ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8886/19
провадження № 2-а/753/127/20
"25" лютого 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Сирбул О.Ф.
при секретарі - Лаптєвої Ю.М.
за участю позивача - ОСОБА_1
розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції 3 роти 4 батальону Управління патрульної поліції у місті Києві Максимовича Ігоря Віталійовича про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, суд, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнанти дії відповідача протиправними та скасувати постанову серії ЕАВ № 1104628 від 27.04.2019 року про адміністративне правопорушення про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 гривень за порушення ст. 122 ч. 1 КУпАП, а провадження по справі - закрити.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 27.04.2019 року інспектором патрульної поліції 3 роти 4 батальону УПП у місті Києві Максимовичем І.В. винесено постанову серії ЕАВ № 1104628 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф в сумі 255,00 грн. У постанові було зазначено, що водій порушив п. 12.4 ПДР.
Вважає зазначену постанову незаконною з огляду на наступне.
Позивач 27.04.2019 року рухався в транспортному засобі "Hyundai", д.н.з. НОМЕР_1 , проїзжаючи населений пункт Семиполки Броварського району Київської області позивач був зупинений екіпажем патрульного автомобілю патрульної поліції, за те що позивач перевищів швидкість у населеному пункті.
Позивач вважає, що жодних доказів, що підтверджують скоєння ним адміністративного правопорушення працівниками патрульної поліції зібрано не було, а обставини, викладені, інспектором в своїй постанові ґрунтуються на припущеннях. Крім того, вимірювання швидкості руху позивача було здійснено не належним приладом, а тому його покази не можуть бути належними доказами перевищення швидкості руху позивачем.
На підставі викладеного позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 22.07.2019 року в справі відкрито спрощене позовне провадження, з викликом осіб, які беруть участь у справі.
У судове засідання позивач з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
У судове засідання відповідач не з'явився, однак, представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву позивача з проханням про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, що зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1104628 від 27.04.2019 року вбачається, що водій ОСОБА_1 27.04.2019 року о 15 год. 05 хв. керуючи автомобілем «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_1 по Київському шосе, 193 в с. Семиполки Броварського району Київської області, рухався зі швидкістю 84 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 34 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України.
Зазначеною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Звертаючись з позовом до суду про визнання протиправною та скасування вказаної постанови у справі про адміністративне правопорушення позивач посилався на те, що вона підлягає скасуванню з тих підстав, що він не вчиняв жодного адміністративного правопорушення.
Однак, суд не погоджується з такими твердженнями позивача з огляду на наступне.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам,
Пунктами 1.1, 1.9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватись на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі якщо водій порушив ПДР (ст. 35 Закону).
Відповідно до п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до п. 12.9 б ПДР України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6, 12.7 на ділянці догори, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак, відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил. Проте, позивачем не було дотримано даної норми закону.
Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів (ч. 1 ст. 122 КУпАП).
Згідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
Слід зазначити, що відповідач інспектор патрульної поліції 3 роти 4 батальону УПП у місті Києві Максимович І.В., здійснюючи патрулювання визначеної території на Київському шосе, 193 в с. Семиполки Броварського району Київської області, безпосередньо став свідком вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що виразилось у перевищенні встановленого обмеження швидкості руху в населеному пункті на 34 км/год.
Посилаючись на необхідність скасування постанови про адміністративне правопорушення, позивач вказував на те, що у справі відсутні достатні та належні докази вчиненого правопорушення безпосередньо нею.
Разом з тим, відповідачем на виконання вимог ст. 77 КАС України надано суду належні та допустимі докази на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема, матеріали відео зйомки вчиненого порушення та документи на технічний засіб TruCam.
В той же час, позивач як на підставу для задоволення позову посилається лише на свої пояснення. Будь-яких доказів на підтвердження своїх вимог він суду не надав та не просив про їх витребування судом.
Доказів протилежного в матеріалах справи не міститься, а особисті пояснення позивача, на думку суду, не є доказом непорушення ним ПДР.
Доводи позивача жодним чином не спростовують висновки інспектора УПП щодо порушення водієм ПДР України, рішення інспектором прийнято в межах його компетенції, кваліфікація порушення визначена вірно, санкція, застосована до позивача також визначена нормами ч. 1 ст. 122 КУпАП.
За таких обставин, суд вважає, що факт порушення позивачем Правил дорожнього руху доведено належними доказами.
Щодо доводів позивача про незаконність використання поліцейськими приладів із функціями фото- та відео фіксації не у автоматичному режимі, слід зазначити наступне.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.
Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.
Крім того, така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.
Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року N 437 і становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення іі результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/11924, виданого ДП Укрметртестстандарт» від 25 вересня 2018 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 №ТС000774, є придатним до застосування. Вказане свідоцтво чинне до 25.09.2019 року.
Необхідно зазначити, що можливість використання виробу «TruCam LTІ 20/20» виробництва LaserTechnologyInc, також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 27 вересня 2018 року № 04/02/03/-3008, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим.
Відповідно до тексту постанови Верховного Суду від 17.05.2018, у справі № 753/4366/17 вказано, що не спростовує здійсненого позивачем адміністративного правопорушення факт не надання йому під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху роз'яснень, передбачених положеннями статей КУпАП. Ці недоліки не можуть бути підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Згідно із ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідальності з законом.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
При цьому, суд не вбачає підстав для скасування постанови відповідача з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Разом із тим, відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, відповідачем в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України було доведено правомірність свого рішення, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивачем було вчинено порушення в частині перевищення швидкості руху транспортних засобів, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Твердження позивача про незаконність та необґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами незаконність використання вимірювального приладу TruCam, порушення вимог щодо місця розгляду справи, а також щодо руху керованого позивачем автомобіля в межах дозволеної швидкості руху встановленої в населеному пункті, що в свою чергу спростовується доказами відповідача.
Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на наведене, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243-246, 250, 251, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції 3 роти 4 батальону Управління патрульної поліції у місті Києві Максимовича Ігоря Віталійовича про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: