18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
14 січня 2020 року м. Черкаси справа № 925/585/19
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участю представників сторін: позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним - адвоката Рибницької І.О., відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним - адвоката Веліканова К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, справу за первісним позовом державного підприємства Уманський лікеро-горілчаний завод до товариства з обмеженою відповідальністю «Аркор-Інвест» про визнання недійсним договору оренди майна, стягнення 400000 грн. збитків і за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аркор-Інвест» до державного підприємства Уманський лікеро-горілчаний завод про стягнення 179327 грн. 91 коп.,
Позивач - державне підприємство Уманський лікеро-горілчаний завод, звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Аркор-Інвест» (далі - відповідач, а разом - сторони), у якому просив суд, на підставі ст.ст. 203, 215 ч.ч. 1, 3, 229, 230, 235, 236 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, визнати недійсним договір оренди обладнання № 10 від 31.01.2018 року, укладений сторонами.
Позов мотивований тим, що:
всупереч нормам статей 180, 284 Господарського кодексу (далі - ГК) України, при підписанні договору сторони не погодили істотних умов цього договору, а саме: не визначили предмет договору, не узгодили об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), орендної плати з урахуванням її індексації, а також порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна;
згідно з пунктом 1.2. договору № 10 від 31.01.2018 року, об'єктом оренди за цим договором є обладнання згідно переліку, який вказаний у додатку № 1 до договору. Вартість обладнання за договором вказана у додатку № 2. Акти приймання-передавання б/н від 20.02.2018 і № 2 від 01.04.2018, за якими позивач прийняв обладнання, є додатками до іншого договору, укладеного сторонами, а саме договору оренди № 1 від 31.01.2018 року;
обладнання, передане відповідачем в оренду по договору оренди обладнання № 10 від 31.01.2018 року, не є його власністю, що згідно з підпунктом 1.3.1. пункту 1.3. договору, є підставою для визнання цього договору недійсним;
умовами договору оренди № 10 від 31.01.2018 року, викладеними у пунктах 1.4., 1.8., 2.1.-2.4. договору, встановлено обов'язок відповідача, як орендодавця, передати протягом 10 днів з дня підписання договору по акту прийому-передавання обладнання, що є об'єктом оренди, у стані, що відповідає умовам договору оренди, виробничому призначенню орендованого обладнання та його придатності для комерційної експлуатації. Разом з орендованим обладнанням передати орендарю всі необхідні приналежності та документи до нього, перелік яких визначений в Додатку № 3 до договору, перевірити справність переданого в оренду обладнання, а також ознайомити орендаря з правилами його експлуатації та видати орендарю письмові інструкції про правила і порядок користування цим обладнанням. Відповідачем наведені зобов'язання повністю не виконані, передане в оренду обладнання знаходиться у стані, непридатному для його комерційного використання. Аналіз наведених обставин свідчить, що правочин зі сторони відповідача, як орендодавця, всупереч нормі ч. 5 ст. 203 ЦК України, не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, а зі сторони позивача, як орендаря, наявна помилка щодо властивостей і якості об'єкта оренди. Факт непридатності речі до комерційної експлуатації, всупереч вимогам, визначеним умовами договору оренди № 10 від 31.01.2018 року, свідчить також про недійсність цього правочину на підставі норм ст. 229 ЦК України;
помилка позивача сталася не з його вини внаслідок неможливості виявити недоліки обладнання під час його огляду і перевірки справності при укладенні договору, а відповідачем свідомо введено позивача в оману щодо властивостей і якості об'єкта оренди, що є підставою визнання договору оренди № 10 від 31.01.2018 року недійсним у відповідності до ст. 230 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27.05.2019 року позовна заява прийнята до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/585/19, за клопотанням позивача витребувано у відповідача письмові докази, справа призначена до судового розгляду за правилами загального позовного провадження (т. 1 а.с. 2-4, 36-37).
На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 27.04.2019 року, відповідачем в особі його представника подано суду 27.06.2019 для приєднання до матеріалів справи витребувані письмові докази (а.с. 43-45), а 24.07.2019 подано відзив на позов (т. 1 а.с. 89-91). У відзиві відповідач заперечував проти позову з мотивів необґрунтованості і безпідставності позовних вимог. При цьому зазначив, що спірні правовідносини сторін виникли і існують виключно із договору оренди обладнання № 10 від 31.01.2018 року, укладеного сторонами з дотриманням усіх вимог законодавства. Зазначені обставини підтверджуються рішеннями господарського суду Черкаської області у справах № 925/90/19 і № 925/297/19, розглянутих судом за участі тих же сторін.
Позивач в особі свого представника 16.08.2019 року подала суду відповідь на відзив, у якому спростовувала доводи відповідача, наведені у відзиві на позов, наполягала на задоволенні позову з заявлених у ньому підстав (т. 1 а.с. 123-128).
Відповідач в особі його представника, заперечуючи проти первісного позову, 10.09.2019 подав суду зустрічний позов (т. 1 а.с. 136-144), у якому просив суд, на підставі договору оренди обладнання № 10 від 31.01.2018 року, стягнути з державного підприємства Уманський лікеро-горілчаний завод (далі - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним) на свою (товариства з обмеженою відповідальністю «Аркор-Інвест», далі іменується як відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним) користь 160000 грн. неустойки, відповідно до ст. 785 ГК України, за весь час прострочення виконання відповідачем за зустрічним позовом зобов'язання щодо повернення обладнання за період квітень - травень 2019, та на підставі ст. 625 ЦК України, - 13824,91 грн. інфляційних втрат, 5503 грн. 3% річних за прострочення сплати орендних платежів за серпень - грудень 2018 року. В обґрунтування вимог зустрічного позову позивач зазначив, що події господарських правопорушень, відповідальність за вчинення яких у виді неустойки, інфляційних втрат і 3% річних є предметом зустрічного позову, установлені рішеннями господарського суду Черкаської області у справах № 925/90/19 і № 925/297/19, розглянутими судом за участі тих же сторін.
Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним в особі свого представника 10.09.2019 подав суду заяву про зміну позовних вимог (т. 1 а.с. 175-180), в якій остаточно просив суд на підставі ст.ст. 203, 215, 229, 230, 235, 236 ЦК України визнати недійсним договір оренди обладнання № 10 від 31.01.2018 року, укладений сторонами, та стягнути збитки, завдані у зв'язку із вчиненням цього правочину, у розмірі 400000 грн.
Ухвалами господарського суду:
від 10.09.2019 поновлено відповідачу за первісним позовом строк на подання зустрічної позовної заяви, зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом (т. 1 а.с. 196-198);
від 10.10.2019 - заяву позивача за первісним позовом про зміну позовних вимог, з урахуванням заяви відповідача від 11.10.2019 (т. 1 а.с. 222-223), залишено без руху, надано заявнику строк для усунення недоліків заяви (т. 1 а.с. 218-220);
від 23.10.2019 (у протоколі судового засідання, т. 1 а.с. 241) - заяву позивача за первісним позовом про зміну позовних вимог, як заяву про зміну предмету позову, прийнято до провадження у справі № 925/585/19 зі спільного розгляду первісного і зустрічного позовів.
07.10.2019 позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним в особі свого представника подав суду відзив на зустрічний позов (т. 1 а.с. 201-206), у якому наполягав на задоволенні первісного позову та, у зв'язку з цим, заперечував проти задоволення судом зустрічного позову з мотивів необґрунтованості і безпідставності його вимог. До відзиву додані письмові докази, які обґрунтовують його (т. 1 а.с. 205-213).
Відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним в особі свого представника 23.10.2019 засобами електронного зв'язку, 29.10.2019 на паперових носіях засобами поштового зв'язку подано суду відзив на первісний позов з урахуванням заяви про зміну предмета позову (т. 1 а.с. 231-235, т. 2 а.с. 1-9). До відзиву додано письмові докази, якими відзив обґрунтовується (т. 2 а.с. 11-39), за їх змістом відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним заперечував проти задоволення первісного позову з мотивів необґрунтованості, безпідставності і недоказаності його вимог, наполягав на задоволенні зустрічного позову з заявлених у ньому підстав.
15.11.2019 року представником позивача подана відповідь на відзив на первісний позов з урахуванням заяви про зміну предмета позову, у якій позивач додатково констатує, що у відзиві на первісний позов відповідач не спростував доводи позивача про наявність фактів відсутності у відповідача права власності на об'єкт оренди, передачі належним чином в оренду обладнання у стані, придатному до його комерційної експлуатації, і всіх необхідних приналежностей і документів до нього, що в сукупності свідчить про свідоме введення відповідачем позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення і, відповідно до умов п. 1.3. договору оренди № 10 від 31.01.2018, статей 203, 215, 229, 230 ЦК України, є підставою для визнання цього договору недійсним (т. 2 а.с. 44-47).
У судовому засіданні 26.11.2019 року було оголошено перерву до 10.01.2020 року.
В судових засіданнях 26.11.2019 і 10.01.2020 позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним в особі свого представника позовні вимоги за первісним позовом з підстав і у розмірі, викладених у позовній заяві і заяві про зміну предмету позову, підтримала і просила суд задовольнити повністю, у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом в особі свого представника просив суд відмовити повністю у задоволенні первісного позову, зустрічний позов задовольнити повністю з підстав, викладених у відзиві на первісний позов і у зустрічному позові.
Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні 14.01.2020 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд первісний позов задовольняє частково, а у задоволенні зустрічного позову відмовляє повністю з наступних підстав.
В обґрунтування первісного позову позивач зазначив таке.
Відповідно до Звіту про незалежну оцінку май на від 23.01.2018 року, замовленого ТОВ «Аркор-Інвест», ринкова вартість обладнання в кількості 8 найменувань, наведених у звіті, становить 2165489 грн. (т. 1 а.с. 31).
31.01.2018 року відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Аркор-Інвест» в особі директора ОСОБА_1., як орендодавець, та позивач - державне підприємство Уманський лікеро-горілчаний завод в особі директора ОСОБА_2, як орендар, уклали договір оренди обладнання № 10, відповідно до п. 1.1. якого предметом даного договору оренди є надання орендодавцем за обумовлену сторонами договору плату в тимчасове володіння і користування орендаря обладнання, яке буде використано останнім в своїх виробничих цілях з метою отримання прибутку відповідно до конструктивних і експлуатаційних даних обладнання (майна), що передається в оренду. У пунктах 1.2. - 1.5., п. 1.8. Договору сторони визначили, що:
об'єктом оренди за цим договором є обладнання згідно переліку, який вказаний в Додатку № 1 до договору. Вартість обладнання за договором вказана в Додатку № 2 (п. 1.2.);
на момент укладення цього договору обладнання, що надається в оренду, належить орендодавцю на праві власності. На обладнання не накладено арешт, не закладене, та не є предметом позовів третіх осіб. Зазначене гарантується орендодавцем (п. 1.3.);
недотримання п. 1.3. є підставою для визнання договору оренди недійсним. Орендодавець гарантує орендарю відсутність прав третіх осіб на обладнання, яке є об'єктом оренди за цим договором (п.п. 1.3.1 п. 1.3.);
майно, яке передається в оренду, повинно знаходитись в справному стані, що відповідає вимогам, які пред'являються до експлуатованого промислового устаткування, яке використовується для виробничих, споживчих, комерційних та інших цілей відповідно до конструктивного призначення орендованого обладнання (п. 1.4.);
сторони договору визначили, що технічна та комерційна експлуатація орендованого обладнання повинна забезпечувати його нормальне й безпечне використання, що відповідає цілям оренди за даним договором (п. 1.5.);
орендодавець несе відповідальність за недоліки зданого їм в оренду обладнання у випадку перешкоджання повного або часткового користування обладнання та при здачі устаткування в оренду орендодавець не повідомив орендарю про наявність недоліків (п. 1.8.).
