Україна
Справа № 22-9675/08 Головуючий в 1 -й інстанції - Коротких А.Ю.
Доповідач - Волкова Л.О.
5 лютого 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - судді Волкової Л.О., суддів: Диби В.Г., Журавель В.І., при секретарі - Слюзко Ю.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2008 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про захист права власності, усунення перешкод в користуванні власністю та виселення ,
встановила:
У січні 2008 року позивачка звернулася до суду для вирішення даної справи, просила зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в володінні, користуванні та розпорядженні власністю - квартирою АДРЕСА_1
Крім цього просила виселити ОСОБА_2 із вказаної квартири із усіма залежними особами.
На обґрунтування своїх вимог позивачка послалася на те, що на підставі договору міни квартир, посвідченого 29 квітня 1994 року П'ятнадцятою Київською державною нотаріальною конторою їй належить на праві власності двокімнатна квартира № АДРЕСА_1 яка шахрайським шляхом вибула з її
володіння.
Зокрема, ОСОБА_7, діючи нібито від її імені продав квартиру ОСОБА_8 , який в свою чергу подарував ОСОБА_1. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 6 грудня 2007 року ці угоди були визнані недійсними. 15 серпня 2008 року ОСОБА_1 уклав договір оренди спірної квартири строком на 11 місяців з ОСОБА_2 , яка разом з дітьми вселилася у квартиру.
У серпні 2008 року позивачка уточнила позовні вимоги, просила зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в володінні, користуванні та розпорядженні власністю - квартирою № АДРЕСА_1 та виселити ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з усіма залежними від них особами із вказаної квартири, без надання іншого жилого приміщення.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2008 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі (а.с. 82-84).
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що судом при ухвалені рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права (а.с. 89-92).
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду м. Києва, пояснення осіб, які з'явилися в апеляційну інстанцію, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов ОСОБА_3 є обгрунтованим, тому підлягає задоволенню.
Статтею 303 ч. 1 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 29 квітня 1994 року між ОСОБА_4., ОСОБА_5. , ОСОБА_6., яка діє за згодою батька ОСОБА_4 та ОСОБА_3. було укладено договір міни, внаслідок якого остання набула право власності на двокімнатну квартиру № АДРЕСА_1 (а.с. 9-10).
Згідно договору купівлі-продажу від 15 грудня 2006 року ОСОБА_3, в особі ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_8 купив вищевказану квартиру, а на підставі договору дарування від 18 січня 2007 року останній подарував квартиру ОСОБА_1. (11-14).
Відповідно до договору оренди приміщення від 15 серпня 2007 року ОСОБА_1 передає, а ОСОБА_2 приймає на тимчасове володіння та користування приміщення за адресою: АДРЕСА_1
Пунктом 4 цього договору визначено термін оренди 11 місяців, зокрема з 15 серпня 2007 року по 15 липня 2008 року.
Статтею 321 Цивільного кодексу України (далі ЦК) передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права чи обмежений у його здійсненні.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 6 грудня 2007 року названі договори купівлі-продажу від 15 грудня 2006 року та дарування від 18 січня 2007 року визнані недійсними (а.с. 55-57).
Дане рішення суду залишено без змін відповідно до ухвали апеляційного суду м. Києва від 22 липня 2008 року (а.с. 58-59).
30 листопада 2007 року слідчим СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_7, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України (а.с. 16).
Відповідно до ст. 391 ЦК власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухвалені рішення не обґрунтовані, не доведені та спростовуються матеріалами справи.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини, дав належну оцінку представленим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про підставність позову в цілому.
Поряд з цим, виходячи з роз'яснень п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року № 11 «Про судове рішення» резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають із встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені в статтях 203-208 ЦПК України.
З метою запобігання виникнення неясності при виконанні у резолютивній частині рішення зазначаються точне і повне прізвище, ім'я та по батькові громадян, відносно яких суд вирішив питання, чого не виконано районним судом, зокрема стосовно залежних від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 осіб.
З договору дарування від 18 січня 2007 року, який на даний час визнаний недійсним видно, що він стосується тільки ОСОБА_1, договір оренди спірної квартири від 15 серпня 2007 року, який є не чинним укладався між останнім та ОСОБА_2 , без посилання на залежних від неї осіб.
З урахуванням викладеного та оскільки з матеріалів справи не вбачається, що судом встановлено наявність проживання чи реєстрації інших осіб у спірній квартирі, вказане не досліджувалося під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія вважає за необхідне виключити посилання суду першої інстанції на виселення всіх залежних від відповідачів осіб, відповідно рішення необхідно змінити, зокрема абзац третій резолютивної частини викласти у наступній редакції: виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1
В решті рішення залишити без змін.
Керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2008 року в частині посилання суду першої інстанції на виселення із квартири № АДРЕСА_1 залежних від відповідачів осіб, змінити.
Викласти його в такій редакції: Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суд України протягом двох місяців.