ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.02.2020Справа № 910/17108/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" (вул. Ю. Кондратюка, 1, м.Київ, 04202, код ЄДРПОУ 38261519)
до Приватного акціонерного товариства "Енергополь - Україна" (вул. Ю. Кондратюка, 1, м. Київ, 04202, код ЄДРПОУ 20022334)
про стягнення 342 068,97 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Енергополь - Україна" про стягнення 342 068,97 грн, з яких 299 135,27 грн - сума основного боргу, 3 354,53 грн - 3% річних, 2 227,78 грн - сума інфляційних витрат, 37 351,39 грн - сума пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором № 12/003 від 01.10.2012 про надання послуг з управління в частині повної та своєчасної оплати витрат, пов'язаних з управління об'єктом.
Ухвалою від 21.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
22.01.2020 через канцелярію суду відповідач подав суду заяву про продовження строку надання відзиву на позов на час вирішення суддею Джарти В.В. у справі №910/17113/19 клопотання про об'єднання справ № 910/17113/19, № 910/17112/19 та № 910/17108/19 в одне провадження, посилаючись на той факт, що зі змісту справ вбачаться, що частину боргу позивач нараховував за одним й тим самим договором за ті самі послуги.
Дослідивши матеріали справи та розглянувши заяву відповідача, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 по справі №910/17113/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" до Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" про стягнення 487 016,18 грн за надані послуги з управління, що підтверджується актами надання послуг №94 від 31.01.2019 на суму 40 911,33 грн, №554 від 28.02.2019 на суму 40 500,00 грн, №673 від 31.03.2019 на суму 39 428,43 грн, №787 від 30.04.2019 на суму 38 259,17 грн, №871 від 31.05.2019 на суму 38 071,25 грн, №966 від 30.06.2019 на суму 38 071,25 грн, №1047 від 31.07.2019 на суму 38 071,25 грн, №1124 від 31.08.2019 на суму 38 071,25 грн, №1217 від 30.09.2019 на суму 38 071,25 грн, №182 від 31.10.2019 на суму 38 071,25 грн, №254 від 30.11.2019 на суму 38 071,25 грн загальною вартістю 425 598,42 грн, задоволені повністю. Крім того розглянуте клопотання відповідача щодо об'єднання справ № 910/17113/19, № 910/17112/19 та № 910/17108/19 в одне провадження у задоволенні якого відмовлено.
Отже, у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку надання відзиву слід відмовити.
Крім того, суд зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 по справі №910/17113/19 задоволенні позовні вимоги щодо наданих послуг з управління по актах надання послуг, зазначених вище, які не є предметом позовних вимог у справі №910/17108/19.
Будь-яких інших заяв чи клопотань учасниками спору не надано.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
За приписами частини 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" (управитель, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Енергополь-Україна" (балансоутримувач, відповідач) було укладено договір № 12/003 від 01.10.2012 про надання послуг з управління (далі - договір), відповідно до умов якого управитель зобов'язується надавати балансоутримувачу послуги у об'єкті, який перебуває на балансі балансоутримувача, а балансоутримувач доручає управителю відрахувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, яка надійшла від мешканців об'єкту, а також відшкодувати здійснені ним необхідні витрати, пов'язані з управлінням об'єктом, у разі, коли управитель отримав згоду балансоутримувача на такі витрати. (пункт 2.1. договору).
Відповідно до пунктів 7.1. 7.2., 7.5. сторони погодилися, що балансоутримувач оплачує надані управителем послуги за нежилові приміщення і квартири з покупцями яких не підписано акти прийому-передачі цих приміщень та квартир - щомісяця, в межах встановленого та затвердженого тарифу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з розрахунку загальної площі таких приміщень і квартир, визначених додатком №3 до цього договору. Вартість та порядок оплати додаткових послуг управителя визначається за погодженням сторін та оформляється додатковими договорами, які є невід'ємною частиною цього договору. Рахунок-фактура, складений на підставі цього договору, є свідченням фактичного надання послуги та підставою для оплати.
За змістом пункту 8.1. договору оплата послуг за кожен розрахунковий період здійснюється (платежі вносяться) не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним.
Пунктом 8.3. Договору передбачено, що балансоутримувач у разі просточення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг, на вимогу управителя зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у цей період, від простроченої суми за кожен день прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом.
Цей договір укладається згідно пункту 3 статті 205, статей 642, 643 Цивільного кодексу України строком на 5 років, якщо про інше не буде заявлено балансоутримувачем у письмовій формі (пункт 12.3 договору).
На виконання умов договору № 12/003 від 01.10.2012 про надання послуг з управління за період з січня 2019 по жовтень 2019 позивачем були надані відповідні послуги про що складені акти надання послуг:
- №87 від 31.01.2019 на суму 13 525,71 грн;
- №88 від 31.01.2019 на суму 13 977,78 грн;
- №547 від 28.02.2019 на суму 13 525,71 грн;
- №548 від 28.02.2019 на суму 13 977,78 грн;
- №652 від 31.03.2019 на суму 13 525,71 грн;
- №653 від 31.03.2019 на суму 13 977,78 грн;
- №784 від 30.04.2019 на суму 13 525,71 грн;
- №785 від 30.04.2019 на суму 13 977,78 грн;
- №868 від 31.03.2019 на суму 13 525,71 грн;
- №869 від 31.03.2019 на суму 13 977,78 грн;
- №963 від 30.06.2019 на суму 13 525,71 грн;
- №964 від 30.06.2019 на суму 13 977,78 грн;
- № 1044 від 31.07.2019 на суму 13 525,71 грн;
- №1045 від 31.07.2019 на суму 13 977,78 грн;
- №1121 від 31.08.2019 на суму 13 525,71 грн;
- №1122 від 31.08.2019 на суму 13 977,78 грн;
- №1214 від 30.09.2019 на суму 13 525,71 грн;
- №1215 від 30.09.2019 на суму 12 948,54 грн;
- №179 від 31.10.2019 на суму 13 525,71 грн;
- №180 від 31.10.2019 на суму 12 790,84 грн;
- №251 від 30.11.2019 на суму13 525,71 грн;
- №252 від 30.11.2019 на суму 12 790,84 грн;
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, вказані акти приймання-передачі виконаних послуг з боку відповідача частково не підписані, однак доказів наявності будь-яких зауважень чи претензій стосовно наданих послуг до справи не надано, а тому вказані послуги вважаються наданими належним чином та підлягають сплаті.
На підставі положень пункту 7.5. договору позивачем були виставлені відповідні рахунки на оплату послуг №65 від 31.01.2019, №66 від 31.01.2019, №153 від 28.02.2019, №155 від 28.02.2019, №230 від 31.03.2019, №231 від 31.03.2019, №307 від 30.04.2019, №308 від 30.04.2019, №375 від 31.05.2019, №376 від 31.05.2019, №454 від 30.06.2019, №455 від 30.06.2019, №509 від 31.07.2019, №510 від 31.07.2019, №569 від 31.08.2019, №570 від 31.08.2019, №634 від 30.09.2019, №635 від 30.09.2019, №73 від 31.20.2019, №74 від 31.10.2019, №140 від 30.11.2019, №141 від 30.11.2019.
З метою досудового врегулювання, позивач звертався до відповідача із вимогами №19/01-05/142 від 27.09.2019 та №19/01-05/171 від 18.11.2019, в яких позивач просив відповідача сплатити суму заборгованості за надані послуги, а також нараховану пеню.
Проте, відповідач відповіді на вказані вимоги не надав, заборгованість не погасив.
Оскільки вказана вимога позивача не виконана, грошові кошти в рахунок погашення суми заборгованості на користь позивача не надходили, останній звернувся із даним позовом до суду.
Як вже зазначалось, відповідач своїм правом поданні відзиву суду не скористався.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (стаття 901 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Приймаючи до уваги положення укладеного між сторонами договору, докази отримання послуг відповідачем, а саме вищезазначеними актами надання послуг, які надані належним чином, відсутність в матеріалах справи документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати вказаних послуг за спірним договором настав, заявлена сума боргу відповідача в розмірі 299 135,27 грн обґрунтована та підлягає стягненню на користь позивача.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 354,53 грн - 3% річних, 2 227,78 грн - суми інфляційних витрат, 37 351,39 грн - суми пені.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню на користь позивача коштів в якості оплати отриманих послуг не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У пункті 8.3. Договору сторони погодили, що балансоутримувач у разі просточення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг, на вимогу управителя зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у цей період, від простроченої суми за кожен день прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом.
Положеннями статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до статті 3 Закону розмір такої пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені з урахуванням визначеного позивачем періоду її нарахування , суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням договору та приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 37 351,39 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.
Частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем суми 3% річних та інфляційного збільшення, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних розмірі 3 354,53 грн та інфляційних в розмірі 2 227,78 грн за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду письмового відзиву на позов та свого контррозрахунку суми позову, стверджувань позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 129, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Енергополь - Україна" (вул. Ю. Кондратюка, 1, м. Київ, 04202, код ЄДРПОУ 20022334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" (вул. Ю. Кондратюка, 1, м.Київ, 04202, код ЄДРПОУ 38261519) суму основного боргу в розмірі 299 135 (двісті дев'яноста дев'ять тисяч сто тридцять п'ять) грн 27 коп, суму пені в розмірі 37 351 (тридцять сім тисяч триста п'ятдесят одну) грн 39 коп, 3% річних в розмірі 3 354 (три тисячі триста п'ятдесят чотири) грн 53 коп, суму інфляційних витрат в розмірі 2 227 (дві тисячі двісті двадцять сім) грн 78 коп, та судовий збір в розмірі 5 131 (п'ять тисяч сто тридцять одна) грн 04 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 21.02.2020
Суддя Н.І. Ягічева