Згідно з пунктами 2.1.-2.4., 2.6. Договору, орендодавець зобов'язався:
Відповідно до акту прийому-передачі передати обладнання, що є об'єктом оренди, протягом 10 днів з дня підписання цього договору (п. 2.1.);
Передати орендарю разом з орендованим обладнанням всі необхідні приналежності та документи до нього, перелік яких визначений в Додатку № 3 до договору (п. 2.2.);
Передати орендарю обладнання, передбачене цим договором, в стані, що відповідає умовам даного договору, виробничого призначення орендованого обладнання та його придатності до комерційної експлуатації (п. 2.3.);
у присутності орендаря перевірити справність переданого в оренду обладнання, а також ознайомити орендаря з правилами його експлуатації та видати орендарю письмові інструкції про правила і порядок користування цим обладнанням (п. 2.4.);
при передачі орендарю об'єкта оренди надати співробітникам орендаря доступ до об'єкта оренди (який знаходиться на території орендодавця) для його демонтажу, навантаження на транспортні засоби з метою доставки до місця монтажу, яке визначено орендарем (п. 2.6.).
Згідно з пунктами 3.4, 3.5. Договору, орендар зобов'язався в узгоджені терміни вносити орендну плату за користування отриманим в оренду обладнанням, повернути орендоване обладнання протягом 10 днів після закінчення терміну дії цього договору або припинення використання обладнання з інших підстав, які визначається за згодою сторін.
У розділі 4 сторони погодили умови щодо орендної плати за договором і порядок розрахунків. Відповідно до пунктів 4.1-4.4. договору, сторони встановили, що вартість користування обладнанням, переданим у користування орендарю, становить 20 000 грн. з ПДВ і виплачується щомісяця з лютого 2018 року. Оплата оренди здійснюється орендарем шляхом перерахування платіжним дорученням належної суми на розрахунковий рахунок орендодавця. Зазначені платежі повинні здійснюватися орендарем до 5 числа кожного календарного місяця. Розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін. Продукція та доходи, отримані орендарем в результаті використання обладнання, є власністю орендаря.
Договір може бути розірваний за згодою сторін або судом на вимогу однієї із сторін тільки при істотному порушенні умов договору однією із сторін та в інших випадках, передбачених цим договором і законом. На вимогу орендодавця цей договір оренди може бути достроково розірваний судом у випадках, коли орендар: 3. більше двох разів поспіль після закінчення встановленого договором терміну платежу не вносить орендну плату. Орендодавець має право вимагати дострокового розірвання договору тільки після направлення орендарю письмового попередження про необхідність виконання ним зобов'язань і 3-денний строк з моменту прийняття такого рішення (п.п. 8.1.-8.3. договору).
Відповідно до пунктів 9.1., 9.2. договору, цей договір вступає в силу з дня підписання його сторонами, з якого і стає обов'язковим для сторін, які його уклали. Умови цього договору застосовуються до відносин сторін, які виникли лише після укладення цього договору. Цей договір діє протягом 12-ти місяців (до моменту закінчення виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому) і припиняє свою дію « 31» грудня 2018 року.
У розділі 7 сторони договору погодили умови щодо продовження терміну його дії. За умовами пунктів 7.1., 7.2. розділу 7 договору в разі необхідності і комерційної доцільності може розглядатись питання про продовження терміну дії договору за взаємним рішенням на період часу або на невизначений термін на тих самих або інших, визначених сторонами, умовах оренди обладнання. Якщо за 30 днів до закінчення терміну дії цього договору оренди жодна зі сторін не заявить про свій намір не продовжувати оренду за договором або укласти новий договір оренди на істотно інших умовах, договір автоматично продовжується на наступний 12-місячний термін і так далі.
Договір оренди № 10 від 31.01.2018 року викладено на українській мові, підписано представниками сторін, підписи представників посвідчено печатками юридичних осіб - сторін договору (далі - Договір, оспорюваний договір, т. 1 а.с. 16-17, 46-49, 146-147).
Того ж дня, 31.01.2018 року, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Аркор-Інвест» в особі директора ОСОБА_1., як орендодавець, та позивач - державне підприємство Уманський лікеро-горілчаний завод в особі в.о. директора ОСОБА_2, як орендар, уклали договір оренди обладнання № 1, предмет і інші умови якого є подібними договору № 10, укладеному ними ж. Договір оренди № 1 від 31.01.2018 року викладено на російській мові, підписано представниками сторін, підписи представників посвідчено печатками юридичних осіб - сторін договору (т. 1 а.с. 18-19).
Того ж дня, 31.01.2018 року, позивач - державне підприємство Уманський лікеро-горілчаний завод в особі в.о. директора ОСОБА_2, як орендар, та товариство з обмеженою відповідальністю «БНТРЕЙД» в особі директора ОСОБА_4., як орендодавець, уклали договір оренди обладнання, предмет і інші умови якого є подібними договорам № 1 і № 10, укладеним позивачем з відповідачем. Договір оренди обладнання б/н від 31.01.2018 року викладено на російській мові, підписано представниками сторін, підписи представників посвідчено печатками юридичних осіб - сторін договору (т. 1 а.с. 27-28).
