ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.03.2020Справа №910/18108/19
Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекультивація»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет»
про стягнення 114 061,72 грн.,
У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекультивація» звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» про стягнення 114 061,72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача заборгованості перед позивачем з оплати послуг, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекультивація» згідно Договору на прийом та утилізацію будівельних відходів №030619/34 від 01.05.2019, у розмірі 103 752,00 грн.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 912,44 грн., нараховані за період з 01.09.2019 по 16.12.2019, та пеню у розмірі 9 397,28 грн., нараховану за період з 01.09.2019 по 12.12.2019.
До свого позову Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекультивація» долучено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, згідно якого позивач поніс витрати на сплату судового збору за подання даного позову у розмірі 1 921,00 грн. та витрати на правову допомогу у суді першої інстанції у розмірі 5 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2019 відкрито провадження у справі №910/18108/19; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Вказана ухвала суду від 21.12.2019 була надіслана відповідачу 24.12.2019, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04116, м. Київ, провулок Тбіліський, буд. 1, та у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103052955207 була одержана Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Люнет» 26.12.2019.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.
01.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекультивація» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люнет» (замовник) укладено Договір №030619/34 на прийом та утилізацію будівельних відходів (надалі - Договір), згідно п. 1.1 якого з метою проведення гірничо-технічної рекультивації відпрацьованої частини Мостищанського родовища замовник передає, а підрядник приймає на себе виконання робіт по прийому та утилізації будівельних відходів, які можуть бути прирівняні до будівельних, але виключно IV класу небезпеки.
Згідно п. 2.1 Договору вартість комплексу робіт по прийому та утилізації одного метро кубічного будівельних відходів узгоджується у «Протоколі погодження Договірної ціни» до Договору.
У Протоколі погодження Договірної ціни від 01.05.2019 сторонами погоджено договірну ціну на комплекс робіт по прийому та утилізації одного кубічного метра будівельних відходів на полігоні відпрацьованої частини Мостищанського родовища в розмірі 99,00 грн., в тому числі ПДВ.
Пунктом 2.3 Договору визначено, що оплата здійснюється на підставі рахунку та акту виконаних робіт, які надаються замовнику відповідно до обсягу завезених відходів за місяць.
Відповідно до п. 5.2 Договору в разі виникнення кредиторської заборгованості замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня від суми боргу за кожен день затримки.
Термін дії Договору - один рік з моменту його підписання (п. 9.2 Договору).
На виконання умов Договору позивачем виконано комплекс робіт по прийому та утилізації будівельних відходів обсягом 1 048 куб. м., вартість яких складає 103 752,00 грн., на підтвердження чого надано підписаний представниками та скріплений печатками сторін акт надання послуг №298 від 26.11.2019.
У зв'язку з виникненням прострочки в оплаті наданих послуг (виконаних робіт) позивач звернувся до відповідача з претензією вих. №20-08-01/19 від 20.08.2019 про сплату 154 242,00 грн. (поштове відправлення №0316205126497), яка за інформацією з пошукової системи Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в мережі Інтернет була вручена представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» 21.08.2019.
25.11.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Люнет» було одержано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекультивація» було одержано претензію вих. №1 від 06.11.2019 про сплату 103 752,00 грн., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0316205323314.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем, на думку позивача, в порушення умов Договору не було в повному обсязі сплачено вартість спожитих послуг, в зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекультивація» виникла заборгованість в розмірі 103 752,00 грн. та за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховані 3% річних у розмірі 912,44 грн. та пеня у розмірі 9 397,28 грн.
Укладений сторонами Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підписаним представниками та скріпленим печатками сторін актом наданих послуг №298 від 26.07.2019 підтверджується надання позивачем відповідачу на виконання умов Договору послуг, які полягали у виконанні комплексу робіт по прийому та утилізації будівельних відходів в обсязі 1 048 куб. м. загальною вартістю 103 752,00 грн. У вказаному акті зазначено, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Крім того, позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №338 від 26.07.2019, в якому міститься посилання на Договір та на акт наданих послуг №298 від 26.07.2019.
Пунктом 2.3 Договору визначено, що оплата здійснюється на підставі рахунку та акту виконаних робіт, які надаються замовнику відповідно до обсягу завезених відходів за місяць.
Як вбачається із наведеного пункту, а також з інших умов Договору, сторонами не було погоджено строків (термінів) оплати виконаних робіт/наданих послуг, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Так, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем було надано суду на підтвердження обставин пред'явлення відповідачу вимоги претензією вих. №20-08-01/19 від 20.08.2019 про сплату 154 242,00 грн. та фіскальний чек відділення поштового зв'язку від 20.08.2019, в якому зазначено, що рекомендований лист надсилався Товариству з обмеженою відповідальністю «Люнет» поштовим відправленням №0316205126497.
