Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 лютого 2020 р. Справа№200/14474/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України в місті Бахмуті Донецької області, третя особа Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фону України Донецької області, про стягнення шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Державної казначейської служби України в місті Бахмуті Донецької області, третя особа Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фону України Донецької області, про стягнення шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він з 02.03.1993 року працював на посаді судді Артемівського міського (з 27.03.2004 р. - міськрайонного) суду Донецької області та наказом голови Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06.10.2016 року був звільнений з посади судді у відставку.
По виходу у відставку позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 86% від заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді, яке виплачується Бахмутсько-Лиманським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України за місцем реєстрації.
На підставі положення абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України з щомісячного довічного грошового утримання щомісячно утримувався податок з доходів фізичних осіб, у зв'язку з чим за період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року включно розмір утриманого податку становить 30 029,04 грн.
Рішенням Конституційного суду України від 27.02.2018 р. № 1-р/2018 положення абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України були визнані неконституційними. Тому позивач вважає, що внаслідок прийняття Верховною Радою України неконституційного закону щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання, йому було заподіяно матеріальну шкоду в вигляді утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору за період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року в розмірі 30029,04 грн. Держава Україна в особі Державної казначейської служби України визначена відповідачем у справі, враховуючи Положення про Державну казначейську службу України та правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 10.01.2018 року (справа № 454/1642/1б-ц).
З наведених підстав позивач просив стягнути з Державного бюджету України на його користь шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 - 30029,04 грн. шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.
Ухвалою від 18 грудня 2019 року було відкрито спрощене позовне провадження по справі, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що згідно з Положенням про державну казначейську службу України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого - Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів, Казначейство є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі і банках. Повноваження на здійснення представництва Держави в судах не передбачено. Таким чином Казначейство не є розпорядником коштів державного бюджету, визначених бюджетною програмою на виконання судових рішень, які знаходяться на єдиному казначейському рахунку. Кошторисом Казначейства не передбачено бюджетні асигнування (які б перераховувалися на рахунки ДКСУ) на виконання судових рішень.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення коштів з Державного бюджету України. Державна казначейська служба України за позовом жодного відношення до суті спору не має. Таким чином позов пред'явлено до неналежного відповідача.
Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 одним з основних завдань Мінюсту є забезпечення представництва інтересів держави у судах України, здійснення захисту інтересів України у Європейському суді з прав людини, під час урегулювання спорів і розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземних суб'єктів та України.
З наведених підстав відповідач вважає, що наведені позивачем обставини та правові підстави суперечать положенням чинного законодавства України, а позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Третя особа пояснення на позовну заяву не надала, про своє ставлення до заявленого позову суд не повідомила.
Судом встановлені такі фактичні обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), має статус судді у відставці (а.с.8-13).
Листом від 22.08.2019 року Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фону України Донецької області повідомило, що за період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року загальна сума податку з доходу фізичних осіб, що був утриманий з щомісячного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_1 складає 27719,11 грн., сума утриманого військового збору за вказаний період склала 2309,93 грн. (а.с.14).
Фактичні обставини справи сторонами не заперечуються.
З посиланням на рішення Конституційного суду України від 27.02.2018 р. № 1-р/2018 позивач вважає утримані суми податків шкодою, заподіяною державою Україна прийняттям неконституційного закону, яку повинен відшкодувати відповідач у справі - Управління Державної казначейської служби України в місті Бахмуті Донецької області за рахунок відповідної бюджетної програми.
Вирішуючи вказаний адміністративний спір та надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає про таке.
Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин, тобто, за період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року) базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 164.1.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIIІ від 28.12.2014 (далі - Закон № 71-VIIІ), який набрав чинності з 01.01.2015 року, підпункт 164.2.19 пункт 164.2 статті 164 ПК України викладений в такій редакції:
до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
Статтею 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Законом № 71-VIIІ також внесено зміни до Податкового кодексу України у частині оподаткування військовим збором.
Відповідно до пункту 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.
Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статті 163 Кодексу (підпункт 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПК України
27 лютого 2018 року Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі № 1-6/2018 про визнання неконституційним положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
Положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким запроваджено оподаткування пенсій певних категорій (груп) пенсіонерів, суперечить статті 46 Конституції України.
Наведені обставини визнання неконституційним абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким запроваджено оподаткування пенсій певних категорій (груп) пенсіонерів, позивач вважає підставами для відшкодування шкоди в розмірі утриманого (сплаченого) податку та військового збору за період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року, в порядку статті 1175 Цивільного кодексу України.
Заявлені у справі вимоги суд вважає необґрунтованими з таких підстав.
Під шкодою у цій справі позивач розуміє недоотримані ним доходи в розмірі утриманих податків через прийняття неконституційного закону Верховною Радою України. Щодо доводів позивача про спричинення йому шкоди суд зазначає, що для встановлення факту заподіяння шкоди в розумінні статті 1175 Цивільного кодексу України необхідне встановлення складу деліктних правовідносин, який включає в себе прийняття органом державної влади нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, що знаходиться у причинному зв'язку зі шкодою, заподіяною фізичній чи юридичній особі.
У спірних відносинах в цій справі до 27 лютого 2018 року положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України регулювали спірні відносини щодо оподаткування сум щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму. Утримання відповідних сум податку здійснювало Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фону України Донецької області відповідно до законодавства, яке діяло у той період, отже протиправність самого утримання грошових коштів, як елемент юридичного складу заподіяння шкоди, у спірних правовідносинах відсутня.
Крім того суд зауважує, що відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, цивільне законодавство, на яке посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, не застосовується до відносин, пов'язаних зі сплатою чи утриманням податків та інших обов'язкових платежів.
Згідно з частиною 1 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Тому при вирішенні справи суд враховує також зміст статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де зазначено:
«Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».
Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
За положеннями статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2018 від 27 лютого 2018 року випливає, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто, з 27 лютого 2018 року.
Підстави для ретроспективного застосування рішення Конституційного Суду України № 1-р/2018 від 27 лютого 2018 року не передбачені як змістом самого цього рішення, так і вищенаведеними нормами Закону України «Про Конституційний Суд України».
З наведених підстав, виходячи з аналізу норм, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки позивачем судовий збір не сплачувався з посиланням на пункт 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір», судові втрати у справі розподілу не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління Державної казначейської служби України в місті Бахмуті Донецької області (вул. Миру, буд. 44. м. Бахмут, Донецька область, 84511, ЄДРПОУ 37868870), третя особа Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фону України Донецької області (вул. Миру, буд. 35, м. Бахмут, Донецька область, 84511, ЄДРПОУ 42172734), про стягнення шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним - відмовити повністю.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 28 лютого 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Г.А. Чекменьов