ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.03.2020Справа № 905/2065/19
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомДержавного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая"
доАкціонерного товариства "Українська залізниця"
простягнення 3 926 грн 30 коп.
Представники:не викликались
05.11.2019 до Господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая" з вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 3 926 грн 30 коп. збитків, заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим вагон № 67706333 прибув з недостачею в розмірі 2000 кг вартістю 3 926 грн 30 коп.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.11.2019 № 905/2065/19 позовну заяву Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая" з вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 3 926 грн 30 коп. збитків, заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу направлено за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 905/2065/19 передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2020 відкрито провадження у справі № 905/2065/19, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Станом на 02.03.2020 відповідачем вимог ухвали суду від 03.01.2020, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі було отримано 14.01.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103052351328.
Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
29.07.2016 між Державним підприємством "Держвуглепостач" (покупець за договором) та Державним підприємством "Шахта ім. М.С. Сургая" (постачальник за договором) укладено договір поставки рядового вугілля № 02-16/РВ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю рядове вугілля (далі - вугілля) в асортименті, по реквізитах, з якісними характеристиками, наведеними у відповідних специфікаціях до договору, які є його невід'ємними частинами.
Специфікацією від 12.07.2019 № 07/19-1 до договору від 29.07.2016 № 02-16/РВ сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити вугілля наступних марок та за наступною ціною: Г (Г2) 0-200 у кількості 30 000 т загально вартістю без ПДВ 52 364 700 грн 00 коп.
Відповідно до залізничної накладної від 13.07.2019 № 50654003, відправником - Державним підприємством "Шахта ім. М.С.Сургая" надіслано залізничним транспортом вагони № № 67706333, 62252937, 61813069 та 67156281 з вантажем "вугілля кам'яне марки г-газовий, вологість вантажу 6, 3 % поверхня вантажу нижче рівня бортів вагона, вантаж промаркований поздовжньою смугою білого кольору по всій довжині вагона" загальною масою 237 700 кг. Одержувачем є Приватне акціонерне товариство "ЦЗФ "Україна".
17.07.2019 на станції Новогродівка Донецької залізниці складено комерційний акт № 482201/122 про недостачу вантажу в вагоні № 67706333 в кількості 2 000 кг.
Позивач зазначив, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 3 926 грн 30 коп., заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної від 13.07.2019 № 50654003.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
До претензії або позову додаються документи, які підтверджують вимоги заявника. До претензії або позову щодо втрати, нестачі, псування або пошкодження крім документів, які обґрунтовують їх пред'явлення (подання), додається документ, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Як вбачається з залізничної накладної від 13.07.2019 № 50654003, право на пред'явлення претензій і позову надано Державному підприємству "Шахта ім. М.С. Сургая", що підтверджується підписом тимчасово виконуючого обов'язки директора та головного бухгалтера Приватного акціонерного товариства "ЦЗФ "Україна".
Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає у розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
За змістом статті 31 Статуту та пунктів 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.
Відповідно до частини 3 статті 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
У відповідності до пункту 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просинанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільняється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.
Згідно з частиною 3 статті 917 Цивільного кодексу України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, а саме комерційним актом від 17.07.2019 № 482201/122.
Так, у комерційному акті від 17.07.2019 № 482201/122 зазначено що на підставі акту ф. ГУ-23 № 54680 від 15.07.2019 на станції Покровськ Донецької залізниці та № 151 від 17.07.2019 на станції Гродовка проводилось комісійне перевантаження вагону № 6770633 за відправкою на підставі залізничної накладної № 50654003. По документам значиться вага: тара - 24 100 кг, нетто - 57 500 кг. При переважуванні фактична вага виявилася: брутто - 79 600 кг, тара - 24 100, нетто - 55 500 кг, що менше документа на 2 000 кг.
Згідно з частиною 1 статті 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Відповідно до пункту 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
За умовами пункту 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Відповідно до накладної № 50654003 вантаж завантажено у вагони вантажовідправником на станції відправлення, залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.
Таким чином, відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 78 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у не забезпеченні схоронності переданого йому вантажу.
Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Вартість 1 тони вантажу в вагоні № 67706333 відповідно до специфікації вантажовідправника складає 1 963 грн 15 коп.
Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.
Як вбачається з залізничної накладної від 13.07.2019 № 50654003 вологість кам'яного вугілля становить 6.
Згідно з комерційним актом від 17.07.2019 № 482201/122 недостача склала 2000 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 2 % маси нетто (від маси нетто 57 500 кг) складає: 57 500 кг * 2 % = 1, 150 кг. Таким чином, кількість фактичної недостачі складає: 2000 кг - 1, 150 кг = 1 998,85 кг (2 т). Отже, сума втраченого вантажу в вагоні № 67706333 складає: 2 т * 1 963 грн 15 коп. = 3 926 грн 30 коп.
З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач допустив нестачу вантажу та спричинив позивачеві збитки в розмірі вартості нестачі вантажу у розмірі 2 000 кг, що становить 3 926 грн 30 коп.
При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вагоні № 67706333 сталась не з вини відповідача відповідно до ст. 127 Статуту залізниць України.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З врахуванням вищевикладеного, оскільки відповідач не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, заподіяних відповідачем незбереженням прийнятого до перевезення вантажу, підлягають задоволенню повністю за розрахунком позивача у розмірі 3 926 грн 30 коп.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 40075815) на користь Державного підприємства "Шахта ім. М.С.Сургая" (м. Вугледар, Донецька обл., 85670, ідентифікаційний код 40695853) збитки, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу у сумі 3 926 (три тисячі дев'ятсот двадцять шість) грн 30 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Б.Плотницька