ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.03.2020Справа № 910/18739/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В., розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір"
до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"
про стягнення 41 567,91 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Український папір" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" заборгованості за договором купівлі-продажу у розмірі 72 242,94 грн, штрафу в розмірі 5 057,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 292,40 грн та 3% річних у розмірі 405,85 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем порушено зобов'язання за договором купівлі-продажу № УМТЗ-19-64/12 від 26.02.2019 в частині здійснення розрахунків за отриманий товар у розмірі 72 242,94 грн, у зв'язку з чим позивачем нарахована штраф у розмірі 5 057,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 292,40 грн та 3% річних у розмірі 405,85 грн.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.01.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/18739/19, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
31.01.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив про повну оплату заборгованості на користь позивача за Договором №УМТЗ-19-210/12 від 22.06.2019 у розмірі 36 518,34 грн. Враховуючи часткову оплату заборгованості, відповідач просить зменшити суму заборгованості в частині стягнення основного боргу та повністю відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми стягнення: 3% річних, інфляційних витрат та штрафу.
04.02.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява вих. № 30/юр/20 від 31.01.2020 про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з оплатою відповідачем основної заборгованості у розмірі 36 518, 34 грн за договором №УМТЗ-19-210/12 від 22.06.2019, зменшення розміру позовних вимог в частині інфляційних втрат та збільшення позовних вимог в частині 3% річних станом на 09.01.2020. Отже, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 35 724,60 грн, інфляційні втрати у розмірі 218,78 грн, 3% річних у розмірі 567,53 грн та штрафу у розмірі 5057,00 грн.
Суд розглянувши вищевказану заяву позивача вих. № 30/юр/20 від 31.01.2020, встановив наступне.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскільки заява позивача відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв вказану заяву до розгляду, у зв'язку із чим, розгляд справи здійснюється у редакції вимог заяви (вих. № 30/юр/20 від 31.01.2020) про зменшення позовних вимог.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
26.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український папір" (продавець, позивач) та Державним підприємством "Завод 410 ЦА" (покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу № УМТЗ-19-64/12 (надалі - договір № 1), відповідно до умов якого продавець зобов'язується протягом строку дії договору поставити покупцю товари, визначені в п. 1.3 цього договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.
Відповідно до п. 1.3. договору № 1, найменування товару: папір. Код ДК 021:2015-30197630-1.
В пункті 1.2. договору № 1 сторони погодили, що поставка товарів здійснюється окремими партіями згідно з заявкою покупця переданою факсимільним зв'язком або електронною поштою у рамках Специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно із п. 1.4. договору № 1 визначено, що номенклатурний перелік, асортимент, кількість товарів та ціна, які поставляються за цим договором, передбачені у Специфікаціях (Додатках), що є невід'ємною частиною договору.
Загальна ціна договору на момент його укладення складає: 95 533,20 грн, в тому числі ПДВ 20% : 15 922,20 грн (п. 3.1. договору № 1).
Відповідно до п. 4.1. договору № 1, розрахунки проводяться наступним шляхом:
- покупець направляє продавцю (факсимільним зв'язком або електронною поштою) заявку на поставку партії товару в рамках Специфікацій, які є невід'ємними додатками до даного договору.
- продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції.
- покупець згідно рахунку в рамках Специфікації (Додатку), проводить платіж, умови зазначаються в кожній Специфікації окремо.
Днем оплати товару вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 4.3. договору № 1).
За змістом пункту 5.1., пункту 5.2. та пункту 5.3. договору № 1, строк поставки партії товару буде вказано в кожній Специфікації окремо. Місце поставки (передачі) партії товарів буде вказано в кожній Специфікації окремо. Умови поставки товарів буде вказано в кожній Специфікації окремо.
Сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання їх сторонами (п. 10.1. договору № 1).
Специфікацією №2 до договору № УМТЗ-19-64/12 від 26.02.2019 сторони погодили, що 100% оплати вартості товару здійснюється протягом 30 банківських днів після поставки товару та проведення ВТК, на підставі рахунку, встановленого за заявкою покупця.
Відповідно до п. 7.1. договору № 1, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.
За змістом п. 7.3. договору № 1 за прострочення виконання зобов'язань за договором понад тридцять днів з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
22.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український папір" (продавець, позивач) та Державним підприємством "Завод 410 ЦА" (покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу (поставки) № УМТЗ-19-210/12 (надалі - договір № 2), відповідно до умов якого продавець зобов'язується протягом строку дії договору поставити покупцю товари, значені в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно із п. 1.2. договору № 2, найменування товару: канцелярія. Код ДК:021:2015:30192700-8.
В пункті 1.3. договору № 2 сторони погодили, що поставка товарів здійснюється окремими партіями згідно з заявкою покупця переданою факсимільним зв'язком або електронною поштою у рамках Специфікацій. Номенклатурний перелік, асортимент, кількість товарів та ціна, які поставляються за цим договором, передбачені у Специфікаціях.
Відповідно до п. 3.1. договору № 2, загальна ціна договору на момент його укладення складає: 36 518,34 грн, в тому числі ПДВ 20% : 6 086,39 грн.
За змістом п. 4.1. договору № 2 розрахунки проводяться наступним шляхом:
- покупець направляє продавцю (факсимільним зв'язком або електронною поштою) заявку на поставку партії товару в рамках Специфікацій, які є невід'ємними додатками до даного договору.
- продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції.
- покупець згідно рахунку в рамках Специфікації (Додатку), проводить платіж, умови зазначаються в кожній Специфікації окремо.
Днем оплати товару вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 4.3. договору № 2).
У пунктах 5.1., 5.2. та 5.3. договору № 2 визначено, що строк поставки партії товару буде вказано в кожній Специфікації окремо. Місце поставки (передачі) партії товарів буде вказано в кожній Специфікації окремо. Умови поставки товарів буде вказано в кожній Специфікації окремо.
Сторонами визначено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2019 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання їх сторонами (п. 10.1. договору № 2).
Специфікацією № 1 до договору № УМТЗ-19-210/12 від 12.06.2019 сторони погодили, що 100% оплати вартості товару здійснюється протягом 30 банківських днів після поставки товару та проведення вхідного контролю, на підставі рахунку, встановленого за заявкою покупця.
Відповідно до п. 7.1. договору № 2, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.
За змістом п. 7.3. договору № 2 за прострочення виконання зобов'язань за договором понад тридцять днів з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
На виконання умов договору № 1 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 95 533,20 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № КІ-00000734 від 01.03.2019 на суму 24 084,00 грн, видатковою накладною № КІ-00001357 від 11.03.2019 на суму 24 084,00 грн, довіреністю № 323 від 05.03.2019, товарно-транспортною накладною № КІ-00001357 від 12.03.2019, податковою накладною № 100211 від 11.03.2019, рахунком-фактурою № КІ-00001222 від 26.03.2019 на суму 35 724,60 грн, видатковою накладною № КІ-00001750 від 27.03.2019 на суму 35 724,60 грн, довіреністю № 443 від 27.03.2019, товарно-транспортною накладною № КІ-00001750 від 29.03.2019, податковою накладною № 100516 від 27.03.2019, рахунком-фактурою № КІ-00004627 від 01.10.2019 на суму 35 724,60 грн, видатковою накладною № КІ-00006170 від 02.10.2019 на суму 35 724,60 грн, довіреністю №1163 від 01.10.2019, товарно-транспортною накладною № КІ-00006170 від 02.10.2019, податковою накладною № 100036 від 02.10.2019.
На виконання умов договору №2 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 36 518,34 грн, що підтверджується рахунком-фактурою № КЦ-00001150 від 25.07.2019 на суму 36 518,34 грн, видатковою накладною № КЦ-00001052 від 07.08.2019 на суму 36 028,74 грн, видатковою накладною № КЦ-00001117 від 14.08.2019 на суму 489,60 грн, товарно-транспортною накладною № КЦ-00001052 від 07.08.2019, довіреністю № 1002 від 05.08.2019, податковою накладною № 900008 від 07.08.2019, податковою накладною № 900067 від 14.08.2019.
Таким чином, на виконання умов договору № 1 та договору № 2 позивачем поставлено товар відповідачу на загальну суму 132 051,54 грн.
Позивач направив на адресу відповідача лист - претензію № 1-18112019 від 18.11.2019 про сплату заборгованості у розмірі 72 242,94 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0407318857167 від 18.11.2019, чеком про оплату поштових послуг від 18.11.2019 та накладною № № 0407318857167 від 18.11.2019.
Відповідач надав відповідь позивачу, направивши лист № 16.7-4165 від 25.11.2019, в якому повідомив позивача про неможливість погашення заборгованості згідно договорів №УМТЗ-19-64/12 від 26.02.2019 та № УМТЗ-19-64/12 від 26.02.2019 у зв'язку з відсутністю фінансування.
Відповідач оплату поставленого позивачем товару здійснив частково на суму 59 808,60 грн на підставі рахунку-фактури № КІ-00000734 від 01.03.2019 та рахунку-фактури № КІ-00001222 від 26.03.2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з особового рахунку позивача. Також, відповідач сплатив заборгованість за договором №2 у повному розмірі - 36 518,34 грн, що підтверджується платіжним дорученням №22 від 10.01.2020, яке подано до суду позивачем разом із заявою про зменшення позовних вимог.
В обґрунтування позову, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором № 1, повної оплати за поставлений позивачем товар не здійснив, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість у сумі 35 724,60 грн.
