ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.03.2020Справа № 910/18941/19
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Простір"
простягнення 40 654 грн 23 коп.
Представники сторін:не викликались
27.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Простір" про стягнення 40 654 грн 23 коп. заборгованості за порушення строків оплати поставленого позивачем газу за договором постачання природного газу від 21.12.2015 № 1395/16-ТЕ-41, в тому числі: 30 742 грн 73 коп. пені, 3 310 грн 46 коп. 3 % річних та 6 601 грн 04 коп. інфляційних втрат.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору постачання природного газу від 21.12.2015 № 1395/16-ТЕ-41 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого позивачем газу, у зв'язку з чим позивачем нараховано 30 742 грн 73 коп. пені, 3 310 грн 46 коп. 3 % річних та 6 601 грн 04 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/18941/19, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
10.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.
17.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
30.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін та клопотання про зменшення розміру неустойки.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 6 зазначеної статті суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням учасників справи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки предметом позову є стягнення грошової суми у розмірі 40 654 грн 23 коп., розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також для повного та всебічного встановлення обставин у даній справі проведення судового засідання з повідомленням сторін не вимагається.
04.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
21.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Простір" (споживач за договором) укладено договір постачання природного газу № 1395/16-ТЕ-41 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 1.2. договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
За умовами пункту 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газ обсягом до 185 тис. куб. м. (сто вісімдесят п'ять тисяч куб. м) у тому числі по місяцях (тис. куб. м):
січень - 65 тис. куб. м;
лютий - 75 тис. куб. м;
березень - 45 тис. куб. м;
І кв. - 185 тис. куб. м.
Пунктом 2.1.2. договору визначено, що обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі - планований обсяг), можуть змінюватись сторонами протягом місяця поставки в установленому порядку.
Згідно з пунктом 2.1.3. договору допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +- 5 % (плюс/міснус п'ять відсотків) від підтвердженого постачальником планового обсягу газу без узгодження сторін.
Пункт 3.1. договору встановлює, що постачальник передає споживачу газ у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
За приписами пункту 3.4. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.
Відповідно до пункту 3.5. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов'язується надати постачальнику:
- завірену копію акта про фактичний обсяг розподіленого/про-транспортованого за цим договором природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ/ГТС; у разі надання технічного акту на загальний обсяг розподіленого/протранспортованого природного газу споживач надає детальну розбивку за категоріями (в т.ч. за цим договором) за власним підписом;
- підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Пунктом 4.1. договору визначено, що кількість газу, яка постачається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу.
Згідно з пунктом 5.1. договору регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) встановлюєьться постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758.
Пунтом 5.2. договору визначено, що ціна за 1000 куб. м газу за цим договором в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1 770,74 грн, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ - 2 %;
- податок на додану вартість за ставкою - 20 %.
До сплати за 1000 куб. м природного газу - 1 806,15 грн, крім того ПДВ - 20% - 361,23 грн, всього з ПДВ - 2167,38 грн.
Відповідно до пункту 6.1. договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 6.3. договору сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначені платежу посилання на номер договору є обов'язковим.
Згідно з пунктом 6.3.3 договору за наявності заборгованості у споживача за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від споживача, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 31.03.2016, а в частині проведненя розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 12 договору).
В подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди до договору постачання природного газу від 21.12.2015 № 1395/16-ТЕ-41, а саме додаткова угода від 31.12.2015 № 1, додаткова угода від 29.01.2016 № 2, додаткова угода від 31.03.2016 № 3, додаткова угода від 30.04.2016 № 4 та додаткова угода від 15.08.2016 № 5.
Додатковими угодами від 31.03.2016 № 3 та від 30.04.2016 № 4 додано до пункту 2.1. договору наступні абзаци:
Постачальник передає споживачу з 01.04.2016 по 30.04.2016 (включно) газ обсягом до 40 тис. куб. м. (сорок тисяч куб. м).
