Справа № 180/92/20
2/180/157/20
02 березня 2020 р. м.Марганець
Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді - Хомченко С.І.,
за участю секретаря судового засідання - Назаренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Марганець в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Приват Комплект» про стягнення заборгованості, -
17 січня 2020 року акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (даліАТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Приват Комплект» заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначає, що 20.03.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір DNHDGB0000000018 на суму 65600,00 даларів США на термін до 20.03.2028 року. В забезпечення виконання зобов'язання договору між банком та ОСОБА_2 і ТОВ «Приват Комплект» було укладено договір поруки, які зобов'язалися погашати борг кредитонабувача. В порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконав, у зв з чим станом на 21.10.2019 року утворилась заборгованість в розмірі 384097,61 доларів США. Кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість становить 5431,48 доларів США, яка складається з заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 15.11.2018 по 21.10.2019 роки. Просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по кредиту у розмірі 5431,48 доларв США, що за курсом 25,03 відповідно до службового розпорядження НБУ від 21.10.2019 року складає 135949,94 грн. та судові витрати.
Ухвалою судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
14.02.2020 року ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області відмовлено відповідачу у розгляді справи за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Приват Комплект» про стягнення заборгованості за правилами загального позовного провадження.
25.02.2020 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Трегуб Ю.Є. надано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що позовні вимоги не визнають оскільки, позивач вже звертався з позовними вимогами про звернення стягнення, виселення, зняття з реєстрації по кредитному договору № DNHDGB0000000018 від 20.03.2008 року до ОСОБА_1 . Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська позовна заява ПАТ КБ «Приватбанк» була задоволена частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором' № DNHDGB0000000018 від 20.03.2008 року в розмірі 142 203,63 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом - 64 853,56 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 35 940,05 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом - 840,83 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 33 767,79 доларів США, штраф (фіксована частина) - 31,29 доларів США та штраф (процентна складова) - 6 770,11 доларів США., шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» понесені витрати по справі - сплачений судовий збір у розмірі 3441 грн. В іншій частині позовних вимог - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили 14.03.2014р. Дане рішення було повністю виконано АТ КБ «Приватбанк». При цьому у Протоколі проведення аукціону, який відбувся 24.07.2014р., вказано переможцем ОСОБА_2 , проте в Інформаційній довідці власником квартири є ОСОБА_4 , який став власником на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер 2164, видане 07.06.2016р. В той же час з урахуванням тексту судового рішення, яке було прийнято ще у 2014 році Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, після фактичного звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу з публічних торгів заборгованість за кредитом є погашеною, а тому є незрозумілим, на яку суму в позові нараховані відсотки за період з 15.11.2018р. по 21.10.2019р. Згідно тексту рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.03.2014р. по справі № 200/2776/13-ц судом зазначено наступне: «Позивач надав докази відправлення боржникові вимоги щодо невиконання умов кредитного договору». Відповідно, кредитний договір припинив свою дію - а відтак підстави для стягнення відсотків по даному договору за період з 15.11.2018р. по 21.10.2019р., тобто більше ніж через 5 років після його припинення, є необгрунтованим. Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. З урахуванням дати проведення аукціону 24.07.2014р., про що було зазначено у листі Позивача від 20.08.2014р., вбачається, що Позивачем пропущений строк позовної давності для звернення з позовними вимогами, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, так як станом на вказану дату Позивач був чітко обізнаний про розподіл коштів від продажу квартири та про залишок заборгованості (у разі її наявності). З огляду на викладене, прошу в задоволенні позовних вимог Позивача відмовити в повному обсязі.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, дійшов до таких висновків.
Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03.03.2014 року у справі № 200/2776/13-ц позовна заява ПАТ КБ «Приватбанк» була задоволена частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором' № DNHDGB0000000018 від 20.03.2008 року в розмірі 142 203,63 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом - 64 853,56 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 35 940,05 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом - 840,83 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 33 767,79 доларів США, штраф (фіксована частина) - 31,29 доларів США та штраф (процентна складова) - 6 770,11 доларів США., шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» понесені витрати по справі - сплачений судовий збір у розмірі 3441 грн. В іншій частині позовних вимог - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили 14.03.2014р. Дане рішення було повністю виконано АТ КБ «Приватбанк» (а. с.46-51). Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно новим власником квартир АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 (а.с.54).
