22 грудня 2008 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі: головуючого судді - Сілкової І.М. суддів - Матієк Т.В., Єфімової О.І. при секретарі - Ярошенко О.Д-за участю прокурорів - Мінакової Г.О., Нідзельської О.О.
потерпілого - ОСОБА_1
адвоката - ОСОБА_2
засуджених - ОСОБА_3 та ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2008 року, яким -
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Ксаверово, Городищенського району Черкаської обл, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, одружений, зареєстрований та проживаючий АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимий, засуджений за ст. 296 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладанням на нього обов'язків передбачених ст. 76 КК України.
Та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець села Явне,
Справа № 11-а-1721/08 Категорія ч.2 ст.296 КК Головуючий у першій інстанції: Карабань В.М. Доповідач: Сілкова І.М.
Баранівського району, Житомирської обл. громадянин України, з неповною освітою, працюючий, не одружений, не судимий, зареєстрований та проживаючий в с Явне Баранівського району Житомирської обл., засуджений за ст. 296 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладанням на нього обов"язків передбачених ст. 76 КК України.
встановила:
За вироком суду дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були перекваліфіковані зі ст. 187 ч.2 КК України на ст. 296 ч. 2 КК України і вони визнані винними та засуджені за грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, поєднаною з насильством, що спричинило потерпілому ОСОБА_1 легке тілесне ушкодження, яке потягло за собою короткочасний розлад здоров"я, тобто за вчинення хуліганства групою осіб.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ставить питання про скасування вироку суду як незаконного у зв"язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням кримінального закону, що потягло безпідставну перекваліфікацію судом злочинних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Просить скасувати вирок Печерського районного суду м. Києва та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 винними у вчиненні злочину передбаченому ч. 2 ст. 187 КК України та призначити їм покарання кожному у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурорів, які підтримали апеляцію, просили її задовольнити та постановити новий вирок; потерпілого, який не заперечував проти апеляції; пояснення засуджених та адвоката ОСОБА_2, які заперечували проти апеляції та просили вирок суду залишити без зміни; провівши частково судове слідство; перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, вирок суду скасуванню, а справа направленню на додаткове розслідування з таких підстав.
Відповідно до ст. 374 КПК України апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на додаткове розслідування лише у певних випадках, в тому числі, коли при апеляційному розгляді справи встановлено таку однобічність або неповноту дізнання чи досудового слідства , які не можуть бути усунені в судовому засіданні.
Кримінально-процесуальним законом, зокрема ст. 368 КПК України, визначено, що досудове чи судове слідство у всякому разі визнається однобічним і неповним коли не були витребувані і досліджені документи та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Так, згідно вимог ст.22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання зобов»язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об»єктивного дослідження обставин справи, -а згідно вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим.
Перевіряючи законність та обґрунтованість вироку суду в межах поданої апеляції, колегія суддів вважає, що вищезазначені вимоги кримінально-процесуального закону, як органами досудового слідства, так і судом порушені, а тому вирок суду підлягає скасуванню з тих підстав, що в мотивувальній частині вироку при викладенні встановлених в судовому засіданні обставин, які відбулися 02.07.2007 року о 22 годині 50 хв. біля будинку № 8 по вул. Мечнікова в м. Києві, суд не виклав юридичного формулювання вчиненого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 злочину, визнаного судом доведеним, а справа підлягає направленню на додаткове розслідування у зв"язку з однобічністю та неповнотою досудового слідства, яку апеляційний суд не має можливості усунути при проведенні судового слідства в силу своєї диспозитивності, процесуальних можливостей та покладання зазначеного обов»язку на органи досудового слідства та прокурора.
Як вбачається з матеріалів справи, обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч.2 ст. 187 КК України органами досудового слідства грунтувалось вирішальною мірою на версії подій, яка була викладена потерпілим, а суд, оскільки не було свідків злочину, грунтував своє рішення на показаннях підсудних, які під час судового розгляду справи змінили свої показання та стверджували, що не мали умислу вчиняти напад на потерпілого з метою заволодіння його майном, а тілесні ушкодження, які були завдані потерпілому після того, як на їх запитання щодо місця розташування найближчого магазину потерпілий грубо їм відповів.
Органи досудового слідства кваліфікували дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ст. 187 ч. 2 КК України, як розбійний напад з метою заволодіння майном потерпілого, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров"я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб. При цьому висновки досудового слідства про те, що умисел обвинувачених був направлений саме не заволодіння майном потерпілого ОСОБА_1 ґрунтується лише на показаннях самого потерпілого та обвинувачених, які в подальшому від своїх показань на досудовому слідстві відмовились і пояснили, що показання про напад на потерпілого з метою заволодіння його мобільним телефоном дали під фізичним та психологічним впливом працівників міліції.
Так, засуджений ОСОБА_3 пояснив, що після того, як його затримали і відвезли до Печерського райвідділу міліції, до нього були застосовані недозволені методи фізичного впливу, він був побитий у приміщенні відділу міліції особами одягненими у цивільну одежу, після чого під диктовку працівника міліції він був змушений написати пояснення, які не відповідали фактичним обставинам тих подій, що відбулися, оскільки погано себе почував, і через деякий час, коли йому зовсім стало зле, йому викликали швидку медичну допомогу з приводу травми голови, що підтверджується довідкою та картою виїзду швидкої медичної допомоги (а.с. 224-225).
