пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
25 лютого 2020 року Справа № 6/30-40
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., за участю секретаря судового засідання Русинчук М.М., розглянувши матеріали заяви (вх.№01-63/14/20 від 09.01.2020) ПрАТ "Любомльське РТП" про перегляд ухвали Господарського суду Волинської області від 15.07.2019 за нововиявленими обставинами
у справі №6/30-40
за позовом: Фізичної особи-підприємця Лисого Віталія Володимировича
до Відкритого акціонерного товариства "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство"
про стягнення 117 384,00грн
за участю представників сторін:
від заявника: не прибув;
від стягувача: не прибув;
від ВДВС: не прибув;
Встановив: 09.01.2020 до суду надійшла заява ПрАТ "Любомльське РТП" про перегляд ухвали Господарського суду Волинської області від 15.07.2019 за нововиявленими обставинами(на підставі п.1 ч.2 ст.320 ГПК України), в якій просить:
- поновити процесуальний строк для перегляду ухвали Господарського суду Волинської області від 15.07.2019 в порядку ст. 119 ГПК України;
- скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 15.07.2019 у справі № 6/30-40, ухвалити нове рішення;
- скасувати постанову Любомльського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області старшого державного виконавця Склянчука В.М. ВП № 59031757 від 07.05.2019 року про відкриття виконавчого провадження;
- визнати дії Любомльської районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Склянчука Михайла Володимировича про винесення постанови ВП №59031757 від 07.05.2019р. про відкриття виконавчого провадження незаконними та протиправними та звільнити від сплати судового збору ПрАТ "Любомльське РТП".
Як на нововиявлені обставини заявник посилається на те, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 15.07.2019 встановлено, що в матеріалах справи 6/30-40 наявна ухвала Господарського суду Волинської області від 12.12.2011 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, де ставилось питання про визнання його недійсним в зв'язку з невідповідністю коду ЄДРПОУ ВАТ "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство" та інших його реквізитів (вищезазначена ухвала сторонами виконавчого провадження не оскаржувалась та набрала законної сили), а також що відділом ДВС була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження від 08.02.2011 на підставі п.4 ч.1 ст.37, ст.38 Закону України "Про виконавче провадження". Вказує, що після закінчення виконавчого провадження: знімаються арешти та інші заходи примусового виконання, наказ направляється до суду, який його видав. Заявник доводить що, закінчене виконавче провадження не може бути розпочато знову та стверджує, що на сьогоднішній день постанова від 08.02.2011 є чинною, оскільки сторонами виконавчого провадження не оскаржувалась, а зняття арешту, направлення постанови про закінчення виконавчого провадження та направлення виконавчого документа до суду, та інших заходів ВДВС не вчиняло чим порушено Закон України "Про виконавче провадження", яке дало підставу 23.05.2011 у зв'язку з наявністю судового наказу Господарського суду Волинської області №6/30-1 від 26.11.2008 року у відділі ДВС відкрити виконавче провадження № 26643429 про примусове виконання наказу за заявою ПП Лисого В.В. про стягнення на його користь 117384 грн. збитків (неотриманого) доходу та 1173 грн. 84 коп. витрат по державному миту і 118 грн. витрат на ІТЗ та зобов'язано боржника самостійно виконати наказ до 28.05.2011. Заявник вважає, що суди посилаючись на Закон України "Про виконавче провадження" оминули ст. 37, 38 (в редакції чинній на момент прийняття постанови про закінчення ВП), а також Закону ст. 39, 40 редакція Закону чинна на момент винесення постанови від 07.05.2019 ВП №59031757. Також зазначає, що незважаючи на те, що на сьогоднішній день постанова про закінчення виконавчого провадження від 08.02.2011 року є чинною, а тому дія по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.05.20109 року була незаконною та протиправною, тим більше неправильно визначено суму виконання.
Ухвалою суду від 11 січня 2020 заяву ПрАТ "Любомльське РТП" про перегляд ухвали Господарського суду Волинської області від 15.07.2019 за нововиявленими обставинами у справі №6/30-40 було залишено без руху, та встановлено заявнику строк для усунення недоліків заяви протягом 10 днів з дня отримання (вручення) даної ухвали суду шляхом надання до суду:
- доказів сплати судового збору в сумі 1760,76 грн.;
27.01.2020 від ПрАТ "Любомльське РТП" надійшла заява за вх. № 01-57/600/20, про долучення до матеріалів заяви оригіналу квитанції №15 від 24.01.2020 про сплату судового збору в сумі 1760,80 грн.
Ухвалою суду від 28.01.2020 поновлено пропущений строк та прийнято заяву ПрАТ "Любомльське РТП" про перегляд ухвали Господарського суду Волинської області від 15.07.2019 за нововиявленими обставинами до розгляду, судове засідання призначено на 19.02.2020.
Ухвалою суду від 19.02.2020 відкладено судове засідання на 25.02.2020.
Представник заявника в судове засідання не прибув, 25.02.2020 через відділ діловодства суду подав відповідь на відзив за вх.№01-57/1337/20 в якому просить задоволити заяву в повному обсязі.
Крім того, просить суд розглядати дану заяву в колегіальному складі суду.
Представник державної виконавчої служби в судове засідання не прибув, через відділ діловодства суду Любомльський районний відділ державної виконавчої служби подав відзив на заяву за №01-57/1174/20 від 17.02.2020 в якому просить суд відмовити в її задоволенні, у зв'язку із її безпідставністю те необґрунтованістю.
Розглядаючи заяву ПрАТ «Любомльське РТП» про перегляд ухвали Господарського суду Волинської області від 15.07.2019 за нововиявленими обставинами господарський суд застосовує наступні норми законодавства.
Частина 1 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з частиною 2 наведеної норми підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Отже, за змістом пункту 1 частини 1 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Лише за умови одночасного існування цих трьох нерозривно пов'язаних ознак, суд може визнати наведені заявником обставини нововиявленими (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 908/1043/17).
Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. (висновок Верховного Суду у постанові від 22.11.2019 у справі № 925/875/17).
Згідно практики Європейського суду з прав людини, процедура скасування остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Таким чином необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
При цьому процесуальні недоліки розгляду справи, зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
За нормами частини 4 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 15.07.2019 у скарзі ПрАТ "Любомльське РТП" про:
- визнання дій старшого державного виконавця Любомльського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Склянчука Михайла Володимировича про винесення постанови ВП №59031757 від 07.05.2019р. про відкриття виконавчого провадження незаконними та протиправними ;
- скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №59031757 від 07.05.2019р. винесену старшим державним виконавцем Любомльського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Склянчуком Михайлом Володимировичем про стягнення з ПрАТ "Любомльське РТП" боргу в сумі 54632,87 грн. в повному обсязі;
- зобов'язання Любомльський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області усунути заходи примусового виконання відмовлено повністю.
Постановою Північного-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 у справі №6/30-40 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство" - залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 15 липня 2019 року у справі №6/30-40 - без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.10.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №6/30-40 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 15.07.2019 та постанови Північно - західного апеляційного господарського суду від 12.09.2019.
Отже, ухвала Господарського суду Волинської області від 15.07.2019 набрала законної сили та є чинною на день розгляду заяви.
Однак, заявник просить суд переглянути ухвалу Господарського суду Волинської області від 15 липня 2019, оскільки закінчене виконавче провадження не може бути розпочато знову та стверджує, що на сьогоднішній день постанова від 08.02.2011 є чинною, оскільки сторонами виконавчого провадження не оскаржувалась, а зняття арешту, направлення постанови про закінчення виконавчого провадження та направлення виконавчого документа до суду, та інших заходів ВДВС не вчиняло чим порушено Закон України "Про виконавче провадження", яке дало підставу 23.05.2011 у зв'язку з наявністю судового наказу Господарського суду Волинської області №6/30-1 від 26.11.2008 року у відділі ДВС відкрити виконавче провадження № 26643429 про примусове виконання наказу за заявою ПП Лисого В.В. про стягнення на його користь 117384 грн. збитків (неотриманого) доходу та 1173 грн. 84 коп. витрат по державному миту і 118 грн. витрат на ІТЗ та зобов'язано боржника самостійно виконати наказ до 28.05.2011. Заявник вважає, що суди посилаючись на Закон України "Про виконавче провадження" оминули ст. 37, 38 (в редакції чинній на момент прийняття постанови про закінчення ВП), а також Закону ст. 39, 40 редакція Закону чинна на момент винесення постанови від 07.05.2019 ВП №59031757. Також зазначає, що незважаючи на те, що на сьогоднішній день постанова про закінчення виконавчого провадження від 08.02.2011 року є чинною, а тому дія по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.05.2019 року була незаконною та протиправною, тим більше неправильно визначено суму виконання, а тому доводить, що постанова від 08.02.2011 підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.
