ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.03.2020Справа № 910/18931/19
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Оіл Юг"
доАкціонерного товариства "Українська залізниця"
простягнення 40 221 грн 35 коп.
Представники:не викликались
27.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл Юг" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 40 221 грн 35 коп. штрафу за прострочення термінів доставки вантажів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення норм чинного законодавства України відповідач на підставі накладної УМВС № 0484992 здійснив позивачу доставку вантажу залізничним транспортом з простроченням термінів, у зв'язку з чим позивачем нараховано 40 221 грн 35 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/18931/19, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
27.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2020 встановлено відповідачу строк на подання відзиву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом встановлено, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.01.2020 відповідач отримав 10.01.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103052351034.
Відповідно до частини 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною 4 зазначеної статті якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Таким чином, строк на подання відзиву у відповідача закінчився 27.01.2020.
Відповідно до частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Разом з тим, 27.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла відповідь на позовну заяву.
Суд зазначає, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено подання відповіді на позовну заяву, відтак, суд розцінює вказану заяву як відзив.
За таких обставин, оскільки відповідач подав до суду відзив у встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2020 строк, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про продовження процесуального строку на подання відзиву, оскільки такий строк не був пропущений відповідачем.
12.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
17.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
20.12.2018 між Акціонерним товариством "Орлен Летува" (продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оіл Юг" (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу № LT/19/011/R/TN/E, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купляє товар або товарну партію за умовами, зазначеними в даному договорі.
На виконання умов договору була оформлена залізнична накладна (УМВС) від 30.08.2019 № 0484992. Згідно зазначеної накладної відповідач взяв на себе зобов'язання відправити зі станції "Буганяй" Литовської залізниці вантаж у вагонах № № 75069484, 74720426, 73962714 до станції "Одеса-Застава 1" Одеської залізниці, про що зазначено у графі 22 накладної. Факт укладення договору перевезення підтверджується графою 26 накладної.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1 та 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин першої та другої статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Таким чином, судом встановлено, що безпосереднє перевезення товару відповідачем позивачу, що підтверджується накладною УМВС від 30.08.2019 № 0484992 свідчить про виникнення між сторонами прав та обов'язків за договором перевезення.
Позивач стверджує, що за накладною УМВС від 30.08.2019 № 0484992, відповідачем були порушені строки доставки.
Відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та зазначає, що позивачем невірно здійснено розрахунок штрафу, зокрема, наданий позивачем розрахунок здійснено від суми провізної плати та додаткових зборів, що не відповідає статті 45 УМВС, оскільки розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати. Також, відповідач зазначає, що позивачем не дотримано обов'язкового порядку досудового врегулювання спору, оскільки претензія, з якою звернувся позивач, оформлена з порушенням статті 46 УМВС та була залишена відповідачем без розгляду, відтак, у позивача не виникло права на пред'явлення позову.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частинами 1 та 3 статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 909 Цивільного кодексу України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).
У відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно з пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до пункту 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно ст. 4 Статуту залізниць перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу та вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні сполучення.
За приписами ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, є частиною національного цивільного законодавства України.
Правовідносини в Україні щодо перевезення вантажів у міжнародному сполученні регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (надалі - УМВС), яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів та згідно якої здійснюється перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному вантажному між станціями у внутрішньому залізничному сполученні країн, залізниці яких приймають участь в даній Угоді, за накладними, передбаченими даною Угодою.
Угода про міжнародні вантажні сполучення встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому залізничо - поромному сполученні (параграф 1 ст. 3 УМВС).
Згідно зі ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
У відповідності до пунктів 22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Параграфом 1 ст. 14 УМВС передбачено, що у відповідності з договором перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти доручений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, погодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. Параграфом 3 цієї ж статті передбачено підтвердження укладення договору перевезення накладною.
З наведених норм права вбачається, що між сторонами спору на підставі залізничної накладної № 0484992 виникли правовідносини з перевезення вантажу залізницею у міжнародному сполученні між Литовською Республікою, Республікою Словаччина та Україною.
Умовами статті 24 УМВС передбачено, що якщо відправником і перевізником не погоджене інше, термін доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати терміну, обчисленого виходячи з норм, які містяться у цій статті.
Термін доставки вантажу визначається виходячи з таких норм:
для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км;
для інших відправлень - 1 доба на кожні розпочаті 200 км.
Термін доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу.
Строк доставки вантажу продовжується на весь час затримки на шляху слідування з причин, що не залежать від перевізника.