У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховані: інфляційні втрати у розмірі 218,78 грн, 3% річних у розмірі 567,53 грн та штраф у розмірі 5057,00 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 662, 692 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що на виконання договору № 1 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 95 533,20 грн, що підтверджується видатковими накладними № КІ-00001357 від 11.03.2019 на суму 24 084,00 грн, № КІ-00001750 від 27.03.2019 на суму 35 724,60 грн, видатковою накладною № КІ-00006170 від 02.10.2019 на суму 35 724,60 грн.
В Специфікації № 1 до договору № УМТЗ-19-64/12 від 26.02.2019 сторони погодили, що оплата здійснюється у вигляді 100% оплати вартості товару протягом 30 банківських днів після поставки товару та проведення ВТК, на підставі рахунку, виставленого за заявкою відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи погоджений сторонами порядок оплати, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.
Відповідач здійснив часткову оплату заборгованості за договором № 1 у сумі 59 806,60 грн, що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача, які наявні в матеріалах справи.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання відповідачем за договором № 1 у сумі 35 724,60 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, при цьому, відповідачем у відзиві підтверджено про наявність перед позивачем зазначеної вище заборгованості, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 35 724,60 грн.
У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 1 та договором № 2 позивачем нараховані: інфляційні втрати у розмірі 218,78 грн, 3% річних у розмірі 567,53 грн та штраф у розмірі 5057,00 грн.
В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549 ЦК України, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.
З розрахунку позивача вбачається, що нарахування інфляційних втрат (договір № 2) здійснюється:
- за видатковою накладною №КЦ-00001052 від 07.08.2019 з 20.09.2019 по 09.01.2020 - 215,85 грн;
- за видатковою накладною №КЦ-00001117 від 14.08.2019 з 27.09.2019 по 09.01.2020 - 2,93 грн.
Нарахування 3% річних за договором № 1:
- за видатковою накладною №КІ-00001750 від 27.03.2019 з 14.05.2019 по 14.05.2019 - 2,94 грн.
- за видатковою накладною №КІ-00006170 від 02.10.2019 з 15.11.2019 по 31.12.2019 -138,00 грн та з 01.01.2020 по 31.01.2020 - 90,78 грн.
Нарахування 3% річних за договором № 2:
- за видатковою накладною №КІ-00001052 від 07.08.2019 з 20.09.2019 по 31.12.2019 - 305,01 грн та з 01.01.2020 по 09.01.2020 - 26,58 грн.
- за видатковою накладною №КІ-00001117 від 14.08.2019 з 27.09.2019 по 31.12.2019 - 3,86 грн та з 01.01.2020 по 09.01.2020 - 0,36 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Разом з цим, здійснивши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних у межах заявленого позивачем періоду, судом встановлено, що розрахунки інфляційних втрат у розмірі 218,78 грн та 3% річних у розмірі 567,53 грн є арифметично правильними, у зв'язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
В пункті 7.1. договору № 1 та № 2 сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.
За прострочення виконання зобов'язань за договором понад тридцять днів з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості (п. 7.3. договору № 1 та договору № 2).
Враховуючи наявність прострочення з оплати товару понад 30 днів та вірний розрахунок штрафу, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 5057,00 грн, у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
З врахуванням часткової оплати заборгованості, відповідач у відзиві заперечував проти задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат та штрафу.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як підтверджено матеріалами справи, мало місце прострочення відповідачем оплати поставленого товару у строк визначений в Специфікаціях, а тому суд відхиляє заперечення відповідача, оскільки заявлені позивачем суми 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, нараховані у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання, є належним чином обґрунтованими та відповідають умовам, які визначені сторонами у договорі № № УМТЗ-19-64/12 від 26.02.2019.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені вище обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 44 567,91 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги у розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Згідно із ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Згідно із ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У відповідності до частини 3 статті ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги №06/УП від 23.12.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український папір" та адвокатом Омельченком О.М.; копію ордеру серії АІ №1017424 від 24.12.2019; копію акту приймання-передачі наданих послуг 06/УП/19 від 24.12.2019; детальний опис робіт (наданих послуг); платіжне доручення №69 від 24.12.2019 на суму 3000,00 грн.
За змістом частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката Омельченка О.М. у розмірі 3000,00 грн.
З огляду на викладене вище, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн пов'язані з розглядом справи та відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 94; ідентифікаційний код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, будинок 2-Б; ідентифікаційний код 25394112) заборгованість у розмірі 35 724,60 грн, інфляційні втрати у розмірі 218,78 грн, три відсотки річних у розмірі 567,53 грн, штраф у розмірі 5057,00 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Дата складення повного тексту рішення: 03.03.2020.
Суддя О.В. Гулевець