Постачальник передає споживачу з 01.05.2016 по 30.09.2016 (включно) газ обсягом до 75 тис. куб. м. (сімдесят п'ять тисяч куб. м), у тому числі по місяцях:
травень - 15 тис. куб. м;
червень - 15 тис. куб. м;
ІІ кв. - 30 тис. куб. м;
липень - 15 тис. куб. м;
серпень - 15 тис. куб. м;
вересень - 15 тис. куб. м;
ІІІ кв. - 45 тис. куб. м.
За умовами пункту 2.1.2. договору, в редакції додаткової угоди від 15.08.2016 № 5, плановий обсяг за цим договором протягом місяця поставки може змінюватися за домовленістю сторін.
Згідно з пунктом 3.1. договору, в редакції додаткової угоди від 31.03.2016 № 3, постачальник передає споживачу газ у загальному потоці газу:
- у разі передачі газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі газу від газодобувних підприємств та від підземних сховищ газу (далі - ПСГ) у газотранспортну систему;
- у разі передачі імпортованого газу - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему.
Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальністю, пов'язану з правом власності на газ.
Відповідно до пункту 3.5. договору, в редакції додаткових угод від 31.03.2016 № 3 та від 15.08.2016 № 5, не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов'язується надати постачальнику:
- завірену копію акта наданих послуг з розподілу/транспортновання природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ/ГТС; до копії акту споживач за підписом уповноваженої особи надає інформацію стосовно детальної розбивки кількості газцу, зазначеної в акті, за категоріями (в т.ч. за цим договором);
- підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Пунктом 3.6. договору, в редакції додаткових угод від 31.03.2016 № 3 та від 15.08.2016 № 5, постачальник не пізніше 10-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акту приймання-передачі газу, постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання.
Відповідно до пункту 4.1. договору, в редакції додаткової угоди від 31.12.2015 № 1, кількість газу, яка продається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газуу відповідності до вимог, встановлених Кодексом газорозподільних систем, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 та Кодексом газотранспортної системи, який затверджений постановою НКРЕКП 30.09.2015 № 2493.
Згідно з пунктом 5.1. договору, в редакції додаткової угоди від 31.12.2015 № 1, регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) встановлюєьться постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758.
Пунтом 5.2. договору, в редакції додаткової угоди від 31.12.2015 № 1, визначено, що ціна за 1000 куб. м газу за цим договором в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1 770,74 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою - 20 %. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз" - 564,8 грн, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 677,76. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 2 335,54 грн, крім того ПДВ - 20% - 361,23 грн, всього з ПДВ - 2802,65 грн.
Згідно з пунктом 5.1. договору, в редакції додаткової угоди від 31.03.2016 № 3, регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, в період з 01.04.2016 по 31.04.2016 (включно) встановлюєьться постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 234.
Пунтом 5.2. договору, в редакції додаткової угоди від 31.03.2016 № 3, визначено, що ціна за 1000 куб. м газу за цим договором в період з 01.04.2016 по 31.04.2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1 770,74 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою - 20 %. Всього до сплати з ПДВ - 2 124,89 грн.
Згідно з пунктом 5.1. договору, в редакції додаткової угоди від 30.04.2016 № 4, регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, в період з 01.05.2016 встановлюєьться постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2016 № 315.
Пунктом 5.2. договору, в редакції додаткової угоди від 30.04.2016 № 4, визначено, що ціна за 1000 куб. м газу за цим договором в період з 01.05.2016 становить 4 942,00 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою - 20 %. Всього до сплати з ПДВ - 5 930,40 грн.
