печерський районний суд міста києва
Справа № 757/7543/20-к
25 лютого 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за скаргою ОСОБА_3 на постанову слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим від 15.01.2020 у кримінальному провадженні № 62019100000001966,-
17.02.2020 у провадженні Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 , яка передана слідчому судді ОСОБА_1 , 18.02.2020, на постанову слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим від 15.01.2020 у кримінальному провадженні № 62019100000001966.
В обґрунтування скарги зазначається, що постанова слідчого є необґрунтованою та незаконною, оскільки, в силу положень ч.1 ст. 55 КПК України ОСОБА_3 являється потерпілою особою, що є підставою для скасування рішення слідчого та зобов'язати слідчого до визнання вказаної особи потерпілим.
В судове засідання представник особи, яка подала скаргу, в судове зсідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Слідчий рішення, якого є предметом оскарження в судове засідання не з'явився, про час розгляду скарги повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
За правилами ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з'явившихся осіб, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення в межах заявлених вимог, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001966, внесеному до Єдиного реєстру доеудових розслідувань 23.12.2019 на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва за заявою ОСОБА_3 щодо можливого вчинення кримінального правопорушення суддями Верховного суду.
09.01.2020 Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві надійшла заява ОСОБА_3 про визнання останнього потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.
Постановою від 15.01.2020 слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_4 було відмовлено у визнанні потерпілим ОСОБА_3 .
Аргументуючи рішення слідчий вказав, що підстав для визнання ОСОБА_3 потерпілим на даній стадії досудового розслідування не вбачається, оскільки відсутні будь-які відомості, які б свідчили про завдання моральної, майнової чи фізичної шкоди останньому.
Проте слідчий суддя, з висновками, які зробив слідчий у своїй постанові від 15.01.2020 погодитися не можу, виходячи з наступного.
Так, відповідно до положень ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Відповідно до ч. 4 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Вимогами ч.5 ст. 110 КПК України, передбачено, що мотивувальна частина рішення слідчого, викладеного у формі постанови повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, однак слідчим при винесенні постанови вказані вимоги проігноровані.
Так, слідчий обґрунтовуючи свою постанову послався лише на те, що в заяві не надано обґрунтованих посилань, які б вказували на заподіяння шкоди ОСОБА_3 .
Частиною 1 статті 55 КПК України передбачено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
За викладених обставин, в силу принципу змагальності сторін, стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів та в судовому засіданні не встановлено таких, які б давали підстави слідчому судді прийти до висновку про законність та вмотивованість рішення слідчого, а відтак приходжу до висновку, що таких не має та як наслідок вважаю за необхідне скасувати постанову слідчого від 15.01.2020, як таку що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 55 КПК України, а питання щодо визнання ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 62019100000001966 підлягає повторному розгляду з урахуванням встановлених слідчим суддею обставин та наведених норм законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 37, ч. 5 ст. 40 КПК України визначено, що слідчий, прокурор здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Керуючись ст. ст. 55, 303-304, 307, 309, КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим від 15.01.2020 у кримінальному провадженні № 62019100000001966 - задовольнити.
Скасувати постанову від 15.01.2020 слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим від 15.01.2020 у кримінальному провадженні № 62019100000001966.
Зобов'язати слідчого, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001966 повторно розглянути заяву ОСОБА_3 , яку отримано органом досудового розслідування 09.01.2020 про визнання останнього в якості потерпілого у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.
Слідчий суддя ОСОБА_1