ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.03.2020Справа № 910/17082/19
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Міністерства оборони України
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Пролог Лтд"
простягнення 60 353 грн 28 коп.
Представники сторін:не викликались
04.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Міністерства оборони України з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог ЛТД" про стягнення 60 353 грн 28 коп. штрафних санкцій за договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 22.10.2018 № 286/3/18/299, в тому числі: 14 926 грн 08 коп. пені та 45 427 грн 20 коп. штрафу.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 22.10.2018 № 286/3/18/299 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару, у зв'язку з чим позивачем нараховано 14 926 грн 08 коп. пені та 45 427 грн 20 коп. штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.
16.12.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/17082/19, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
11.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
22.10.2018 між Міністерством оборони України (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пролог Лтд" (постачальник за договором) укладено договір про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/18/299, відповідно до якого постачальник зобов'язується у 2018 році поставити електричні побутові прилади (39710000-2) (Лот 3. Пральні та сушильні машини (39713200-5) Машини пральні електричні побутові автомати, ємкістю 7-8 кг: а саме пральна машина Ardesto WMS-7109W) (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.
Відповідно до пункту 1.2. договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товару, строки (терміни) виконання договору, визначаються специфікацією, в якій зазначено: найменування товару; стандарти, технічні умови на товар, зразок; строки (терміни) постачання - до 07.12.2018 (включно); загальна кількість, яку необхідно поставити (шт.) - 100; ціна за одиницю товару без ПДВ, ціна товару (без ПДВ), та ціна товару з ПДВ, яка складає 648 960 грн 00 коп.
Згідно з пунктом 2.3. договору постачальник зобов'язаний до початку поставки товару за договором письмово повідомити представника замовника оголошенням про готовність партії товару до приймання та місце здійснення приймального контролю товару за якістю. Після отримання оголошення представник за мовника протягом трьох робочих днів розпочинає приймальний контроль товару за якістю у приміщеннях постачальника або виробника.
Згідно з пунктом 3.1. договору ціна цього договору становить: 648 960 (шістсот сорок вісім тисяч дев'ятсот шістдесят) грн 00 коп., у тому числі ПДВ 108 160 (сто вісім тисяч сто шістдесят) грн 00 коп. (за загальним фондом).
Відповідно до пункту 5.1. договору товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами тощо. Строк поставки товару буде визначений у Специфікації договору (п. 1.2. договору).
За умовами пункту 5.3. договору дато. Поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника.
Відповідно до пункту 10.1. договору, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє по 31.12.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 22.10.2018 № 286/3/18/299 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної поставки товару у кількості 100 шт. на загальну суму 648 960 грн 00 в строк до 07.12.2018, що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів поставки вказаного товару у встановлений в договорі строк.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 22.10.2018 № 286/3/18/299, позивачем нараховано відповідачу 14 926 грн 08 коп. пені за період прострочення з 08.12.2018 по 31.12.2018 та 45 427 грн 20 коп. штрафу.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Пунктом 7.3.3. договору визначено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.
Нормами статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Дії відповідача є порушенням умов контракту, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 7.3.3. договору.
При цьому, як встановлено судом, листом від 13.12.2018 № 286/6/6746 позивач відмовився від договору про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 22.10.2018 № 286/3/18/299 відповідно до підпункту 6.2.4. пункту 6.2. розділу VI "Права та обов'язки сторін".
Так, відповідно до підпункту 6.2.4. пункту 6.2. розділу VI "Права та обов'язки сторін" договору замовник має право у разі порушення постачальником порядку поставки товару, його кількості та якості, термінів та строків, які визначені у Специфікації та/або рознарядці, при зміні постачальником в односторонньому порядку умов договору чи відмови від виконання договору замовник, в односторонньому порядку, має право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань постачальником за договором.
Отже, оскільки позивач листом від 13.12.2018 № 286/6/6746 в односторонньому порядку відмовився від договору про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 22.10.2018 № 286/3/18/299 щодо поставки товару у кількості 100 шт. на загальну суму 648 960 грн 00 коп., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня, нарахована за період прострочення з 08.12.2018 по 12.12.2018 за прострочення поставки товару на суму 648 960 грн 00 у розмірі 3 244 грн 80 коп.
Разом з тим, суд дійшов висновку про відмову в стягненні з відповідача на користь позивача 45 427 грн 20 коп. штрафу, оскільки, з урахуванням відмови позивача від договору, прострочення виконання зобов'язання становить менше 10 днів, а отже штраф не стягується.
Твердження відповідача, викладені у відзиві, стосовно того, що останнім було вжито всіх заходів на виконання умов договору, зокрема, шляхом звернення до позивача з пропозицією укласти додаткову угоду до договору, у зв'язку із неможливістю виконання зобов'язань за договором в частині поставки товару у встановлений в договорі строк, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
За приписами пункту 8.5. договору продовження строку (терміну) виконання зобов'язань (постачання товару, виконання робіт, надання послуг) можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за договором у разі, якщо вони змінились настільки, що якби сторони могли це передбачаити, вони не укладали б договір, або уклали його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні договору він може бути змінений або розірваний за згодою сторін.
Пунктом 8.6. договору визначено, що доказом виникнення істотної обставини, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за договором є відповідний документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.
Як встановлено судом, відповідач звернувся до позивача з пропозицією щодо укладення додаткової угоди та продовження строків постачання товару 11.12.2018, тобто після закінчення строку, в межах якого товар мав бути поставлений (до 07.12.2018), при цьому, позивачем не додано до листа відповідний документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами, який би підтверджував виникнення істотної обставини, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за договором.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку щодо своєчасної поставки товару за договором про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 22.10.2018 № 286/3/18/299, вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 926 грн 08 коп. пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду на суму 3 244 грн 80 коп.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог Лтд" (вулиця М. Бойчука, 18-А, м. Київ, 01103, ідентифікаційний код 16282325) на користь Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) 3 244 (три тисячі двісті сорок чотири) грн 80 коп. пені та витрати по сплаті судового збору у розмірі 103 (сто три) грн 28 коп.
3. В іншій частині позову про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 11 681 грн 28 коп. та штрафу у розмірі 45 427 грн 20 коп. відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Б.Плотницька