справа № 22-354 головуючий у 1-й інстанції: Гуменюк A.I.
доповідач: Поливач Л.Д.
04 лютого 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д. суддів: Українець Л.Д. Черненко В.А. при секретарі Боярській І.І. за участю адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А-4566, 3-тя особа: ОСОБА_2 про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
за апеляційною скаргою представника Військової частини А-4566 Костюка Максима Станіславовича
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2008 року, -
встановила:
В травні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Військової частини А-4566 про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що вона незаконно була звільнена з займаної посади.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2008 року позов ОСОБА_1. задоволено частково. Скасовано пункт 10 наказу командира військової частини А-4566 від 22.01 2007 року за № 11 «Про результати розслідування факту порушення порядку видачі грифованих документів» та пункт 3 наказу командира військової частини А-4566 від 24.04 2007 року за № 46 (по стройовій частині). ОСОБА_1. поновлено на посаді завідуючої бібліотекою (секретною) військової частини А-4566 з 24 квітня 2007 року, стягнуто із військової частини А-4566 на користь ОСОБА_1. середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 21192, 20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 650 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду представник військової частини А-4566 Костюк М. С. подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати рішення суду, справу направити на новий розгляд до суду 1-ї інстанції, посилаючись на те, що дане рішення суду не відповідає вимогам закону, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Костюк М. С. зазначив, що спірні правовідносини які виникли між сторонами по справі пов'язані з державною таємницею, він був позбавлений можливості надати суду всі докази, щодо законності звільнення з роботи ОСОБА_1, оскільки справа не розглядалась у закритому судовому засіданні, суд безпідставно відхилив його клопотання про допит свідків. Представник відповідача послався на те, що суд невірно визначив розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, яку стягнув з відповідача на її користь. Костюк М. С. вказав, що ОСОБА_1 грубо порушила свої функціональні обов'язки, безпідставно видала документи з грифом «цілком таємно» науковим співробітникам, чим створила передумови до розголошення державної таємниці, крім того ОСОБА_1 не відповідала кваліфікаційним вимогам, щодо її посади, вона не має вищої освіти.
В суді апеляційної інстанції представники відповідача Костюк М. С. та ОСОБА_4. ( якій діяв і як представник 3-ї особи) апеляційну скаргу підтримали з наведених в ній підстав, просили суд рішення суду скасувати та постановити нове рішення , якім відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову або направити справу на новий розгляд до суду 1-ї інстанції.
ОСОБА_1, /її представники ОСОБА_5 та адвокат ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнали, просили суд її відхилити, посилаючись на те, що рішення суду є законним і обґрунтованим.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Як установлено судом і не оспорюється сторонами, відповідно до наказу командира військової частини А - 4566 від 03.06.1999 року № 93, ОСОБА_1 була прийнята на посаду діловода секретного відділення по переводу з військової частини А - 0914. Наказом № 74 від 13.06.2001 року вона була переведена на посаду завідуючої бібліотеки секретного відділення
(а.с. 9, зворот).
Згідно наказу командира військової частини А - 4566 від 24.04.2007 року № 46, ОСОБА_1. було звільнено з посади завідуючої бібліотекою (секретною) з 24.04.2007 року у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді (п.2 ст. 40 КЗпП України) та відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП України). Підставами звільнення ОСОБА_1 з роботи зазначено наказ командира військової частини від 22.01 2007 року № 11, висновок кваліфікаційної комісії від 22.01.2007 року (Протокол № 14), розпорядження командира військової частини (а.с. 77).
Наказом командира військової частини А - 4566 від 15.01.2007 року № 5 було призначено комісію для розслідування факту порушення працівниками секретної бібліотеки порядку видачі грифованих «цілком таємно » документів(а.с. 76).
За результатами зазначеного розслідування (ах. 41-47- матеріали розслідування) було встановлено, що ОСОБА_1 порушила свої функціональні обов'язки, а саме не виконала обов'язку щодо збереження державної таємниці, комісія пропонувала усунути ОСОБА_1. з займаної посади і запропонувати їй посаду, що безпосередньо не пов'язана з діяльністю режимно - секретних органів.
Наказом командира від 22.11.2007 року № 11 ОСОБА_1. було усунуто з займаної посади (а.с. 78-80, пункт 10)
Суд 1-ї інстанції дав правильну оцінку, як незаконний, зазначеному пункту наказу командира військової частини А - 4566, якій оскаржує позивач, оскільки діючим законодавством не передбачено таке дисциплінарне стягнення, як усунення з займаної посади.
