Справа №22- 467/09 Головуючий у 1 інстанції - Зіміна В.Б.
Доповідач - Панченко М. М.
5 лютого 2009 року м. Київ
Колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - Панченка М. М.
суддів - Антоненко Н.О., Білич І.М.
при секретарі - Мороз О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Подільського районного суду м. Києва від 7 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-і особи Головне управління житлового забезпечення Київської міськдержадміністрації, Комунального підприємства «Спецжитлофонд» про визнання права власності на квартиру, -
В липні 2008 року позивачка ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 і просила винести рішення, яким поділити придбану у шлюбі, за спільні з відповідачем кошти, квартиру АДРЕСА_1 визнавши за нею право власності на Ї4 частину указаної квартири /а.с. 3-5/.
В ході розгляду справи відповідач ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з зустрічним позовм і просив визнати за ним право власності на всю спірну квартиру, стягнувши з нього на користь ОСОБА_2 13.202 грн.28 коп., як компенсацію, що складає 1/2 частину сплаченої вартості указаної квартири за інвестиційною угодою /а.с. 34-35/.
Зазначив, що відповідно до свідоцтва про право власності від 25 травня 2005 року виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міськдержадміністрації, він є власником спірної квартири на підставі інвестиційної угоди, як укладеної з мешканцем гуртожитку після зміни статусу цього гуртожитку на квартирний будинок. Відповідно до інвестиційної угоди за придбання спірної квартири сторонами спільно у шлюбі сплачено 26.404 грн.
Таким чином, на думку відповідача, позивачка має право лише на 1/2 частину суми, яка була сплачена відповідно до інвестиційної угоди.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 7 жовтня 2008 року первісний позов ОСОБА_2 задоволено, а в зустрічному позові ОСОБА_1 відмовлено /а.с. 70-71/.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його зустрічні позовні вимоги, а в позові ОСОБА_2 відмовити /а.с. 76-77/.
Заслухавши доповідь по справі судді Панченка М. М. , пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін.
Як слідує з матеріалів справи, сторони перебували у шлюбі з 26 жовтня 1991 року по 25 жовтня 2007 року /а.с. 6, 7/.
Від спільного проживання у шлюбі сторони мають двох неповнолітніх синів ОСОБА_3 1992 року народження та ОСОБА_4, 1994 року народження, місце проживання яких, після розірвання шлюбу батьків, визначено з матір»ю.
На час розгляду справи сторони та їх діти проживають у спірній однокімнатній квартирі /а.с. 8-9/.
Зареєстрованими в цій квартирі є відповідач ОСОБА_1 та старший син ОСОБА_3.
Сторони разом займали кімнату в гуртожитку по АДРЕСА_1 з 1990 року, наданій в користування відповідачу в зв»язку з його роботою в тресті «Промтехмонтаж-2».
В ході зміни статусу указаного гуртожитку на житловий будинок, комунальним підприємством «Спецжитлофонд» укладений з відповідачем ОСОБА_1 інвестиційна угода від 27 січня 2003 року, згідно якої інвестор (ОСОБА_1) доручає, а Підприємство бере на себе зобов»язання за рахунок залучених від інвестора коштів побудувати і передати у власність інвестора однокімнатну квартиру АДРЕСА_1/а.с. 10-13/.
Відповідно до довідки КП «Спецжитлофонд» від 10 травня 2005 року, повна вартість квартири, внесена відповідачем, склала 26.404 грн /а.с. 16/.
Згідно свідоцтва про право власності від 25 травня 2005 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської
міськдержадміністрації, однокімнатна квартира АДРЕСА_1 житловою площею 15, 4 кв. м. та загальною площею 34, 6 кв.м. передана у власність ОСОБА_1 /а.с. 21/.
Указане свідоцтво про право власності на квартиру зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно у реєстровій книзі за реєстровим №44001 від 2 червня 2005 року/а.с. 22/.
Сторони не заперечують, що вартість спірної квартири в сумі 26.404 грн. була внесена ними спільно в період шлюбу.
Відповідно до ст. 368 ЦК України майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.
В зв»язку з цим, судом першої інстанції правомірно зроблений висновок, що оформлення свідоцтва про право власності на спірну квартиру лише на одного із подружжя, не впливає на право власності на квартиру іншого із подружжя.
Згідно до ст. 372 ЦК України, яка відповідає змісту ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Таким чином, все нажите під час шлюбу сторонами майно підлягає поділу в рівних частинах.
Крім того, відповідно до ст. 71 СК України, спільне майно подружжя підлягає поділу в натурі, між тим, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові №11 від 21 грудня 2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (п.25) у разі коли неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Таким чином, незважаючи на те, що позивач вважав, що квартира належить лише йому, суд правомірно визнав за обома сторонами право власності на квартиру в ідеальних частках, виділивши кожному у власність по 1/2 частині квартири.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене на повно з»ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 7 жовтня 2008 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.