№ справи 11 -а-1851/2008
Головуючий 1 інстанції - Квасневська Н.Д.
Категорія - ст. 185 ч.3 КК України
Доповідач - Бачурін О.В.
23 грудня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді - Верховець Т.М.
суддів - Бачуріна О.В., Кепкал Л.І.
за участю прокурора - Мінакової А.О.
засудженого - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2008 року,
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Кілія, Одеської області, українець, громадянин України, військовозобов'язаний, з середньою освітою, розлучений, непрацюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, тимчасово проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, не судимий в силу ст. 89 КК України, засуджений за ст. 185 ч.3 КК України до З років позбавлення волі. Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 12.08.2008 року. З ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 стягнуто 5000 гривень.
По справі вирішено питання речових доказів.
Згідно вироку суду, ОСОБА_1 08.05.2007 року, знаходячись в будинку № 16-а по вул. Правобережна в м. Києві, в якому робив ремонт, таємно викрав будівельні матеріали (кровельну та фасадну мінвату «Роквол», швелера та інш.), які належали громадянину ОСОБА_2, на загальну суму 52 165 грн., чим завдав значної шкоди потерпілому. Після чого частину викраденого продав на ринку «Харківський», а іншу сховав з метою подальшого продажу.
В апеляції прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, не оспорюючи фактичні дані, які районний суд визнав доведеними, та кваліфікацію дій засудженого, просить скасувати вирок суду та постановити новий вирок, призначивши ОСОБА_1 покарання за ст. 185 ч.3 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, тобто на м'якістю покарання. За твердженням прокурора, суд не в повній мірі надав оцінку тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, а також не врахував, що ОСОБА_1 не судимий в силу ст. 89 КК України, тому йому необхідний більший час на виправлення та перевиховання.
На цей же вирок засуджений ОСОБА_1 також подав апеляцію, в якій не оспорюючи фактичні обставини справи і кваліфікацію його дій, просить пом'якшити призначене судом першої інстанції покарання, оскільки він визнав свою вину повністю, щиро кається у скоєному, а також відшкодував потерпілому завдану шкоду в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, засудженого, який підтримав свою апеляцію, а в апеляції прокурора просив відмовити, прокурора, який підтримав свою апеляцію, а в апеляції засудженого просив відмовити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляціях, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово підсудного, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора і засудженого не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Подія злочину, доведеність винуватості засудженого в апеляціях не оспорюються.
Що стосується доводів апелянтів в частині міри призначеного покарання, то вони є необгрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 за скоєний злочин був засуджений до 3 років позбавлення волі. При цьому санкція частини 3 статті 185 передбачає покарання у виді позбавлення волі від 3 до 6 років. Тобто покарання було призначено в межах санкції статті Кримінального кодексу України.
При призначенні покарання судом було враховано суспільну небезпеку та характер скоєного злочину, особу засудженого, який на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, характеризується позитивно, постійного проживання в м. Києві не має, офіційно не працює, розлучений, дітей не має, а також обставину, що пом'якшують покарання, - щире каяття.
Таким чином, суд при призначенні покарання взяв до уваги всі ті обставини, якими прокурор та засуджений обґрунтовують свої вимоги в апеляціях.
Отже, призначене судом першої інстанції покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Твердження прокурора про призначення занадто м'якого покарання спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що засуджений свою вину визнав повністю, щиро кається у скоєному та відшкодував потерпілому завдані збитки в повному обсязі. Суд призначив покарання з урахуванням тяжкості злочину і воно є достатнім для його виправлення.
Що стосується доводів засудженого, то вони також в повній мірі враховані судом першої інстанції при призначенні йому покарання.
На підставі викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для постановления нового вироку і пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання та вважає за необхідне залишити вирок суду без зміни, а апеляції прокурора та засудженого без задоволення.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Печерського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1, залишити без зміни, а апеляції прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, та засудженого ОСОБА_1 без задоволення.