Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/5902/19
Провадження № 1-кп/490/213/2020
5 лютого 2020 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вознесенську Вознесенського району Миколаївської області, є українцем, громадянином України, здобув неповну вищу освіту, є розлученим, має доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на момент вчинення злочину судимостей не мав, наразі є засудженим вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 19 лютого 2018 року - за частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України - до 2 років тримання в дисциплінарному батальйоні, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 травня 2019 року був звільнений від відбування цього покарання умовно-достроково, з невідбутою частиною покарання 7 місяців 11 днів
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 407 Кримінального Кодексу України, -
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
1. З 17 березня 2014 року на Україні триває особливий період.
16 березня 2016 року ОСОБА_4 уклав контракт про проходження військової служби у військовому званні "матрос".
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07 червня 2016 року № 111 він був призначений на посаду снайпера відділення снайперів взводу управління вогневої підтримки батальйону морської піхоти вказаної військової частини.
Проте, 28 березня 2017 року о 08 годині 30 хвилин він не з'явився на службу без поважних причин та був відсутній у місці служби без поважних причин до 31 травня 2017 року.
Статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
2. Дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за частиною 4 статті 407 Кримінального Кодексу України - як нез'явлення військовослужбовцем (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
3. Під час судового розгляду справи обвинувачений свою вину у вчиненні злочину визнав, підтвердив усі викладені вище обставини.
При цьому він зазначив, що залишив військову частину через сімейні обставини.
Обвинувачений також вказував, що у содіяному кається.
Оскільки обставини та причини відсутності обвинуваченого за місцем служби протягом періоду 28 березня 2017 року по 31 травня 2017 року сторонами кримінального провадження не оспорюються, суд, керуючись приписами частини 3 статті 349 КПК України, з урахуванням думки учасників судового провадження про можливість такого, визнав недоцільним подальше дослідження доказів щодо цих обставин.
З урахуванням цього суд вважає вину обвинуваченого у вчиненні злочину за встановлених судом обставинами доведеною.
Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого
4. Як обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд, відповідно до частини 1 статті 66 Кримінального Кодексу України враховує його щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину та судовому розгляді кримінального провадження.
Ту обставину, що обвинувачений добровільно з'явився на службу та у розшуку не перебував. суд розцінює, як його з'явлення із зізнанням, та таке також враховує, як обставину, що пом'якшує його покарання.
5. Окрім того, суд враховує, що ОСОБА_4 як до відсутності на території військової частини, так й після повернення до лав Збройних Сил України, брав безпосередню участь у проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, при цьому - брав безпосередню участь у бойових діях.
Цю обставину суд враховує таким чином.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" військовий обов'язок громадян полягає ні в чому інакшому, як у захисті Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Військова служба ж, відповідно до частини 3 статті 1 цього Закону, є лише одним з елементів військового обов'язку.
ОСОБА_4 ж вчинив злочин проти порядку проходження військової служби.
З огляду на таке суд вважає, що попри те, що ОСОБА_4 грубо порушив військовий порядок, свій військовий обов'язок по суті він виконав.
В зв'язку із цим факт його участі у бойових діях суд на підставі частини 2 статті 66 Кримінального Кодексу України враховує, як обставину, що пом'якшує його покарання.
6. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, під час судового розгляду кримінального провадження не встановлено.
Мотиви призначення покарання
При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно ОСОБА_4 , суд, керуючись приписами статті 65 Кримінального Кодексу України, виходе з санкції частини 4 статті 407 Кримінального Кодексу України, враховує ступень тяжкості вчиненого ним злочину, обставини, що пом'якшують його відповідальність, а також особу винного.
В зв'язку із цим суд враховує таке.
Щодо ступеня тяжкості вчиненого злочину
7. В цьому випадку ОСОБА_4 був вчинений злочин, який відповідно до статті 12 Кримінального Кодексу України є тяжким.
В той же час суд враховує, що порядок проходження військової служби обвинуваченим був порушений не в період його участі у бойових діях, а внаслідок його вчинення жодних істотних наслідків не настало.
Щодо особи винного.
8. ОСОБА_4 на обліках в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, після вчинення злочину продовжив проходити військову службу, раніше не вчиняв злочинів та не судився, негативної характеристики за місцем служби не має.
Суд враховує також, що після вчинення цього злочину обвинувачений в зв'язку із перебуванням на службі вчинив новий злочин.
Призначення покарання
9. Наведені обставини у їх сукупності свідчать про необхідність призначення обвинуваченому покарання в межах санкції частини 4 статті 407 Кримінального Кодексу України - у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.
10. Далі, після вчинення цього злочину ОСОБА_4 був засуджений вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України.
Відповідно до частини 4 статті 70 Кримінального Кодексу України за такого цим вироком йому має бути призначене остаточне покарання з урахуванням покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя.
11. Вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя ОСОБА_4 засуджений до 2 років тримання в дисциплінарному батальйоні, проте - на підставі статті 81 Кримінального Кодексу України був звільнений від відбування цього покарання умовно-достроково.
Кримінальний Кодекс України не встановлює порядок призначення покарання за наявності поєднання ситуацій, передбачених частиною 4 статті 70 і статтею 81.
При цьому очевидним є те, що до покарання, від відбування частини з якого обвинувачений звільнений, внаслідок особливостей його виконання не можуть бути застосовані ані принципи складання (ані-часткового, ані - повного), ані - принципи поглинання, адже його міра наразі не є визначеною.
Отже, вирок Жовтневого районного суду міста Маріуполя слід виконувати самостійно.
12. Визначаючи порядок виконання вироку, що наразі ухвалюється судом, суд враховує таке.
06 вересня 2017 року набув чинності Закон України "Про амністію у 2016 році", відповідно до статті 2 якого обвинувачений, як особа, яка брала безпосередню участь в антитерористичній операції підлягає звільненню від відбування призначеного покарання.
При цьому обвинувачений просить суд про застосування відносно нього Закону України "Про амністію у 2016 році".
Відповідно до статті 10 Закону України "Про амністію у 2016 році" за такого обвинуваченого слід звільнити від відбування покарання, що призначається цим вироком
Судові витрати та речові докази у справі відсутні; цивільний позов в межах цього кримінального провадження не заявлявся.
Керуючись ст.ст. 368, 373-374 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 407 Кримінального Кодексу України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 /три/ роки.
Звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного цим вироком покарання на підставі статті 2 Закону України "Про амністію у 2016 році".
На підставі частини 4 статті 70 Кримінального Кодексу України вирок Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 19 лютого 2018 року - виконувати самостійно.
Вирок може бути оскарженим до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з моменту його проголошення.
СУДДЯ = ОСОБА_7 =
05.02.2020