності, відповідних креслень. Тому матеріали заявки та опис винаходу повинні містити не тільки посилання на призначення заявленого об'єкта винаходу, а й описані засоби та методи, за допомогою яких можливе здійснення винаходу в тому вигляді, як він охарактеризований в будь-якому пункті формули, та підтвердження такого здійснення. Тобто, опис винаходу повинен містити в межах знань для середнього спеціаліста підтвердження здійснення ознак, які викладені в формулі винаходу.
Таким чином, визначення об'єкту винаходу здійснюється за його формулою.
Відповідно до інформації з опису до патенту України на винахід, його формула складається з одного незалежного і одного залежного пунктів, які містять ознаки, якими охарактеризовано призначення продукту, його якісний та кількісний склад.
Крім того, в описі до патенту України на винахід № 100373 містяться приклад та відомості, які підтверджують можливість використання винаходу для досягнення заявленого технічного результату. При цьому вміст тальку в складі наведеного у прикладі лікарського засобу становить 0,73% від загальної маси вагової одиниці продукту, в той час як в опублікованій формулі винаходу зміст тальку складає 1,0-3,0%.
Зіставляючи співвідношення мас інгредієнтів, наведене у формулі винаходу, зі співвідношенням мас відповідних інгредієнтів у прикладі використання винаходу, судовим експертом встановлено, що вміст тальку, зазначений у прикладі (0,73%), не відповідає граничним значенням вмісту тальку, що наведені у формулі (1,0-3,0%), тобто є нижчим, ніж мінімальний вміст тальку згідно з формулою.
Зважаючи на те, що в описі винаходу міститься лише один приклад його використання, і цей приклад не відповідає формулі винаходу, судовим експертом зазначено, що в заявці на видачу патенту на винахід на момент її розгляду закладом експертизи існувала очевидна невідповідність матеріалів заявки один одному, передбачена п. 3.3.2 Правил розгляду заявки на винахід і заявки на корисну модель, як підстава для направлення запиту заявнику з метою виправлення зазначеної невідповідності на стадії формальної експертизи заявки.
При цьому, експертом зазначено, що оскільки в описі винаходу за патентом № 100373 наведено єдиний приклад конкретного його застосування, то виправлення такої невідповідності повинно було полягати саме у внесенні змін у зазначення граничних значень вмісту тальку у формулі винаходу, тобто, нижнє граничне значення вмісту тальку в складі кінцевого продукту повинно становити не більше 0,73%.
Крім того, судовим експертом у висновку № 1188 від 18.01.2018 зазначено, що тальк та стеарат магнію не належать до діючих речовин препарату і є допоміжними речовинами.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про лікарські засоби», допоміжна речовина (ексципієнт) - будь-яка речовина лікарської форми, яка не є АФІ або готовим лікарським засобом та відповідно не здійснює фармакологічної, імунологічної або діагностичної дії, входить до лікарського засобу та необхідна для його виробництва (виготовлення), зберігання та/або застосування.
Отже, зіставляючи кількісний вміст тальку, зазначений у формулі винаходу та прикладі його застосування, наведеному в описі винаходу, та, враховуючи відсутність чітких вимог щодо мінімальноого вмісту тальку як допоміжної речовини при виробництві таблетованих препаратів, судовий експерт дійшов висновку, що зазначення у формулі винаходу за патентом України № 100373 "Лікарський засіб у формі таблетки з протизапальною, аналгетичною та хондропротекторною дією" кількісного вмісту тальку 1,0 - 3,0 мас. % замість 0,73 - 3,0 мас. % слід вважати очевидною технічною помилкою.
За змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
За змістом ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінюючи висновок експерта № 1188 за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 18.01.2018, суд вважає, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи, при цьому, висновок експерта складений кваліфікованим атестованим судовим експертом Дорошенко Олександром Федоровичем - заступником директора НДІ інтелектуальної власності Національної академії правових наук України з експертної роботи, який має вищу технічну освіту, вищу освіту в сфері інтелектуальної власності, науковий ступінь кандидата юридичних наук, кваліфікацію судового експерта з питань інтелектуальної власності, у тому числі за спеціальністю 13.3 «Дослідження, пов'язані з винаходами і корисними моделями» (свідоцтво Міністерства юстиції України від 28.11.2008 № 933 про присвоєння кваліфікації судового експерта), стаж роботи в галузі інтелектуальної власності з 1997 року, стаж судово-експертної роботи - з 2001 року.
Крім того, у висновку зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок відповідно до ст. 384 Кримінального кодексу України.
Таким чином, висновок експерта № 1188 за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 18.01.2018 приймається судом в якості належного та допустимого доказу.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що зазначення у формулі винаходу за патентом України № 100373 «Лікарський засіб у формі таблеток з протизапальною, аналгетичною та хондропротекторною дією» кількісного вмісту тальку 1,0-3,0 мас. % замість 0,73 - 3,0 мас. % є очевидною технічною помилкою.
