22-ц/804/575/20
223/999/19
Головуючий у 1 інстанції Дочинець С.І.
Доповідач Мальцева Є.Є.
27 лютого 2020 року м. Маріуполь
Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мальцевої Є.Є., суддів Мироненко І.П., Баркова В.М.,
секретар судового засідання Єфремова О.В.,
сторони :
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське» №1»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 09 грудня 2019 року, ухвалене в м.Вугледар Донецької області у складі судді Дочинця С.І у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське» №1» про встановлення тривалості відпустки,
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до відповідача до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про встановлення тривалості відпустки. В обґрунтування позову зазначив, що у період з 1985 року по 2011 рік працював на Державному підприємстві «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», де отримував заробітну плату з якої відраховувались страхові внески. Позивач звертався до відповідача з метою встановлення тривалості відпустки станом на 03.08.2011 року, однак повна відповідь відповідачем надана не була.
Відповідно до колективного договору підприємства тривалість відпустки за професією машиніст гірничих виїмкових машин складає 66 календарних днів на рік. Відпустка поділяється на щорічну основну відпустку -28 календарних днів відповідно до ст.6 ЗУ «Про відпустки» відлічуються з дня укладення трудового договору та щорічну додаткову відпустку ( за особливий характер роботи - 24 календарні дні та за шкідливі умови праці - 14 календарних днів, а разом 36 календарних днів на рік). Відповідно до п.7 ст.9 ЗУ «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку зараховується час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці.
Вважає, що підприємством було порушено його права, а саме незаконно не зараховано у тривалість відпустки, що повинна входити до стажу роботи, 38 днів оплачуваної відпустки. Посилаючись на вищевикладене, позивач просить суд встановити тривалість відпустки відповідної професії машиніста гірничих виїмкових машин ОСОБА_1 та встановити дохід з його відпустки, з якого взято страхові внески до страхового випадку за 2011 рік.
Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 09 грудня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про встановлення тривалості відпустки відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування скарги вказує, що судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права, тому дане рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів факту порушення його прав підприємством, оскільки тривалість відпустки професії машиніста гірничого виймальних машин Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» визначена чинним законодавством про працю та Колективним договором Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», а тому не потребує додатково підтвердження та/або визначення рішенням суду, тому позов не підлягає задоволенню. Вимоги про встановлення доходу з відпустки позивача, з якого взяті страхові внески, судом першої інстанції також залишені без задоволення, оскільки з наданих сторонами до суду документів та доказів неможливо встановити: дохід з якої саме відпустки слід визначити; тривалість такої відпустки; останні 12 календарних місяців роботи, що передували місяцю надання відпустки; середньоденний заробіток позивача, прийшов до висновку про доцільність та необхідність відмовити в задоволенні даної частини вимог позову.
З висновком суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитись, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з положеннями ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Так, зі справи вбачається, що ОСОБА_1 працював на Державному підприємстві «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» з 1999 року по 20.09.2011 року (а.с. 14). Цей факт підтверджується копією трудової книжки позивача, а також встановлений судовими рішеннями, і не заперечується ані позивачем, ані відповідачем.
Згідно з протоколом засідання ЛКК ЦМЛ м. Вугледара №18/5170 від 03 серпня 2011 року, ОСОБА_1 працював на Державному підприємстві «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», останньому було встановлено діагноз хронічна обструктивна хвороба легень, емфізема легень та протипоказано працю в контакті з пилом і несприятливих метеоумовах (а.с. 14).
Отже, довід апеляційної скарги про те, що судом не встановлено, кому належить копія трудової книжки, і це якось вплинуло на обсяг встановлених судом першої інстанції обставин по справі, не є слушним.
