28 лютого 2020 року м. Рівне №460/98/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до його страхового стажу, який враховується для призначення пенсії, періоду навчання на підготовчому відділенні у Вінницькому державному педагогічному інституті імені Миколи Островського з 01 грудня 1972 року по 01 серпня 1973 року та зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до його страхового стажу, який враховується для призначення пенсії навчання педагогічному інституті імені Миколи Островського з 01 грудня 1972 року по 01 серпня 1973 року й провести перерахунок його страхового стажу роботи, починаючи з дня призначення йому пенсії і виплатити йому різницю між розміром пенсії, який нараховано за результатами перерахунку страхового стажу, та раніше виплаченим розміром.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем при призначенні пенсії протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період перебування слухачем підготовчих курсів, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 29 січня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за правилами ст.263 КАС України.
Через відділ документального забезпечення суду 17 лютого 2020 року подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. Вказує, що підготовчі курси (підготовчі відділення) при вищому навчальному закладі не є рівноцінним навчанню у вищому навчальному закладі, крім того навчання на підготовчому відділенні (курсах) не є складовою навчання у вищому навчальному закладі, так як у разі, якщо особа не вступить до останнього з будь-якої причини (відмова від вступу, нездача іспитів тощо), період навчання на підготовчих курсах (відділеннях) не можна вважати здобуттям вищої освіти, а тому зарахування періоду перебування слухачем підготовчого відділення не передбачено. Крім того, зазначено, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом оскільки згідно КАС строк звернення до суду в даному випадку 6 місяців, а позивачу призначалась пенсія у 2006 році, крім того вказано, що позивач звернувся до суду в порядку ЗУ "Про звернення громадян", а отже відповідачем не приймалось рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача.
24 лютого 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Встановлено та не заперечується сторонами, що позивач з 02.09.2006 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, яка обчислена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В липні 2019 року позивач звернувся до відповідача про надання роз'яснень чи всі періоди його діяльності були враховані до страхового стажу при призначенні пенсії за віком.
Листом від 14.08.2019 Головне управління повідомило позивача, що при призначенні пенсії не зараховано до його страхового стажу період перебування слухачем підготовчих курсів і в зв'язку з тим, що особа, яка є слухачем підготовчого відділення ВНЗ не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, в зв'язку з чим відсутні підстави для зарахування заявнику цього періоду до загального трудового стажу..
Вважаючи такі дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
У відповідності до статті 1 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Згідно із частиною 1 статті 24 Закону №1058-V страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-V страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту "е" статті 3 Закону № 1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.
Відповідно до пункту "д" частини 3 статті 56 вищевказаного Закону до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Під час розгляду справи встановлено та не заперечується відповідачем той факт, що позивач перебував слухачем підготовчих курсів у підготовчому відділенні Вінницького педагогічного інституту з 01.12.1972 по 01.08.1973.
При цьому, на момент навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 "Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій" (далі - Порядок).
Згідно підпункту "і" пункту 109 Порядку встановлено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також "навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті "і" зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР.
Підготовчі відділення при вищих навчальних закладах були створені у відповідності до Постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів УРСР від 20 серпня 1969 року № 681 "Про організацію підготовчих відділень при вищих навчальних закладах" та Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 08 жовтня 1969 року №573.
Вказаними нормативно-правовими актами передбачалося, що: 1) при організації підготовчих відділень передбачається проведення учбових занять по денній, вечірній та заочній формах навчання; створення відділень при наявності не менше 100 слухачів, які навчаються з відривом і без відриву від виробництва; строк навчання з відривом від виробництва - 8 місяців, без відриву від виробництва - 10 місяців (п.2 зазначених нормативних актів); 2) на підготовчі відділення приймаються особи з закінченою середньою освітою з числа передових робітників, колгоспників і демобілізованих з рядів Збройних Сил СРСР. Молоді робітники і колгоспники, які вступають на підготовчі відділення, повинні мати стаж практичної роботи (не менше одного року). Відбір і направлення молоді на ці відділення здійснюються безпосередньо керівниками промислових підприємств, установ, організацій транспорту і зв'язку, радгоспів, колгоспів, командуванням військових частин за рекомендацією партійних, комсомольських і профспілкових організацій (п.3 зазначених нормативних актів). 3) слухачам підготовчих відділень, зарахованим на навчання з відривом від виробництва, виплачується, стипендія в розмірі, встановленому для студентів І курсів вищих учбових закладів (п. 5 та 10 відповідно), при яких організовані підготовчі відділення.
Крім цього, відповідно до вищевказаних нормативно-правових документів було розроблено та затверджено Положення про підготовче відділення при вищому навчальному закладі (Накази Міністерства вищої та середньої освіти СРСР №712 від 26.09.1969 року; №394 від 17.05.1971 року; №468 від 31.05.1974 року та №504 від 14.07.1987 року, згідно з яким: а) час навчання на підготовчому відділенні не перериває трудового стажу (пункт 21); в) особам зарахованим на підготовче відділення видається квиток слухача, на слухачів підготовчого відділення поширюються права та обов'язки, встановлені для студентів вищого навчального закладу.
