ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.02.2020 р.Справа № 910/16193/19
За позовом Фонду державного майна України
до Антимонопольного комітету України
про визнання подання про попередні висновки недійсним
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Вовчик О.В.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Фонд державного майна України (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (відповідач) про визнання подання про попередні висновки недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що подання Антимонопольного комітету України від 31.10.2019 № 130-26.13/53-19/474-спр про попередні висновки у справі № 130-26.13/53-19 є протиправним, оскільки у ньому не повно досліджено всіх обставин, що необхідні для прийняття рішення під час перевірки Фонду, щодо дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції, під час створення, впровадження та функціонування Єдиної бази даних звітів про оцінку; та таким, що дискредитує законну діяльність позивача.
Ухвалою суду від 21.11.2019 р. позовну заяву залишено без руху, встановлено спосіб та строк для усунення недоліків позовної заяви.
25.11.2019 р. від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 02.12.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/16193/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.12.19 р.
Протокольною ухвалою від 10.12.2019 р. відкладено підготовче засідання на 22.01.2020 р.
20.12.2019 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким останній заперечує проти позову та вказує, що оспорюване подання не порушує прав, свобод або інтересів позивача.
08.01.2020 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач навів аргументи на спростування заперечень відповідача, викладених у відзиві.
Протокольною ухвалою від 22.01.2020 р. задоволено клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 04.02.2020 р.
Протокольною ухвалою від 04.02.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2020 р.
У судовому засіданні 19.02.2020 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.
У судовому засіданні 19.02.2020 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Антимонопольним комітетом України здійснюється перевірка Фонду Державного майна України (далі - Фонд) щодо дотримання ним вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час створення, впровадження та функціонування Єдиної бази звітів про оцінку та підключення до неї електронних майданчиків (справа АМКУ №130-26.13/53-19).
За результатами збирання та аналізу доказів у справі №130-26.13/53-19 Комітетом сформовано подання від 31.10.2019 р. №130-26.13/53-19/474-спр (далі по тексту - Подання), у якому АМКУ пропонує визнати дії Фонду державного майна України, які полягають у створенні умов для вчинення операторами електронних майданчиків, які надають послуги з розміщення, отримання і передавання інформації та документів до/з Єдиної бази даних звітів про оцінку з метою перевірки оціночної вартості об'єкта нерухомості, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим статтею 17 та пунктом 7 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"; та зобов'язати Фонд державного майна України припинити вказане порушення.
Фонд, не погоджуючись із вказаним Поданням, звернувся до суду з даним позовом, у якому просить суд визнати недійсним подання Антимонопольного комітету України від 31.10.2019 № 130-26.13/53-19/474-спр про попередні висновки у справі № 130-26.13/53-19.
В обґрунтування заявлених вимог Фонд вказує, що Подання є протиправним, оскільки у ньому не повно досліджено всіх обставин, що необхідні для прийняття рішення під час перевірки Фонду, щодо дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час створення, впровадження та функціонування Єдиної бази даних звітів про оцінку; та таким, що дискредитує законну діяльність позивача.
Заперечення відповідача мотивовані відсутністю порушених Поданням прав, свобод або інтересів позивача.
В силу положень ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України"; Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції"; "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Статтею 7 цього Закону визначено повноваження Антимонопольного комітету України. Так, у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, серед іншого:
- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;
- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
- перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;
- надавати обов'язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання, об'єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють;
- звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
- звертатись та одержувати від компетентних органів інших держав необхідну інформацію для здійснення своїх повноважень;
- здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законом України "Про здійснення державних закупівель" та Законом України "Про публічні закупівлі".
Правилами статті 35 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України:
- збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень;
- отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.
Органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за:
- заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.
У разі надходження від заявника клопотання про можливість настання негативних наслідків, пов'язаних із поданням заяви, та з метою захисту його інтересів розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розпочинається за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.
У випадках, коли дії чи бездіяльність, що містить ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції не має відчутного впливу на умови конкуренції на ринку, заявнику може бути відмовлено у розгляді справи (стаття 36 ЗУ "Про захист економічної конкуренції").
Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.
Пунктом 23 Тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України, затверджених розпорядженням АМКУ №5 від 19.04.94 р. передбачено, що службовцями Комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін.
За результатами збирання та аналізу доказів у справі складається подання з попередніми висновками, яке вноситься на розгляд органів Комітету, яким підвідомча справа.
Таким чином, Подання є процедурним документом, який містить попередні висновки про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Після отримання Подання учасники справи АМКУ мають можливість висловити свої заперечення проти висновків, викладених у Поданні, та надати відповідні докази на підтвердження власної позиції.
Подання, а також заперечення учасників справи АМКУ, виносяться на колегіальний розгляд органів Комітету, яким підвідомча справа, і за результатом такого розгляду Комітет приймає рішення, відповідно до ст. 48 ЗУ "Про захист економічної конкуренції".
Так, ч. 1 ст. 48 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:
- визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;
- визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;
- примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;
- накладення штрафу;
- блокування цінних паперів;
- усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом'якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання на конкуренцію;
- скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону;
- закриття провадження у справі.
Частинами 1, 2 ст. 60 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Таким чином, законодавець встановив, що актом, який впливає на права, обов'язки чи законні інтереси суб'єкта господарювання, органів влади та місцевого самоврядування, є саме рішення Комітету; та чітко визначив підстави, строк та порядок оскарження саме такого рішення.
Водночас, висновки Комітету, викладені у Поданні, не є таким рішенням; більш того, АМКУ при розгляді справи може постановити інше рішення, ніж зазначене у Поданні.
Отже, суд погоджується з доводами відповідача про те, що оспорюване Подання не порушує прав, свобод або інтересів позивача.
Суд також вважає, що оскарження Подання до суду не є способом захисту прав чи інтересів Фонду, та спрямоване фактично на надання Комітету вказівок щодо кваліфікації дій учасника справи, застосування норм чинного законодавства України та оцінки певних доказів.
Водночас, втручання в діяльність органів Комітету, зокрема, господарським судом, не може бути обґрунтованим та виправданим, не залежно від доведеності та обґрунтованості висновків, викладених у Поданні, до моменту прийняття Антимонопольним комітетом України рішення по суті справи №130-26.13/53-19.
З огляду на наведене, суд відхиляє як передчасні, необґрунтовані та такі, що не можуть вплинути на результат вирішення даної справи, доводи позовної заяви, що стосуються суті Подання та попередніх висновків Комітету, а також правомірності дій Фонду.
Як встановлено ч.ч. 1 ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК).
В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України та не спрямовані на реальний захист прав чи інтересів позивача, а відтак, заявлені вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Відмовити повністю в задоволенні позову Фонду державного майна України до Антимонопольного комітету України про визнання подання про попередні висновки недійсним.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 02.03.2020 р.
Суддя Н.І. Зеленіна