Додатки № 1 (Перелік обладнання) та Додаток № 2 (Вартість обладнання) до договорів від 31.01.2018 року № 1, № 10 і б/н, які складають об'єкт оренди договорів, сторонами суду не надані.
01.02.2018 року, позивач - державне підприємство Уманський лікеро-горілчаний завод в особі заст. директора ОСОБА_3., як орендар, та товариство з обмеженою відповідальністю «БНТРЕЙД» в особі директора ОСОБА_4., як орендодавець, склали акт приймання-передачі устаткування, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у користування відповідно до договору оренди обладнання: машину для ополіскування пляшок, марки БЗ-ОМВ-6, виробництва ВАТ «Мелітопольпродмаш», вартістю 223 697,00 грн.; апарат по розливу рідких сумішей, марки Ж7 ДНП-3, виробництва ВАТ'Барський машинобудівний завод», вартістю 282 018,00 грн.; закупорювальну машину марки Ж7 ВУМ-3, виробництва ВАТ «Барський машинобудівний завод», вартістю 338 086,00 грн.; апарат для наклеювання етикеток, марки Л5-ВЕЮ, виробництва ВАТ «Темп», вартістю 381 672,00 грн.; машину для пакування продукції, марки УМТ-600м, виробництва ТОВ «Завод пакувального обладнання «Термо-пак», вартістю 347 054,00 грн., а всього 5 найменувань обладнання, загальна вартість якого складає 1572527 грн. (т. 1 а.с. 29).
20.02.2018 року відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Аркор-Інвест» в особі директора ОСОБА_1., як орендодавець, та позивач - державне підприємство Уманський лікеро-горілчаний завод в особі заст. директора ОСОБА_3., як орендар, склали акт приймання-передачі устаткування, а саме: автомат для наклеювання акцизних марок, марки Э.Ф. 1400, виробництва ЧП «Група компаній Піщемаш» м. Мелітополь, вартістю 542 099,00 грн.; компресор «Кентавр», марки 50/30, виробництва ТОВ "Кентавр", вартістю 2 428,00 грн.; апарат для наклеювання етикеток, марки Э.Ф. 1400, виробництва ЧП «Група компаній Піщемаш» м. Мелітополь, вартістю 438 900,00 грн., а всього 3 найменування обладнання, загальна вартість якого складає 983427 грн. Із цього акта вбачається, що отримане обладнання надійшло на склад замовника 01.02.2018 року. Примірник акта, наданий суду позивачем, є додатком до договору оренди № 1 від 31.01.2018 (т. 1 а.с. 20, 33). Примірник акта, наданий суду відповідачем, є додатком до договору оренди № 10 від 31.01.2018 (т. 1 а.с. 51, 148). За змістом акти одинакові.
01.04.2018 року відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Аркор-Інвест» в особі директора ОСОБА_1., як орендодавець, та позивач - державне підприємство Уманський лікеро-горілчаний завод в особі в.о. директора ОСОБА_2, як орендар, уклали додаткову угоду № 1 до договору оренди обладнання № 10 від 31.01.2018 року, в якій домовились внести зміни до умов договору оренди від 31.01.2018 року, а саме змінити умови п. 4.1. договору і виклали в наступній редакції: «Сторони договору встановили, що вартість користування обладнанням, переданим в користування орендарю, складає 40 000,00 грн. з ПДВ і сплачується щомісяця». Інші умови договору лишились незмінними, сторони підтвердили по них свої обов'язки. Ця додаткова угода набрала чинності з моменту підписання її уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною договору. Примірник угоди поданий суду представником відповідача за первісним позовом, позивачем за зустрічним разом з відзивом на первісний позов і зустрічним позовом (т. 1 а.с. 50, 149), другий примірник цієї угоди у позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним зі слів його представника, відсутній. Додаткова угода до договору оренди № 10 від 31.01.2018 року викладена на російській мові, підписано представниками сторін, підписи представників посвідчено печатками юридичних осіб - сторін договору.
Того ж дня, 01.04.2018 року, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Аркор-Інвест» в особі директора ОСОБА_1., як орендодавець, та позивач - державне підприємство Уманський лікеро-горілчаний завод в особі в.о. директора ОСОБА_2, як орендар, склали акт № 2 приймання-передачі устаткування, за змістом якого орендодавець передав, а орендар прийняв таке устаткування: машина для ополіскування пляшок, марки БЗ-ОМВ-6, виробництва ВАТ «Мелітопольпродмаш», вартістю 223 697,00 грн.; апарат по розливу рідких сумішей, марки Ж7 ДНП-3, виробництва ВАТ'Барський машинобудівний завод», вартістю 282 018,00 грн.; закупорювальна машина, марки Ж7 ВУМ-3, виробництва ВАТ «Барський машинобудівний завод», вартістю 338 086,00 грн.; апарат для наклеювання етикеток, марки Л5-ВЕЮ, виробництва ВАТ «Темп», вартістю 381 672,00 грн.; машина для пакування продукції, марки УМТ-600м, виробництва ТОВ «Завод пакувального обладнання «Термо-пак», вартістю 347 054,00 грн., а всього 5 найменувань обладнання, загальна вартість якого складає 1572527 грн.
Копія примірника акта, наданого суду позивачем, є додатком до договору оренди № 1 від 31.01.2018, оригінальний примірник відсутній (т. 1 а.с. 21). Примірник акта, наданий суду відповідачем, є додатком до договору оренди № 10 від 31.01.2018 (т. 1 а.с. 51, 148). За змістом акти одинакові.
24.04.2018 року позивач за первісним позовом звернувся до відповідача з письмовим проханням вих. № 27, в якому, враховуючи виявлені технічні недоліки, просив направити уповноваженого представника для участі в комісії з визначення технічного стану отриманого в користування обладнання в кількості 8 найменувань та його придатності для експлуатації за призначенням у складі лінії розливу (т. 2 а.с. 65).
17.08.2018 року позивач, з метою вирішення питання подальших взаємовідносин сторін, супровідним листом № 112 направив відповідачу 2 акта про технічні недоліки агрегатів, складені за результатами роботи комісії з визначення технічного стану обладнання та його придатності до експлуатації за призначенням у складі лінії розливу. До листа додані акти від 17.05.2018 року та від 09.08.2018 року (т. 2 а.с. 66).
Із акта від 17.05.2018 року вбачається, цього дня комісією у складі працівників позивача - державного підприємства Уманський лікеро-горілчаний завод було проведено дослідження технічного стану агрегатів, що належать ТОВ «Аркор-Інвест» та їх придатності до експлуатації за призначенням (комерційної експлуатації). Проведеним дослідженням встановлено, що машина для ополіскування пляшок БЗ-ОМВ 6, апарати по розливу рідких сумішей Ж7 ДНП-3, закупорювальні машини Ж7-ВУМ-3, апарат для наклеювання етикеток Л 5-ВЕЮ, машина для пакування продукції УМТ-600м не придатні до експлуатації за призначенням. За результатами дослідження складено Акт про технічні недоліки агрегатів, які належать ТОВ «Аркор-Інвест» від 17.05.2018 року, в якому комісія прийшла до висновку: усунути всі виявлені недоліки машин та апаратів, змонтувати їх в лінію для розливу продукції, протестувати роботу машин та апаратів у комплексі, перевірити практичним шляхом якість виконуваних робіт машин та апаратів (лабораторні випробування, показники на чистоту та якість продукта). У разі виявлення прихованих недоліків, або неможливість використання машини чи апарата за своїми технічними параметрами скласти акт про неможливість використання з зазначенням причини (т. 1 а.с. 22).
09.08.2018 року комісією працівників позивача - державного підприємства Уманський лікеро-горілчаний завод складено Акт про технічні недоліки агрегатів, які належать ТОВ «Аркор-Інвест» із якого вбачається, що державним підприємством Уманський лікеро-горілчаний завод було усунено виявлені недоліки машин та апаратів, що належать ТОВ «Аркор-Інвест», які зазначені в Акті про технічні недоліки б/н від 17.05.2018 року, змонтовано лінію із вище зазначених машин та апаратів для розливу продукції, пробний запуск виявив нові скриті недоліки машин та апаратів, а саме: апарати по розливу рідких сумішей Ж7-ДНП-3, закупорювальні машини Ж7-ВУМ-3, апарат для наклеювання етикеток Л5-ВЕЮ не придатні до експлуатації за призначенням. За результатами роботи комісія дійшла висновку: скласти кошторис ремонтних робіт та необхідних запчастин, вирішити питання щодо доцільності ремонту обладнання (т. 1 а.с. 23).
Із акта і товарно-транспортної накладної № 1 від 15.01.2019 року вбачається, що за замовленням державного підприємства Уманський лікеро-горілчаний завод ним же організовано перевезення вантажу (обладнання в кількості 5 найменувань) автомобільним транспортом з міста Умань до міста Жмеринка. В пункті приймання вантажу особа, яка представилась представником ТОВ «Аркор-Інвест», від отримання майна відмовилась, внаслідок чого було прийнято рішення про його повернення (т. 1 а.с. 209, 210).
Із листа позивача за первісним позовом - державного підприємства Уманський лікеро-горілчаний завод від 29.01.2019 року № 9, адресованого відповідачу - товариству з обмеженою відповідальністю «Аркор-Інвест», вбачається, що позивачем 04.01.2019 року отримано лист відповідача № 1 вих - 12/2018 від 28.12.2018 року про односторонню відмову від договору. Відповідаючи на цей лист позивач зазначив, що враховуючи наявність порушень умов договору оренди обладнання зі сторони самого відповідача, не заперечував проти припинення його дії і повідомив про готовність обладнання до повернення повторно (т. 1 а.с. 207).
29.03.2019 року державне підприємство Уманський лікеро-горілчаний завод направив товариству з обмеженою відповідальністю «Аркор-Інвест» лист від 28.03.2019 року № 72, у якому вказав на наявність невирішених суперечностей при виконанні договору оренди обладнання та просив забезпечити явку представника товариства для організації порвернення майна в черговий раз (т. 1 а.с. 208).
31.05.2019 року комісією у складі працівників ДП Уманський лікеро-горілчаний завод і ПП ВКФ «Харчоналадка» складено Акт-висновок про технічний стан обладнання ТОВ «Аркор-Інвест». За висновком комісії машини (обладнання): машина для ополіскування пляшок Б3-ОМВ 6, апарати по розливу рідких сумішей Ж7-ДНП-3, закупорювальні машини Ж7-ВУМ-3, апарат для наклеювання етикеток Л 5-ВЕЮ, машина для пакування продукції УМТ-600м - знаходяться в робочому стані внаслідок їх відновлення ДП Уманський ЛГЗ, не використовувалися в виробничій діяльності ДП Уманський ЛГЗ з огляду на неможливість їх використання в технологічному процесі підприємства, належним чином зберігаються в складському приміщенні; автомат для наклеювання акцизних марок Е.Ф.1400, компресор «Кентавр» 50 л 50/30, апарат для наклеювання етикеток Е.Ф.1400, машина для пакування продукції УМТ-600м - не проходили процедур дефектування та відновлення, на даний час знаходяться в стані, в якому були отримані від ТОВ «Аркор-Інвест», зберігаються належним чином в складському приміщенні. Все обладнання готове для транспортування (т. 1 а.с. 130).
Відповідно до листа ДП Уманський лікеро-горілчаний завод № 135 від 03.06.2019, товарно-транспортної накладної від 03.06.2019, Акта приймання-передачі устаткування від 03.06.2019 року ДП «Уманський лікеро-горілчаний завод» передало, а ТОВ «Аркор-Інвест» прийняло цього дня перелічене в Акті та відомості про вантаж устаткування в кількості 8 найменувань, що є об'єктом оренди по договору № 10 від 31.01.2018 року із зауваженням: не вистачає транспортної лєнти (стрічки) до апарату для наклеювання етикеток (т. 1 а.с. 211-213).
За розрахунком позивача за первісним позовом, проведеним на підставі ч. 2 ст. 230 ЦК України, розмір збитків, що підлягає до стягнення з відповідача на його користь, складає (200000*2) 400000 грн., де 200000 грн. сума сплаченої орендної плати по договору оренди обладнання, про визнання недійсним якого ним заявлено у цьому позові.
В обгрунтування зустрічного позову і заперечень проти первісного позову позивач за зустрічним позовом, відповідач за первісним зазначив таке.
Відповідно до протоколу № 048/18, Товарною біржею «Подільський контракт» 30.12.2015 року проведено аукціон з реалізації майнових активів підприємства-банкрута ТОВ «Алко-Стандарт», а саме лот № 1, до складу якого входять об'єкти нерухомості, машини, обладнання, устаткування, виробничі запаси та МШП, розташовані за адресою: Вінницька обл.., м. Жмеринка, вул. Київська, 55. За результатами аукціону право на придбання об'єкту продажу лота № 1 отримав учасник № 01 - ТОВ «БНТРЕЙД». По акту № 1 від 05.02.2016 року ТОВ «Алко-Стандарт» передав у власність ТОВ «БНТРЕЙД» куплене рухоме майно (т. 2 а.с. 17-21, 21-26).
Того ж дня, 05.02.2016 року, ТОВ «БНТРЕЙД» в особі директора ОСОБА_4., як орендодавець, і ТОВ «Аркор-Інвест» в особі директора ОСОБА_1., як орендар, уклали договір оренди № 02.05/16, предметом якого є оренда рухомого та нерухомого майна у складі нежитлових приміщень, обладнання та устаткування, виробничих запасів, що розташовані за адресою: Вінницька обл., м. Жмеринка, вул. Київська, 55. Додатковими угодами №№ 1-10 сторони цього договору визначили об'єкт оренд, повний перелік якого міститься в додатковій годі № 1 (у тому числі - машина для пакування продукції УМТ-600 м з стрічковим транспортером розм. 2,8 х 0,6 м, машина етикеровочна 4-х позицій Л5-ВЕЮ, машина споліскуюча БЗ-ОМВ-6 з насосом, закупорювальний автомат Ж7 ВУМ-3, розливний автомат Ж7 ДНП-3), строк дії договору - до 31.12.2019 року (т. 2 а.с. 27-31, 32-37, 38, 39).
04.05.2016 року по видатковій накладній № РН-0005254 ПП «Тех-Пром» передало, а ТОВ «Аркор-Інвест» отримало у власність компресор «Кентавр» КР-50/30С в кількості 2 шт. (т. 2 а.с. 16).
29.01.2018 року ОСОБА_1 , як дарувальник, і ТОВ «Аркор-Інвест» в його ж особі, як обдаровуваний, уклали договір дарування № 1, предметом якого є безоплатна передача дарувальником у власність обдаровуваного майна: автомат для наклеювання етикеток Е.Ф.1400, автомат для наклеювання акцизних марок Е.Ф.1400 (т. 1 а.с. 11-12).
Зазначені обставини набуття у власність і у користування обладнання відображені у фінансовому звіті і в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 10 за 2018 р. ТОВ «Аркор-Інвест» (т. 2 а.с. 13-14, 15).
На виконання договору оренди обладнання № 10 від 31.01.2018 року, укладеного сторонами, ними ж складені акти надання послуг ТОВ «Аркор-Інвест», як виконавцем, замовнику - ДП «Уманський лікеро-горілчаний завод», у яких визначено орендну плату за лютий - червень 2018 року: № 2 від 28.02.2018 на суму 20 000,00 грн., № 3 від 31.03.2018 на суму 40 000,00 грн., № 4 від 30.04.2018 на суму 40 000,00 грн., № 5 від 31.05.2018 на суму 40 000,00 грн., № 6 від 30.06.2018 на суму 40 000,00 грн. (т. 1 а.с. 92-96, 151-155).
10.07.2018 року сторонами підписано Акт № 7 на повернення послуг за березень 2018 року по договору оренди обладнання № 10 від 31.01.2018 року в сумі 20000 грн. разом з ПДВ (т. 1 а.с. 97).
Відповідно до картки рахунка 361 за 2018 рік ТОВ «Аркор-Інвест», банківських виписок Альфа-Банк з рахунку державного підприємства Уманський лікеро-горілчаний завод, позивач на підставі рахунків відповідача на оплату № 2 від 01.02.2018 року, № 5 від 30.04.2018 року, № 8 від 16.06.2018 року, № 9 від 31.07.2018 року здійснив оплату за оренду обладнання: 13.03.2018 року - 20000 грн., 06.04.2018 року - 20000 грн., 05.05.2018 року - 40000 грн., 12.06.2018 року - 40000 грн., 16.07.2018 року - 40000 грн., 14.08.2018 року - 40000 грн., а всього - 200000 грн. (т. 1 а.с. 158-159, а.с. 183-193).
28.12.2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Аркор-Інвест» направило державному підприємству Уманський лікеро-горілчаний завод повідомлення № 1 вих - 12/2018 про відмову від договору оренди від 31.01.2018 року з підстав невиконанням підприємством грошових зобов'язань за договором оренди протягом 4 місяців поспіль та вимагав повернення об'єкта оренди, сплати заборгованості. Повідомлення про відмову від договору оренди було отримане позивачем 04.01.2019 року (т. 1 а.с. 156, 157).