За інформацією з пошукової системи Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в мережі Інтернет претензія вих. №20-08-01/19 від 20.08.2019 була вручена представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» 21.08.2019.
Відповідач не скористався своїм правом на спростування вказаних обставин.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, у відповідності до приписів ст. 253 та ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу заборгованість до 28.08.2019.
Доказів сплати коштів за надані послуги/виконані роботи Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекультивація» згідно акту наданих послуг №298 від 26.07.2019 на суму 103 752,00 грн. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на наведені положення законодавства суд прийшов до висновку, що замовник в порушення взятих на себе грошових зобов'язань за Договором вартість наданих послуг/виконаних робіт у встановлений законом строк не сплатив, в зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» виникла заборгованість перед позивачем, яка складає 103 752,00 грн.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов Договору, у визначений законом строки оплату за надані послуги/виконані роботи не провів, а отже є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Люнет» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
В свою чергу, зазначення в договорі, що останній є договором підряду, в той час як сторонами за наслідками його виконання складались акти наданих послуг, на думку суду, не впливає на суть спору, оскільки фактично спір виник щодо стягнення з відповідача оплати певної цінності (послуги чи виконаних робіт), одержання якої останнім не заперечується.
Відтак, суд вважає, що визначення виду укладеного сторонами правочину не впливає на вирішення спору, а тому не є необхідним у даному випадку, у зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні норми матеріального права, які можуть бути застосовані до будь-якого правочину.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекультивація» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» суми основного боргу у розмірі 103 752,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 912,44 грн., нараховані за період з 01.09.2019 по 16.12.2019, та пеню у розмірі 9 397,28 грн., нараховану за період з 01.09.2019 по 12.12.2019.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.2 Договору встановлено, що в разі виникнення кредиторської заборгованості замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня від суми боргу за кожен день затримки.
З даного пункту вбачається, що сторонами було встановлено розмір пені та порядок її нарахування, проте не встановлено строку її нарахування.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В той же час, з розрахунку позивача, вбачається, що останнім нараховується відповідачу пеня в межах встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячного строку.
Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення пені з врахуванням встановленого позивачем періоду нарахування - з 01.09.2019 по 12.12.2019 (зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог), суд прийшов до висновку, що вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекультивація» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» пені у розмірі 9 397,28 грн. є правомірною та обґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем 3% річних з врахуванням встановленого позивачем періоду нарахування - з 01.09.2019 по 16.12.2019 (зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог), прийшов до висновку про правомірність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» 3% річних у розмірі 912,44 грн.
За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекультивація» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову покладається на відповідача з огляду на задоволення позову повністю.
Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у сумі 5 000,00 грн.
При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копії Договору про надання правової допомоги №16-09-03/2019 від 16.09.2019, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекультивація» (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Дія Закону» (адвокат), відповідно до умов якого адвокат прийняв на себе зобов'язання в період дії цього договору представляти інтереси клієнта в господарському суді міста Києва, що стосується стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» заборгованості за Договором 030619/33 на прийом та утилізацію будівельних відходів від 01.05.2019.
У пункті 3.2 Договору про надання правової допомоги №16-09-03/2019 від 16.09.2019 сторони узгодили наступний розмір і складові гонорару на стадіях підготовки позовної заяви та супроводження справи в суді першої інстанції:
1) підготовка та подальша відправка поштою позовної заяви про стягнення з з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» заборгованості за Договором 030619/33 на прийом та утилізацію будівельних відходів від 01.05.2019 - 3 години роботи вартістю 3 000,00 грн.
2) супроводження справи в суді при розгляді справи в порядку спрощеного провадження, включаючи аналіз та виконання вимог ухвал суду, аналіз відзиву, складання та відправка відповіді на відзив, письмових заяв, клопотань і заперечень проти заяв і клопотань відповідача щодо процесуальних питань - 2 години роботи, вартістю 2 000,00 грн.
Пунктом 3.3 Договору про надання правової допомоги №16-09-03/2019 від 16.09.2019 передбачено, що клієнт оплачує авансом кошти в сумі 5 000,00 грн., без ПДВ, до моменту подання позовної заяви, яка передбачена п.п. 1 п. 3.2 цього Договору, в разі розгляду справи в порядку письмового провадження.
