23 грудня 2008 року колегія суддів Судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого - судді Верхоеець Т.М.
Суддів - Бєлан Н. О., Бачуріна О.В.
за участю прокурора Мінакової Г. О.
засудженого ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора Куценок О.І., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Печерського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2008 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець м. Києва, судимий:
1. 1) 14 грудня 2004 року вироком Подільського районного суду м. Києва за ст. 198 КК України на два роки позбавлення волі;
2. 2) 28 листопада 2005 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України на два роки п'ять місяців позбавлення волі, звільнений по відбуттю покарання 10 грудня 2007 року.
засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком один рік та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України без дозволу органів кримінально - виконавчої системи, повідомляти ці ограни про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь: ОСОБА_2 1 938 грн. 00 коп., ОСОБА_3 1 851 грн. 00 коп., ОСОБА_4 1 829 грн. 00 коп.
Справа № 11-а-1852
Категорія ч.2 ст. 185 КК України.
Головуючий у першій інстанції - Карабань В.М.
Доповідач - Бєлан Н.О.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні 25 січня 2008 року, приблизно о 19 год. 30 хв., у приміщенні магазину «Теранова», який розташований по вул. Хрещатик, 17 в м. Києві, крадіжки мобільного телефону «Нокіа 7390», вартістю 1 898 грн. 00 коп., з картою оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходилися гроші в сумі 15 грн., чим потерпілій ОСОБА_2 він завдав шкоди на загальну суму 1 938 грн.
16 лютого 2008 року, приблизно о 16 год. 00 хв., знаходячись у приміщенні магазину «Дженіфер», розташованого по АДРЕСА_1, ОСОБА_1 повторно таємно викрав чуже майно, що належало ОСОБА_3, а саме: мобільний телефон «Нокіа 6280», вартістю 1 8000 грн., з картою оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 20 грн., на рахунку якої знаходилися гроші в сумі 20 грн., завдавши останній шкоди на загальну суму 1 840 грн.
Також 18 лютого 2008 року, приблизно о 19 год. 20 хв., ОСОБА_1, знаходячись поблизу станції метро «Хрещатик» в м. Києві, повторно таємно викрав чуже майно, що належало ОСОБА_4, а саме: мобільний телефон «Нокіа 7390», вартістю 1 8000 грн., з картою оператора мобільного зв'язку «Джине», вартістю 10 грн., на рахунку якої знаходилися гроші в сумі 4 грн., з брелоком, вартістю 15 грн., завдавши останній шкоди на загальну суму 1 829 грн.
Крім того, ОСОБА_1 18 травня 2008 року, приблизно о 16 год. 45 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння у приміщенні ресторану швидкого харчування «Пузата Хата», розташованого по АДРЕСА_2, за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, повторно таємно викрав чуже майно, що належало ОСОБА_6, а саме: рюкзак, вартістю 400 грн., в якому знаходилися: мобільний телефон «Нокіа 3100», вартістю 500 грн., кулькові ручки в кількості шести штук, загальною вартістю 20 грн., помада фірми «Естілаудер», вартістю 150 грн., блиск для губ, вартістю 10 грн., завдавши останній шкоди на загальну суму 1 080 грн.
В апеляції прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, визначену кваліфікацію дій засудженого, просить вирок скасувати, постановити новий вирок, яким визнати Винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, оскільки, вважає, що судом призначене покарання є занадто м'яким, бо не в повній мірі враховано те, що, засуджений вчинив злочин середньої тяжкості, раніше неодноразово судимий, а потерпілим не відшкодовані матеріальні збитки, у зв'язку з чим не було підстав для застосування винному положень, передбачених ст. ст. 75, 76 КК України, та звільняти його від відбування покарання.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала апеляцію, пояснення та останнє слово засудженого, який заперечував проти апеляції та просив вирок залишити без зміни, провівши судові дебати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в апеляції, судова колегія вважає її такою, що підлягає задоволенню.
Висновок суду першої інстанції щодо зазначених у вироку обставин вчинення вказаних злочинів не перевіряється, оскільки, як вбачається з протоколу судового засідання, вони не оспорювалися самим засудженим, іншими учасниками судового розгляду, тому докази за їх згодою відповідно до вимог ч. 1 ст. 299 КПК України не досліджувалися.
Порушень цієї статті кримінально-процесуального закону немає.
Встановлені фактичні обставини вчинення злочину в апеляції також не оспорюються.
Кваліфікація дій винного визначена за ч. 2 ст. 185 КК України правильно, оскільки таємне викрадення чужого майна він вчинив повторно та за попередньою змовою групою осіб.
В судовому засіданні апеляційної інстанції засуджений підтвердив, що визнав себе винним у вчиненні вказаних злочинів за обставин, як вони викладені у вироку, і згоден був відшкодувати потерпілим шкоду за їх позовами у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, та призначити покарання винному, необхідне й достатнє. для його виправлення і попередження нових злочинів.
Разом з тим, ці вимоги закону судом першої інстанції належним чином не виконані.
Ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд першої інстанції належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини вчинення крадіжок та їх кількість, а також даних, що характеризують винного.
Навіть при тому, що у вироку містяться посилання на судимість за вироком Васильківського районного суду Київської області від 5 вересня
2002 року, за яким він був засуджений на троє суток арешту (а.с.214 т.1), і яка є погашеною, а тому вони підлягають виключенню з вироку у порядку ст.365 КПК України, судом першої інстанції не враховано, що засуджений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі й за вчинення корисливих злочинів, за які реально відбував покарання у вигляді позбавлення волі. При цьому, пославшись у вироку на те, що за місцем відбування покарання ОСОБА_1 характеризується позитивно, поза увагою суду залишений той факт, що стосовно нього повинен бути встановлений адміністративний нагляд. Крім того, злочини засуджений вчинив через невеликий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, що свідчить про підвищену небезпеку його особистості.
Також встановлено, що матеріальні збитки потерпілим за цей час не відшкодовані. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній інстанції на те, що він відшкодував шкоду потерпілій ОСОБА_6, не ґрунтуються на матеріалах справи, бо остання позов не заявляла.
За таких обставин, колегія судів вважає, що доводи апеляції стосовно м'якості призначеного ОСОБА_1 покарання є обгрунтованими.
До того ж, у вироку суд фактично не мотивував і не навів дані про особу винного, які дають підстави про можливість його виправлення без від відбування покарання.
З урахуванням наведеного, на переконання судової колегії, підстав для звільнення засудженого від відбування покарання немає, тому вирок підлягає скасуванню в частині призначення покарання зі звільненням його від відбування з випробуванням, та постановлениям нового вироку, за яким ОСОБА_1 слід призначити покарання, пов'язане з реальним його відбуванням.
Керуючись ст.ст.365, 366, 378 КПК України, судова колегія
Апеляцію прокурора Куценок О.І. задовольнити.
Вирок Печерського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2008 року стосовно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України покарання три роки позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати з 23 грудня 2008 року.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 - підписку про невиїзд змінити на утримання під вартою в Київському СІЗО № 13, взявши його під варту із залу суду.
В порядку ст.365 КПК України з вступної та мотивувальної частини вироку Печерського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_1 виключити посилання на судимість за вироком Васильківського районного суду Київської області від 5 вересня 2002 року.
В решті вирок залишити без зміни.
Вирок апеляційного суду може бути оскаржений у касаційному порядку до Верховного Суду України через Апеляційний суд м. Києва протягом одного місяця з моменту проголошення, а засудженому - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.