Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 березня 2020 р. Справа№138/3102/19
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Військової частини № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
6 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області із позовом до Військової частини № НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації за невикористані щорічні додаткові відпустки, як учаснику бойових дій за період з 31 липня 2014 року по 11 квітня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 11 квітня 209 року, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані щорічні додаткові відпустки, як учаснику бойових дій за період з 31 липня 2014 року по 11 квітня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 11 квітня 209 року.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 9 грудня 2019 року позовну заяву позивача передано до Донецького окружного адміністративного суду. Адміністративна справа № 138/3102/19 судом була отримана 20 січня 2020 року.
Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2020 року справу передано на розгляд судді Смагар С.В.
Ухвалою від 21 січня 2020 року суд залишив без руху позовну заяву позивача та надав десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків.
5 лютого 2020 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій виконав вимоги ухвали суду від 21 січня 2020 року, чим усунув її недоліки.
Ухвалою від 6 лютого 2020 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження в адміністративній справі № 138/3102/19. Одночасно, суд задовольнив клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, задовольнив клопотання позивача та визнав поважними причини пропуску строку звернення позивача із позовом до суду.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Позивач у позовній заяві зазначив, що йому протиправно не виплачена компенсація за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період з 31 липня 2014 року по 11 квітня 2019 року та в обґрунтування позовних вимог посилався на правову позицію, викладену у рішенні Верховного Суду по справі № 620/4218/18.
Відповідач надав на адресу суду відзив на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги поданих заперечень відповідач зазначив, що під час дії особливого періоду надання додаткових відпусток із збереженням заробітної плати припинено, то у позивача не було права на отримання такої відпустки. Крім того, відповідач зазначив, що враховуючи постанову Великої Палати Верховного Суду від 2 серпня 2019 року по справі № 620/4218/18, позивач для реалізації свого права на отримання додаткової відпустки як учаснику бойових дій повинен був звернутися з рапортом з проханням надати відпустку, проте не звертався. Крім того. Відповідач зазначає, що на даний час кошти для виплат грошової компенсації позивачу за відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 року не надходили, а тому виплата не проводилась.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 28 травня 2015 року має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.
На підставі витягу з наказу начальника 2 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби від 31 липня 2014 року № 223-ОС «По особовому складу» судом встановлено, що позивач проходив військову службу на посаді контролера комендантського відділення відділу організації повсякденної діяльності штабу, ВОС-908204Р, дев'ятий тарифний розряд.
За наказом начальника Могилів-Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 26 лютого 2015 року № 50-ОС позивач вибув згідно наказу начальника від 18 лютого 2015 року № 63-ОС у розпорядження начальника 2 прикордонного загону (І категорії) м. Котовськ, для подальшого проходження військової служби з 26 лютого 2015 року.
Наказом начальника 2 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби від 17 липня 2015 року № 148-ос «По особовому складу» . позивача, механіка-слюсаря відділення логістики оперативно-бойової прикордонної комендатури («Котовськ-1»), якого звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України відповідно до пункту 3 Указу Президента України № 328/2015 від 12 червня 2015 року та Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за статтею 26 частиною 8 пунктом 1 підпункту „с” без права носіння військової форми одягу, з 17 липня 2015 року. Щорічну відпустку за 2015 рік використав, грошову допомогу для оздоровлення отримав. Грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань отримав. Вислуга років становить станом на 17 липня 2015 року: календарна - 2 роки, 1 місяць, 19 днів; пільгова - 00 років, 5 місяців, 23 дні; всього - 2 роки, 7 місяців, 12 дів.
Відповідно до витягу з наказу Начальника Могилів-Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 18 липня 2015 року № 277-ОС «По особовому складу» було наказано, відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", в редакції від 4 квітня 2006 року № 3597-ІV та Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України зарахувати до списків загону, поставити на всі види забезпечення з 18 липня 2015 року сержанта запасу ОСОБА_1 , який призваний на військову службу по мобілізації Могилів-Подільським ОМВК Вінницької області.
Наказом начальника 24 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 13 квітня 2018 року № 109- ОС «По с особовому складу» було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення старшину ОСОБА_1 (П-026021), інспектора прикордонної служби 1 категорії - начальника 2 відділення інспекторів прикордонної служби 1 прикордонної застави оперативно-бойової прикордонної комендатури (“Могилів- Подільський-1”), який після здачі справ і посади вибув згідно наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21 березня 2018 року № 235-ос у розпорядження начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України, для подальшого проходження військової служби, з 15 квітня 2018 року. Щорічну основну відпустку за 2018 рік не використав. Грошову допомогу на оздоровлення за 2018 рік не отримав.
Відповідно до витягу з наказу начальника 11 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 11 квітня 2019 року № 117-ОС «По с особовому складу» » було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення старшину ОСОБА_1 (П-026021), молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії - гранатометника 2 секції АГС-17 відділення вогневої підтримки оперативно-бойової прикордонної комендатури «Курахівка», який звільнений у відставку наказом начальника 11 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 04 квітня 2019 року № 109-ОС, за підпунктом «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», без права носіння військової форми одягу. Вислуга років станом на 11 квітня 2019 року становить: календарна - 05 років 10 місяців 15 дні; пільгова - 04 роки 03 місяці 20 днів; загальна: 10 років 02 місяці 05 днів. Згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України № 188 від 18 березня 2016 року (зі змінами) виплатити винагороду за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду у квітні за 01 добу. Виплатити грошову компенсацію за не використану щорічну основну відпустку за 2019 рік за 8 календарних днів. Виплатити грошову допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2019 рік. Виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 03 календарні роки. Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 11 квітня 2019 року. Зараховувати до оперативного резерву першої черги недоцільно. Направити старшину ОСОБА_1 на військовий облік до Могилів-Подільського ОМВК Вінницької області.
Листом Прикордонної служби України від 26 листопада 2019 року № 14/с-81/72 позивача було проінформовано, що за період проходження позивачем служби в Краматорському прикордонному загоні додаткова відпустка як учаснику бойових дій, передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не надавалась. У листі також зазначено, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки та деякі додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, їх використання за минулі роки після закінчення особливого періоду законодавством не передбачено. У зв'язку з цим додаткові відпустки, в тому числі й додаткова відпустка, що не надавалася учасникам бойових дій, в особливий період не вважається такою, що є не використаною.
Суд зауважує, що відповідачем не заперечується факт невиплати компенсації за додаткову відпустку та/або заявлений до відшкодування період.
Судом встановлено, що 16 травня 2019 року Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду розглянуто провадження у зразковій справі № 620/4218/18 за позовом особи до Військової частини НОМЕР_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та прийнято рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22 жовтня 2018 року; зобов'язано Військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22 жовтня 2018 року.
Постановою Великої Палати Верховного суду від 21 серпня 2019 року по справі № 620/4218/18 за наслідками розгляду апеляційної скарги Військової частини, апеляцій скаргу залишено без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2019 року - залишено без змін.
Таким чином, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду розглянуто провадження від 16 травня 2019 року у зразковій справі № 620/4218/18 набрало законної сили 21 серпня 2019 року та в силу положень частини 5, 6 статті 13 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
У рішенні від 16 травня 2019 року по справі № 620/4218/18 Верховним Судом визначені такі ознаки типової справи:
позивач, фізична особа: учасник бойових дій, звільнений з військової служби;
відповідач, суб'єкт владних повноважень: військова частина, на якій позивач перебував на забезпечені;
підстави спору: а) фактичні - відносини, які виникли між учасником бойових дій і військовою частиною щодо проходження ним публічної (військової) служби, ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; б) нормативні - норми права, які регулюють відносини між позивачем і відповідачем щодо проходження публічної (військової) служби, набуття статусу учасника бойових дій, нарахування та виплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій. Такими нормами права є: стаття 4 Закону України «Про відпустки», статті 5, 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стаття 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
предмет спору: а) протиправна бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період визначений підпунктами 17-18 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; б) стягнення невиплаченої грошової компенсацію при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період визначений підпунктами 17-18 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
відносини, що регулюються одними нормами права - відносини, які виникли між учасником бойових дій і військовою частиною щодо проходження ним публічної (військової) служби та які регулюються нормами Закону України «Про відпустки», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
позивачами заявлено аналогічні вимоги: а) визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; б) зобов'язати військову частину нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
При цьому, у зазначеному рішенні зазначено, що висновки Верховного Суду у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення до суду осіб, звільнених з військової служби, яким було відмовлено у виплаті грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період визначений підпунктами 17-18 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Дослідивши наявні матеріали справи суд доходить висновку, що дана справа відповідає ознакам типової справи.
Згідно вимог частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Нормами статті 4 Закону України від 5 листопада 1996 року №504/96-ВР «Про відпустки» встановлені такі види відпусток:
1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до положень статті 16-2 зазначеного додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, Учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Норми статті 5 зазначеного Закону визначають, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час».
Учасникам бойових дій відповідно до положень цього Закону (статті 5, 6) надаються, зокрема, такі пільги: 12) використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Нормами частини 8 статті 101 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (частина 14 статті 101 Закону 2011-ХІІ).
При цьому, нормами частини 17 зазначеної норми Закону № 2011-ХІІ установлено, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється. У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об'єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.
Згідно норм Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Системний аналіз змісту верховенства права, вищенаведених положень законодавства дає підстави суду для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.
Відповідно до частини 8 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, відповідно до частини 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Суд зазначає, що норми Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації. Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 31 липня 2014 року по 11 квітня 2019 року.
Зазначене спростовує доводи відповідача, викладені у його відзиві на позовну заяву про те, що з урахуванням дії в Україні особливого періоду та призупинення відповідних прав військовослужбовців щодо додаткових відпусток, позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за неотриманні додаткові відпустки.
Припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Аналогічний висновок викладений в рішенні Верховного Суду в зразковій справі № 620/4218/18.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість пред'явленого позову та відповідно задоволення його позовних вимог в повному обсязі.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 257-260, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 31 липня 2014 року по 11 квітня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 11 квітня 2019 року.
Зобов'язати Військову частину № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 31 липня 2014 року по 11 квітня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 11 квітня 2019 року.
Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 2 березня 2020 року. Повне судове рішення складено 2 березня 2020 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Смагар