Адвокатським об'єднанням «Дія Закону» було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Рекультивація» рахунок-фактури на оплату послуг №16-09-04/2019 від 16.09.2019 на суму 5 000,00 грн., а Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекультивація» було оплачено вказаний рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №504 від 16.09.2019.
Судом враховано, що у наданих позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу міститься посилання на укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люнет» Договір 030619/33 від 01.05.2019, в той час як спір у справі стосується правовідносин, які виникли між сторонами на підставі Договору №030619/34 від 01.05.2019.
Однак у даному випадку суд вважає, що має місце описка у складених Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекультивація» та Адвокатським об'єднанням «Дія Закону» документах, оскільки Договір 030619/33 від 01.05.2019 був укладений між сторонами щодо прийому та утилізації гранту, в той час як предметом Договору про надання правової допомоги №16-09-03/2019 від 16.09.2019 було надання послуг із представництва інтересів клієнта в господарському суді міста Києва, що стосуються стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» заборгованості за Договором на прийом та утилізацію будівельних відходів від 01.05.2019.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Із наданих позивачем документів вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекультивація» (клієнт) було оплачено Адвокатському об'єднанню «Дія Закону» кошти у розмірі 5 000,00 грн.
Як вбачається із пункту 3.2 Договору про надання правової допомоги №16-09-03/2019 від 16.09.2019 та рахунку-фактури на оплату послуг №16-09-04/2019 від 16.09.2019 вбачається, що позивачем оплачено Адвокатському об'єднанню «Дія Закону» наступні послуги (виконану роботу):
1) підготовка та подальша відправка поштою позовної заяви про стягнення з з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» заборгованості за Договором 030619/33 на прийом та утилізацію будівельних відходів від 01.05.2019 - 3 години роботи вартістю 3 000,00 грн.
2) супроводження справи в суді при розгляді справи в порядку спрощеного провадження, включаючи аналіз та виконання вимог ухвал суду, аналіз відзиву, складання та відправка відповіді на відзив, письмових заяв, клопотань і заперечень проти заяв і клопотань відповідача щодо процесуальних питань - 2 години роботи, вартістю 2 000,00 грн.
Проте, матеріали справи не містять жодних доказів надання Адвокатським об'єднанням «Дія Закону» послуг (виконання робіт), які передбачені п.п. 2) п. 3.2 Договору про надання правової допомоги №16-09-03/2019 від 16.09.2019, оскільки ні позивачем, ні відповідачем не надавалось жодних заяв, клопотань, заперечень, відзиву тощо після постановлення судом ухвали від 21.12.2019 про відкриття провадження у справі №910/18108/19.
Також ухвалою суду від 21.12.2019 не висувалось жодних вимог до позивача, які підлягали виконанню.
Тобто, жодних документів від сторін, крім позову, до суду не надходило, в тому числі і після відкриття провадження у справі №910/18108/19 згідно ухвали від 21.12.2019.
Отже, у суду відсутні підстави вважати, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекультивація» у розмірі 2 000,00 грн., які були сплачені Адвокатському об'єднанню «Дія Закону» в якості оплати за супроводження справи в суді при розгляді справи в порядку спрощеного провадження, пов'язані із розглядом справи №910/18108/19, оскільки доказів виконання таких робіт матеріали справи не містять, як і не вбачається із матеріалів справи необхідності у виконанні таких робіт, а отже в цій частині витрати на правничу допомогу є недоведеними та не співмірними із фактично виконаним адвокатським об'єднанням обсягом робіт.
Враховуючи надання позивачем належних доказів понесення ним витрат на правову допомогу адвоката за розгляд судом даної справи у сумі 3 000,00 грн. (з підготовки та подальшої відправки поштою позовної заяви про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» заборгованості за Договором 030619/33 на прийом та утилізацію будівельних відходів від 01.05.2019 - 3 години роботи), встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про правомірність вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» витрат, понесених позивачем на послуги адвоката, у розмірі 3 000,00 грн. (відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 178, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекультивація» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» (04116, м. Київ, провулок Тбіліський, буд. 1; ідентифікаційний код 31956217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекультивація» (08105, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Горенка, вул. Садова, буд. 24-А; ідентифікаційний код 31199963) заборгованість у розмірі 103 752 (сто три тисячі сімсот п'ятдесят два) грн. 00 коп., пеню в розмірі 9 397 (дев'ять тисяч триста дев'яносто сім) грн. 28 коп., 3% річних у розмірі 912 (дев'ятсот дванадцять) грн. 44 коп., судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять один) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 02.03.2020.
Суддя Р.В. Бойко