03.03.2020 Справа № 908/581/20
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Науменка А.О., розглянувши матеріали заяви вих. № 4 від 27.02.2020 про видачу судового наказу
заявника: Комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 40545596 (69032, м. Запоріжжя, вул. Українська, 29-а)
до боржника: Фізичної особи-підприємця Швець Ніни Олександрівни, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
за вимогою про стягнення суми 9450,85 грн,
Без повідомлення(виклику)заявника і боржника
Комунальне підприємство "Наше місто" Запорізької міської ради звернулося до Господарського суду Запорізької області з заявою № 4 від 27.02.2020 (вх. № 652/08-07/19 від 03.03.2020) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Швець Ніни Олександрівни 9450,85 грн.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 03.03.2020 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/581/20 та визначено до розгляду судді Науменку А.О.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.
Судовий наказ, відповідно до положень статті 232 ГПК України, є судовим рішенням.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
За змістом статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).
Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.
Згідно з п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Так, згідно з вимогами п. п. 4, 5 ч. 2, ч. 3 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.
Відповідно до ст.ст.76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 86 цього Кодексу суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зі змісту заяви, поданої КП "Наше місто" ЗМР, слідує, що заявник просить стягнути з боржника суму 9450,85 грн, яка виникла за договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 27/2019/04/пто від 25.04.2019 (далі - договір), а саме: заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд за квітень 2019 -січень 2020 року в сумі 9450,85 грн.
До заяви додано копію зазначеного договору, свідоцтво про право власності на нерухоме майно та розрахунок основного боргу, якими, як зазначено в тексті заяви, підтверджуються вимоги до боржника.
Інших доказів на підтвердження надання заявнику послуг у спірному періоді та виникнення заявленої до стягнення заборгованості у заяві не вказано та до неї не додано.
Згідно з п. 6 договору сторони погодили, що виконавець надає акт здачі-прийняття робіт (надання послуг). Отриманий акт здачі-прийняття робіт споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути в адресу виконавцю на протязі 7-ми робочих днів з дати отримання. У разі неотримання виконавцем акту здачі-прийняття робіт або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений термін, акт підписується з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
Передбачених у договорі актів до заяви не додано. Як зазначає позивач акти направлені, але не повернуті відповідачеві. При цьому, доказів направлення актів до заяви не додано.
Крім того, в заяві зазначено, що заборгованість виникла за період: квітень 2019 року - січень 2020, проте з урахуванням договору договору, згідно з розрахунком основного боргу вбачається наявність нарахування за вересень 2016 - квітень 2019 в сумі 6742,30 грн, та загальна заборгованість за заявлений період у сумі 9450,85 грн. При цьому, доказів та розрахунку суми 6742,30 грн не наведено та не надано.
Враховуючи викладене, вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, не підтверджуються доданими до неї документами.
Із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу про стягнення суми грошової заборгованості.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що в задоволенні заяви про видачу судового наказу слід відмовити на підставі п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
За змістом ч. 1 ст. 153 цього Кодексу відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.
У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви. (ч. 2 ст. 151 ГПК України).
Керуючись ст.ст. 147, 150, п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити Комунальному підприємству "Наше місто" Запорізької міської ради у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Швець Ніни Олександрівни 9450,85 грн.
Додаток: оригінал платіжного доручення № 13036 від 18.02.2020 про сплату судового збору у розмірі 210,20 грн. (на 1 арк.), копія заяви стягувача про видачу судового наказу із доданими до неї документами, наданих для направлення боржникові в порядку, передбаченому ст. 156 ГПК України (на 10 аркушах).
Отримати інформацію по справі можливо на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/sud5009/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її підписання в порядку, встановленому ст. 257 ГПК України.
Ухвала підписана 03.03.2020.
Суддя А.О. Науменко