Справа №2-66 2009 року
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
11.02.2009 року
Коро льєжський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого - судді Кочетова Л.Г.,
при секретарях Лужко Г.В., Назаренко К.С. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відкритого
акціонерного товариства «ВТБ-банк» про визнання договорів недійсними, -
встановив:
Позивач звернулася до суду з даним позовом і в обгрунтування позовних вимог зазначила, що вона перебуває з відповідачем ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі. 14.04.2003 року її свекруха ОСОБА_3 склала заповіт на буд. 14 по пров. 2-му Західному в м. Житомирі на її чоловіка - відповідача по справі. 13.01.2004 року спадкодавець померла. В 2007 році їй стало відомо, що 12.11.2003 року між відповідачами було укладено кредитний договор, в забезпечення якого в той же день між банком та ОСОБА_3 був укладений договор застави будинку, на який складено заповіт. В подальшому до даного договору додатковими договорами та угодами вносилися зміни. Просить визнати вказаний кредитний договор та додаткові договора недійсними, з тих підстав, що при укладенні договору застави будинку порушено її право, оскільки у випадку прийняття будинку в спадщину ОСОБА_2, вона б мала право користування цим будинком, крім того вона не давала згоди на укладення кредитного договору.
В судовому засіданні позивач позов підтримала з тих самих підстав.
Представник відповідача ВАТ «ВТБ-банку» в судовому засіданні позов не визнав з тих підстав, що згода дружини на укладення кредитних угод не потрібна.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав та підтвердив пояснення позивача.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з»явилася, від неї надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Судом встановлене наступне.
14.04.2003 року ОСОБА_3 склала заповіт на належний їй будинок 14 по пров. 2-му Західному в м. Житомирі на ОСОБА_2 - відповідача по справі та ОСОБА_5 в рівних частках (а.с. 11).
12.11.2003 року між відподачем та АКБ «Мрія» було укладено кредитний договір на отримання кредиту в сумі 135 тис. грн. (а.с. 13).
В той же день, в забезпечення вимог цього договору, між банком та ОСОБА_3 було укладено договір застави будинку 14 по пров. 2-му Західному в м. Житомирі (а.с. 12).
09.12.2003 року, 31.01.2004 року та 12.11.2003 року до вказаного кредитного договору укладалися додаткові договора про зміну ліміту кредиту (а.с. 14-16).
13.01.2004 року ОСОБА_3 померла (а.с. 17).
Умови кредитного договору відповідачем виконані не були, кредит не повернутий, внаслідок чого в квітні 2006 року між банком та ОСОБА_6 було укладено договір про відступлення права вимоги, внаслідок чого вона набула право власності на вказаний будинок (а.с. 177, 181).
Оскільки ОСОБА_3 за час життя самостійно розпорядилася своєю власністю - спірним будинком, на момент її смерті будинок перебував у заставі по вказаному договору, заставодержатель набув право стягнення на предмет застави та розпорядився заставленим майном, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 або інші особи, спірний будинок у спадщину не прийняли, право власності на нього не набули.
Згідно вимог ст. 57 СК України, майно, набуте в порядку спадкування є особистою власністю дружини або чоловіка.
Згідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Оскільки на момент вчинення договору застави майна його власником була ОСОБА_3, яка не мала жодних зобов»язань перед позивачем, ОСОБА_2 власником будинку не був та в подальшому таке право в законному порядку не набув, з положеннь вказаних законів не випливає обов»язковість права користування цим майном позивача, суд приходить до висновку, що при укладенні зазначених договорів права позивача не порушувалися.
Як вбачається із змісту, ст. 65 СК України, дана норма регулює порядок розпорядження майном, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Оскільки майно, яке заставлялося для забезпечення кредитного договору не має будь-якого відношення до майна подружжя ОСОБА_2, даний закон не регулює кредитні правовідносини, діюче законодавство не містить обмежень подружжя на отримання кредитів та не передбачає на це згоду іншого з подружжя, крім того кредитний договір укладався для забезпечення підприємницької діяльності ОСОБА_2, яка не регламентується СК України, що вбачається з анкети індивідуального позичальника (а.с. 136-137), суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про безпідставність позову.
Відмовляючи в позові, суд стягує з позивача недоплачені судові витрати.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 57, 65 СК України, ст. 319 ЦК України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відкритого акціонерного товариства «ВТБ-банк» про визнання договорів недійсними відмовити за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ТУ ДСА України в Житомирській області 15 гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення для Корольовського районного суду м. Житомира.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.