Справа № 726/219/20
Провадження №2-а/726/20/20
Категорія 140
27.02.2020 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівців у складі: головуючого судді Мілінчук С. В., за участю секретаря Абрамчук Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, молодшого лейтенанта поліції Коваль Дениса Володимировича 1 батальйону 1 роти про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з позовом відповідачів в якому вказує, що 26.01.2020 року по вул. Головній, 88 у м. Чернівці його було зупинено інспектором роти №4 батальйону УПП м. Чернівці молодшим лейтенантом поліції Ковалем Д.В. на підставі п. 10 ст. 35 ЗУ «Про Національну Поліцію». Інспектором було висловлено вимогу про пред'явлення посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Позивач відмовився надати такі документи. Після відмови цього стосовно ОСОБА_1 було складено постанову серії ЕАК № 2028395 від 26.01.2020 року, якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 гривень за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Вважає вказану постанову не законною та такою що підлягає скасуванню, оскільки зупинка транспортного засобу здійснена безпідставно, справа розглянута на місці вчинення правопорушення, протокол у справі складено не було, він був позбавлений можливості скористатись своїми правами, а також те, що у нього відсутній обов'язок на пред'явлення полісу страхування.
На підставі викладеного просить суд вказану постанову про накладення адміністративного стягнення скасувати, а провадження у справі закрити.
Відповідач надіслав до суду відзив на позов в якому вказує, що ОСОБА_1 , був зупинений на підставі п. 10 ст. 35 ЗУ «Про Національну Поліцію» та відмовився надавати, на законну вимогу працівника поліції, посвідчення водія та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, після чого стосовно нього була складена оскаржувана постанова. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив скасувати оскаржувану постанову.
Представник відповідачів в судове засідання не зявився, однак надіслав до суду письмову заяву в яких просить відмовити у задоволенні позову та справу розглянути за його відсутності.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню враховуючи наступне.
Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК № 2028395 від 26.01.2020 року, вбачається, що 26.01.2020 року о 20 годині 55 хвилин в м. Чернівці по вул. Головній, 88 водій ОСОБА_1 на законну вимогу працівника поліції не пред'явив посвідчення водія а також поліс обов'язкового страхування, чим порушив п. 2.1 ПДР, та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Вказаною постановою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень.
Що стосується посилань позивача про безпідставність зупинки транспортного засобу, розгляд справи на місці вчинення правопорушення, не складення протоколу у справі, варто зауважити наступне.
У висновку Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України (далі - НКР) щодо застосування положеньст. 258 КУпАП під час вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень (далі - Висновок) зазначено, що випадки розгляду справ про адміністративні правопорушення уповноваженими на те особами на місці вчинення правопорушення визначені статтею 258 КУпАП, в інших випадках справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем вчинення правопорушення, відповідно до статті 276 КУпАП.
При цьому варто звернути увагу на те, що словосполучення «на місці вчинення правопорушення», яке містяться у статті 258 КУпАП та словосполучення «за місцем вчинення правопорушення», вжитого у статті 276 КУпАП мають різний правовий зміст.
Зазначену проблему аналізував Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення «за місцем його вчинення», яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищезазначене НКР дійшла висновку, що під час вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, положення статті 258 КУпАПне застосовуються; винесення постанов у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122 КУпАП, уповноваженими на те особами одразу після складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення є неправомірним.
Однак вже після прийняття Конституційним Судом зазначеного рішення, норми КУпАП, зокрема, ст. 258 зазнали змін, в результаті чого на справи, які віднесено до компетенції Національної поліції розповсюджено вимоги ч. 4 ст. 258 - постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місці вчинення правопорушення.
Таким чином, аналіз законодавчих норм дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР на місці вчинення такого правопорушення.
При цьому, положення ст.ст. 278, 279 КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки у даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.
Окрім того, частиною 3 ст. 254 КУпАП встановлено, що протокол не складається у випадках
передбачених ст. 258 цього Кодексу.
Згідно вказаної норми ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинені адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетениії Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього, руху, зафіксованих не автоматичному режими Протоколи не складаються і в інші випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередженя оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративі правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Слід зауважити, що відповідно до ч. 5, ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушеня і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих автоматичному режимі.
