Справа № 11 -а- 1843
Головуючий в І інстанції - Чаус М.О.
Категорія - ст. 186 ч. 2 КК України
Доповідач - Кепкал Л.І.
25 грудня 2008 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
-головуючого судді Верховець Т.М.
-суддів Скавроніка В.М.
Кепкал Л.І.
-з участю прокурора Карпук Ю.А.
- засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Постемської Ю. на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 04 вересня 2008 року, згідно з яким, -
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с Западинці, Красилівського району Хмельницької області, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:
1) 14.09.1988 р. Києво - Святошинським районним судом Київської області за ст. 81 ч.3, 43 КК України до 4 років позбавлення волі;
2) 10.06.1996 р. Хмельницьким міським судом за ст. 140 ч.3 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання 05.08.1999 року;
- засуджений за ст. 186 ч.2 КК України на чотири роки позбавлення волі, -
встановив:
Згідно із вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він близько 16 годин 30 хвилин, знаходячись біля будинку №18 по бульвару Верховної Ради в м. Києві, побачивши неповнолітнього ОСОБА_2, котрий розмовляв по мобільному телефону, з метою відкритого повторного викрадення чужого майна, прослідував за останнім до під»їзду будинку №18 по бульвару Верховної Радив м. Києві, де наздогнавши потерпілого наніс йому один удар в область голови, при цьому заволодів мобільним телефоном « Самсунг 600», вартістю 1200 гривень, в якому знаходилась Сім - карта «Київстар», вартістю 25 гривень, а всього заподіяв матеріальної шкоди на суму 1225 гривень.
В апеляції та доповненнях до неї, прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню в зв»язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону та у зв»язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м»якості. Апелянт посилається на те, що суд всупереч вимогам ст. 65 КК України при призначенні покарання не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відносяться до тяжких злочинів, особу засудженого, який не працює та негативно характеризується, та ту обставину, що скоєно злочин відносно малолітнього. Просить постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, призначивши покарання за вказаною статтею - 6 років позбавлення волі, та виключити із мотивувальної частини вироку кваліфікуючу ознаку дій ОСОБА_1 за ст. 186 ч. 2 КК України « вчинений повторно», оскільки така кваліфікуюча ознака в його діях відсутня.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію частково та просив лише виключити з мотивувальної частини вироку кваліфікуючу ознаку дій ОСОБА_1 за ст. 186 ч. 2 УУ України « повторність », пояснення засудженого , який просив залишити апеляцію без задоволення, виступи учасників процесу в судових дебатах, останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення частково, а вирок суду належить змінити з таких підстав.
Висновки суду 1 інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні відкритого викрадення майна, поєднаному з насильством, що не є небезпечним для життя та здоров»я потерпілого та кваліфікацію дій засудженого за ст. 186 ч. 2 Кк України обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені представленими в справі та наведеними у вироку доказами, в їх сукупності, які не заперечувались апелянтом. Проте, заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що в діях ОСОБА_1 відсутня кваліфікуюча ознака «повторність», про що зазначено в мотивувальній частині вироку.
Так, у вироку містяться посилання на судимість ОСОБА_1 за вироком Києво - Святошинського районного суду Київської області від 14.09.1988 р. за ст. 81 ч.3, 43 КК України та за вироком Хмельницького міського суду за ст. 140 ч.3 КК України.
Згідно вироку Києво - Святошинського районного суду м. Києва від 14.09.1988 року, ОСОБА_1 засуджений за ст. 81, ч.3, 43 КК України на чотири роки позбавлення волі. Звільнений він з місць позбавлення волі умовно - достроково 01.02.1991 року. Новий злочин, за яким ОСОБА_1 був засуджений вироком Хмельницького міського суду за ст. 140 ч.3 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, він вчинив 03.02.1996 року. А тому, згідно вимог ст.89 КК України (ст. 55 КК України в редакції 1960 р.) перша судимість є погашеною.
Після відбуття покарання, згідно вироку Хмельницького міського суду, ОСОБА_1 звільнився з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання 05.08.1999 року. А злочин, за яким він засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України вироком Дніпровського районного суду м. Києва, від 04 вересня 2008 року, ОСОБА_1 вчинив 26.03.2007 року. Таким чином, і друга судимість, згідно вимог ст. 89 КК України є погашеною, а тому вони підлягають виключенню з вироку у порядку ст. 365 КПК України.
Крім того, у відповідності до примітки 1 ст. 185 КК України у ст. 186 КК України повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачений ст.ст. 185, 186, 189-191, 187, 262 КК України.
Як вбачається з матеріалів справи, судимості ОСОБА_1 за раніше вчинені злочини є погашеними, а тому посилання апелянта на необхідність виключення з вироку кваліфікуючої ознаки "повторність" є обгрунтованими.
Щодо міри покарання ОСОБА_1, то судова колегія вважає, що вона призначена з дотриманням вимог ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливою, відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, є необхідною для його виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів. При цьому, суд І інстанції, з відображенням цього у вироку, врахував негативну характеристику засудженого, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та те, що злочин вчинено відносно малолітнього. А тому підстав для задоволення апеляції прокурора в частині скасування вироку і призначення ОСОБА_1 більш суворого покарання судова колегія не вбачає.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Постемської Ю., - задовольнити частково.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 04 вересня 2008 р. відносно ОСОБА_1 змінити: виключити з мотивувальної частини вироку кваліфікуючу ознаку - повторність.
В порядку ст. 365 КПК України з вступної та мотивувальної частини вироку виключити посилання на судимість ОСОБА_1 за вироком Києво - Святошинського районного суду Київської області від 14.09.1988 року та вироком Хмельницького міського суду від 10.06.1996 року.
В решті вирок - залишити без зміни.