10.02.2020 Справа №607/12180/17
Колегія суддів Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря с/з ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника адвоката ОСОБА_7
потерпілої ОСОБА_8
представника потерпілої адвоката ОСОБА_9
під час проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017210000000234 від 07 серпня 2017 року відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України, -
В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження із матеріалами за №12017210000000234 від 07 серпня 2017 року відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України.
Під час розгляду в судовому засіданні питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою прокурор зазначив, що слід продовжити строк застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб, оскільки строк застосування вказаного запобіжного заходу закінчується та на даний час кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 перебуває на стадії судового розгляду, а підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з триманням під вартою відсутні, оскільки ризики, які існували під час обрання та продовження запобіжного заходу останньому, на даний час не зменшились, а саме останній перебуваючи на волі, може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, крім цього незаконно випливати на потерпілу, свідків та інших учасників кримінального провадження, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_6 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за умисні злочини.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 заперечили щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого та просять змінити запобіжний захід останньому на домашній арешт.
Потерпіла ОСОБА_8 та її представник - адвокат ОСОБА_9 підтримали думку прокурора щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою та враховуючи думку прокурора, потерпілої та її представника, які вважають за необхідне продовжити обвинуваченому обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, думку обвинуваченого та його захисника, які заперечили щодо продовження строку тримання під вартою та клопочуть про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого слід відмовити за безпідставністю та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 до двох місяців з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 серпня 2017 року ОСОБА_6 обрано запобіжного захід у вигляді тримання під вартою та в подальшому останньому неодноразово продовжувався строк обраного запобіжного заходу зокрема, 03 січня 2020 року ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 02 березня 2020 року, оскільки наявний ряд ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Колегія суддів враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Статею 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Таким чином, колегія суддів не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу, оскільки будь-яких нових даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно останнього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні на даній стадії процесу не встановлено.
Крім цього колегія суддів враховує те, що прокурором та матеріалами кримінального провадження доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України, яке у відповідності до ст.12 КК України за ступенем тяжкості відноситься до особливо тяжкого злочину, вчиненого проти життя та здоров'я особи, за який у разі доведеності його вини передбачено покарання на строк до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі; ризики, встановлені колегією суддів при продовженні строку тримання під вартою, а саме з огляду на санкцію статті обвинувачення ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, зможе переховуватися від суду, а також з огляду на особу обвинуваченого, який раніше був судимий за вчинення особливо тяжкого злочину проти життя особи, він може вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вказаним ризикам. Відтак враховуючи вимоги ст. 178 КПК України та з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, а також забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів вважає, що в задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт слід відмовити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого до двох місяців.
На підставі викладеного та керуючись: главою 18 КПК України, ст.ст. 317, 318, 331, 376 КПК України, колегія суддів, -
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, залишити без змін, продовживши строк тримання під вартою ОСОБА_6 терміном до двох місяців, тобто до 09 квітня 2020 року.
Судове засідання в кримінальному провадженні за №12017210000000234 від 07 серпня 2017 року відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України, відкласти до 11 год. 30 хв. 04 березня 2020 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_6 , його захиснику, прокурору, а також направити уповноваженій службовій особі в місця ув'язнення обвинуваченого ОСОБА_6
Головуючий суддя ОСОБА_1 .
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
Головуючий суддяОСОБА_1