Судом встановлено, що листом-відповіддю Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» №1672 від 29 вересня 2017 року позивача повідомлено, що за серпень 2011 року кількість календарних днів: 28 днів відпустки, 3 дні тимчасової непрацездатності. Нарахована заробітна плата за серпень 2011 року (оподатковуваний дохід), з якої сплачено страхові внески до Фонду соціального страхування - 0 гривень. За вересень 2011 року кількість календарних днів: 19 днів згідно довідки клініки профзахворювання, 1 день відпустки. Нарахована заробітна плата за вересень 2011 року (оподатковуваний дохід ), з якої сплачено страхові внески до Фонду соціального страхування - 13236,87 гривень. Сума утриманих страхових внесків до Фонду соціального страхування становить 432,75 гривень (а.с. 9).
Відповідно до листа-відповіді Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» №1381 від 18 липня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено, що згідно Колективного договору підприємства тривалість відпустки за професією машиніст гірничих виїмкових машин складає 66 календарних днів на рік, яка поділяється на щорічну основну відпустку - 28 календарних днів на рік та щорічну додаткову відпустку (за особливий характер роботи - 24 календарних дні та за шкідливі умови праці - 14 календарних днів) (а.с. 10).
Згідно з інформацією Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» №1421 від 02 серпня 2019 року та № 1671 від 22 серпня 2019 року щорічна відпустка за робочий рік ОСОБА_1 з 21.07.2010 року по 21.07.2011 року, на момент звільнення, складала 66 календарних днів (щорічна основна відпустка - 28 календарних днів, щорічна додаткова відпустка (за особливий характер роботи - 24 календарних дні та за шкідливі умови праці - 14 календарних днів, а разом 38 календарних днів на рік). На день звільнення 20.09.2011 ОСОБА_1 було використано 33 календарних дні відпустки (28 днів щорічної відпустки та 5 днів додаткової відпустки). Невикористаними за цей період залишились 33 календарних дні додаткової відпустки). З 21.07.2011 року до дати звільнення 20.09.2011 року ОСОБА_1 відпрацьовано два місяці. За цей період невикористаними залишились 13 календарних днів щорічної відпустки. Тому, при звільнення позивачу було нараховано компенсацію за 46 календарних днів невикористаної відпустки (а.с. 11, 12).
Як вбачається з додатку до Колективного договору ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» машиністам підземних установок, машиністам підземних установок на конвеєрі встановлено тривалість: основної відпустки у 28 днів; додаткової відпустки за роботу в підземних умовах - 24 дні; додаткової відпустки за шкідливі умови праці - 14 днів. Загальна максимальна тривалість відпустки становить 66 календарних днів (а.с. 18, 33).
Відповідно до відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків №9260 від 23 січня 2017 року за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року ОСОБА_1 отримував доходи від ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське№1»: у другому кварталі 2011 року дохід у вигляді заробітної плати у сумі 24608,16 гривень; у третьому кварталі 2011 року дохід у вигляді заробітної плати у сумі 43394,51 гривень (а.с. 13).
Тобто, з матеріалів справи вбачається, що тривалість відпустки за посадою, на якій працював позивач, встановлено вищезазначеним локальним нормативно-правовим актом, а тому не потребує додаткового підтвердження та/або визначення рішенням суду. Крім того, відповідач такі обставини не оспорював, що підтверджується численними довідками, в яких визначена кількість оплачених фактично використаних днів відпустки позивача, так і кількість днів відпустки, що не були ним використані, але за які він отримав грошову компенсацію. Отже, цілком правильним є висновок суду, що права позивача щодо тривалості відпустки, яка йому припадала за його працею, не були порушені, і не підлягають судовому захисту.
Що стосується відмови у задоволенні позову в частині встановлення доходу з відпустки позивача, з якого взято страхові внески, судом першої інстанції досліджено та надано оцінку всім представленим доказам, з яких неможливо зробити висновок про обґрунтованість таких вимог, тому рішення суду про відмову і в цій частині є логічним і послідовним.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення цивільних та конституційних прав позивача не є слушними, оскільки нічим не підтверджені, не ґрунтуються на законі і зводяться до незгоди із судовим рішенням.
Колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскарженого рішення, і висновків суду не спростовують, тому в їх задоволенні належить відмовити на підставі статті 375 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 09 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 02 березня 2020 року.
Судді :
Є.Є. Мальцева
В.М. Барков
І.П. Мироненко