Засуджений ОСОБА_4 також заперечував проти тих показань, які давав під час досудового слідства і пояснив, що ніякої змови на заволодіння телефоном потерпілого у них з ОСОБА_3 не було, що пояснення підписав під психологічним тиском працівника міліції, оскільки злякався побиття коли побачив ОСОБА_3, який був дуже побитий.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що під час допитів як потерпілого, так і обвинувачених під час досудового слідства всі вони були допитані неповно і в дуже спрощеній формі, тобто формально, а обставини, що підлягають доказуванню у кримінальній справі, як того вимагає ст. 64 КПК України, належним чином не були з»ясовані, чим по справі була допущена суттєва неповнота та однобічність досудового слідства.
Із показань потерпілого під час апеляційного розгляду справи вбачається, що ніяких усних вимог віддати телефон, або інших дій направлених на заволодіння його майном засуджені не вчиняли. Крім того, як засуджені, так і потерпілий стверджували, що сторонні особи робили їм зауваження, зокрема якісь дівчата з дому напроти, які стояли на балконі кричали їм, що викличуть міліцію. Потерпілий також стверджував, що недалеко від них проходила жінка, яка вигулювала собаку, однак всі ці обставини на досудовому слідстві не з'ясовувались і не перевірялись.
Крім того, з протоколу медичного огляду для встановлення стану сп"яніння (а.с. 16, 20) вбачається, що причиною огляду 03.07.2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було порушення ними громадського порядку.
Версія слідства, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 злякавшись активного опору потерпілого, не викрали мобільний телефон та втекли з місця вчинення злочину, не ґрунтується на матеріалах справи. Органи досудового слідства взагалі не дали оцінки тій обставині, що після застосування насильства до потерпілого, поведінка ОСОБА_3 та ОСОБА_4 корисними спонуканнями не відмічалась, оскільки згідно показань потерпілого, він після нанесення йому удару впав на землю та на деякий час втратив свідомість, а випавший з руки мобільний телефон лежав поруч, і лише коли він прийшов до тями та побачив, що ОСОБА_4 потягнувся за телефоном, він вдарив його по руці.
Крім того, наявність в матеріалах справи довідки та карти виїзду швидкої медичної допомоги 04.07.2007 року о 07 годині ранку до КПЗ за адресою: м. Київ. пр. Косогірський, 7 де був оглянутий затриманий ОСОБА_3, якому поставлено діагноз - закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, з урахуванням пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що їх змусили зізнатись у вчиненні розбійного нападу на потерпілого з метою заволодіння мобільним телефоном, дають підстави вважати, що відповідно до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, провадження у даній кримінальній справи, включаючи спосіб отримання доказів, не було справедливим, а питання щодо можливості вчинення ними хуліганства взагалі не з»ясовувалось і відповідне рішення з цього питання органами досудового слідства згідно вимог кримінально-процесуального закону не приймалось.
Органи досудового слідства і суд першої інстанції при вирішенні питання щодо доведеності чи недоведеності винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інкримінованому їм злочині, не з»ясували і не перевірили суттєві обставини, що входять до предмету доказування і мають важливе значення для встановлення істини у справі, зокрема не встановили розвиток подій, хто і у зв»язку з чим викликав працівників міліції, належним чином не перевірили, і не дали оцінки чому обвинувачені, які напали на потерпілого з метою заволодіння його майном, не заволоділи ним коли потерпілий, після нанесеного удару впав і знаходився у непритомному стані і, що їм заважало це зробити.
З урахуванням вищезазначеного та у зв»язку з необхідністю виконання певних слідчих та інших процесуальних дій направлених на усунення неповноти досудового слідства та специфіки роботи апеляційного суду, колегія суддів позбавлена можливості перевірити законність та обгрунтованність вироку суду щодо винності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні групою осіб хуліганства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, а тому вирок суду з вищезазначених підстав підлягає скасуванню, а кримінальна справа направленню на додаткове розслідування , під час якого необхідно перевірити вищевказані обставини, усунути суперечності та неповноту їх з"ясування; шляхом ретельної перевірки обставин вчинення злочину, встановити свідків події про існування яких зазначали як засуджені, так і потерпілий під час апеляційного розгляду справи можливість проведення яких не вичерпана.
Крім того, з урахуванням наявної в матеріалах справи довідки та карти виїзду швидкої медичної допомоги, перевірити заяву засудженого ОСОБА_3 про застосування щодо нього незаконних методів слідства та прийняти відповідне рішення, після чого, з урахуванням здобутих по справі доказів дати правильну юридичну оцінку скоєному та вірно кваліфікувати дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 362, 365, 366, 374 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2008 року відносно засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - скасувати, а кримінальну справу направити прокурору Печерського району м. Києва для організації додаткового розслідування.
Запобіжний захід обраний ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вигляді підписки про невиїзд - залишити без зміни.