З аналізу вищевикладеного та з урахуванням норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини, позивач, який був слухачем підготовчого відділення, за правовим статусом прирівняний у правах до студентів вищого навчального закладу, а відтак, відповідно до положень частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" час його навчання підлягає зарахуванню до трудового стажу.
Стосовно покликання відповідача на пропуск строку звернення до суду позивача з цим позовом суд зазначає таке.
У своєму рішенні у справі (справа № 1840/3344/18) Верховний Суд не погодився із застосуванням судами шестимісячного строку звернення до суду з позовом у спірних правовідносинах, виходячи із наступного.
Неправомірне позбавлення особи пенсії не узгоджується з принципом правової визначеності, оскільки виключно шляхом прийняття закону та у виняткових випадках дозволяється змінювати розміри пенсії та періодичність її виплати.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. Зі свого боку, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків якщо інше прямо не передбачено законом.
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ (первинне призначення пенсії) слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на призначення пенсії за віком) та легалізації триваючого правопорушення.
Тобто відносини щодо реалізації конституційного права на соціальний захист у старості між позивачем та пенсійним органом виникли з моменту отримання останнім заяви позивача про призначення пенсії за віком. Виходячи зі змісту конституційного права на соціальний захист, зазначені відносини є триваючими, оскільки право на пенсію гарантується державою, є довічним і не може бути обмеженим неправомірними діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів Верховного Суду також зазначила, що лише розгляд справи по суті і з'ясування, зокрема, питання наявності у позивача страхового стажу, дозволить суду оцінити правомірність дій відповідача щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком, а також визначити момент, з якого позивач дійсно має право на призначення такої пенсії.
Отже, суд прийшов до висновку, що позивачем не пропущено шестимісячний строк звернення до суду оскільки лише з відповіді пенсійного органу від 14.08.2019 позивач дізнався про те, що період його навчання на підготовчому відділенні у Вінницькому державному педагогічному інституті імені Миколи Островського з 01.1252.1972 по 01.08.1973 не зарахованого до його загального трудового стажу.
Разом з тим суд зауважує, що у відповідності до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Верховний Суд України в постанові від 22 квітня 2014 року (справа №21-484а13) дійшов висновку про те, що за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів пенсійний орган ухвалює рішення про перерахунок чи про відмову у перерахунку раніше призначеної пенсії. Рішення про відмову у перерахунку пенсії із зазначенням причин орган ПФУ видає (надсилає) заявникові протягом п'яти днів з дня його прийняття. Тобто відповідно до статей 49, 63, Закону №2262-ХІІ підставою для повідомлення про відмову у перерахунку пенсії може бути виключно рішення органу ПФУ, що прийнято з вказаного питання.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За встановлених обставин цієї справи, наявності підстав для зарахування до стажу роботи (загального трудового стажу) позивача періоду навчання з 01.12.1972 по 01.08.1973 на підготовчих курсах при вищому навчальному закладі та з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення щодо перерахунку пенсії, ефективним способом захисту порушеного права позивача, на думку суду, буде задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до його страхового стажу, який враховується для призначення пенсії навчання педагогічному інституті імені Миколи Островського з 01 грудня 1972 року по 01 серпня 1973 року та прийняття рішення за його зверненням щодо перерахунку пенсії у зв'язку з включенням до страхового стажу вказаного періоду з урахуванням раніше виплачених сум.
Тому, на думку суду, є передчасними позовні вимоги про зобов'язання відповідача провести виплату йому різниці між розміром пенсії, який нараховано за результатами перерахунку страхового стажу, та раніше виплаченим розміром, оскільки відповідач належним чином ще не розглянув питання про перерахунок пенсії позивача, рішення з цього приводу не прийняв. Таким чином, суд не має підстав для задоволення вимог позивача в цій частині, оскільки не може захистити вказані права позивача на майбутнє.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши обставини справи, судом встановлено, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не було доведено в судовому порядку належними та допустимими доказами правомірність не зарахування до страхового стажу позивача періоду перебування слухачем на підготовчих курсах, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
З урахуванням вимог ст.139 КАС України, та часткового задоволення позовних вимог сплачена сума судового збору згідно з квитанцією від 03.01.2020, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.28а) у розмірі 420,40 грн., підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, 7, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076)- задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до його страхового стажу, який враховується для призначення пенсії навчання на підготовчому відділенні у Вінницькому державному педагогічному інституті імені Миколи Островського з 01 грудня 1972 року по 01 серпня 1973 року та прийняти рішення щодо перерахунку пенсії у зв'язку з включенням до страхового стажу вказаного періоду з урахуванням раніше виплачених сум за його зверненням.
В задоволенні решти позовних вимог-відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 420,40 (чотириста двадцять гривень сорок копійок) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 28 лютого 2020 року.
Суддя Махаринець Д.Є.