Справа №22-1774 Головуючий в 1 інстанції - Сушко Л.П.
Доповідач -Журавель В.І.
04 лютого 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого: Журавель В.І.
суддів: Волкової Л.О., Диби В.Г.
при секретарі: Денисенко С. С.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 29 грудня 2008 року в справі за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3, 3-тя особа: Комунальне підприємство «Житлосервіс «Оболонь» в Оболонському районі м. Києва про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири, -
Заслухавши доповідь судді Журавель В.І.., пояснення осіб, що з»явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія
У травні 2006 року позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просила про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва віл 15 вересня 2006 року її позовні вимоги були задоволені, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. матеріальну шкоду в розмірі 31625грн., моральну шкоду в розмірі 3000грн. та судові витрати 773 грн, 22коп., а всього 35398грн.22 коп.3азначене рішення в установленому законом порядку ніким із сторін не оскаржувалося та набрало законної сили.
У грудні 2008 року ОСОБА_1. звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що судом була стягнута заподіяна їй шкода лише з відповідача ОСОБА_2, не була вирішена її позовна вимога про відшкодування шкоди та стягнення коштів солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 29.12.2008 року в задоволенні заяви ОСОБА_1. про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Не погодившись з такою ухвалою, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, ухвалити додаткове рішення про стягнення заподіяної їй шкоди в результаті залиття квартири солідарно з обох відповідачів по справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3
При цьому посилається на те, що ухвала є незаконною та необгрунтованою, постановлена з порушенням норм законодавства . Зокрема, зазначає, що, звертаючись з позовною заявою, вона просила стягнути шкоду з обох відповідачів солідарно, Проте, суд першої інстанції розглянув не всі вимоги, не врахував, що вони стосувались й відповідачки ОСОБА_3, а сума збитків стягнута лише з одного ОСОБА_2
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія дійшла висновку , що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно п.1 ч. ст. 220 ЦПК Україні суд. що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, у випадку, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги., з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1., звернувшись з позовом, дійсно просила покласти відповідальність за залиття її квартири на двох відповідачів - ОСОБА_2 і його дочку ОСОБА_3., та стягнути з них обох суму заподіяних збитків.
Проте, в рішенні від 15.09.2008 року ця відповідальність покладена лише на одного ОСОБА_2., а оцінка вини ОСОБА_3 в ньому взагалі не надана.
Тому, колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції не в повній мірі були вирішені позовні вимоги, але це, в даному випадку, є підставою для оскарження самого рішення, а не постановления додаткового.
Отже, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про постановления додаткового рішення.
Висновок суду є правильним і ґрунтується на вимогах законодавства. Доводи апеляційної скарги його не спростовують і не вказують на наявність підстав для скасування оскарженої ухвали.
Керуючись ст. . ст. . 303, 307, 312, 314, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
Ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 29 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.