про повернення позовної заяви
28 лютого 2020 року м. Житомир справа № 240/931/20
категорія 112030100
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Попова О. Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Державної фіскальної службу України щодо відмови в заміні підстав звільнення, а саме з п.64 п.п. «ж» (за власним бажанням) на п.65 п.п.«б» у відставку (із зняттям з військового обліку) через хворобу (визнання непридатним до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії) у відповідності Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114;
- визнати право на звільнення зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) через хворобу (визнання непридатним до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії) у відповідності п.п. «б» п.65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114 та зобов'язати Відповідача внести зміни до наказу про звільнення від 29.12.2005 року №2456;
- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної службу України у Житомирській області надати довідку до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області для обчислення і виплати пенсії в розмірі 89% грошового забезпечення, призначеного відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху з наданням позивачеві часу для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
На виконання ухвали суду, позивач подав заяву про усунення недоліків.
Розглянувши подану заяву, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини в їх сукупності на підставі чинного законодавства, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами частин 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач в заяві зазначає, що на усунення недоліків позивач надає уточнену позовну заяву, в якій уточнено позовні вимоги, а саме: оскаржується відмова Державної податкової фіскальної служби України, викладена у листі від 23.01.2020 №94/К/99-99-04-04-01-14 щодо внесення змін до наказу від 29.12.2005 року №2456 щодо підстав звільнення позивача, а саме п.64 п.п. «ж» (за власним бажанням) на п.65 п.п.«б» у відставку (із зняттям з військового обліку) через хворобу (визнання непридатним до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії) у відповідності Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114. Також, звертає увагу, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком. Тому, вважає, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум її складових, може ьути подано без обмеження шестимісячним строком.
Суд звертає увагу, що вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визначення причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у заяві про поновлення строку звернення до суду причин, підтверджених відповідними засобами доказування та доданими до них матеріалами.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Крім того, у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
При цьому слід зазначити, що судом встановлюються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Судом з матеріалів справи встановлено, що 17.04.2006 року відповідно до свідоцтва про хворобу від 06.02.2006 року №16/5 ВЛК УМВС України у Житомирській області, Житомирською міською медико-соціальною експертною комісією було встановлено 3 групу інвалідності. Встановлено, що із заявами від 15.02.2006 року та 02.06.2006 року позивач звертався до Державної податкової адміністрації України в Житомирській області про зміну підстав звернення, однак відповіді не отримав. 17.12.2019 року повторно направив звернення до відповідача та отримав відповідь лише 23.01.2020 року.
В матеріалах справи наявна відповідь Державної податкової адміністрації України від 22.06.2006 № 3492/К/04-2221 на заяву від 02.06.2006 року. Тобто, позивач з 22 червня 2006 року знав про порушення своїх прав, однак, із позовом до суду звернувся лише в 2020 році.
При цьому, за приписами частини 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.99 КАС України (у редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин) для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, із змісту матеріалів справи та заяви про поновлення строку звернення до суду не встановлено будь-яких причин, які б об'єктивно та непереборно перешкоджали позивачу своєчасно звернутись до суду з даним позовом, після того як він дізнався про порушення його права.
Отже, з наведених доводів позивача у заяві про поновлення строку для звернення до адміністративного суду суд не вбачає наявності поважності причин пропуску строку звернення до суду, а відтак дійшов висновку, що у задоволенні заяви належить відмовити.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова