Справа № 708/181/20
Номер провадження № 2-а/708/4/20
02 березня 2020 року
Чигиринський районний суд Черкаської області у складі:
головуючої судді - Івахненко О.Г.,
при секретарі - Тендітній Л.В.,
з участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чигирині справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чигиринського відділення поліції Смілянського відділу Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії БАА № 687025 від 26 січня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
В обгрунтування позову вказує, що 06 лютого 2020 року рекомендованим листом він отримав копію оскаржуваної постанови.
В даній постанові було вказано, що він 26.01.2020 року в м. Чигирині напроти районного Будинку культури керуючи автомобілем ВАЗ Пріора, д/н НОМЕР_1 , здійснив стоянку ближче 30 метрів до посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п. 15.9 (е) ПДР України.
Вважаючи дану постанову незаконною просить суд скасувати вищевказану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, а провадження у справі закрити.
У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та прохав їх задовольнити.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з"явився.
Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається з постанови в справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 687025 від 26.01.2020 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за те, що він 26.01.2020 року в м. Чигирині по вул. Б.Хмельницького керуючи автомобілем ВАЗ Пріора, д/н НОМЕР_1 , здійснив стоянку ближче 30 метрів до посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п. 15.9 (е) ПДР України.
У даній постанові про адміністративне правопорушення вказано, що позивач порушив ч.1 ст. 122 КУпАП, при цьому, як встановлено судом зі слів позивача та вбачається з матеріалів позовної заяви, з копією оскаржуваної постанови він ознайомився 06.02.2020 року після отримання її копії поштою.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Разом з тим, як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
А згідно до ч. 2 ст. 251 КупАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
В разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені статтею 251 КУпАП), які у відповідності до статті 252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
А відповідно до вимог п. 15.9 е) ПДР України зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Порядок використання фото та відео техніки встановлюється п. 9 ч.1 ст.31 та ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».
При цьому норма статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» є загальною нормою, яка безпосередньо не регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів.
Спеціальною нормою, яка регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Пункт 2 частини 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» чітко встановлює порядок використання техніки в правовідносинах щодо безпеки дорожнього руху, види техніки та умови її використання.
Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Частиною 2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
А згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, (частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Таким чином, відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
Відповідно, даний доказ не може вважатися доказом, отриманим законним шляхом, оскільки він отриманий не у відповідності до вимог спеціальної норми, а саме ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 524/1284/17.
Виходячи з цього, суб'єктом владних повноважень жодного належного та допустимого доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 122 КУпАП, не було в наявності та, відповідно, не долучено до матеріалів справи, а єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
Разом з тим, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові, а притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Додане відповідачем до матеріалів справи письмове пояснення свідка ОСОБА_2 теж не може вважатися належним і допустимим доказом, оскільки вказана особа не була допитана в судовому засіданні і не підтвердила своїх показів, а відповідачем питання про його виклик до суду не ставилось.
Дана правова позиція узгоджується із позицією, викладену у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 року у справі №560/751/17.
Беручи до уваги те, що будь-яких належних і допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідачем до суду не надано, то суд змушений приймати рішення на підставі наявних доказів і констатувати, що факт порушення позивачем вимог ч.1 ст.122 КУпАП не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, до того ж спростовується вищевказаними доказами.
Також суд враховує і правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 18.07.2019 року у справі №216/526/16-а, що належним доказом правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП, щодо порушення правил зупинки транспортних засобів, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, але поліцейським СРПП Чигиринського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області дані заміри не здійснювались, докозів зворотнього - суду не надано.
Так, у силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Враховуючи вищевикладене, відсутність доказів правомірності своїх дій з боку відповідача, встановлені в судовому засіданні обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Однак, згідно ч. 3 ст. 286 КАСУ, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
А тому позов підлягає задоволенню частково шляхом скасування постанови, яка є предметом спору, та закриття провадження у справі.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 288 КУпАП, то підстави стягнення з відповідача судового збору відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.5,8,14,22,72-79,211,220,241-246,250,271, 286 КАС України,суд
Позов ОСОБА_1 до Чигиринського відділення поліції Смілянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 687025 від 26.01.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в сумі двісті п'ятдесят п'ять гривень - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити.
В іншій чвастині позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.Г. Івахненко