Справа № 206/641/20
Провадження № 2/206/463/20
02.03.2020 м. Дніпро
Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Маштак К.С., перевіривши матеріали та зміст позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватної власністю,
13.02.2020 позивач звернувся з даною позовною заявою до суду, в якій просить визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
14.02.2020 судом був зроблений запит до адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - відповідача.
Як вбачається із інформації, яка надійшла на адресу суду 26.02.2020, з відділу адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних вимог, зокрема визначених ст. ст. 174-177 ЦПК України.
Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху оскільки подана без додержання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
В порушення п. 1 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України представника позивача.
В порушення п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить зазначення ціни позову.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, придбане нею чи ним за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку.
Оскільки позивач просить визнати за ним право особистої приватної власності на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , враховуючи те, що в провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа про поділ майна подружжя, в якому ставиться питання щодо поділу спільного майна подружжя, в тому числі і домоволодіння яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , то відповідно вимоги про визнання за позивачем особистої приватної власності на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є майновою вимогою, а отже на цю вимогу розповсюджується норма пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Згідно ч. 2 ст. 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 358 від 21 серпня 2014 року «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» оціночною вартістю для нерухомості є її ринкова вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав. Підтвердженням такої вартості слугує звіт про оцінку, строк дії якого становить не більше шести місяців з дати оцінки.
Однак, матеріали позовної заяви не містять оцінку спірного майна (домоволодіння), право власності на яке просить визнати позивач, а відтак, визначена позивачем ціна позову необґрунтована та не підтверджується жодними належними доказами.
У зв'язку з відсутністю необхідної оціночної документації реальну вартість спірного майна визначити неможливо, а отже і неможливо дійти висновку про дійсну ціну позову.
Згідно з п. п. 11, 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою ст. 216, ст. 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК). Ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову, і саме з такої ціни позову (в національній валюті), визначається розмір судового збору, що підлягає сплаті.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що у 2020 році прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Суддя зазначає, що у зв'язку із тим, що на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, а тому суддя згідно з ч. 2 ст. 176 ЦПК України попередньо визначає розмір судового збору - 10000,00 грн. (орієнтовна ціна позову - 1000000 грн.)
До позовної заяви додана квитанція про сплату судового збору на суму 840,80 грн., а отже судовий збір сплачений не в повному обсязі та позивач має доплатити судовий збір у розмірі 9159,20 грн.
Доплатити судовий збір необхідно за реквізитами зазначеними на сайті https://sm.dp.court.gov.ua/sud0436/gromadyanam/zbir/.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співрозмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (Ashingdane v. the United Kingdom).
Ратифікація Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов'язок неухильного додержання зобов'язань за цим міжнародно-правовим документом, що вимагає від держави необхідності організувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити реальне гарантування передбаченого Конвенцією права на судовий захист, створити рівні умови доступу до правосуддя.
В основу забезпечення справедливого доступу до правосуддя покладено принцип рівності, який розглядається у цьому контексті як гарантії однакового масштабу доступу до судового захисту незалежно від його диференціації, з огляду на недопущення різного ставлення за однакових чи подібних обставин, що посягає на сутність змісту права на судовий захист.
Разом з цим, згідно стандартів Європейського суду з прав людини вимога покрити такі судові витрати, як державне мито, в цивільних справах є сумісною з правом доступу до правосуддя лише якщо, вона не спотворює саму його сутність (Kreuz v. Poland).
Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку, що позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, що відповідає вимогам ст. 185 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 174-177, 185, 260 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватної власністю - залишити без руху.
Надати позивачу строк 5 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме:
1.зазначити у позовній заяві реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України представника позивача;
2.зазначити у позовній заяві ціну позову;
3.надати докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Роз'яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Копію ухвали надіслати позивачу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://sm.dp.court.gov.ua.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя К.С. Маштак