В той же час, звертаючись до суду з даним позовом (з урахування заяви про зміну предмету позову), позивачем розцінено лист Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» від 08.11.2019 № 20437/ПА/19 про відмову у виправлені технічної помилки, як рішення Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України від 08.11.2019 № 20437/ПА/19 про відмову у внесенні змін до Державного реєстру патентів України на винаходи шляхом виправлення технічної помилки у формулі винаходу за патентом України № 100373 «Лікарський засіб у формі таблетки з протизапальною, аналгетичною та хондропротекорною дією», оскільки Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» є уповноваженим Міністерством економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України закладом проведення експертизи заявок на об'єкти права інтелектуальної власності, яке здійснює технічне адміністрування державних реєстрів у сфері інтелектуальної власності та видання офіційних бюлетень.
У зв'язку з чим, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України від 08.11.2019 № 20437/ПА/19 про відмову у внесенні змін до Державного реєстру патентів України на винаходи шляхом виправлення технічної помилки у формулі винаходу за патентом України № 100373 «Лікарський засіб у формі таблетки з протизапальною, аналгетичною та хондропротекорною дією».
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до п. 1 Роз'яснення Президія Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» № 02-5/35 від 26.01.2000, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.
Відповідно до п. 9 Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.2019 № 838), Мінекономіки в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, постанов Верховної Ради України та актів Президента України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.
Накази Мінекономіки, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Нормативно-правові акти Мінекономіки підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.
Накази Мінекономіки, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами.
Таким чином, суд зазначає, що юридичною формою рішень Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, є накази, які мають встановлену форму їх викладення та породжують певні правові наслідки (спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, мають обов'язковий характер).
В той же час, лист від 08.11.2019 № 20437/ПА/19, яким було фактично відмовлено у виправленні технічної помилки у формулі винаходу за патентом України № 100373, не відповідає вказаним вимогам, при цьому суд зазначає що вказаний лист було сформовано Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності», а не Міністерством економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України.
Отже, за висновком суду лист Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» від 08.11.2019 № 20437/ПА/19 не може бути визнаний протиправним та відповідно скасованим, а тому дана вимога позивача не підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Міністерство економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України внести зміни до Державного реєстру патентів України на винаходи шляхом опублікування в офіційному бюлетені «Промислова власність» відомостей про внесення змін до формули винаходу за патентом України № 100373 «Лікарський засіб у формі таблетки з протизапальною, аналгетичною та хондропротекторною дією» згідно опису винаходу із зазначенням кількості тальку у співвідношенні компонентів лікарського засобу як 0,7-3,0 мас. %, суд відзначає наступне.
Відповідно до п. 2.3. Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 №10, у процесі ведення реєстру до нього вносяться, в тому числі, відомості щодо визнання свідоцтва недійсним повністю або частково, які в силу п. 1.3. вказаного Положення Державна служба інтелектуальної власності України публікує в офіційному бюлетені «Промислова власність».
При цьому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади державної системи правової охорони інтелектуальної власності» від 23 серпня 2016 № 585, Кабінет Міністрів України постановив: ліквідувати Державну службу інтелектуальної власності, поклавши на Міністерство економічного розвитку і торгівлі завдання і функції з реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності; установити, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі є правонаступником Державної служби інтелектуальної власності, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності.
Судом встановлено, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі, яке перейменовано на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України є правонаступником Державної служби інтелектуальної власності.
Відповідно до абз. 3 п. 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459 "Питання Міністерства економічного розвитку і торгівлі", з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 585 (далі - Положення), Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Мінекономрозвитку) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері інтелектуальної власності.
Відповідно до п.п. 47-1, 47-2, 47-4, 47-7, 47-9 п. 4 Положення, Мінекономрозвитку відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: організовує в установленому порядку проведення експертизи заявок на об'єкти права інтелектуальної власності, видає патенти/свідоцтва на об'єкти права інтелектуальної власності; здійснює державну реєстрацію об'єктів права інтелектуальної власності, проводить реєстрацію договорів про передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що охороняються на території України, ліцензійних договорів; веде державні реєстри об'єктів права інтелектуальної власності; організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері інтелектуальної власності; видає офіційні бюлетені з питань інтелектуальної власності.
За наведених обставин, оскільки судом встановлено, що зазначення у формулі винаходу за патентом України № 100373 «Лікарський засіб у формі таблеток з протизапальною, аналгетичною та хондропротекторною дією» кількісного вмісту тальку 1,0-3,0 мас. % замість 0,73 - 3,0 мас. % є очевидною технічною помилкою, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Компанії Мові Хелс ГмбХ (через Товариство з обмеженою відповідальністю "Мові Хелс") про зобов'язання Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України внести зміни до Державного реєстру патентів України на винаходи шляхом опублікування в офіційному бюлетені "Промислова власність" відомостей про внесення змін до формули винаходу за патентом України № 100373 "Лікарський засіб у формі таблетки з протизапальною, аналгетичною та хондропротекторною дією" згідно опису винаходу із зазначенням кількості тальку у співвідношенні компонентів лікарського засобу як 0,7-3,0 мас. % є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заявленого відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про застосування строків позовної давності, суд відзначає наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року)
Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з вказаним позовом 23.09.2019 року, згідно з вхідним штампом канцелярії Господарського суду міста Києва.