Таким чином, складання протоколу за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху не передбачено, а тому посилання позивача про зворотнє є необґрунтованим.
Разом із тим, у відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen passat», номерний знак якого - НОМЕР_1 , свідчить про його іноземну реєстрацію. За таких умов, враховуючи вимоги вказаного закону, відповідач мав всі правові підстави для зупинки даного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а тому посилання останнюго на незаконність дій інспектора поліції, в цій частині є необґрунтованими.
Необгрунтованим також є посилання позивача про відсутність обов'язку водія на пред'явлення посвідчення водія.
Згідно із пунктом 2.4 ПДР України, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1.
Пунктом 2.1.а ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Судом досліджено відеозапис із нагрудного відео реєстратора працівника поліції, де зафіксовано події, які мали місце 26.01.2020 року близько 20 години 55 хвилин, після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Встановлено, що після зупинки автомобіля, інспектором поліції було висловлено причину зупинки, пред'явлено законну вимогу на пред'явлення посвідчення водія, яку ОСОБА_1 не виконав. Під час розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови, працівником поліції було дотримано вимоги ст. 279 КУпАП, ОСОБА_1 було роз'яснено його права, та обов'язки.
Таким чином, вимога працівника поліції, висловлена ОСОБА_1 про пред'явлення посвідчення водія, враховуючи законність підстав для зупинки транспортного засобу, є законною. Натомість останній не пред'явив посвідчення, а тому оскаржувана постанова у цій частині відповідає вимогам Закону, у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Разом із цим, абзацом 2 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу працівників міліції пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Отже, законодавець чітко розділив умови пред'явлення для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та страховий поліс.
Обов'язок водія пред'явити страховий поліс, виникає тільки у випадках передбачених законодавством, і ці випадки відрізняються від тих, які виникають при обов'язку пред'явити для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб. Ці випадки, про які йдеться в Законі «Про дорожній рух» вказані в Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Так, статтею 53 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Однак, контроль за наявністю полісів (договорів) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів може здійснюватись відповідними підрозділами Національної поліції лише з визначених законодавством підстав, а саме в п. 21.2 ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" лише у випадку складання протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та/або при оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Таким чином, Законом України визначений чіткий перелік випадків, коли інспектор поліції має право вимагати, а водій зобов'язаний надати страховий поліс. У будь-яких інших випадках, вимога працівника міліції пред'явити для перевірки страховий поліс про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів незаконна.
Таким чином ст. 53 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дійсно передбачає обов'язок щодо перевірки та контролю обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, однак ст. 21 того ж закону чітко передбачає випадки, коли така перевірка здійснюється.
В даному випадку не виникло обставин за яких працівник поліції повинен був здійснити контроль за наявністю полісів (договорів) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому відповідач вийшов за межі своїх повноважень, що тягне за собою незаконність оскаржуваної постанови у цій частині.
Підсумовуючи викладене, судом може бути констатовано, що всі дії відповідача, окрім вимоги про пред'явлення для перевірки страхового полісу, є законними. Однак вирішуючи спір, та керуючись наданими повноваженнями, передбаченими ст. 286 КАС України, суд позбавлений можливості виключати із постанови у справі про адміністративне правопорушення частини обвинувачень, які він вважає незаконними. Натомість така можливість існує у органу, уповноваженого на складання таких постанов та розгляд справ про адміністративні правопорушення, яким є органи Національної Поліції. За таких умов, з метою недопущення порушення прав позивача, зумовлених безпідставним притягненням до адміністративної відповідальності за відмову від пред'явлення на вимогу полісмена полісу страхування, враховуючи однак, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126, який виявляється у не пред'явленні для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати в цілому та надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу для прийняття рішення, зобов'язавши при цьому врахувати висновки, викладені у судовому рішенні.
Керуючись ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 16 ЗУ «Про дорожній рух», ст.ст. 21, 53 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 126, 258, 276, 254, 279, ст. ст. 72-77, 245-246, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2028395 від 26.01.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, винесену молодшим лейтенантом роти № 4 батальйону № 1 УПП Ковалем Денисом Володимировичем та надіслати справу на новий розгляд до УПП в Чернівецькій області.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Сьомого Апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Головуючий суддя С. В. Мілінчук