Провадження № 11-кп/803/892/20 Справа № 171/1835/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 лютого 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 вс. Гранітне, Апостолівського району, Дніпропетровської області зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
за участю:
секретаря - ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції:
прокурора - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_8 , -
Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року клопотання прокурора задоволено, продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 на 60 днів, до 14 березня 2020 року.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд послався на те, що ризики, передбачені п.1 та п.5 ч.1 ст. 177 КПК України не змінилися, також не змінилися обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 раніше судимий, обвинувачується у вчиненні злочину в період умовно-дострокового звільнення від відбуття покарання, не має міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи, а тому застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить ухвалу скасувати, застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Свої вимоги про скасування ухвали обвинувачений обґрунтовує тим, що судом не взято до уваги, що він має міцні соціальні зв'язки, проживання його із матір'ю, яка є особою похилого віку, офіційне місце роботи в м. Кривий Ріг, та наявність кредитних зобов'язань. Також вказує, що перебуваючи на свободі постійно підтримував зв'язок із слідчим, а тому вважає, що відомості, які містяться в матеріалах провадження не вказують на неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо нього.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та захисника ОСОБА_8 , які апеляційну скаргу підтримали, прокурора, який просив ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.
Вирішуючи питання законності судового рішення, ухваленого щодо обвинуваченого ОСОБА_5 суд зазначає таке.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду цього питання, суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Апеляційним судом встановлено, що 15 січня 2020 року судом першої інстанції, в порядку ст. 331 КПК України, було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 .
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд належним чином дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Також, судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися й виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 й доводи захисника в його інтересах про зміну запобіжного заходу на більш м'який - цілодобовий домашній арешт, та належно з'ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.
Матеріали провадження не містять переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Разом з цим, вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, та обставини злочину, у вчиненні якого він обвинувачуються, а також відомості про особу ОСОБА_5 , й відповідно наявність передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК ризиків переховування від суду та те, що перебуваючи на свободі, він може продовжити вчиняти інші злочини, та дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою й відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Наявність тих обставин, що обвинувачений ОСОБА_5 має на утриманні мати похилого віку, міцні соціальні зв'язки, хоча і мають місце, однак не є безумовними підставами для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім того, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ці обставини в цьому випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Всі викладені обвинуваченим апеляційні доводи були предметом дослідження суду при продовженні ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги судом не встановлено.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним, вмотивованим і обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4