Справа № 712/11904/18
Провадження № 2/712/2225/19
27 лютого 2020 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - Пересунька Я.В.,
при секретарі - Дядюрі І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси з ініціативи суду питання про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів, що була розглянута в порядку загального позовного провадження,-
Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 5 листопада 2019 року позов задоволено. Стягнуто з банку на користь позивача безпідставно набуті 12 червня 2012 року грошові кошти в розмірі 25 000 грн, а також 3 % річних від простроченої суми за період із 12 червня 2012 року по 5 листопада 2019 року в розмірі 5 550 грн 92 коп., а всього стягнуто 30 550 грн 92 коп.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року матеріали цивільної справи повернуто до суду першої інстанції для належного оформлення.
Постановляючи вказану ухвалу, колегія суддів суду апеляційної інстанції виходила із того, що під час вирішення справи по суті суд першої інстанції розглянув лише позовні вимоги ОСОБА_1 , зазначені в її позовній заяві в новій редакції, та не розглянув її вимоги первісно поданої позовної заяви, в якій вона просила зобов'язати банк виплатити їй депозитні кошти в розмірі 25 000 грн та 24 000 грн процентів, а всього - 49 000 грн за договором № SAMDN27000726421898 від 12 червня 2012 року про банківський строковий вклад (депозит) "Копілка".
Згідно із ч.ч. 3-5 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
У судове засідання 27 лютого 2020 року позивач ОСОБА_1 не з'явилась, подала заяву про розгляд питання щодо ухвалення додаткового рішення за її відсутності.
Відповідач АТ КБ "ПриватБанк" у судове засідання свого представника не направило, повідомлялось судом про час та місце розгляду справи належним чином.
За таких обставин суд ухвалив розглядати питання про ухвалення додаткового рішення за відсутності позивача та представника АТ КБ "ПриватБанк"; фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Вирішуючи в судовому засіданні питання щодо ухвалення додаткового рішення у справі, суд дійшов наступних висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Згідно з теоретичними засадами процесуального права, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Водночас підстави позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Як убачається із матеріалів справи, в жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду позовною заявою, в якій просила зобов'язати публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" виплатити їй кошти в розмірі 25 000 грн та проценти за користування ними за період із 12 червня 2012 року по 12 червня 2018 року - 24 000 грн, а всього - 49 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 12 червня 2012 року між нею та банком було укладено Договір № SAMDN27000726421898 від 12 червня 2012 року про банківський строковий вклад (депозит) "Копілка" на 12 місяців у гривнях, відповідно до якого вона в Севастопольському відділенні внесла в банк 25 000 грн на строк до 12 червня 2013 року зі сплатою процентів за користування банком грошовими коштами. Після закінчення строку дії договору банк свої зобов'язання не виконав та не повернув їй сплачені кошти.
Таким чином, у первісно поданій позовній заяві предметом позову є стягнення 25 000 грн (у виді депозитного вкладу), а також процентів за користування цими грошовими коштами за період із 12 червня 2012 року по 12 червня 2018 року у розмірі 24 000 грн, а підставою позову - невиконання банком умов укладеного депозитного договору.
Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 5 жовтня 2018 року було відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкас від 23 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 12 березня 2019 року, провадження у справі закрито відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (набрали законної сили рішення суду ухвалені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав).
Постановою Верховного Суду від 12 червня 2019 року ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 12 березня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходив із наступного: поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилось те, що частина позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення процентів за період з 13 червня 2015 року до 12 червня 2018 року не було предметом розгляду у суді за іншими позовами. Отже, цей спір виник з інших підстав ніж спір у цивільній справі 715/5467/15.
У вересні 2019 року справа надійшла у провадження судді Соснівського районного суду м. Черкас Пересунька Я.В.
Ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання 17 вересня 2019 року, з ініціативи суду судове засідання було замінено на підготовче та визначено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження.
У підготовчому судовому засіданні 30 вересня 2019 року було прийнято до провадження уточнену позовну заяву ОСОБА_1 , в якій вона просила: 1) стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" 25 000 грн, які банк відмовляється визнавати депозитом за договором № SAMDN27000726421898 від 12 червня 2012 року про банківський строковий вклад (депозит) "Копілка", а відтак зберігає без достатньої правової підстави; 2) стягнути з банку 3 % річних від простроченої для повернення суми.