Таким чином, пред'явивши позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки банк змінив строк виконання зобов'язань за кредитним договором, тому усі наступні щомісячні платежі за графіком не підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 14.02.2018 року по справі №564/2199/15-ц.
Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. З урахуванням дати проведення аукціону 24.07.2014р., вбачається, що Позивачем пропущений строк позовної давності для звернення з позовними вимогами, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, так як станом на вказану дату Позивач був чітко обізнаний про розподіл коштів від продажу квартири та про залишок заборгованості (у разі її наявності).
Відповідно до ст. ст.525,526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в строк, зазначений в договорі, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ч. 1ст. 1054 ЦК України, за договором кредиту банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03.03.2014 року у справі № 200/2776/13-ц, що набрало законної сили, 14 березня 2014 р. між Банком та ОСОБА_1 укладено договір № DNHDGB0000000018 від 20.03.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 65600,00 доларів США на термін до 20.03.2028 року, що підтверджується копією кредитного договору. Також, в забезпечення виконання зобов'язання між банком та ОСОБА_2 та ТОВ «Приват Комплект» укладено договір поруки, що підтверджується копією договору.
Із доданого до позову розрахунку вбачається, що позивачем здійснено розрахунок заборгованості за кредитним договором № DNHDGB0000000018 від 20.03.2008 р. станом на 21.10.2019 р. у розмірі 384097,61 доалів США. Кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 5431,48 доларів США, яка складається з заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 15.11.2018 по 21.10.2019 року (а. с.4-6).
Як встановлено судом, позивач по справі, пред'явивши в 2014 році позов до відповідача по справі, скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту, що передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України.
З наведеного вище слідує, що пред'явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України про дострокове повернення тіла кредиту та нарахованих процентів, позбавляє позивача права нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, оскільки таке право було припинено пред'явленням до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Верховний Суд, у висновку, викладеному у Постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року у аналогічній справі № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18, вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року справа № 643/16336/16-ц, провадження № 61-12848св18, від 12 вересня 2018 року справа № 473/825/16-ц, провадження № 61-3240св18, 12 вересня 2018 року справа № 186/1974/14-ц, провадження № 61 -24172св 18.
Верховний Суд у своїй постанові від 14.02.2018 р. № 564/2199/15-ц зазначив, що згідно ст. 611 ЦК України після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором. Водночас сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту. Оскільки кредитний договір припинив свою дію, то у кредитора відсутні підстави для стягнення після дати направлення вимоги про дострокове повернення кредиту.
Як вбачається із матеріалів справи пред'являючи позовну вимогу зі стягнення заборгованості за кредитним договором № DNHDGB0000000018 від 20.03.2008 р. у загальному розмірі 5431,48 доларів США, яка складається з заборгованості по відсоткам за користування кредитом, позивач фактично просить суд стягнути заборгованість нараховану ним після 2014 року, яку він безпідставно нараховував вже після виконання рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03.03.2014 року у справі № 200/2776/13-ц, що набрало законної сили, 14 березня 2014 р.
Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин вбачається, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк'з і стягнення заборгованості за кредитним договором № DNHDGB0000000018 від 20.03.2008 р. в загальному розмірі 5431,48 доларів США, нарахованої за період з 15 листопада 2018 року по 21 жовтня 2019 року, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ст.13 ЦПК передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.5,6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України розподілу між сторонами не підлягають.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264, 280-282 ЦПК України, суд, -
У задоволені позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Приват Комплект» про стягнення заборгованості відмовити.
Судовий збір в сумі 2102,00 грн., сплачений позивачем, віднести на користь держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Марганецький міський суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: С. І. Хомченко