Як слідує із матеріалів справи, 20.02.2008 р. господарський суд Волинської області прийняв рішення по справі № 6/30-40, відповідно до якого постановлено стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Любомльське транспортне підприємство", м.Любомль, вул. Дружби 93 (рах. НОМЕР_1 в ВГРУ "Приватбанк", МФО 303440, ЄДРПОУ 03898224) на користь підприємця Лисого Віталія Володимировича, АДРЕСА_1 (рах. № НОМЕР_2 в Любомльському відділенні №7 РВ АТ КБ "Надра", м. Луцьк, МФО 303325, ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) 117 384 грн. збитків (неотриманого доходу) та 1173 грн. 84 коп. витрат по державному миту,118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Заборонити ВАТ "Любомльське РТП", м. Любомль, вул. Дружби,93 вчиняти будь-які дії стосовно відчуження нерухомого майна, яке належить відповідачу на суму 117 384 грн.
16.07.2008р. на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі № 6/30-40, рішення господарського суду Волинської області від 20.02.2008р. у цій справі було скасовано. В позові відмовлено.
Згідно постанови Вищого господарського суду України від 23.10.2008р. у справі №6/30-40 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2008р. скасовано. Рішення від 20.02.2008р. господарського суду Волинської області залишено без змін.
26.11.2008р. Господарський суд Волинської області, на виконання постанови Вищого господарського суду України від 23.10.2008р. та рішення господарського суду Волинської області від 20.02.2008р. у справі 6/30-40 видав наказ №6/30-1 про примусове виконання рішення.
19.12.2008р. на підставі заяви підприємця Лисого В.В. від 18.12.2008р., головний державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Любомльського управління юстиції виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 170/110, з примусового виконання наказу господарського суду Волинської області №6/30-1 від 26.11.2008р.
Згідно постанови ДВС Любомльського районного управління юстиції від 08.02.2011р. дане виконавче провадження було закінчено на підставі п. 4, ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що:
- 14.05.2010р. ВАТ "Любомльське РТП" звернулось до господарського суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі 6/30-40.
- ухвалою суду від 09.11.2010р. відмовлено ПрАТ "Любомльське РТП" в задоволенні заяви про перегляд судового рішення від 20.02.2008р. у справі № 6/30-40 за нововиявленими обставинами.
- не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, відповідач оскаржив її до Львівського апеляційного господарського суду, відповідно до постанови, якого від 26.01.2011р. ухвалу господарського суду Волинської області від 09.11.2010р. та рішення господарського суду Волинської області від 20.02.2008р. у справі 6/30-40 скасовано із зобов'язанням прийняти нове рішення за даною справою.
- постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2011р., за скаргою підприємця Лисого В.В., постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2011р. у справі № 6/30-40 скасовано. Ухвалу господарського суду Волинської області від 09.11.2010р. залишено без змін.
За таких обставин 23 травня 2011 року, підприємець Лисий В.В. , повторно звернувся до ВДВС Любомльського районного управління юстиції із заявою про примусове виконання наказу господарського суду від 26.11.2008р.
23.05.2011р. заступник начальника відділу державної виконавчої служби Любомльського районного управління юстиції Сарапін В.І., виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 26643429 про примусове виконання наказу № 6/30-1 від 26.11.2008р. про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство" (м. Любомль, вул. Дружби, 93) на користь підприємця Лисого Віталія Володимировича ( АДРЕСА_1 ) 117384 грн. збитків (неотриманого доходу) та 1173грн.84коп. витрат по державному миту, 118грн. витрат на ІТЗ та зобов'язано боржника самостійно виконати наказ до 28.05.2011 р.
В межах даного виконавчого провадження були здійсненні заходи до примусового виконання рішення, а саме проведено реалізацію нерухомого майна, ВАТ "Любомльське РТП" а саме:
-будівлю лісопильної рами, заг.пл.420,1м2 за адресою: АДРЕСА_2 , за ціною 31 550, 00 грн.
-будівлю приміщення гуртожитку, пл.425, 0 м2 за адресою: АДРЕСА_2 , за ціною 34 300, 00 грн.
Не погоджуючись із даною постановою та діями державного виконавця, ПрАТ "Любомльське РТП", звернулось до суду із скаргою з вимогами визнати дії державного виконавця ВДВС Любомльського РУЮ Мучака М.О. про відкриття виконавчого провадження та накладання арешту на рухоме та нерухоме майно ПрАТ "Любомльське РТП" неправомірними, оскільки відповідач неналежний, та просив визнати дії державних виконавців Відділу державної виконавчої служби Любомльського районного управління юстиції Мучака М.О. та Сарапіна В.І. про реалізацію майна ПрАТ "Любомльське РТП" незаконними.
