№ справи 11-а-1821/2008
Головуючий 1 інстанції - Шурига Т.Г.
Категорія - ст.185 ч.3 КК України
Доповідач - Бачурін О.В.
23 грудня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді - Верховець Т.М.
суддів - Бачуріна О.В., Бартащук Л.В.
за участю прокурора - Мінакової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2008 року,
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Сумської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого,
зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 17.11.2005 року Дніпровським районним судом м. Києва за ст.ст. 212 ч.3, 366 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки, засуджено за ст.185 ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднане невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно призначено покарання у виді 5 років 1 місяцю позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 06.08.2008 року.
З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 22 220 гривень.
Згідно вироку суду, ОСОБА_1 30.05.2007 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись в квартирі АДРЕСА_2, таємно викрав з барсетки, яка належала громадянину ОСОБА_2, гроші в сумі 4 440 доларів США, що по курсу НБУ станом на 30.05.2007 року становить 22 220 грн., чим завдав значної матеріальної шкоди потерпілому.
В апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи фактичні обставини справи і кваліфікацію його дій, просить пом'якшити призначене судом першої інстанції покарання. На його думку, судом не були враховані пом'якшуючи обставини, а саме те, що він свою вину визнав повністю, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину та хвору матір - пенсіонерку, готовий відшкодувати потерпілому завдані збитки.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Подія злочину, доведеність винуватості засудженим в апеляції не оспорюються.
Що стосується доводів апелянта в частині міри призначеного покарання, то вони є необгрунтованими.
Згідно з ч.1 ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 7 суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання, коли особа була засуджена до позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням і в період іспитового строку вчинила новий злочин.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 раніш був засуджений за ст.ст. 212 ч.3, 366 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки. Під час іспитового строку він скоїв новий умисний злочин, за який його засуджено до 4 років позбавлення волі з приєднанням за сукупністю вироків 1 року 1 місяцю позбавлення волі і остаточно призначено покарання у виді 5 років 1 місяцю позбавлення волі. При цьому санкцією частини 3 статті 185 передбачено позбавлення волі від 3 до 6 років.
Таким чином, покарання було призначено в межах санкції статті Кримінального кодексу України.
При призначенні покарання судом враховано суспільну небезпеку скоєного злочину, особу засудженого, який раніше судимий, характеризується за місцем проживання посередньо, а також обставини, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, і обставини, що обтяжують покарання, до яких віднесено скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Отже, призначене судом першої інстанції покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Доводи апелянта про те, що суд не врахував наявність у нього малолітньої дитини спростовуються посиланням у вироку на характеристику, в якій зазначено, що він має таку дитину.
Інші доводи в апеляції не доведені, оскільки засудженим не надано документів на підтвердження хвороби його матері та знаходження її на його утриманні, а також про відшкодування завданих збитків потерпілому.
На підставі викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення покарання засудженому і вважає за необхідне залишити вирок суду без зміни, а апеляцію ОСОБА_1 без задоволення.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1, залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 без задоволення.