Позовні вимоги в уточненій позовній заяві обґрунтовано тим, що на підтвердження внесення ОСОБА_1 12 червня 2012 року готівки в розмірі 25 000 грн до каси Севастопольського відділення ПАТ КБ "ПриватБанк", у неї зберігся оригінал касового ордеру про прийняття готівки. Протягом більш як 7 років вона намагалась повернути вкладені грошові кошти шляхом звернення до суду з різними позовами про стягнення цих коштів як депозитного вкладу, але в задоволенні цих вимог суди відмовили, посилаючись на відсутність доказів виникнення договірних правовідносин (у неї не збереглися ощадна книжка чи оригінал депозитного договору). Таким чином позивач вважає, що наявність у неї оригіналу платіжного доручення про прийняття банком грошових коштів - свідчить про безпідставне їх утримання банком та можливість їх повернення у судовому порядку, із стягненням також 3 % річних за користування її грошовими коштами.
Отже, в уточненій позовній заяві предметом позову є стягнення все тих же 25 000 грн, із затосуванням до відповідача законодавчо встановленої санкції у виді 3% річних за користування цими коштами, а підставою позову - невизнання банком та судами (у справах за її раніше поданими позовами, рішення в яких набрали законної сили) факту укладення між ОСОБА_1 та банком договору № SAMDN27000726421898 від 12 червня 2012 року про банківський строковий вклад (депозит) "Копілка", із збереженням при цьому у позивача оригіналу квитанції про внесення коштів до каси банку, що свідчить про безпідставне утримання банком належних позивачу грошових коштів.
З огляду на викладене, в уточненій позовній заяві ОСОБА_1 змінила лише підстави позову.
Проте судом під час ухвалення рішення дійсно не було розглянуто позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача процентів у розмірі 24 000 грн за період із 12 червня 2012 року по 12 червня 2018 року за договором № SAMDN27000726421898 від 12 червня 2012 року про банківський строковий вклад (депозит) "Копілка", про що позивач просила в первісній позовній заяві.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2020 року закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення процентів за період із 12 червня 2012 року до 12 червня 2015 року, оскільки спір у цій частині вимог, який було пред'явлено з тих самих підстав, уже розглядався раніше між тими ж самими сторонами у справі № 712/5467/15-ц, рішення в якій набрало законної сили.
За таких обставин, є підстави для ухвалення додаткового рішення щодо вимог про стягнення процентів за депозитом за період із 13 червня 2015 року до 12 червня 2018 року, на що указував і Верховний Суд.
Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Статтею 1059 ЦК України визначено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Під час розгляду справи по суті судом було встановлено, що у травні 2015 року ОСОБА_1 вже зверталась до суду з позовом (справа № 712/5467/15-ц) про стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк", зокрема, депозитного вкладу за договором № SAMDN27000726421898 від 12 червня 2012 року про банківський строковий вклад (депозит) "Копілка" у розмірі 25 000 грн та процентів за депозитом за період із 12 червня 2012 року по 12 червня 2015 року - 12 000 грн, але рішенням апеляційного суду Черкаської області від 3 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2017 року, в позові було відмовлено. Суди при цьому виходили з того, що ОСОБА_1 не було надано письмових доказів на підтвердження укладення договору банківського вкладу та ощадної книжки чи іншого документа, що підтверджує внесення грошових коштів. Платіжне доручення № 2144898568 від 12 червня 2012 року оцінювалось судами під час розгляду вказаного позову.
За таких обставин, оскільки судом у цій справі не встановлено належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що між ОСОБА_1 та банком було укладено договір № SAMDN27000726421898 від 12 червня 2012 року про банківський строковий вклад (депозит) "Копілка", то відсутні підстави й для стягнення з відповідача на її користь процентів за договором про банківський строковий вклад (депозит) за період із 13 червня 2015 року до 12 червня 2018 року.
З огляду на викладене, в задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення процентів за договором про банківський строковий вклад (депозит) у розмірі 24 000 грн за період із 13 червня 2015 року до 12 червня 2018 року - необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 19, 81, 82, 89, 259, 264-265, 268, 270ЦПК України, -
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на її користь процентів за договором про банківський строковий вклад (депозит) за період із 13 червня 2015 року до 12 червня 2018 року.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через Соснівський районний суд м. Черкас протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Я.В. Пересунько