02 березня 2020 року Справа № 160/2193/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про стягнення середнього заробітку, стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, -
24.02.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, в якому просить суд:
- стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.01.2018 року по 11.09.2019 року у сумі 841099,28 грн. без урахування податків та зборів;
- стягнути з Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018 та 2019 роки.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суд, вивчивши подану позовну заяву, встановив, що адміністративний позов подано з порушенням вимог, встановлених ст. 160 КАС України, а саме: позивач, вказуючи в якості відповідачів Державну фіскальну службу України, Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області, звертає свої позовні вимоги тільки до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області; однією з позовних вимог є вимога про стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16.01.2018 року по 11.09.2019 року у сумі 841099,28 грн, без урахування податків та зборів.
Так, згідно з п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України).
З огляду на викладене суд зазначає, що позивачу слід надати суду виправлену редакцію позовної заяви із викладом позовних вимог в частині, що звернені і до відповідача: Державної фіскальної служби України, або уточнення переліку відповідачів.
Також, суд зазначає, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, як позивач у справі про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці», основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
При цьому, враховуючи, що позивач звертається до суду з позовною вимогою про стягнення з Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 та 2019 роки, а такі види матеріальних виплат входять до складу заробітної плати, то в цій частині позовних вимог позивач вважається звільненим від сплати судового збору.
Таким чином, в частині позовних вимог про стягнення з Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 та 2019 роки.
Проте, в частині позовних вимог про стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16.01.2018 року по 11.09.2019 року у сумі 841099,28 грн, без урахування податків та зборів, позивач не звільняється від сплати судового збору та повинен його сплатити.
Так, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відступити від правового висновку, викладеного у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/3262/16 від 19.10.2018 року, від 18.12.2018 року у справі № 234/6607/17, у постанові Верховного Суду України від 14.11.2012 року у справі № 6-139цс12, в яких суди зазначили про те, що позивачі звільняються від сплати судового збору за позовами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який входить до структури заробітної плати. Велика Палата Верховного Суду у вказаних судових рішеннях звернула увагу на те, що розміщення норм ст. ст. 116, 117 КЗпП України в розділі VII «Оплата праці» є логічно вмотивованим, оскільки ними встановлена відповідальність роботодавців за затримку виплати коштів винагороди за виконану працівниками роботу, які повинні бути виплачені при їх звільненні. Проте, вказані норми не свідчать про належність середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до структури заробітної плати.
Також, суд зазначає, що у п. 35 постанови від 30.01.2019 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Таким чином, суд звертає увагу позивача на необхідності сплати ним судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову з позовною вимогою про стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16.01.2018 року по 11.09.2019 року у сумі 841099,28 грн, без урахування податків та зборів.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2102,00 грн.
При цьому, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання, зокрема, фізичною особою, до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на момент звернення до суду така становить не менше 840,80 грн, та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (10510,00 грн).
Таким чином, враховуючи, що ціна позову становить 841099,28 грн, розмір судового збору, необхідного до сплати позивачем, за вказану позовну вимогу складає 8410,99 грн (841099,28 грн х 0,01 = 8410,99 грн).
Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За таких обставин, суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 169 КАС України позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених вище недоліків шляхом надання суду виправленої редакції позовної заяви із викладом позовних вимог, що звернені до відповідача: Державної фіскальної служби України або уточнення суб'єктного складу відповідачів, а також надання суду документа про сплату судового збору у розмірі 8410,99 грн.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про стягнення середнього заробітку, стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань - залишити без руху.
Встановити позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Визначені недоліки позовної заяви позивачу усунути шляхом надання суду:
- виправленої редакції позовної заяви із викладом позовних вимог, що звернені до відповідача: Державної фіскальної служби України або уточнення суб'єктного складу відповідачів;
- документа про сплату судового збору у розмірі 8410,99 грн.
Суд роз'яснює позивачу, що у випадку, якщо недоліки позовної заяви не будуть усунені у зазначений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута. Залишення позовної заяви без руху не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.О. Лозицька