Перебіг терміну доставки вантажу починається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу розраховують як за повну.
Строк доставки вважається дотриманим, якщо вантаж прибув на станцію призначення до спливу строку доставки і перевізник повідомив отримувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу в розпорядження отримувача. Порядок повідомлення отримувача визначається національним законодавством, що діє в місці видачі вантажу.
Згідно статті 23 Статуту дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.
Як вбачається накладної УМВС від 30.08.2019 № 0484992, вантаж був відправлений 30.08.2019 (пункт 26 накладної), отже, перебіг терміну доставки вантажу розпочався з 31.08.2019.
Відповідно до календарного штемпеля станції Одеса-Застава 1 у пункті 27 накладної вантаж прибув на станцію призначення та був переданий отримувачу 23.09.2019, тобто, через 24 доби.
Загальна відстань перевезення становить 1762 км, з яких: (ЛГ 0024 Бугяняй - Кяна ) - відстань складає 349 км + ( БЧ 0021 Гудогай - Словечно) - відстань складає 544 км + (УЗ 0022 Бережесть - Одесса-Застава 1) - відстань складає 869 км. Термін доставки вантажу складає 10 діб (1762/200 м = 8,81 діб = 9 діб + 1 доба на операції, пов'язані з відправленням вантажу)
За таких обставин, суд дійшов висновку, що фактичний термін доставки вантажу за накладною УМВС від 30.08.2019 № 0484992 перевищує термін доставки на 14 діб.
Параграфом 1 статті 45 УМВС визначено, що якщо перевізником не був дотриманий термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24, перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.
Згідно параграфу 2 статті 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, та величини (тривалості) перевищення терміну доставки і розраховується, як відношення перевищення терміну доставки (в добах) до загального терміну доставки, а саме:
- 6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки;
- 18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше за одну десяту, але не понад три десятих загального терміну доставки;
- 30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.
Як підтверджується календарним штемпелем на накладній УМВС від 30.08.2019 № 0484992, відповідачем доставлено вантажоодержувачу вантаж із порушенням встановленого ст. 24 УМВС терміну доставки, що у відповідності до ст. 45 вказаної Угоди є підставою для застосування до відповідача як перевізника відповідальності у вигляді неустойки.
З урахуванням викладеного, у зв'язку із простроченням відповідачем термінів доставки вантажу, визначених УМВС, позивачем виходячи з загальної вартості послуг перевезення за залізничною накладною УМВС від 30.08.2019 № 0484992 - 134 071 грн 15 коп. нараховано відповідачу неустойку у розмірі 40 221 грн 35 коп., що становить 30 % провізної плати.
Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку неустойки за прострочення доставки вантажу, суд дійшов висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до параграфу 1 статті 47 УМВС позов може бути пред'явлено тільки після пред'явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого булла пред'явлена претензія.
Параграфом 2 статті 47 УМВС передбачено момент виникнення права на пред'явлення претензії та позову, за умовами якого право пред'явлення претензії та позову про відшкодування за недостачу, пошкодження (псування) вантажу, а також за перевищення строку доставки, виникає з дня видачі вантажу одержувачеві.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач на виконання вимог УМВС з метою досудового врегулювання спору звернувся до відповідача з претензією від 15.11.2019 № Пр-4-7 про сплату штрафів за прострочення доставки вантажу у розмірі 40 221 грн 35 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист, фіскальним чеком від 15.11.2019 та видатковою накладною від 15.11.2019 № 6509106520099. Вказана претензія була отримана відповідачем 19.11.2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за № 6509106520099, а також роздруківкою з веб-сайту "Укрпошти".
Параграфами 3 та 5 статті 46 УМВС визначено, що претензія пред'являється по кожному відправленню окремо, за винятком:
- претензії про повернення переборів провізних платежів. Така претензія може пред'являтися по декільком відправленням;
- випадків, коли по декільком відправленням складено один комерційний акт. У такому випадку претензія пред'являється на всі відправлення, зазначені в комерційному акті.
Претендатель зобов'язаний прикласти до претензії документи, що обґрунтовують претензію, зазначені в Правилах перевезень вантажів. Накладна та комерційний акт прикладаються в оригіналах.
З переліку додатків до претензії від 15.11.2019 № Пр-4-7 вбачається, що позивачем, серед іншого, додано оригінал накладної № 0484992.
Відповідно до параграфу 6 статті 46 УМВС якщо претензія оформлена з порушенням вимог параграфів 3 та 5 статті 46 УМВС, вона повертається претендателю без розгляду в строк не пізніше 15 днів від дня її надходження перевізникові із вказівкою причин її повернення. У таких випадках не настає призупинення перебігу строку давності, передбачене параграфом 3 статті 48 УМВС, якщо перевізник повертає претендателю претензію пізніше 15-денного строку, то перебіг строку давності зупиняється з наступного дня після закінчення цього строку до дня відправлення перевізником претендателю даної претензії. Повернення перевізником претендателю такої претензії не є її відхиленням і не дає претендателю права звернутися з позовом до суду.
Параграфами 7 та 8 статті 46 УМВС визначено, що перевізник зобов'язаний в 180-денний строк від дня одержання претензії розглянути її, дати відповідь претендателю та при повному або частковому визнанні претензії сплатити претендателю належну суму. При частковому або повному відхиленні претензії перевізник повідомляє претендателю підстави відхилення претензії та одночасно повертає документи, прикладені до претензії.
Листом від 03.12.2019 № ЦМ-У-4842 відповідач повернув вказану претензію без розгляду та повідомив, що в претензії відсутні відповідні обґрунтування претензійних вимог, а посилання на норми національного законодавства є неправомірними. Вказаний лист був направлений позивачу 05.12.2019, що підтверджується відміткою "Укрпошти", проставленої на конверті, а також роздруківкою з веб-сайту "Укрпошти".
Судом встановлено, що відповідачем неправомірно залишено без розгляду претензію позивача, оскільки остання відповідала вимогам, встановленим параграфами 3 та 5 статті 46 УМВС. Суд зазначає, що посилання позивачем на норми національного законодавства в претензії не є підставою для повернення такої претензії претендателю без розгляду, разом з тим, як вбачається з претензії від 15.11.2019 № Пр-4-7, позивачем зазначено суму відшкодування, а також обґрунтовано підстави звернення з такою претензією, зокрема, зазначено, що вантаж за залізничною накладною № 0484992 був доставлений з порушенням термінів доставки, на підтвердження чого претендателем долучено до претензії оригінал відповідної накладної. Крім того, суд зазначає, що відповідачем було пропущено 15-денний строк для повернення претензії без розгляду. Так, як зазначено судом вище, претензія була отримана відповідачем 19.11.2019, тоді як відповідач повернув її без розгляду 05.12.2019, за таких обставин, останнім днем строку для повернення претензії без розгляду було 04.12.2019. При цьому, не дивлячись на те, що при розрахунку суми неустойки позивач в претензії посилався на пункт 116 Статуту залізниць, розмір штрафу (30 %) позивачем визначено вірно. За таких обставин, твердження відповідача, викладені у відзиві, відхиляються судом.
Стосовно тверджень відповідача щодо того, що наданий позивачем розрахунок здійснено від суми провізної плати та додаткових зборів, що не відповідає статті 45 УМВС, оскільки розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що з залізничної накладної № 0484992 не вбачається, що провізна плата складає 120 410 грн 40 коп., а додаткові збори - 13 555 грн 25 коп. та 105 грн 50 коп. В залізничній накладній № 0484992 підсумовано всі три суми, які дорівнюють 134 071 грн 15 коп. За таких обставин, суд вважає, що саме сума 134 071 грн 15 коп. є провізною платою, до якої входять всі три платежі.
Згідно з параграфом 3 статті 47 УМВС позов може бути пред'явлено, якщо протягом строку на розгляд претензії перевізник повідомив особу, яка звернулася з претензією, про її відхилення повністю або частково.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом від 03.12.2019 № ЦМ-У-4842 залишив претензію позивача без розгляду, однак, як встановлено судом, претензія позивача від 15.11.2019 № Пр-4-7 відповідала вимогам параграфів 3 та 5 статті 46 УМВС, з огляду на що строк давності для звернення до суду з даним позовом не сплив.
Матеріалами справи, зокрема, накладними та розрахунком ціни позову підтверджується факт затримки доставки вантажу залізницею, а відповідачем вказані обставини не спростовані.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 40 221 грн 35 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача в розмірі 40 221 грн 35 коп.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вулиця Тверська, 5, м. Київ, 03680 ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл Юг" (вул. Степова, 23/25, м. Одеса, 65005, ідентифікаційний код 41509187) штраф в розмірі 40 221 (сорок тисяч двісті двадцять одна) грн 35 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Б.Плотницька