Справа № 22-9676
Головуючий у 1-й інстанції Іванченко М.М.
Доповідач Волошина В.М.
20 січня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду міста Києва в складі:
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Прокопчук Н.О., Карпенко С.О.
при секретарі Погас О.А.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 06 жовтня 2008р. в справі за позовом ВАТ «Страхова компанія «Нова» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у порядку регресу.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
встановила:
В липні 2008 р. позивач - ВАТ «Страхова компанія «Нова» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1. в порядку регресу матеріальної шкоди у розмірі 10.798 грн. 08 коп., які позивач виплатив, як страхове відшкодування у зв'язку із настанням страхового випадку внаслідок ДТП з вини ОСОБА_1.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 28.11.2007р. з вини відповідача відбулась ДТП між автомобілем «ВАЗ - 21011», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1., який належить йому на праві власностіjra автомобілем «Форд Фокус», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2., який належить йому на праві власності, внаслідок чого «Форд Фокус» отримав механічні пошкодження. Вина відповідача встановлена постановою Деснянського районного суду м.Києва від 29 січня 2008р. ( а.с. 20 ) .
Оскільки між позивачем - ВАТ «Страхова компанія «Нова» та ОСОБА_2 28.11 2007р. був укладений договір № 6477 добровільного страхування автотранспорту, а відповідно до зазначеного договору ДТП відноситься до страхових випадків, то 30.04.2008р. кошти у сумі 10.798 грн. 08 коп. були перераховані на поточний рахунок ТОВ «Вінер Авто мотів» на підставі заяви ОСОБА_2. про виплату страхового відшкодування від 21.04.2008р. (а.с.44, 45)
Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 06 жовтня 2008 р. позовні вимоги ВАТ «Страхова компанія «Нова» задоволені та стягнуто з ОСОБА_1. на користь позивача 10.798 грн. 08 коп. збитків у порядку регресу, а також держмито в сумі 107 грн. 99 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
Не погоджуючись з рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 06.10.2008р. представник відповідача за довіреністю - ОСОБА_3 15.10.2008р. звернувся до суду із' заявою про апеляційне оскарження, а 03.11.2008р. сам відповідач - ОСОБА_1. звернувся із апеляційною скаргою, якою просив скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким позов ВАТ «Страхова компанія «Нова» задовольнити частково і стягнути з нього 5000 грн. в порядку регресу на користь позивача.
В апеляційній скарзі відповідач порушив питання про незаконність та необ'єктивність оскаржуваного рішення, постановленого з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначав, що судом першої інстанції при постановленні рішення не було враховано його матеріальне становище, те, що він отримує пенсію в межах 500 грн., а питання про зменшення розміру відшкодування шкоди з урахуванням його інвалідності було судом проігнороване, чим зокрема, порушено ст.1193 ЦК України. За таких обставин, відповідач, зазначив, що сума збитків, які суд мав стягнути з нього на користь позивача повинні були бути зменшені до 5000 грн.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
У відповідності до вимог ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За правилами ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування"страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, в межах фактичних витрат має право зворотної вимоги (регресу) до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Задовольняючи позовні вимоги в зазначеному розмірі, суд першої інстанції виходив з їх доведеності.
Таких висновків суд дійшов з дотриманням вимог процесуального законодавства щодо всебічності й повноти з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах, належної правової оцінки зібраних в справі доказів та вищезазначених вимог матеріального закону.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції 28 листопада 2007р. мала місце ДТП за участю «ВАЗ - 21011», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням відповідача та автомобілем «Форд Фокус», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2.
Дорожня пригода сталась внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_1. п.п. 15.12, 2.3. ПДР та постановою Деснянського районного суду м.Києва від 29 січня 2008р. він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 68 грн. Постанова є чинною.
Внаслідок ДТП автомобіль «Форд Фокус», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2. отримав механічні пошкодження.
Оскільки зазначений автомобіль був застрахований в компанії позивача згідно договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу від 28 листопада 2007р. № 6477, то ВАТ «Страхова компанія «Нова» сплатила страхове відшкодування у розмірі 10.798 грн. 08 коп. виходячи з реально понесених витрат на ремонт автомобіля, хоча матеріальні збитки визначались і звітом № 139 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного 16.01.08р. ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія» , спеціалістом ОСОБА_4. і складали 11.784 грн. 97 коп., що більше від реальних витрат. Перерахування страхової суми у розмірі 10.798 грн.08 коп. на ремонт автомобіля підтверджується платіжним дорученням № 5904 від 30.04 2008р. Так як позивач виконав свої зобов'язання перед страхувальником, то до нього перейшло право регресної вимоги щодо стягнення суми матеріальної шкоди з відповідача, яким він і скористався у відповідності до вимог чинного законодавства.
Розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги в порядку регресу підлягають задоволенню.
З урахуванням обставин справи, вини відповідача в порушенні ПДР, притягненні його до адміністративної відповідальності, правових підстав для застосування ст. 1193 ЦК України щодо зменшення розміру матеріальної шкоди до 5000 грн., як того просив відповідач, не вбачається.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги з приводу того, що відповідач не був присутній при проведенні експертизи пошкодженого транспортного засобу, оскільки відповідач протягом тривалого часу після проведення експертизи її не оспорював і не надав суду жодних своїх доказів з приводу розміру матеріальної шкоди пошкодженого автомобіля. А крім того, сума страхового відшкодування була сплачена позивачем виходячи в реально понесених витрат на ремонт автомобіля, які є меншими ніж визначений розмір матеріальної шкоди експертом.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді першої інстанції, отримали належну оцінку і висновків суду не спростовують.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є не суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення цієї справи.
Оскільки рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, колегія суддів вважає, що підстав до його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів , -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м.Києва від 06 жовтня 2008р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.