Справа № 191/88/20
Провадження № 1-в/191/38/20
іменем України
03 березня 2020 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
заявника - ОСОБА_3
прокурора - ОСОБА_4
представника СВК-94 - ОСОБА_5
засудженого - ОСОБА_6
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області клопотання захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,-
Захисник звернулася до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 . В обґрунтування клопотання зазначила, що ОСОБА_7 під час відбування покарання в ДУ «Дніпровська виправна колонія №89» характеризувався позитивно, має одне заохочення за сумлінну поведінку і добре ставлення до участі у самодіяльних організаціях, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, не працевлаштований у зв'язку з хворобою і проходженням курсу лікування від туберкульозу в лікувальному закладі при установі відбування покарань. З 2003 року перебуває на диспансерному обліку з приводу діагнозу туберкульоз легень. З 2017 року перебуває на диспансерному обліку з приводу діагнозу ВІЛ інфекція, вірусний гепатит «С». До лікування ставився задовільно, вимоги лікарів виконував. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, намагається побудувати дружні стосунки з оточуючими його засудженими. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, на зроблені зауваження реагує адекватно і робить необхідні висновки. До виконання робіт з благоустрою установи ставився з розумною ініціативою, порушень правил пожежної безпеки не допускав. З 08 травня 2018 року ОСОБА_7 відбуває покарання в ДУ «Синельниківська виправна колонія №94». Стягнень не має, що свідчить про те, що під час відбування покарання ОСОБА_7 змінив свою поведінку та виправився. За місцем проживання ОСОБА_7 характеризується позитивно, тривалий час перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_8 , від якої має п'ять дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Діти потребують присутності батька. Також ОСОБА_7 має хвору матір ОСОБА_14 , яка також потребує його допомоги.
Захисник ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримала і просила застосувати до засудженого ОСОБА_7 умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Засуджений ОСОБА_7 у судовому засіданні клопотання захисника підтримав і просив його задовольнити.
Представник адміністрації СВК-94 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на його передчасність.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши надані суду письмові докази по справі, приходить до наступного.
Відповідно ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у вигляді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
У судовому засіданні встановлено, що засуджений ОСОБА_7 раніше судимий 5 разів. По цій справі засуджений 30 жовтня 2017 року Софіївським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до 2 років 7 місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання 16.03.2018 року. Кінець строку: 16.10.2020 року.
Засуджений ОСОБА_7 в установах виконання покарання знаходиться з 19.03.2018 року, з цього моменту зарекомендував себе наступним чином.
Перебуваючи у слідчому ізоляторі УВП №4 м.Дніпра характеризувався посередньо, стягнень і заохочень не мав.
Відбуваючи покарання у ВК-89 м.Дніпра ОСОБА_7 характеризувався позитивно, не працював, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, хоча і мав одне порушення встановленого порядку відбування покарання, проявляв соціально-корисну активність, внаслідок чого був заохочений правами начальника установи у вигляді подяки.
Відбуваючи покарання в СВК-94 ОСОБА_7 з 28 березня 2018 року характеризується посередньо, стягнень і заохочень не має, на даний час не працевлаштований, бажання працевлаштуватися на виробництві установи не висловлює, хоча з 08 травня 2019 року стан його здоров'я задовільний. Дотримується норм які визначають порядок і умови відбування покарання та розпорядку дня установи виконання покарання. Самостійно виконує передбачені законом вимоги персоналу, на критику реагує правильно, залучається до виконання робіт з благоустрою установи.
Відповідно до ст.123 Кримінально-виконавчого кодексу України, приймає участь у реалізації програми диференційованій виховного впливу.
Відповідно до ст.126 Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджений прагне до підвищення наявного загальноосвітнього рівня та вдосконалення професійно-технічних навичок.
Відповідно до ст. 110, 112, 113 Кримінально-виконавчого кодексу України, підгримує зв'язки з рідними шляхом листування, побачень, отримує посилки та передачі. Засуджений не перебуває на профілактичному обліку. Заборгованості за виконавчими документами не має.
Підлягає умовно-достроковому звільненню на підставі ст.81 КК України по відбуттю 1/2 строку покарання, тобто з 01.07.2019 року. Матеріали розглянуті комісією установи 16.09.2019 року і було відмовлено як особі, що не довела своє виправлення.
Відповідно до ч.2 ст. 81 КК України умовне-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Підставою умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є: фактичне відбуття засудженим певної частини призначеного йому покарання та доведенням засудженого свого виправлення. Доведення засудженого свого виправлення означає досягнення ним такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення в майбутньому нових злочинів. Виправлення засудженого має бути підтверджене сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Суд зазначає, що сумлінна поведінка та ставлення до праці, як і виконання вимог адміністрації установи, є обов'язком кожного засудженого, а основною підставою для застосування ст.81 КК України щодо засудженого є доведення ним свого виправлення.
Аналізуючи питання щодо виправлення засудженого, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Встановлюючи підстави застосування ст.81 КК України, суд, зокрема, наголошує на наступному.
Висновки про те, чи став засуджений на шлях виправлення, можливо зробити врахувавши увесь комплекс даних, які характеризують засудженого, його поведінку, відношення до праці, відношення до вчиненого злочину та його наслідків, наявність заохочень, їх кількість та регулярність отримання, наявність чи відсутність стягнень, тощо.
В п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 року зазначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого.
При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений довів своє виправлення.
За період 2018-2019 рік має лише одне заохочення, що на думку суду вказує на ту обставину, що засуджений бажає настання лише формально юридичних підстав для застосування до нього положень ст. 81 КК України, без наявності оціночних підстав.
Дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання відповідно до ст.9 КВК України є обов'язком засудженого, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним, до того ж короткий проміжок часу за яким змінилася поведінка засудженого, згідно наданої характеристики не є достатніми обставинами для можливості оцінки поведінки засудженого, з підстав, які визначені положеннями ст.81 КК України.
Так, як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, відбуває покарання за вчинення умисного корисливого злочину, вчиненого під час випробувального терміну, підлягає умовно-достроковому звільненню на підставі ст.81 КК України по відбуттю 1/2 строку покарання, тобто з 01.07.2019 року.
Відповідно, суд вважає, що дії засудженого не відповідають вимогам щодо застосування положень, які передбачені ст. 81 КК України та не відповідають положенням ст. 9 КВК України, якою визначені основні обов'язки засудженого.
Обставини справи свідчать лише про наявність посередніх (не негативних, не конкретно позитивних) чинників, які не дають змоги суду з впевненістю визначитися з тією позицією, що засуджений ОСОБА_7 своєю поведінкою, яка розцінюється судом як посередня, став на шлях виправлення та виховання.
Враховуючи те, що процес виправлення та перевиховання засудженого має бути стабільним та послідовним, на думку суду, засуджений своєю поведінкою не довів свого виправлення, а тому підстави для умовно-дострокового звільнення засудженого відсутні.
Посилання захисника на наявність у засудженого дітей і хворої матері не є підставою для застосування до засудженого вимог ст.81 КК України, оскільки вирішальним питанням для її застосування є саме виправлення засудженого.
З огляду на викладене суд приходить до переконання про необхідність відмови у задоволенні клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст. 81 КК України, ст. ст. 537, 539, 392 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 7 (семи) діб з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1