Справа № 420/8112/19
02 березня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при проведенні перерахунку пенсії щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90% від відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови КМ України №103 від 21.02.2018 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 виходячи з 90% від відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2018 із врахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовної заяви, позивач зазначає, що він звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з проханням добровільно перерахувати основний розмір пенсії виходячи з 90% сум грошового забезпечення, зменшений відповідачем при проведенні перерахунку пенсії позивача на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 основного розміру його пенсії з 90 відсотків до 70 відсотків врахованого грошового забезпечення. При перерахунку пенсії позивачу застосовується норма, що визначає розмір грошового забезпечення у процентах, яка діяла на момент призначення пенсії. Такі дії відповідача, на думку позивача, є протиправними та такими, що грубо порушують право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення.
Ухвалою суду від 02 січня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощене позовне провадження по справі.
16.01.2020 року за вхід. №1953/20 через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого вказує, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №103 Головним управлінням пенсійного фонду України в Одеській області у 2018 році проведено перерахунок пенсії Позивачу з урахуванням основного розміру грошового забезпечення позивача у розмірі 70%. Відповідач зазначає, що у зв'язку з тим, що відповідно до чинного законодавства на момент перерахунку пенсії максимальний розмір за вислугу років не може перевищувати 70% грошового забезпечення. Також у відзиві на позовну заяву Головне управління пенсійного фонду Одеської області зазначає, що до 01.01.2018 року позивач отримував пенсію виходячи з розміру грошового забезпечення, яке він отримував особисто на момент звільнення з військової служби, а тому і відсотковий розмір грошового забезпечення був застосований відповідно до законодавства, що діяло на момент призначення пенсії. Однак, у 2018 році позивачу проведено перерахунок пенсії вже на підставі видів грошового забезпечення діючих військовослужбовців, а тому застосування підлягає законодавство, що діє на момент виникнення права на такий перерахунок.
Дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, відзив, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначено пенсію за вислугу років з основним розміром 90% грошового забезпечення.
19 березня 2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, на виконання постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», проведено перерахунок пенсії позивача, відповідно до якого основний розмір пенсії складає 70 % грошового забезпечення (вислуга років - 62 роки).
Основний розмір пенсії позивачу визначено у розмірі 70% грошового забезпечення, що складає - 10290,00 гривень, зокрема, визначено у розмірі 10693, гривень та з урахуванням попередньої суми пенсії 5507,62 гривень та підвищення 2592,69 гривень сума пенсії позивача склала 8100,31 гривень з 01.05.2018 року (а.с.7).
Позивачем у позовній заяві не зазначено заперечень стосовно визначених у даному перерахунку сум по видам підвищення або надбавки до пенсії (які також зазначені у довідці про перерахунок пенсії від 19.03.2018 року), він лише посилається на незгоду із зменшенням йому з 01.01.2018 року основного розміру пенсії за вислугу років з 90 процентів до 70 процентів грошового забезпечення.
В свою чергу, позивач, вважаючи протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при проведенні перерахунку пенсії (на виконання постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018) щодо зменшення йому з 01.01.2018 року основного розміру пенсії за вислугу років з 90% до 70% грошового забезпечення, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи дану справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України: «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно з п. 11 ч. 1. ст. 11 цього Закону, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011, та пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності з 01.05.2014, до ч.2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80" та цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Суд зазначає, що ст.22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Тобто, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а внесені Законами України від 08.07.2011 №3668 та від 27.03.2014 №1166-VІІ зміни до ч.2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення, є звуженням змісту та обсягу вже існуючих у позивача прав і свобод у вигляді призначення йому пенсії виходячи із 90% розміру грошового забезпечення.
Крім того, внесені зміни жодним чином не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, їх не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Отже, зміна максимального розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення у ч.2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку на підставі довідки.
Внесені вищевказаними Законами зміни до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.
Відповідно до ч.3 ст.1-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку, що відповідач при проведенні перерахунку пенсії не мав права зменшувати розмір пенсії за вислугу років з 90% до 70% грошового забезпечення, відповідно такі дії відповідача є протиправними.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 27 лютого 2018 року у справі №642/3284/17 (номер в ЄДРСР 72505932), в постанові від 19.06.2018 у справі 583/2264/17 (номер в ЄДРСР 74784827).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Верховний Суд у рішенні від 04.02.2019 року по справі №240/5401/18 (зразкова справа) зазначив ознаки типової справи: позивачами у них є особи, яким призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України № 2262-ХІІ; відповідачем у них є один і той самий суб'єкт владних повноважень (територіальний орган ПФУ), на пенсійному обліку якого перебувають позивачі; спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку зі зменшенням територіальним органом ПФУ основного розміру пенсії до 70 відсотків відповідно до частини другої ст. 13 Закону України № 2262-ХІІ в редакції чинній на момент здійснення перерахунку); позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але одинакові по суті: визнати протиправними дії та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії, виходячи з розміру грошового забезпечення у відсотках, які були визначені на момент призначення пенсії).
Висновки Верховного Суду у цій зразковій справі належать застосуванню в адміністративних справах щодо звернення до суду осіб, щодо зменшення основного розміру призначеної пенсії з відповідних відсотків, сум грошового забезпечення починаючи з 01.01.2018 р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Верховний Суд у рішенні від 04.02.2019 року по справі №240/5401/18 зазначив, що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 р. відповідно до ст .63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ № 103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років ,є незмінним. За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку, а тому позовні вимоги належать до задоволення.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 16.10.2019 року залишила без змін рішення Верховного Суду від 04.02.2019 року по зразковій справі № 240/5401/18.
В свою чергу, вирішуючи вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату з 01.01.2018 року ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 90% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії, суд виходить з наступного.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд вважає належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, враховуючи ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 245 КАС України, є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст. 245 КАС України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Оскільки позивач відповідно до вимог п.13 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, тому згідно з ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не стягуються
Керуючись ст.ст. 2, 72, 77, 90, 120, 241-246, 255, 258, 295, 297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90% відповідних сум грошового забезпечення до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 виходячи з 90% від відповідних сум грошового забезпечення, із врахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене в порядку ст. 295 КАС України до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.М. Токмілова
.