Ухвалою суду від 12.12.2011р. в задоволенні скарги ПрАТ "Любомльське РТП" на дії Відділу державної виконавчої служби Любомльського районного управління юстиції у справі № 6/30-40 було відмовлено.
Отже, наказ господарського суду Волинської області № 6/30-1 від 26.11.2008 року про стягнення з ВАТ "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство" на користь підприємця Лисого В .В. 117384 грн. збитків (не отриманого доходу) та 1173,84 грн. витрат по державному мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу станом 27.07.2011р. виконано було частково на суму 64 042,97 грн., що підтверджується розпорядженнями про зарахування коштів на користь ПП Лисого В.В. , затвердженими начальником ВДВС Любомльського РУЮ 26.11.2010р., 26.11.2010р., від 27.07.2011р.Залишок заборгованості становить 54 632,87 грн.
03.05.2019р. підприємець Лисий В.В. звернувся до ВДВС із заявою від 02.05.2019р. про повернення виконавчого документу стягувачу №6/30-1 від 26.11.2008р.
Заступник начальника відділу Любомльського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Оліщук Д.Ю. на підставі постанови від 03.05.2019р. повернув вказаний виконавчий документ стягувачу, скасував інші заходи примусового виконання рішення, та у п.3 вказав, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 06.07.2019р.
03.05.2019р. стягувач - ФОП Лисий В.В. від 03.05.2019р., знову звернувся до ВДВС із заявою про примусове виконання наказу господарського суду Волинської області від 26.11.2008р. в частині, яка залишилась не виконаною.
07.05.2019р. старший державний виконавець Любомльського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Склянчук М.В., повторно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №59031757 про примусове виконання наказу № 6/30-1 від 26.11.2008р. про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство" на користь підприємця Лисого Віталія Володимировича боргу в сумі 54 632,87 грн.
Відповідно ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на дату видачі наказу суду).
Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 ГПК України в редакції станом на дату видачі наказу суду).
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності установлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99р. у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
В силу частини 2 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Частиною 4, 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Відповідно до пункту 2.6. постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції - не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Враховуючи вище зазначене, та закінчене виконавче провадження від 08.02.2011 на підставі п.4 ч.1 ст.37, ст.38 Закону України "Про виконавче провадження" не є нововиявленою обставиною, а є вимогою про переоцінку судом доказів, які вже були предметом дослідження та яким вже надано оцінку при прийнятті рішення.
Крім того, суд звертає увагу заявника на те, що закінчене виконавче провадження на підставі п.4 ч.1 ст.37, ст.38 Закону України "Про виконавче провадження" не позбавляє стягувача права повторного звернення до виконавчої служби для його подальшого повного виконання.
При цьому, новий наказ на невиконану суму заборгованості не видається.
Суд вважає, що у заявника склалась хибна думка про те, що закінчене виконавче провадження на підставі п.4 ч.1 ст.37, ст.38 Закону України "Про виконавче провадження" не може бути поновленим для повного виконання заборгованості за виконавчим документом.
Рішення суду підлягає до виконання повністю відповідно правових вимог Конституції України та Господарського процесуального кодексу України .
Відповідно до п. 1 ч.4 ст. 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи.
Згідно ч. ч. 1,8 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Будь-яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного і спрощеного позовного провадження.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами здійснюється судом у такому самому кількісному складі, в якому ці рішення були ухвалені (одноособово або колегіально).
Враховуючи вище зазначене, ухвала Господарського суду Волинської області від 15.07.2019 у справі №6/30-40 прийнята одноособово суддею Дем'як В.М., а тому в клопотанні заявника про призначення колегіального розгляду заяви слід відмовити, як безпідставно заявленому.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин заяви їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що нововиявленні обставини у перегляді ухвали Господарського суду Волинської області від 15.07.2019 відсутні, а тому в задоволенні заяви слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129, 234, 320-325 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Відмовити у задоволенні заяви ПрАТ "Любомльське РТП" про перегляд ухвали Господарського суду Волинської області від 15.07.2019 за нововиявленими обставинами(на підставі п.1 ч.2 ст.320 ГПК України)
2.Ухвалу Господарського суду Волинської області від 15.07.2019 у справі № 06/30-40 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у порядку та строки визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст ухвали складено 02.03.2020.
Суддя В. М. Дем'як