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.06.2019 року у справі № 925/90/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 року, частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аркор-Інвест», стягнуто на його користь з державного підприємства «Уманський лікеро-горілчаний завод» 240 000 грн. боргу по орендній платі за серпень 2018 - січень 2019 року, 7640 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 2275 грн. 05 коп. 3% річних, 3748 грн. 60 коп. судових витрат (а.с. т. 1 а.с. 61-72, т. 2 а.с. 75-86).
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.06.2019 року у справі № 925/297/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 року, частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аркор-Інвест», стягнено на його користь з державного підприємства «Уманський лікеро-горілчаний завод» 240000,00 грн. неустойки за період прострочення повернення орендованого майна, 41 939,31 грн. судових витрат та 27 000,00 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у задоволенні решти вимог в про повернення орендованого майна провадження у справі закрито (т. 1 а.с. 103-114, т. 2 а.с. 87-96).
Із наведених судових рішень вбачається, що правовідносини сторін, які були предметом дослідження у справах № 925/297/19 і № 925/297/19, виникли із договору оренди обладнання № 10 від 31.01.2018 року, який місцевий і апеляційний господарські суди, всупереч запереченням товариства з обмеженою відповідальністю «Аркор-Інвест», визнали укладеним.
За розрахунком позивача за зустрічним позовом розмір неустойки, розрахований ним на підставі ст. 785 ЦК України, за період прострочення повернення орендованого майна квітень-травень 2019 року складає (40000+40000*2) 160 000 грн., за прострочення періодичних орендних платежів за період користування майном по договору оренди обладнання № 10 від 31.01.2018 року розмір інфляційних втрат у сукупності складає 13824 грн. 91 коп., 3% річних - 5 503 грн. Вимога про їх стягнення є предметом зустрічного позову у справі, що розглядається.
Таким чином, предметом первісного позову у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідача про визнання недійсним договору оренди обладнання № 10 від 31.01.2018 року на підставі ст.ст. 203, 215, 229, 230, 235, 236 Цивільного кодексу та стягнення збитків на підставі ч. 2 ст. 230 ЦК України. За зустрічним позовом є вимога про стягнення неустойки за весь час прострочення виконання відповідачем за зустрічним позовом зобов'язання щодо повернення обладнання, а також інфляційних втрат та 3% річних за прострочення сплати орендних платежів за договором оренди обладнання № 10 від 31.01.2018 року.
Спірні правовідносини сторін виникли із договору оренди обладнання № 10 від 31.01.2018 року, який за своєю природою є змішаним договором про надання послуг та найму (оренди), вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із суті їх прав та обов'язків за цим договором.
Загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки недодержання сторонами при вчинені правочину вимог закону - параграфом 2 глави 16 розділу IV, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України, про найм (оренду) - параграфом 1 глави 58 ЦК України, розділом VІ параграф 5 ГК України, загальні положення про послуги визначені главою 63 ЦК України.
Згідно з нормами ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п.п. 2, 6, 7 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, зміна або припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, відшкодування збитків, застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Статтею 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом положень статей 6, 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1 ст. 760 ЦК України).
Аналогічну норму містить частина 1 статті 283 ГК України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (частина 1 статті 284 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 204 ЦК України, передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Частиною 1 ст. 229 ЦК України встановлено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого господарського суду України, викладеними у п. 2.1. постанови від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання угод (господарських договорів) недійсними», правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статті 230 ЦК України. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
Відповідно до роз'яснень, наведених в постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Також відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
За приписами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно з ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 180 ГК України встановлені наступні вимоги щодо істотних умов господарського договору:
зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1);
господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2);
при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3).
умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг (ч. 4);
ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5);
у разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни (ч. 6);
строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору (ч. 7).
З аналізу наведених норм законодавства слідує, що недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. Договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що Господарським судом Черкаської області і Північним апеляційним господарським судом при вирішенні спорів між товариством з обмеженою відповідальністю «Аркор-Інвест» і державним підприємствм «Уманський лікеро-горілчаний завод» у справах № 925/90/19 і № 925/297/19, пов'язаних із здійсненням ними господарської діяльності, встановлено, що правовідносини між ними виникли із договору оренди обладнання № 10 від 31.01.2018 року, цей договір є укладеним і виконувався ними, заперечення товариства з обмеженою відповідальністю «Аркор-Інвест» щодо неукладеності цього договору судами відхилено. Рішення судів у цих справах набрали законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Разом з тим, укладаючи договір оренди обладнання, при визначенні предмету договору сторони в пунктах 1.1., 1.2. розділу 1 договору зазначили, що предметом даного договору оренди є надання орендодавцем за обумовлену сторонами договору плату в тимчасове володіння і користування орендаря обладнання, яке буде використано останнім в своїх виробничих цілях з метою отримання прибутку відповідно до конструктивних і експлуатаційних даних обладнання (майна), що передається в оренду. Об'єктом оренди за цим договором є обладнання згідно переліку, який вказаний в Додатку № 1 до договору. Вартість обладнання за договором вказана в Додатку № 2. Відповідно до п. 2.1. розділу 2 договору орендодавець зобов'язався по акту прийому-передачі передати обладнання, що є об'єктом оренди.
Додатки № 1 (Об'єкт оренди) і № 2 (Вартість обладнання) до договору оренди обладнання сторонами цього договору не складались, на вимогу суду на протязі усього розгляду справи суду не надані. Акти приймання-передачі устаткування від 20.02.2018 року б/н і від 01.04.2018 року № 2 не є додатками № 1 (Об'єкт оренди) і № 2 (Вартість обладнання) в розумінні пункту 1.2. розділу 1 «Предмет договору» договору, є лише доказами виконання (повного чи часткового) своїх зобов'язань орендодавцем, визначених п. 2.1. розділу 2 договору.
