номер провадження справи 32/151/19
18.02.2020 Справа № 908/2775/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Колодій Н.А. при секретарі судового засідання Зеленцовій К.Ю., розглянувши матеріали
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропроінвест 08” (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, пер. Матросова, 22)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврія” (72520, Запорізька область, Якимівський район, с. Новоданилівка, вул. Поповича, 4)
про стягнення суми 768945,20 грн.,
За участю представників сторін:
від позивача: Гедіков С.Л., довіреність б/н від 02.01.2018
від відповідача: не з'явився.
02.10.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропроінвест 08” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврія” про стягнення суми 768945,20 грн., з яких: сума 306246,57 грн. - проценти за користування коштами, сума 462698,63 грн. - пеня.
Ухвалою суду від 07.10.2019 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження. Ухвалою від 08.11.2019 за клопотання відповідача, справу №908/2775/19 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.11.2019. В підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 18.12.2019.
Ухвалою суду від 18.12.2019 судом продовжено строк підготовчого провадження, закрито підготовче провадження та призначено розгляду справи по суті на 23.01.2020. В судовому засіданні оголошувалась перерва на 18.02.2020.
25.10.2019 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнав заявлені позовні вимоги. В відзиві на позовну заяву відповідачем заявлені клопотання про допит свідка та витребування у Господарського суду Запорізької області матеріалів справи № 908/975/19. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач в відзиві на відзив викладає зміст правовідносин сторін, які існували між сторонами починаючи з 2017 року. Вказує на те, що зібраний врожай соняшнику 2018 не відав умовам договору поставки від 17.01.2018. Посилається на те, що відповідач не був обізнаний і не знав про розгляд справи № 908/975/19. Разом з тим, вказує, що не отримував грошові кошти у користування та вважає розмір пред'явлених до стягнення грошових сум не спів розмірними та спрямованими на збагачення позивача.
Розглянувши клопотання відповідача про допит свідків та витребування у Господарському суді Запорізької області справи № 908/975/19, що були заявлені разом з подачею відзиву на позовну заяву, суд ухвалив відмовити в їх задоволенні, оскільки клопотання про допит свідків подано з порушенням ст. 88 ГПК України. Щодо клопотання про витребування матеріалів справи № 908/975/19 судом з'ясовано, що на день підготовчого засідання 18.12.2019, відповідачем самостійно надані суду копії документів з матеріалів справи № 908/975/19.
16 грудня 2019 від відповідача надійшли додаткові пояснення (долучені судом до матеріалів справи).
Позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному об'ємі. 27 листопада 2019 позивачем подана відповідь на відзив відповідача.
18.02.2020 від відповідача у справі надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Відповідно до ч. 3 п. 2 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представників сторін.
18.02.2020 в присутності представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін при розгляді справи, суд
17 січня 2018 року між ТОВ «Таврія» (надалі - «Постачальник», відповідач) та ТОВ Агропроінвест 08» (надалі - «Покупець», позивач) був укладений договір поставки № А 78 надалі договір поставки).
Згідно з умовами договору поставки відповідач зобов'язався передати у власність позивачу товар, а саме соняшник врожаю 2018 року, а позивач зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього визначеному договором грошову суму (пункти 1.1., 1.3. договору.).
Згідно з пунктом 2.1. договору поставки, загальна кількість товару, поставка якого здійснюється відповідачем згідно з умовами договору - складає 1000 (одна тисяча) тон.
Умовами п. 3.1. договору поставки передбачено, що покупець перераховує постачальнику попередню оплату за весь об'єм товару, який підлягає постачанню в розмірі 4 050000,00 ( чотири мільйони п'ятдесят тисяч) гривень.
На виконання договору поставки, позивач з 07 по 16 лютого 2018 року перерахував згідно з платіжними дорученнями (належним чином засвідчені копії додаються) на розрахунковий рахунок Відповідача, загальну суму попередньої оплати за весь об'єм товару в розмірі 4050000,00 гривень, а саме:
- 07.02.2018 - 1000200,00 грн;
- 12.02.2018 - 1000200,00 грн;
- 15.02.2018 - 500100,00 грн;
- 16.02.2018 - 1049400,00 грн.
Сторонами узгоджено, що до моменту здійснення відвантаження товару, сторони зобов'язані підписати специфікацію, в якій узгоджується остаточна ціна за 1 тонну товару. При цьому, остаточна ціна товару повинна відповідати ринковій ціні на даний товар на момент підписання відповідної специфікації (пункт 3.2. договору поставки).