З урахуванням приписів ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що у даному випадку строк позовної давності слід відраховувати не з моменту видачі позивачу патенту України № 100373 на винахід, а саме з моменту коли позивач довідався про порушення свого права, тобто з моменту отримання листа № 14634/ПА/17 від 07.08.2017 Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про відмову у виправленні технічної помилки у формули винаходу, оскільки до цієї дати, позивач не міг бути обізнаний у відмові уповноваженого органу внести відповідні зміни (виправити помилку) у формулу власного патенту.
За таких обставин, враховуючи, що Компанія Мові Хелс ГмбХ (через Товариство з обмеженою відповідальністю "Мові Хелс") звернулось до суду з вказаним позовом 23.09.2019 року, а відмову у виправленні технічної помилки отримано 07.08.2017, тобто в межах загального строку позовної давності, а тому заявлене відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.
Крім того, суд також не приймає до уваги твердження відповідача стосовного того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мові Хелс" є неналежним позивачем у справі, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України, позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Статтею 60 Господарського процесуального кодексу України визначено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Суд зазначає, що до позовної заяви було додано документи, які підтверджують повноваження ТОВ «Мові Хелс» діяти від імені та в інтересах Компанії Мові Хелс ГмбХ (в тому числі і звертатись до суду за захистом прав довірителя), а саме: договір доручення №1/05/06 від 05.06.2009 укладений між Компанією Мові Хеле ГмбХ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мові Хелс", додаткова угода № 8 від 26.09.2016 до договору доручення №1/05/06 від 05.06.2009 р. та довіреність від 26 вересня 2016 р. (діє до 26.09.2021).
Зокрема, у довіреності від 26.09.2016 Товариству з обмеженою відповідальністю «Мові Хелс» в тому числі надано право представляти Мові Хелс ГмбХ з усіх питань, які стосуються його прав та інтересів з усіма правами, включаючи процесуальні права та обов'язки позивача, а також право вести справи Мові Хелс ГмбХ щодо захисту прав інтелектуальної власності.
Крім того, в порядку передоручення, на підставі довіреності від 26.09.2016 року, діючи від імені компанії Мові Хелс ГмбХ, ТОВ «Мові Хелс» було видано нотаріальну посвідчену довіреність від 21.03.2019 на представництво інтересів компанії Мові Хелс ГмбХ фізичним особам (адвокатам).
Суд зазначає, що позивачем у даній справі є саме Компанія Мові Хелс ГбмХ, яка є власником патенту №100373, від імені та в інтересах якої в Україні діє ТОВ «Мові Хелс», тобто останнє діє не від власного імені.
Тож, ТОВ «Мові Хелс» є уповноваженим представником компанії - нерезидента Мові Хелс Гмбх та дії ТОВ «Мові Хелс» щодо подання позовної заяви, були вчинені в інтересах та від імені Мові Хелс ГмбХ.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на постанову Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», як на підставу для звільнення від стягнення судовивих витрат за результатами розгляду справи, з огляду на наступне.
Так, відповідно до п. 69 постанову Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», за змістом статті 129 ГПК у разі задоволення позову про визнання свідоцтва на знак недійсним повністю або частково господарський суд не має права покладати судовий збір та інші судові витрати на Державну службу інтелектуальної власності України, якщо останню було залучено до участі у справі як одного з відповідачів, а видачу відповідного свідоцтва здійснено нею згідно з чинним законодавством.
Проте, суд зазначає, що приписи вказаної постанови не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки визнання свідоцтва на знак недійсним повністю або частково не є предметом даного спору, а тому суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору на користь позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позовні вимоги Компанії Мові Хелс ГмбХ (через Товариство з обмеженою відповідальністю "Мові Хелс") - задовольнити частково.
2. Зобов'язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 12/2, ідентифікаційний код - 37508596) внести зміни до Державного реєстру патентів України на винаходи шляхом опублікування в офіційному бюлетені "Промислова власність" відомостей про внесення змін до формули винаходу за патентом України № 100373 "Лікарський засіб у формі таблетки з протизапальною, аналгетичною та хондропротекторною дією" згідно опису винаходу із зазначенням кількості тальку у співвідношенні компонентів лікарського засобу як 0,7-3,0 мас. %.
3. Стягнути з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 12/2, ідентифікаційний код - 37508596) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мові Хелс", що діє в інтересах Компанії Мові Хелс ГмбХ (вул. Шевченка, 162 А, с. Шевченкове, Київська область, 08140, ідентифікаційний код - 36258483) 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. - судового збору.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено: 02.03.2020.
Суддя Щербаков С.О.