Справа №2- 90/2009 року
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
10.02.2009 року
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого - судді Кочетова Л.Г., при секретарі Лужко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановив:
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому зазначила, що працювала у відповідача диспетчером служби експлуатації до 07.11.2007 року та була звільнена за скороченням штатів. Вважає звільнення незаконним в зв»язку з тим, що вона мала переважне право на залишення на роботі та не була звільнена в двомісячний строк після попередження про звільнення. Просить поновити її на роботі, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, поновивши строк звернення до суду, оскільки він пропущений в зв»язку з хворобою.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з тих самих підстав, пояснити чому пропустила строк звернення до суду не може. Доказів поважності причин пропуску цього строку у неї немає.
Представник позивача позов підтримав з тих самих підстав.
Представник відповідача позов не визнав і пояснив, що звільнення було проведене у відповідності до вимог закону.
Судом встановлене наступне.
Позивач працювала у відповідача на посаді диспетчера до 07.11.2007 року і була звільнена за скороченням штатів на підставі ст. 40 п.1 КЗпП України (а.с. 19).
30.03.2007 року адміністрацією відповідача - КП «ЖТТУ» було винесено наказ про скорочення чисельності працівників, згідно якого, зокрема скорочувалися три посади диспетчерів (а.с. 20-24, 47-48, 55, 56-58).
Про майбутнє звільнення позивач була повідомлена 23.04.2007 року (а.с. 25-26), при звільненні їй пропоновулася інша робота (а.с. 27-29).
Згідно з вимогами ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівники попереджаються не пізніше ніж за два місяці, тому суд приходить до висновку, що звільняючи позивача в листопаді 2007 року, тобто в термін, що перевищує 2 місяці, відповідачем права позивача та вимоги закону порушені не були, а тому це не є підставою для задоволення позову.
У відповідності до вимог ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв»язку із змінами в організації виробництва, переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації перевага надається сімейним при наявності двох і більше утриманців, особам, в сім»ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, працівникам, що навчаються у навчальних закладах без відриву від виробництва, учасникам бойових дій, інвалідам війни, авторам винаходів, і т.п., працівникам, що на даному підприємстві отримали трудове каліцтво або професійне захворювання, особам з числа депортованих з України протягом 5 років з часу повернення, працівникам з числа колишніх військовослужбовців, що проходили строкову службу протягом 2 років з дня звільнення зі служби.
Як вбачається з особових карток та копій дипломів інших диспетчерів, ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Дем»янчук Л.П., ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 мають вищу кваліфікацію ніж позивач, ОСОБА_13 є розлученою та має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, решта працівників, крім ОСОБА_14 , мають більший трудовий стаж на підприємстві відповідача, а тому мають переважне право на залишення на роботі.
ОСОБА_14 має менший трудовий стаж на підприємстві відповідача, а тому позивач мала перед нею переваги щодо залишення на роботі.
Проте, оскільки при скороченні штатів вивільнялося три диспетчери, в тому числі і ОСОБА_15, яка має переваги щодо залишення на роботі перед позивачем оскільки має більш тривалий стаж роботи на підприємстві, то суд приходить до висновку, що залишенням на роботі ОСОБА_14 порушено саме її права, а не права позивача, яка у будь-якому випадку підлягала скороченню у даному випадку, а тому суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 40 п.1, 42, 49-2, 233 КЗпП України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити за безпідставністю.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.