Згідно з пунктом 4.5. договору поставки, відповідач зобов'язався поставити кількість товару в об'ємі 1000 (одна тисяча) тон в строки передбачені в специфікації, але не пізніше 30 листопада 2018 року.
Крім того, на виконання пункту 1.7. договору поставки, сторони з метою забезпечення виконання зобов'язань зі сторони постачальника, 24.01.2018 уклали та нотаріально посвідчили договір застави за реєстровим № 110 (засвідчена копія долучена до матеріалів справи).
Згідно з нотаріальним договором застави постачальник передав покупцю в заставу майбутній врожай насіння соняшника, що буде вирощене та зібрано в 2018 році.
В заставу передався соняшник, який буде зібраний на полях загальною площею 752,73га (п. 1.3 нотаріального договору застави), що відповідало положенням пункту 2.5. договору поставки.
До вказаної (визначеної договором) дати, відповідачем в порушення умов договору не було поставлено жодної тони товару.
Позивач, неодноразово звертався до відповідача із письмовими вимогами про виконання з його сторони взятих на себе зобов'язань.
Беручи до уваги тривале невиконання відповідачем зобов'язань за договором, позивач 05.03.2019, за вих. № 239 , звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення попередньої оплати, а також сплати процентів за користування грошовими коштами.
11 квітня 2019 року позивач поштовим зв'язком отримав від відповідача відповідь (вих. № 22 від 12.03.2019 року), в якій відповідач не заперечував повернути суму попередньої оплати, однак запропонував здійснити це за наступним графіком: у строк до 31.07.2019 - 2000000,00 грн., та у строк до 01.10.2019 - 2050000,00 гри.
Враховуючи вищевикладені обставини, а також тривале ухилення відповідача від виконання умов договору поставки, позивач 23.04.2019 звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів, процентів та пені. Згідно з вимогами позивача, останній просив суд стягнути з відповідача: - 4 050 000,00 (чотири мільйони п'ятдесят тисяч) гривень - суму попередньої оплати, 1 108 759,30 (один мільйон сто вісім тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять грн., ЗО копійок) гривень - проценти за користування коштами, 155 786,30 ( сто п'ятдесят п'ять тисяч сімсот вісімдесят шість грн., 30 копійок ) гривень - пеню за несвоєчасне повернення коштів,
Розрахунок суми процентів та пені був зроблений позивачем станом на 22.04.2019, тобто дату, що передувала даті подання позову до господарського суду.
Згідно з Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.06.2019 року по справі № 908/975/19 (належним чином засвідчена копія додається), позовні вимоги позивача були задоволені в повному обсязі, із відповідача згідно з умовами договору поставки судом були стягнуті всі вищевказані суми заявлені до стягнення.
Після набуття законної сили рішенням суду, позивач отримав наказ і 05.08.2019 звернувся до Приватного виконавця із заявою про примусове виконання рішення суду.
Згідно із Постановою Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибог О.С. про відкриття виконавчого провадження від 06.08.2019 року ВП № 59728308 (копія додається), виконавче провадження було відкрите і приватним виконавцем здійснювались заходи щодо примусового виконання Рішення суду по справі № 908/975/19.
21 серпня 2019 року на розрахунковий рахунок позивача поступили грошові кошти в погашення заборгованості у розмірі 5000000,00 (п'ять мільйонів) гривень з яких 4050000,00 грн. була сума попередньої оплати, тобто основна заборгованість за договором поставки.
Зазначені в судовому рішенні проценти та пеня були розраховані позивачем станом на 22.04.2019 року (тобто по дату звернення до суду із позовом).
Заборгованість у вигляді суми попередньої оплати (4050000,00 грн.) була сплачена відповідачем фактично в ході примусового виконання рішення суду, а саме 21 серпня 2019 року.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення суми 768945,20 грн., з яких: сума 306246,57 грн. - проценти за користування коштами, сума 462698,63 грн. - пеня.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновків:
Предметом даного позову є стягнення процентів та пені за період який не ввійшов у попереднє судове вішення, а саме за період з 23 квітня 2019 року по 20 серпня 2019 року (включно).