Відтак суд вважає, що сторони цього договору не визначили об'єкт оренди, повний перелік якого повинен міститься в Додатку № 1, і який є складовою предмета договору. Ця обставина свідчить про суперечність цього договору нормам статей 628 ч. 1, 638 ч. 1, 760 ч. 1 ЦК України, статей 180 ч.ч. 2-4, 284 ч. 1 ГК України і є підставою для визнання його недійсним.
Крім того, умовою п. 2.2. оспореного договору сторони встановили обов'язок орендодавця передати орендарю разом з орендованим обладнанням всі необхідні приналежності та документи до нього, перелік яких визначений в Додатку № 3 до договору. Цей перелік є також складовою об'єкта оренди, а його відсутність за обставин даної справи свідчить також про невизначеність предмета договору.
У пункті 2.4. розділу 2 договору сторони встановили обов'язок орендодавця у присутності орендаря перевірити справність переданого в оренду обладнання, а також ознайомити орендаря з правилами його експлуатації та видати орендарю письмові інструкції про правила і порядок користування цим обладнанням. Умови цього пункту договору мають ознаки договірних зобов'язань послуг, проте умов щодо порядку їх надання і їх оплати договір не містить.
Про невизначеність предмету сопореного договору оренди обладнання № 10 від 31.01.2018 року також свідчить укладення позивачем за первісним позовом договорів оренди обладнання з ТОВ «БНТРЕЙД» від 31.01.2018 року б/№ і з ТОВ «Аркор-Інвест» від 31.01.2018 року № 1.
Таким чином, суд вбачає підстави, визначені ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України для визнання договору оренди обладнання № 10 від 31.01.2018 року, укладеного сторонами, недійсним. Оскільки судом встановлені обставини порушення сторонами загальних вимог частини першої статті 203 ЦК України при укладенні договору, то до цих правовідносин судом застосовуються правила, встановлені статтею 215 ЦК України, і ці дії сторін не підпадають під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 229, 230 ЦК України, про які також заявляв позивач за первісним позовом.
Внаслідок того, що судом не застосовується норма ч. 1 ст. 230 ЦК України для визнання оспореного правочину недійсним, суд визнає безпідставною вимогу позивача про стягнення 400000 грн. збитків, заявлену на підставі ч. 2 ст. 230 ЦК України.
Умовами пунктів 1.3., 1.3.1. розділу 1 договору, на які посилалась представник позивача в обґрунтування доводів первісного позову, сторони погодили, що на момент укладення цього договору обладнання, яке надається в оренду, належить орендодавцю на праві власності. На обладнання не накладено арешт, не закладене, та не є предметом позовів третіх осіб. Зазначене гарантується орендодавцем. Недотримання п. 1.3. є підставою для визнання договору оренди недійсним. Орендодавець гарантує орендарю відсутність прав третіх осіб на обладнання, яке є об'єктом оренди за цим договором.
Відповідно до ст. 769 ЦК України, передання речі у найм не припиняє та не змінює прав на неї третіх осіб, зокрема права застави. При укладенні договору найму наймодавець зобов'язаний повідомити наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм. Якщо наймодавець не повідомив наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм, наймач має право вимагати зменшення розміру плати за користування річчю або розірвання договору та відшкодування збитків.
За змістом цих умов договору і норми закону, має значення гарантія орендодавця орендарю про відсутність прав третіх осіб на обладнання, яке є об'єктом оренди за цим договором, а не сама лише наявність права власності орендодавця на це обладнання і устаткування. Відтак доводи позивача за первісним позовом в цій частині суд вважає безпідставними і відхиляє.
Частиною 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Приймаючи до уваги попередній висновок про недійсність договору оренди обладнання № 10 від 31.01.2018 року, вимогу позивача про стягнення 160000 грн. неустойки, 13824,91 грн. інфляційних втрат, 5503 грн. 3% річних за прострочення зобов'язань, які виникли із недійсного договору, суд визнає безпідставною і в її задоволенні відмовляє.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Враховуючи положення ч.1ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВРКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд визнає обґрунтованим, доказаним і задовольняє первісний позов в частині вимог про визнання договору недійсним, вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення 400000 грн. збитків і вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення 160000 грн. неустойки, 13824,91 грн. інфляційних втрат, 5503 грн. 3% річних визнає необґрунтованими, безпідставними і в їх задоволенні відмовляє.
На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача за первісним позовом на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог первісного позову, а саме, 1921 грн. судового збору. Судові витрати, понесені позивачем за зустрічним позовом покладаються на нього.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
Первісний позов Державного підприємства Уманський лікеро-горілчаний завод до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркор-Інвест» про визнання недійсним договору оренди майна, стягнення 400000 грн. збитків задовольнити частково.
Визнати недійсним договір оренди обладнання № 10 від 31.01.2018 року, укладений Державним підприємством Уманський лікеро-горілчаний завод і Товариством з обмеженою відповідальністю «Аркор-Інвест».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркор-Інвест», ідентифікаційний код юридичної особи 38679151, місцезнаходження: 23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Київська, буд. 55 на користь Державного підприємства Уманський лікеро-горілчаний завод, ідентифікаційний код юридичної особи 14216689, місцезнаходження: 20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Успенська, 27 судові витрати у розмірі 1921 грн.
У задоволенні решти первісного позову в частині вимог про стягнення 400000 грн. збитків, 6000 грн. судових витрат - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркор-Інвест» до Державного підприємства Уманський лікеро-горілчаний завод про стягнення 179327 грн. 91 коп. відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 02.03.2020 року.
Суддя В.М. Грачов