Справа 11-93 2008 р.
Головуючий в І інстанції Грибанова Ю.Л.
Категорія ст. 286 ч. 2 КК України
Доповідач Матюшко МП.
Ухвала
Іменем України
28 січня 2009 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі :
головуючого Шроля В.Р. суддів - Матюшка М.П., Панасюка С.П. з участю прокурора - Скітневської О.М. захисника - адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції і захисника засудженого на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2008 року, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с Савинці Балаклійського району Харківської області, громадянина України, не одруженого, раніше не судимого, працюючого водієм Обухівського РВУ ЖКГ, мешканця АДРЕСА_1, засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням звільнено, встановивши йому іспитовий строк 2 роки та зобов'язавши повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання, місця роботи, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально - виконавчої системи.
Крім того, з ОСОБА_2 стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_3 8200, 35 гривень заподіяної злочином матеріальної шкоди та 15000 гривень моральної шкоди, а також витрати у сумі 2820 гривень на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за проведення повторної судово-технічної експертизи за його клопотанням.
Як зазначено у вироку, близько 14 години 20 хвилин 30 серпня 2008 року ОСОБА_2, керуючи власним автомобілем НОМЕР_1 з причіпом та рухаючись по правій смузі руху автошляху із м. Києва в напрямку м. Одеси, на 31 кілометрі в районі повороту е смт. Калинівка Васильківського району Київської області, в порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху не переконався в безпеці і що не створить перешкод іншим учасникам руху, почав виконувати випередження автомобіля, що їхав попереду, виїжджаючи на ліву смугу руху в попутному напрямку, в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху у разі виникнення небезпеки для руху у вигляді автомобіля ВАЗ-21120 д.н. НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_4 під його керуванням, який рухався позаду в попутному напрямку в лівій смузі руху, яку водій ОСОБА_2 об'єктивно спроможний був виявити, не вжив негайно заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого відбулося зіткнення автомобілів. В свою чергу водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння та рухаючись по лівій смузі руху в напрямку м. Одеса зі швидкістю значно більшою ніж 90 км/год., чим порушив вимогу п. 12.6 «г» Правил дорожнього руху, при виявленні перешкоди та небезпеки для руху у вигляді названого вище автомобіля марки КАМАз з причіпом, який попереду нього став виїжджати на його ліву сторону руху і яку він об'єктивно спроможний був виявити, в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху не вжив негайно заходів аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого відбулося зіткнення автомобілів. Внаслідок пригоди пасажир «ВАЗу» ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження, а водій названої машини ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці аварії.
В апеляціях прокурор, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисник засудженого просять вирок скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі.
В обґрунтування апеляції прокурор зазначає, що в основу обвинувачення ОСОБА_2 покладено висновок експерта №2654 від 15.12.2005р., згідно якого водій КАМАЗа мав технічну можливість відвернути зіткнення з автомобілем ВАЗ, яка полягала у виконанні ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху. Згідно висновку додаткової судово-технічної експертизи №6671/1526 від 12.06.2008р., проведеної за постановою суду, в діях водія КАМАЗу ОСОБА_2 не вбачається порушень вимог Правил дорожнього руху. Допитані судом експерти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили висновки названих експертиз. За таких обставин прокурор згідно з ч. 7 ст. 75 КПК України заявляв клопотання про проведення повторної автотехнічної експертизи, в задоволенні якого судом було відмовлено. Тому на думку прокурора, за наявності двох експертиз, висновки яких суперечать один одному, судове слідство у справі є однобічним і неповним, а вирок підлягає скасуванню.
Захисник засудженого також зазначає в апеляції, що суд безпідставно і необгрунтовано не взяв до уваги і не погодився з висновком повторної авто технічної експертизи стосовно відсутності в діях водія ОСОБА_2 будь-яких порушень Правил дорожнього руху, а поклав в основу обвинувачення пояснення експерта ОСОБА_7 в суді про те, що водій ОСОБА_2 повинен був бачити автомобіль ВАЗ в дзеркало заднього виду на відстані 200 метрів, хоча в матеріалах справи і висновку цього експерта відсутні будь-які розрахунки з цього питання, а тому, згідно ст. 65 КПК України, не є доказом у справі пояснення експерта в судовому засіданні з питання, яке ним не досліджувалось і на яке ним не дана відповідь в експертному висновку.
Заслухавши доповідача, прокурора і захисника, які підтримали кожний свою апеляцію, вивчивши матеріали справи та обсудивши доводи апеляцій, колегія суддів вважає апеляції підлягаючими задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 323 КПК України оцінка доказів судом повинна ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, а ст. 334 названого Кодексу зобов'язує суд наводити докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо підтвердження обвинувачення, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.
Визначаючи ОСОБА_2 винним в інкримінованому злочині суд послався на покази самого підсудного, покази очевидців - потерпілої ОСОБА_6 і свідка ОСОБА_9, висновки судово - автотехнічних експертиз.
Але наведені судом докази є неповними і містять суперечності, що викликає сумнів у законності і обґрунтованості судового рішення.
Так потерпіла ОСОБА_6 на досудовому слідстві показала, що коли ВАЗ практично порівнявся із задньою частиною КАМАЗа, то автомобіль КАМАЗ почав «підрізати» ВАЗ, після чого вона почула звук гальмування і автомобіль ВАЗ зіткнувся із лівим заднім колесом КАМАЗа. В судовому засіданні вказана потерпіла пояснила, що коли вони їхали, то невідомо звідки збоку раптом з'явився КАМАЗ, при цьому повертав вліво по ходу руху під кутом і вона запитала: «Що він робить?», після чого відбувся удар ВАЗа, але в яку частину КАМАЗа, сказати не може. З якою швидкістю рухався ВАЗ вона, потерпіла, сказати не може і також не замітила, що водій ВАЗа ОСОБА_5 перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Свідок ОСОБА_10 теж показала в суді, що КАМАЗ без включення сигналу повороту почав повертати вліво перед «самим носом» ВАЗа, відстань між машинами була менше двадцяти метрів і ВАЗ рухався перед зіткненням зі швидкістю 80 км/год.
Достовірність показів потерпілої ОСОБА_6 і ОСОБА_10 протирічить висновкам автотехнічних експертиз на досудовому і судовому слідстві, які підтвердили, що швидкість автомобіля ВАЗ перед зіткненням становила не 80 км/год., а більше 122 км/год. Крім того, судово-медичною експертизою доведено, що водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_5 перебував у стані алкогольного сп'яніння середнього ступеня тяжкості. Тому висновок суду про відсутність прямого причинного зв'язку між порушенням водієм ОСОБА_5 п. 2.9 Правил дорожнього руху і наступившими в результаті ДТП наслідками є передчасним.
Висновки зазначених двох автотехнічних експертиз також мають істотні суперечності між собою. Але суд не дав їм належну оцінку, а відхилив висновок проведеної судом авто технічної експертизи про відсутність у діях ОСОБА_2 будь-яких порушень ПДР, поклавши в основу вироку пояснення в суді експерта ОСОБА_7 ( який проводив експерту на досудовому слідстві, за висновком якої у дорожньо-транспортній пригоді ПДР порушили водії обох машин), проте, що водій ОСОБА_2 повинен був бачити автомобіль ВАЗ в дзеркало заднього виду на відстані 200 метрів. Але у висновку експерта ОСОБА_7 відсутні будь-які розрахунки з цього питання, а тому не дана відповідь в експертному з висновку щодо можливості ОСОБА_2 побачити автомобіль ВАЗ у дзеркало заднього виду з відстані 200 метрів.
За наведених вище обставин висновок суду про повну доведеність вини ОСОБА_2 за ч.2 ст. 286 КК України, що спричинило смерть ОСОБА_5 та заподіяння тяжких тілесних ОСОБА_6, є передчасним. При новому розгляді справи необхідно належним чином перевірити доводи ОСОБА_2, і при необхідності призначити повторну судово - автотехнічну експертизу, дати оцінку всім наявним доказам і прийняти законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного і, керуючись ст. ст. 365-367 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції і захисника засудженого задовольнити. Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2008 року стосовно засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.