Так, пунктом 6.3. договору визначено, що при невиконанні продавцем зобов'язань з передачі товару на умовах визначених сторонами даним договором, у тому числі у разі не підписання продавцем специфікації с визначенням остаточної ціни товару згідно з положеннями пунктів 3.3, 5.1. даного договору, продавець зобов'язаний повернути покупцю отриману передплату в сумі зазначеній у п. 3.1. договору, а також сплатити відповідно до ст. 536 ЦК України відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 23 % річних з моменту отримання грошових коштів до дати їх повернення у повному розмірі на поточний рахунок покупця.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань, позивачем нараховані відсотки за користування коштами в загальній сумі 306246,57 грн. - за період з 23.04.2019 (дата по яку здійснений попередній розрахунок) по 20.08.2019 (дата яка передує дню повернення попередньої оплати). Розрахунок: 4050000,00грн х 120 дні (з 23.04.19 по 20.08.19.) х 23% : 365:100% = 306246,57грн.
Згідно зі ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
За приписами ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Враховуючи положення діючого законодавства та узгоджені сторонами умови договору які передбачають сплату відповідачем процентів у погодженій сумі ( 23 % річних) за користування ним сумою попередньої оплати, беручи до уваги винесене рішення Господарського суду Запорізької області від 18.06.2019 року, за яким з відповідача вже було стягнуто проценти із розрахунку з дати отримання коштів по 22.04.2019 року, суд дійшов висновків, що пред'явлені вимоги про стягнення 23 % річних, за період з 23.04.2019 (дата по яку здійснений попередній розрахунок) по 20.08.2019 (дата яка передує дню повернення попередньої оплати) позивачем доведені та підлягають задоволенню.
Крім того, положенням ст. 611 ЦК України передбачено настання правових наслідків у разі - порушення зобов'язання, серед яких - сплата неустойки.
Положеннями договору поставки, а саме пунктом 6.4. встановлено, що за несвоєчасне повернення продавцем грошових коштів покупцю, у випадках передбачених даним договором, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,2 % від суми неповернених коштів за кожний день прострочки виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543 від 22.11.1996 року (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В позовні заяві позивач зазначив, що вимогу про повернення грошових коштів (лист від 05.03.2019р. вих. № 239), відповідач отримав - 07.03.2019.
За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Попереднє нарахування відповідачу пені було здійснено позивачем з 15.03.2019 по 22.04.2019 (день подання первісного позову).
Враховуючи несвоєчасне повернення відповідачем суми попередньої плати, позивачем за період з 23.04.2019 (дата по якій здійснений попередній розрахунок) по 20.08.2019 (дата яка передує дню повернення попередньої оплати) нараховано пеню в загальній сумі 462698,63 грн. -
Розрахунок суми пені:
1) 4050000,00 грн. х 3 дні (з 23.04.19р. по 25.04.19р.) х 18% х 2: 365:100% = 11983,56 грн.
2) 4050000,00грн. х 84 дні(з 26.04.19р. по 18.07.19р.) х!7,5%х2 : 365:100% = 326219,18грн.
3) 4050000,00 грн. х 33 дні (з 19.07.19р. по 20.08.19р.) х 17%х2 : 365 :100% = 124495,89 грн.
Позивач 02.09.2019, за вих. № 2095 звернувся із відповідною письмовою вимогою до відповідача щодо сплати додатково нарахованих процентів та пені. Письмова вимога була отримана відповідачем - 04.09.2019.
За приписами статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно із статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За приписами статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Крім того, сутність правовідносин щодо стягнення заборгованості , процентів та пені за Договором поставки була предметом дослідження по справі № 908/975/19 і тому рішення Господарського суду запорізької області від 18.06.2019 по вказаній справі має преюдиційне значення щодо вимог визначених у цьому позові.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини , встановлені рішенням суду в господарській справі, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок суми пені пред'явленої до стягнення судом встановлено, що позовні вимог про стягнення 462 698,63 грн. пені, пред'явленої за період користування грошовими коштами позивача, заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню в повному об'ємі.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Заперечення відповідача, викладені в відзиві на позовну заяву спростовані позивачем у відповіді на відзив та матеріалами справи.
Отже, проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у спірних правовідносинах, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст. ст. 46, 129, 202, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропроінвест 08” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврія” про стягнення 768945,20 грн задовольнити в повному об'ємі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврія” (72520, Запорізька область, Якимівський район, с. Новоданилівка, вул. Поповича, 4, ЄДРПОУ 03750612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропроінвест 08” (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, пер. Матросова, 22, ЄДРПОУ 35834331) суму 306246 (триста шість тисяч двісті сорок шість) грн 57 коп. процентів за користування коштами, суму 462 698 (чотириста шістдесят дві тисячі шістсот дев'яносто вісім) грн 63 коп. пені, 11534 (одинадцять тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн. 18 коп. судового збору.
Видати накази.
Повний текст рішення оформлено і підписано “03” березня 2020.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.А. Колодій