Справа № 487/1213/20
Провадження № 1-кс/487/1550/20
28.02.2020 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника начальника СВ Заводського ВП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_3 , внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020150030000717 від 26.02.2020 року, про накладення арешту на тимчасово вилучене майно,-
27.02.2020 року заступник начальника СВ Заводського ВП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_6 , в рамках здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, відомості щодо якого 26.02.2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020150030000717, звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням, в якому просив накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: мобільний телефон марки «ВІаскВеггу» іmеі - НОМЕР_1 , у не робочому стані; мобільний телефон марки «Nокіа 6280» іmеі - НОМЕР_2 , у не робочому стані; 14 батарей різного типу від мобільних телефонів, у не робочому стані; Мр 3 плеєр без маркування, у не робочому стані; Зарядний пристрій чорного кольору; шнур для зарядного пристрою білого кольору; шнур для зарядного пристрою чорного кольору; сумочка чорного кольору типу «барсетка», в якій знаходиться записи; сім-карта без маркувань; трудова книжка НОМЕР_3 , не заповнена; картка «Скарбниця»; ключі в кількості 3-штук з магнітним ключем для відкривання домофонів з металевим ланцюгом; грошові кошти на загальну суму 23 гривні (номіналом 20 гривень - ТЕ 6173166, 2 гривні - ТЗ 812 4618, 1 гривня - ТЕ 1464500); шприц об'ємом 2 мл, пустий, без голки; ампула об'ємом 1 мл, пошкоджена, відкрита, пуста, з надписом «Налбуфін»; 6 таблеток з надписом «Ацетилсаліцилова кислота»; куртка (без рукавів) темно коричневого кольору.
Клопотання обґрунтовується тим, що згідно ч.2 п.4 ст.167 КПК України, є достатні підстави вважати, що вказане майно одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, та при поверненні володільцю він зможе їх знищити або приховати, тим самим не дати органу досудового розслідування довести його вину, а також з метою забезпечення відшкодування завданої матеріальної шкоди, виникла необхідність у накладенні арешту на вилучені в ході особистого обшуку предмети.
Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав, але при цьому пояснив, що вказане майно не має значення речових доказів у даному кримінальному провадженні, та не відповідає іншим вимогам за ч. 2 ст. 170 КПК України. Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні проти задоволення клопотання про накладення арешту на майно заперечували, просили відмовити в задоволенні клопотання.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Заводським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020150030000717 від 26.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, ч. 2 ст. 187 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Заводським відділом Миколаївської місцевої прокуратури №1.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлені досудовим розслідування дату і час, у невстановленому місці, ОСОБА_4 , з метою подальшого використання для вчинення незаконних та протиправних дій, придбав розкладний ніж, який носив при собі, для реалізації злочинного умислу, направленого на напад з метою заволодіння чужим майном (розбій),поєднаний з погрозою застосування фізичного насилля, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу.
26.02.2020 в ранковий час,приблизно о 07:30 годин, з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на розбійні напади, ОСОБА_4 прибув на територію Центрального ринку міста Миколаєва.
Знаходячись у вказаному місці ОСОБА_4 підшукував осіб, майном яких можливо було заволодіти.
В цей час ОСОБА_4 побачивши потерпілого ОСОБА_7 , котрий перебував біля свого автомобіля марки «КІА» модель «Sportage» д.н.з. НОМЕР_4 , вирішив реалізувати раніше виниклий у нього умисел на заволодіння майном.
Так, 26.02.2020,приблизно о08:15 годин, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, знаходячись на перетині вулиць 8-го Березня та 6-ї Поперечної в м. Миколаєві, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний з погрозою застосування фізичного насилля, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, з метою власного збагачення, з корисливих мотивів, погрожуючи потерпілому ОСОБА_7 , предметом ззовні схожим на розкладний ніж, наказав потерпілому віддати грошові кошти, однак потерпілий ОСОБА_7 відійшов в сторону, тим самим не передав ОСОБА_4 грошові кошти.
Після вчинення зазначених злочинних дій, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
Крім того, 26.02.2020 в ранковий час, приблизно о 07:30 годин, з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на розбійні напади, ОСОБА_4 прибув на територію Центрального ринку міста Миколаєва.
Знаходячись у вказаному місці ОСОБА_4 підшукував осіб, майном яких можливо було заволодіти.
В цей час ОСОБА_4 , побачивши потерпілого ОСОБА_8 , котрий проходив на перетині вулиць 8-го Березня та 6-ї Поперечної в м. Миколаєві, вирішив реалізувати раніше виниклий у нього умисел на заволодіння майном, повторно.
Так, 26.02.2020 приблизно о 08:30 годин, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, знаходячись на перетині вулиць 8-го Березня та 6-ї Поперечної в м. Миколаєві, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний з погрозою застосування фізичного насилля, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, з метою власного збагачення, з корисливих мотивів, діючи повторно, погрожуючи потерпілому ОСОБА_8 предметом ззовні схожим на розкладний ніж, наказав потерпілому віддати грошові кошти, однак потерпілий ОСОБА_8 відійшов в сторону, тим самим не передав ОСОБА_4 грошові кошти.
Після вчинення зазначених злочинних дій, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
26.02.2020, в порядку ст. 208 КПК України, безпосередньо після вчинення вищевказаних злочинів затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якого в ході особистого обшуку вилучено: мобільний телефон марки «ВІаскВеггу» іmеі - НОМЕР_1 , у не робочому стані; мобільний телефон марки «Nокіа 6280» іmеі - НОМЕР_2 , у не робочому стані; 14 батарей різного типу від мобільних телефонів, у не робочому стані; Мр 3 плеєр без маркування, у не робочому стані; Зарядний пристрій чорного кольору; шнур для зарядного пристрою білого кольору; шнур для зарядного пристрою чорного кольору; сумочка чорного кольору типу «барсетка», в якій знаходиться записи; сім-карта без маркувань; трудова книжка НОМЕР_3 , не заповнена; картка «Скарбниця»; ключі в кількості 3-штук з магнітним ключем для відкривання домофонів з металевим ланцюгом; грошові кошти на загальну суму 23 гривні (номіналом 20 гривень - ТЕ 6173166, 2 гривні - ТЗ 812 4618, 1 гривня - ТЕ 1464500); шприц об'ємом 2 мл, пустий, без голки; ампула об'ємом 1 мл, пошкоджена, відкрита, пуста, з надписом «Налбуфін»; 6 таблеток з надписом «Ацетилсаліцилова кислота»; куртка (без рукавів) темно коричневого кольору.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Частиною другою вказаної статті передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.
Частиною 3 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Згідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 КПК України. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Частиною 5 ст. 171 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути повернуто особі, у якої його було вилучено.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26.02.2020 року, у ОСОБА_4 під час особистого обшуку виявлено та вилучено речі вказані у клопотанні.
Звертаючись до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, слідчий у клопотанні посилається на те, що вилучені речі одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, і що при поверненні володільцю він може їх знищити або приховати, тим самим не дати органу досудового розслідування довести його вину, а також з метою забезпечення відшкодування завданої матеріальної шкоди, виникла необхідність у накладенні арешту на вилучені в ході особистого обшуку предмети.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Проте доказів того, що вилучене майно відповідає вимогам ч. 2 ст. 170 КПК України слідчим на наведено.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим не доведено необхідність накладення арешту на вилучене майно, а за такого у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 167, 170-173 КПК України, -
У задоволенні клопотання заступника начальника СВ Заводського ВП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_3 , внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020150030000717 від 26.02.2020 року, про накладення арешту на тимчасово вилучене майно відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1