Згідно з пунктом 6.1. договору, в редакції додаткової угоди від 31.03.2016 № 3, оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору постачання природного газу від 21.12.2015 № 1395/16-ТЕ-41 позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ відповідно до наявних в матеріалах справи підписаних між сторонами копій актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 в обсязі 63, 699 тис. куб. м загальною вартістю 178 525 грн 88 коп., від 29.02.2016 в обсязі 41,775 тис. куб. м загальною вартістю 117 080 грн 61 коп., від 31.03.2016 в обсязі 43,568 тис. куб. м загальною вартістю 122 105 грн 77 коп., від 30.04.2016 в обсязі 15,561 тис. куб. м загальною вартістю 33 065 грн 39 коп.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору постачання природного газу від 21.12.2015 № 1395/16-ТЕ-41 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого природного газу, що підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи виписками щодо операцій між сторонами за період з 01.12.2015 по 30.06.2018, а також виписками по рахунку позивача.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором постачання природного газу від 21.12.2015 № 1395/16-ТЕ-41, позивачем нараховано відповідачу пеню за прострочення відповідачем оплати у розмірі 30 742 грн 73 коп., а також 3 310 грн 46 коп. 3 % річних та 6 601 грн 04 коп. інфляційних втрат.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 8.2. договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 15.08.2016) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 8.2. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Судом перевірено розрахунки позивача, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу за договором постачання природного газу від 21.12.2015 № 1395/16-ТЕ-41, вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 742 грн 73 коп. пені, 3 310 грн 46 коп. 3 % річних та 6 601 грн 04 коп. інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю за розрахунком позивача.
Твердження відповідача, викладені у відзиві, стосовно того, що позивач не вжив заходів досудового врегулювання спору, відхиляються судом, оскільки відносини між сторонами не передбачають обов'язкового досудового врегулювання спору, тоді як право на звернення до суду є необмеженим.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, у разі його пропуску, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з нормами статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
У відповідності з пунктом 10.3. договору строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.
З урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 Цивільного кодексу України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
З урахуванням положень статті 259 Цивільного кодексу України, пункту 10.3. договору та беручи до уваги те, що позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 30 742 грн 73 коп., нарахованої по кожному акту приймання-передачі природного газу окремо, а саме за актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 за період прострочення з 16.02.2016 по 03.05.2016, за актом приймання-передачі природного газу від 29.02.2016 за період прострочення з 15.03.2016 по 13.07.2016, за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2016 за період прострочення з 26.04.2016 по 23.10.2016 та за актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2016 за період прострочення з 26.05.2016 по 16.11.2016, а звернувся з позовом до суду 26.12.2019 (відповідно до відмітки на кур'єрській накладній), суд дійшов висновку, що позивач звернувся з позовом до суду в межах строку позовної давності.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру інфляційних втрат, 3% річних та пені на 50 % суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.
Разом з тим суд зазначає, що для застосування вищевказаних правових норм щодо зменшення розміру неустойки, відповідач повинен довести наявність тих обставин, з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення.
Приймаючи рішення про зменшення розміру пені суд взяв до уваги наступні обставини:
- отриманий природний газ відповідачем оплачено в повному обсязі та строк прострочення оплати останнього є незначним;
- ступінь виконання зобов'язання відповідачем та поведінка винної сторони: відповідач не ухилявся від виконання взятих на себе зобов'язань за договором, оскільки прострочення зумовлене несвоєчасним надходженням на рахунок коштів від споживачів;
- предметом розгляду спору є стягнення пені та передбачених ст. 625 ЦК України нарахувань, що, в свою чергу, не є основним доходом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і не може впливати на його господарську діяльність;
- розмір заявленої до стягнення пені є явно неадекватним спірним правовідносинам, враховуючи погашення станом на момент розгляду спору заборгованості відповідачем за договором в повному обсязі ще в листопаді 2016 року;
- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3 % річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства.
- відсутність понесення позивачем збитків повязаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за Договором;
- пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат;
Крім того, враховано самий правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Також судом взято до уваги, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є стратегічним підприємством державного сектора економіки, 100 % акцій якого належить державі.
З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України та дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, зменшує розмір заявленої до стягнення пені до 15 371 грн 36 коп. Що стосується зменшення інших складових заборгованості (3% річних та інфляційних втрат), законодавством суду таких повноважень не надано, тому заява відповідача в цій частині задоволенню не підлягає.
Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Простір" (вул. Тургенєвська, 82-А, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 32253916) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720) пеню у розмірі 15 371 (п'ятнадцять тисяч триста сімдесят одна) грн 36 коп., 3 % річних у розмірі 3 310 (три тисячі триста десять) 46 коп., інфляційних втрат у розмірі 6 601 (шість тисяч шістсот одна) грн 04 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Б.Плотницька