Суд також дав правильну оцінку пропозиції кваліфікаційної комісії, викладеної в
протоколі № 14 від 22.01.2007 року, щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді із-за
відсутності вищої освіти (а.с. 41 том 2). Суд дійшов вірного висновку щодо критичної оцінки
даної пропозиції комісії, оскільки посаду завідуючої бібліотеки ОСОБА_1 обіймає з 2001
року, понад шість років вона виконувала свої функціональні обов'язки і раніше питання про її
відповідність займаній посаді не ставилось. Не можна визнати законним звільнення з підстав п.
2 ст. 40 КЗпП України, лише з мотивів відсутності спеціальної освіти (диплома), якщо
відповідно до чинного законодавства наявність її не є обов'язковою умовою виконання роботи,
обумовленої трудовим договором. Відповідачем було порушено вимоги Положення про
проведення атестації працівників військової частини А - 4566, т, ак до відома ОСОБА_1 не
було доведено відомостей (конкретні терміни та план проведення) про атестацію, чим
порушено п.1.5 Положення. ОСОБА_1 не була ознайомлена з характеристикою, її не було
запрошено на засідання комісії, що могло вплинути на пропозиції комісії. Крім того, пропозиції
комісії, викладені в протоколі № 14 є неконкретними. Так, 11 членів комісії прийшли до
висновку про те, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, 5 членів утримались від
висновку, а пропозиція комісії була про надання начальником секретного відділення на
ОСОБА_1. більше досконалу характеристику, наданої характеристики недостатньо (а.с. 41).
Судом було зроблено правильний висновок щодо відсутності підстав для звільнення ОСОБА_1 з роботи за п.6 ст. 36 КЗпП України. Відповідач не надав суду доказів того, що відбулися зміни в організації праці в військовій частині.
Що ж стосується рішення суду в частині розміру стягнутої з відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, то повністю погодитись з ним неможливо.
Колегія суддів' вважає, що суд 1-ї інстанції в супереч вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою KM України від 08.02.1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями) провів невірний розрахунок середньої заробітної плати ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу.
Визначаючи розмір середньої заробітної плати, суд керується даними про розмір заробітної плати ОСОБА_1 за 2 місяці - грудень 2006 року - 772, 14 грн., в якому вона відпрацювала 15 днів та січень 2007 року - 463, 28 грн., в якому вона відпрацювала 9 днів, та відповідно до чого середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 51, 48 грн. (772, 14 + 463, 28 = 1235, 42 грн.; 1235, 42 : 24 робочі дні = 51, 48 грн.). Середня заробітна плата ОСОБА_1 за 271 день вимушеного прогулу складає 13951, 08 грн., а не 21192, 20 грн. як визначив суд 1-ї інстанції. Суд невірно провів розрахунок виходячи з заробітної плати позивача за 2 місяці, які передували звільненню, оскільки в лютому - березні 2007 року повні місяці ОСОБА_1 не працювала, вона хворіла, а відповідно розрахунок необхідно було проводити виходячи з розміру заробітної плати ОСОБА_1 за 2 місяці, які передували лютому 2007 року, тобто грудень 2006 року та січень 2007 року.
Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що на користь позивача необхідно стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 13951, 08 грн., на користь держави необхідно стягнути судовий збір, пропорційно до частки задоволених позовних вимог у розмірі 139, 51 грн.
В зв'язку з цим колегія суддів змінює рішення суду в частині вирішення вимог про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, в частині розподілу судових витрат і частково задовольняє апеляційну скаргу представника військової частини А-4566.
ОСОБА_1 була звільнена с роботи незаконно, судова колегія погоджується з висновками суду щодо задоволення її позову про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли і закон, який їх регулює.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги представника військової частини суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з військової частини А-4566 на користь держави стягується судовий збір у розмірі 139, 51 грн., пропорційно до частки задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.3 ч. 1 ст. 307, п. 4 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Вирішила :
Апеляційну скаргу представника Військової частини А-4566 Костюка Максима Станіславовича задовольнити частково.
Змінити рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2008 року в частині стягнення з військової частини А - 4566 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судового збору. Зменшити розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого з військової частини А - 4566 на користь ОСОБА_1 з 21192, 20 грн. на 13951, 08 грн. Зменшити розмір судового збору стягнутого з військової частини А - 4566 на користь держави з 226, 92 грн. на 139, 51 грн.
В решті рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2008 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги..