24 лютого 2020 року Справа № 160/10262/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у місті Дніпрі в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Першотравенської міської ради, Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Головного управління ДПС у Дніпропетровській, третя особа: Державний реєстратор юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Першотравенської міської ради Земляна Юлія Теофілівна про визнання дій, рішень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
22.10.2019 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Першотравенської міської ради, Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа Державний реєстратор юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Першотравенської міської ради Земляна Юлія Теофілівна, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати реєстраційну дію/запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців номер запису: 2 233 175 0000 051265, дата запису - 24.01.2014 р. про включення ОСОБА_1 - у разі, коли державна реєстрація фізичної особи-підприємця була проведена до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців";
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-869-54/411 від 11.05.2019 р. щодо сплати недоїмки з єдиного внеску ОСОБА_1 в сумі 21030,90 грн.;
- визнати протиправною та скасувати Постанову №178/165-1/54-50 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про накладення адміністративного стягнення з ОСОБА_1 в сумі 510,00 грн.;
- визнати протиправною та скасувати Постанову №177/165-1/54-50 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про накладення адміністративного стягнення з ОСОБА_1 в сумі 680,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення 0038005450 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до ОСОБА_1 в сумі 12495,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення №0038025450 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за 2014 р. до ОСОБА_1 в сумі 170,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення 0038045450 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за 2016 р. до ОСОБА_1 в сумі 170,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення №0038055450 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за 2017 р. до ОСОБА_1 в сумі 170,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення №0038065450 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за 2018 р. до ОСОБА_1 в сумі 170,00 грн.;
- зобов'язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повернути сплачені ОСОБА_1 грошові кошти по вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 р. №Ф-869-54/411 в сумі 21030,90 грн., по Постанові №178/165-1/54-50 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про накладення адміністративного стягнення з ОСОБА_1 в сумі 510,00 грн.; по Постанові №177/165-1/54-50 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про накладення адміністративного стягнення з ОСОБА_1 в сумі 680,00 грн.; по рішенню 0038025450 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за 2014 р. до ОСОБА_1 в сумі 170,00 грн.; по рішенню 0038035450 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за 2015 р. до ОСОБА_1 в сумі 170,00 грн.; по рішенню 0038045450 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за 2016 р. до ОСОБА_1 в сумі 170,00 грн.; по рішенню 0038055450 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за 2017 р. до ОСОБА_1 в сумі 170,00 грн.; по рішенню 0038065450 Головною управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за 2018 р. до ОСОБА_1 в сумі 170,00 грн.; по рішенню 0038005450 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 1249500 грн. та суму сплаченого єдиного соціального внеску за період квітень-липень 2019 р. 3672,24 грн.
В обґрунтування позову зазначено наступне. 16.05.1994 р. рішенням Виконавчого комітету Першотравенської міської ради народних депутатів Дніпропетровської області №Ш-104 «О регистрации лиц занимающихся предпринимательской деятельностью без права образования юридического лица» позивачу було надано дозвіл займатися підприємницькою діяльністю - транспортні перевезення. За поясненнями позивача, з моменту прийняття вищезазначеного рішення він жодного дня не займався підприємницькою діяльністю. 11.05.2019 р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було сформовано відносно ОСОБА_1 , вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-869-54/411, якою зобов'язано сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску, що виникла станом на 30 квітня 2019 року у розмірі 21030,90 грн. Вимогу було отримано позивачем 24.05.2019 р. Позивач вказує, що навіть не розпочавши та фактично припинив свою діяльність як суб'єкт господарювання до 2004 року, до дати набрання чинності Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" він працював водієм у різних підприємствах, організаціях, його було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців всупереч вимог законодавства України. Про порушення своїх прав позивач дізнався, отримавши вимогу від 11.05.2019 р. №Ф-869-54/411 про сплату боргу (недоїмки) 24.05.2019 року. Підставою для складання вимоги про сплату боргу (недоїмки) стали дані інформаційної системи органу доходів і зборів, які не були надані на його прохання органами ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24 січня 2014 р. державним реєстратором була проведена реєстраційна дія №2 233 175 0000 051265 та внесено позивача як фізичну особу-підприємця до вищезазначеного реєстру. Позивач пояснює, що оскільки він працюю водієм-експедитором для виконання міжнародних перевезень і мало часу знаходиться на території України, у зв'язку із тим, що вимога про сплату боргу (недоїмки) видана органами ДФС мас силу виконавчого листа, несплата за виконавчим листом тягне за собою формування боргу та накладення певних заборон, як то заборону на виїзд за кордон, позивач вимушений був винайти грошові кошти та сплатити суму нарахованою ЄСВ та подати відповідну звітність 31 липня 2019 року. У серпні було винесено постанови про накладення адміністративного стягнення за несвоєчасну сплату ЄСВ №177/165-1/54-50, №178/165-1/54-50 та застосовано штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання звітності не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки, які з вищезазначених підстав також були сплачені. Більше того змушений був сплатити ЄСВ за 2019 рік для припинення підприємницької діяльності, яка фактично не була розпочата. Таким чином, надмірно сплачені кошти складають 39238,14 грн. Щодо включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач зазначив, що він звертався до Центру надання адміністративних послуг Першотравенської міської ради з питанням надати можливість ознайомитися з матеріалами його реєстраційної справи, а також надати інформацію про те, що було підставою для внесення в 2014 році до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань. Проте, відповіді він не отримав. Згідно чинного на час спірних відносин законодавства, усі діючі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 01.07.2004 року, зобов'язані у встановлений строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них. Тому, 03.02.2012 року завершився процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004 року, свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004 року після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними. У зв'язку із тим, що інформація про підстави включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивачу не надана, останній вважає, що підставою для включення до вищезазначеного реєстру слугувала аналітична інформація, отримана від тимчасової міжвідомчої спеціальної комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором 24.01.2014 р. внесено реєстраційний запис №2 233 175 0000 051265, відповідно до якого ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем без зазначення виду діяльності, взятий на облік Головним управлінням регіональної статистики, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, Західно-Донбаським управлінням, Першотравенською ДПІ. Позивач звертає увагу суду на той факт, що ним жодного разу не отримувалося свідоцтво про державну реєстрацію ані в 1994 році ані пізніше, що ще раз підтверджує те, що ним підприємницька діяльність не провадилась, підтвердженням чого також є той факт, що до податкових органів роками не направлялись декларації, не подавалася інформація про виплачені доходи за ознакою "157", не сплачувались податки, відомості щодо закриття банківських рахунків тощо, не подавалась як того вимагає Закон, державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про ФОП до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтва про державну реєстрацію на свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання такого свідоцтва. Тобто, всупереч вимог чинного законодавства державним реєстратором було здійснено реєстраційні дії/запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців номер запису: 2 233 175 0000 051265, дата запису - 24.01.2014 р. про включення позивача - у разі, коли державна реєстрація фізичної особи-підприємця була проведена до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Щодо сплати єдиного соціального внеску позивач вказує, що він є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, яка провадить підприємницьку діяльність.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/10262/19 передана судді Віхровій В.С. 23.10.2019 р.
Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 261 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 р. позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.
11.12.2019 р. до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду, засобами поштового зв'язку, надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви на вимогу ухвали суду від 19.11.2019 р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2019 р. відкрито спрощене позовне провадження з призначенням першого судового засідання на 11:00 год. 13.01.2020 р.
08.01.2020 р. відповідачем 1 подані клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на позовну заяву, згідно якого вказав, що перевірку документів, проведення реєстраційної дії та інші, визначені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», повноваження покладені на державного реєстратора, який несе персональну відповідальність за свої обов'язки. За таких обставин вважає, що ГТУЮ у Дніпропетровській області слід виключити як неналежного відповідача по справі.
Аналогічний за змістом відзив з клопотанням про виключення зі складу відповідачів надійшов від відповідача 2 засобами електронного зв'язку 10.01.2020 р. та 13.01.2020 р. поштою.
11.01.2020 р. та 13.01.2020 р. від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, згідно яких проти позовних вимог заперечує та вказує, що ОСОБА_1 16.05.1994 року дійсно був зареєстрований як фізична особа-підприємець та такі відомості містяться в інформаційному фонді, що є невід'ємною частиною Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Третя особа вважає, виходячи з приписів наведених норм закону, що включення до ЄДР відомостей про фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 , відповідає приписам законодавства про державну реєстрацію, не є протиправним. В силу приписів пункту 5 наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №575/5, державний реєстратор не був наділений повноваженнями здійснювати додаткову перевірку інформації, отриманої ним від тимчасової міжвідомчої спеціальної комісії при включенні до ЄДР відомостей про фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 . До 01.07.2004 року фіксація факту проведення державної реєстрації фізичних осіб-підприємців здійснювалась шляхом внесення відповідного запису до Журналу обліку реєстраційних справ суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, що узгоджується з наведеними вище приписами статті 8 Закону України «Про підприємництво». У державного реєстратора виконавчого комітету Першотравенської міської ради Земляної Юлії Теофілівни відсутній такий Журнал, оскільки не передавався йому на зберігання. 15 липня 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 особисто подав в Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Першотравенської міської ради форму 13 «Заява про державну реєстрацію включення відомостей про фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», яку зареєстровано в Центрі надання адміністративних послуг виконавчого комітету Першотравенської міської ради за № 9907 адміністратором Дунаєвою Орисею Петрівною, про що свідчить штамп, печатка та підпис адміністратора цього центру, проставлені на цій заяві. В даній заяві фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) заповнив усі відомості, які нею передбачені, зокрема у розділі заяви «Відомості про реєстрацію» зазначив: найменування органу реєстрації: Виконавчий комітет Першотравенської міської ради, дата реєстрації: 16.05.1994. Разом з заявою по формі 13 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надав архівні копії своєї заяви до виконавчого комітету Першотравенської міської ради народних депутатів та витягу з рішення виконавчого комітету Першотравенської міської ради народних депутатів Дніпропетровської області від 16.05.1994 р. №185. Ці документа містяться в реєстраційній справі фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за № 2_233_051265_84, яка зберігається в архіві третьої особи. 15 липня 2019 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав в Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Першотравенської міської ради форму 12 «Заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням», яку зареєстровано в Центрі надання адміністративних послуг виконавчого комітету Першотравенської міської ради за № 9908 адміністратором Дунаєвою Орисею Петрівною. 15 липня 2019 року о 15:11:43 державним реєстратором виконавчого комітету Першотравенської міської ради Земляною Юлією Теофілівною сформовано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в розділі «Наявність даних про перебування фізичної особи-підприємця в процесі припинення підприємницької діяльності», зазначено: «припинено», а розділі V «Відомості про отримання виписки з Єдиного державного реєстру» зазначено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 22.07.2019 року отримав виписку з Єдиного державного реєстру під розпис. За таких обставин, третя особа вважає вимоги позову необґрунтованими та такими, в задоволенні яких має бути відмовлено.
11.01.2020 р. від відповідача 3 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого повідомлено суд про незгоду з вимогами позову з огляду на наступне. На підставі пп.20.1.4, пп.20.1.19 п.20.1. ст.20, ст. 75 та ст.76 Податкового кодексу України контролюючим органом була проведена камеральна перевірка в приміщенні Західно-Донбаського управління з питання несвоєчасного подання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску згідно з таблицею 1 додатка 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 14.04.2015 №435 зі змінами та доповненнями за 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки. Перевірка проводилась 31 липня 2019 року. Перевіркою встановлено несвоєчасне подання ФОП ОСОБА_1 звітності з єдиного внеску за 2014, 2015, 2016 2017 та 2018 роки, чим порушено п.2 р.ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 14.04.2015 №435. Відповідач 3 зазначив, що на дату проведення камеральної перевірки до платника не застосовувались рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не зі встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». На підставі вищевказаного, на думку відповідача 3, до позивача правомірно було застосовано в штрафні санкції за рішеннями від 31.07.2019 р. В інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 за технологічним кодом платежу 71040000 за період 2017-2019 рр. в автоматичному режимі нараховано єдиного внеску на загальну суму 24703,14 грн. ФОП ОСОБА_1 станом на 22.07.2019 р. заборгованість по єдиному внеску сплачено в повному обсязі, однак із порушенням строку сплати. Відповідно до чого, посадовими особами контролюючого органу було винесено постанови відносно позивача про накладення адміністративного стягнення. Твердження позивача про те, що ним не отримується дохід від підприємницької діяльності та взагалі не здійснюється підприємницька діяльність не є підставою для несплати єдиного внеску, оскільки таке твердження суперечить приписам п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464. Відповідач 3 вважає, що визначальним для вирішення справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем ЄСВ, в тому числі на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме зворотного боку облікової картки платника ЄСВ фізичної особи-підприємця, а не лише первинних документів щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення). Відповідач 3 звертає увагу, що на дату формування оскаржуваної вимоги ОСОБА_1 не перебував в стані припинення підприємницької діяльності. Рішення про припинення підприємницької діяльності було прийняте позивачем 15.07.2019 р. відповідно до запису в ЄДР. Враховуючи вищевикладене, на думку відповідача 3, оскаржувані рішення та вимога про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ є такими, що винесені виключно на законних підставах, та у контролюючого органу відсутні підстави для повернення ОСОБА_1 сплачені ним кошти.
13.01.2020 р. у зв'язку з неявкою позивача в судове засідання розгляд справи було відкладено на 03.02.2020 р. об 11:20 год.
У судове засідання 03.02.2020 р. прибули представники позивача та відповідача 3, інші учасників не з'явилися. Для надання додаткових доказів по справі, судове засідання було відкладено до 24.02.2020 р. о 10:00 год.
03.02.2020 р. представником позивача у судовому засіданні було заявлено клопотання про заміну відповідача 3 на належного, яке ухвалою суду було задоволено та здійснено правонаступництво відповідача 3 з ГУ ДФС у Дніпропетровській області на ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 р. судом ухвалено витребувати від Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Першотравенської міської ради належним чином завірену копію реєстраційної справи №2_233_05_1265_84.
20.01.2020 р. від позивача надійшли відповіді на відзиви відповідачів 1, 3 та заперечення на пояснення третьої особи, згідно яких заперечував проти доводів, які у них викладені та просив суд такі докази не приймати.
13.02.2020 р. засобами електронного зв'язку та 14.02.2020 р. від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору з доказами їх направлення іншим учасникам справи, а також копією реєстраційної справи ФОП ОСОБА_1 .
У судове засідання 24.02.2020 р. прибули представники відповідача 1 та відповідача 2.
Від відповідача 1 надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження, відповідач 2 просив залишити вирішення даного питання на розсуд суду.
Враховуючи законодавчо визначені строки, основні засади та принципи здійснення судочинства, встановлені КАС України, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення справи по суті та можливість розгляду справи без участі сторін, третьої особи в порядку письмового провадження.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі -Закон №2464).
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16.05.1994 було внесено запис щодо реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця.
На облік у ГУ ДФС у Дніпропетровській області позивача взято з 25.01.2014 р.
Основний вид діяльності за КВЕД - 49.41 вантажний автомобільний транспорт.
15.07.2019 р. до Єдиного державного реєстру внесено запис щодо рішення фізичної особи -підприємця про припинення підприємницької діяльності.
Виходячи з викладеного, з 25.01.2014 р. по 15.07.2019 р. ОСОБА_1 перебував на обліку у ГУ ДФС Дніпропетровській області, як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст.4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Статтею 7 Закону №2464 визначено базу нарахування єдиного внеску.
Згідно п.п.2,3 ч.1 ст.7 Закону №2464, єдиний внесок нараховується для платників, зазначено у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
31.07.2019 р. на підставі пп.20.1.4, пп.20.1.19 п.20.1 ст.20, ст. 75 та ст.76 Податкового кодексу України, контролюючим органом була проведена камеральна перевірка в приміщенні Західно-Донбаського управління з питання несвоєчасного подання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску згідно з таблицею 1 додатка 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 14.04.2015 р. №435 за 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки.
Висновки перевірки вказують про несвоєчасне подання звітності зі сплати єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 за 2014, 2015, 2016 2017 та 2018 роки.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статі 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску зобов'язані подавати звітність та сплачувати єдиний внесок до фіскального органу за основним місцем обліку платника, у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Так, строк подачі звітності з єдиного внеску за 2014 рік встановлено до 10 лютого 2015 року, за 2015 рік встановлено до 10 лютого 2016 року, за 2016 рік встановлено до 10 лютого 2017 року, за 2017 рік встановлено до 10 лютого 2018 року, за 2018 рік встановлено до 10 лютого 2019 року.
Позивачем звіти за попередні роки подані 23.07.2019 р.
У зв'язку із чим, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.2 р.ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сул нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 14.04.2015 р. №435.
При цьому, на дату проведення камеральної перевірки до платника не застосовувались рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не зі встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
У разі неподання, несвоєчасного подання, подання не за встановленою формою звітності по єдиному внеску до платника застосовується штрафна санкція за кожне таке неподання несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою (п.7 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державні соціальне страхування»).
На підставі викладеного вище, до позивача було застосовано відповідні штрафні санкції за рішеннями від 31.07.2019 р.
Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (надалі - Закон № 1774) внесені зміни до Закону №2464, які набрали чинності з 01 січня 2017 року, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Так, з 01 січня 2017 року на підставі пункту 2 частини першої статті 7 та частини п'ятої статті 8 Закону №2464 фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування нараховують та сплачують єдиний внесок у розмірі 22 відсотка на суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі не отримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, дані особи зобов'язані визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Законом України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати, який з 01 січня 2017 року складає 3200,00 грн., відповідно мінімальний страховий внесок складає 704,00 грн. (3200,00 х 22 відсотки).
За 2017 р. фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону № 2464).
Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2018 році складає 819,06 грн., так як відповідно до Закону України від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати складає 3723,0 грн. (3723 х 22 відсотки).
Також, з 01 січня 2018 року набули чинності зміни до Закону №2464 внесені Законом України від 03 жовтня 2018 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (надалі - Закон № 2148), зокрема, в частині термінів сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, особами, які провадять незалежну професійну діяльність та членами фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.
Так, відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464 з січня 2018 року зазначена категорія платників зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2019 році складає 918,06 грн., так як відповідно до Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629- VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір мінімальної заробітної плати складає 4173,00 грн. (4173,00 х 22 відсотки).
Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464, недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464.
Відповідно до частини 7 статті 25 Закону № 2464, сума недоїмки не підлягає списанню.
Також частиною 3 статті 25 Закону № 2464 визначено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
При цьому, фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина восьма статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (надалі - Закон № 755), а отже з цієї ж дати позбавляється статусу платника єдиного внеску.
Таким чином, останнім періодом, за який необхідно сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Крім цього, зняття з обліку фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем.
Судом встановлено, що в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 за технологічним кодом платежу 71040000 за період 2017-2019 роки в автоматичному режимі нараховано єдиного внеску на загальну суму 24703,14 грн., в тому числі:
09.02.2018 року - 8448,00 грн. за 2017 рік (704,00 грн. х 12 міс);
19.04.2018 року-2457,18 грн. за І квартал 2018 року;
19.07.2018 року - 2457,18 грн. за II квартал 2018 року;
19.10.2018 року - 2457,18 грн. за III квартал 2018 року;
19.01.2019 року - 2457,18 грн. за ІV квартал 2018 року;
19.04.2019 року - 2754,18 грн. за І квартал 2019 року;
19.07.2019 року - 2754,18 грн. за II квартал 2019 року;
23.07.2019 року - 918,06 грн. за липень 2019 року.
Також судом встановлено та не спростовується сторонами по справі, що ФОП ОСОБА_1 заборгованість по єдиному внеску сплачено в повному обсязі.
Однак заборгованість сплачена з порушенням строку сплати, що мало наслідком винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464, недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464.
Частиною 3 статті 25 Закону № 2464 визначено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Сума додатково розрахованих в автоматичному режимі штрафних санкцій та пені відповідно складає 12495,00 грн., які застосовано згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску 0038005450 від 31.07.2019 р.
У зв'язку із чим, на підставі ч. 4 ст. 25 Закону №2464 та Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 04.05.2018 р. №469(449) була сформована направлена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-869-54/411 від 11.05.2019 р. на суму 21030,90 грн.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначену Законом №2464, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року №469) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Інструкція №449).
Відповідно до п. 2 розділу VI Інструкції №449, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Згідно з п. 3 розділі VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Відповідно до п.13 розділу VII Інструкції №449, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
З вказаною нормою узгоджується норма передбачена ч. 16 ст. 25 Закону №2464: строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Твердження позивача про те, що ним не отримується дохід від підприємницької діяльності та взагалі не здійснюється підприємницька діяльність не є підставою для несплати єдиного внеску, оскільки таке твердження суперечить приписам п. 2 ч.1 ст. 7 Закону №2464.
Крім цього, п. 4 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Із зазначеного слідує, що обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
З огляду на зазначене, облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів, є самостійної підставою для формування вимог.
Суд акцентує увагу, що визначальним для вирішення справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем ЄСВ, в тому числі на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме зворотного боку облікової картки платника ЄСВ фізичної особи -підприємця, а не лише первинних документів щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення).
Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
У період за який нарахована заборгованість та на дату формування оскаржуваної вимоги ОСОБА_1 не перебував в стані припинення підприємницької діяльності, оскільки рішення про припинення підприємницької діяльності було прийнято 15.07.2019 р., відповідно до запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичний осіб та громадських формувань.
Враховуючи вищевикладене, вимоги податкового органу про сплату позивачем боргу (недоїмки) з ЄСВ, на переконання суду, не можна вважати необґрунтованими, оскільки встановлені під час судового розгляду справи обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 перебував на обліку як зареєстрована фізична-особа підприємець (страхувальник), у період провадження діяльності або її відсутність сплата ЄСВ ним здійснена не була, мало місце порушення строків подання звітності зі сплати даного податку, тому відповідач 3 на законних підставах нарахував до сплати ЄСВ, яка позивачем добровільно не сплачувалась.
Відносно доводів позивача про неправомірне включення його як ФОП до ЄДР, не провадження жодної підприємницької діяльності та належної сплати страхових внесків його роботодавцем, як підстав для скасування нарахованих сум заборгованості з ЄСВ оскаржуваними рішеннями, суд зазначає наступне.
Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, який набрав чинності з 01 липня 2004 року.
Відтак, з 01 липня 2004 року розпочав функціонування Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Разом з тим, до 01 липня 2004 року реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності здійснювалась на підставі Закону України «Про підприємництво».
Так, відповідно до ст. 8 Закону України «Про підприємництво», державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності, крім об'єднань юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність в Україні на умовах угод про розподіл продукції, проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації реєстрацію. Органам державної реєстрації забороняється вимагати від суб'єктів підприємницької діяльності додаткові документи, не передбачені цим Законом. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом не більше п'яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом (для юридичних осіб), який надається органам державної реєстрації органами державної статистики, або ідентифікаційним номером фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів. У п'ятиденний термін з дати реєстрації органи державної реєстрації направляють примірник реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію відповідному державному податковому органу і органу державної статистики та подають відомості про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності до органів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, діяльності, які були зареєстровані до 01 липня 2004 року (дати початку функціонування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) звертаються до державного реєстратора, нотаріуса або центру надання адміністративних послуг для проведення включення відомостей щодо такого суб'єкта до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 01 липня 2010 року № 2390-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання», процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Згідно з п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов'язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.
З огляду на положення п. 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.
Відповідно до п. 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік.
Згідно з п. 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, порядок утворення, а також завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації.
Так, п. 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 01 липня 2010 року №2390-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання», Міністерством юстиції України було видано наказ № 575/5 від 12.04.2012 року «Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».
Пунктом 5 наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 575/5 передбачено, що державні реєстратори юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повинні забезпечити включення до ЄДР відомостей про невключених суб'єктів на підставі аналітичної інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Таким чином, строки включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01.07.2004, визначені пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2390-VI, підлягали застосуванню виключно у випадках самостійного подання ними реєстраційних карток державному реєстратору.
Натомість, відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які самостійно не звернулися із відповідною заявою у строки, встановлені пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2390-VІ, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих юридичних осіб до ЄДР зобов'язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.
Міністерством юстиції України було видано наказ від 12.04.2012 року № 575/5 «Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Головним управлінням юстиції у Дніпропетровській області було видано наказ від 11.04.2014 року № 2/7 «Про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про невключених суб'єктів».
Судом встановлено, що на виконання вказаних вище наказів, 24.01.2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Першотравенського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Земляною Юлією Теофілівною було проведено реєстраційну дію №22331750000051265 «включення відомостей про фізичну особу - підприємця» з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію вважається недійсним» щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі аналітичної інформації, отриманої від тимчасової міжвідомчої спеціальної комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не включені до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відомості стосовно того, що ОСОБА_1 16.05.1994 р. був зареєстрований як фізична особа-підприємець містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Приписи перехідних положень Закону України від 01 липня 2010 року № 2390-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання» вказують, що обов'язок щодо перевірки факту проведення державної реєстрації у вказаний період, у відповідності до вимог Закону № 2390-VI і Положення, покладався на тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії.
До 01.07.2004 року фіксація факту проведення державної реєстрації фізичних осіб -підприємців здійснювалась шляхом внесення відповідного запису до Журналу обліку реєстраційних справ суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, що узгоджується з приписами статті 8 Закону України «Про підприємництво».
15.07.2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 особисто подав в Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Першотравенської міської ради форму 13 «Заява про державну реєстрацію включення відомостей про фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», яку зареєстровано в Центрі надання адміністративних послуг виконавчого комітету Першотравенської міської ради за №9907 адміністратором Дунаєвою Орисею Петрівною, про що свідчить штамп, печатка та підпис адміністратора цього центру, проставлені на цій заяві.
В даній заяві фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) заповнив усі відомості, які нею передбачені, зокрема у розділі заяви «відомості про реєстрацію» зазначив: найменування органу реєстрації: Виконавчий комітет Першотравенської міської ради, дата реєстрації: 16.05.1994. Разом з заявою по формі 13 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надав архівні копії своєї заяви до виконавчого комітету Першотравенської міської ради народних депутатів та витягу з рішення виконавчого комітету Першотравенської міської ради народних депутатів Дніпропетровської області від 16.05.1994 р. № 185.
Вказані документи містяться в реєстраційній справі фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за №2_233_051265_84, яка зберігається в архіві у державного реєстратора виконавчого комітету Першотравенської міської ради Земляної Юлії Теофілівни.
За результатом розгляду заяви позивача за формою 13 державним реєстратором виконавчого комітету Першотравенської міської ради Земляною Юлією Теофілівною 15.07.2019 року внесено запис за №22330170001051265 про припинення його діяльності як фізичної особи-підприємця, про що сформовано виписку, яку ОСОБА_1 отримав нарочно 22.07.2019 р.
Суд зазначає, що дії та/або рішення щодо внесення записів до реєстру на підставі інформації інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, позивачем оскаржені не були та не звернені до оскарження в межах даного позову, а отже до предмету спору в даній справі не віднесенні обставини, що зумовили внесення запису про ФОП до ЄДР та про припинення діяльності ФОП, правомірність та/або протиправність таких записів.
Спірним, з огляду на межі спору, є нарахування до сплати позивачем єдиного соціального внеску, з огляду на що вимоги позову звернені лише на оскарження рішень податкового органу про сплату ЄСВ.
За таких обставин, суд на підставі наявних матеріалів справи констатує, що у спірний період позивач був зареєстрований як фізична-особа підприємець, про що свідчать дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а отже мав подавати звітність та сплачувати ЄСВ. Однак, позивачем такі дії не вчинялися, суми ЄСВ вчасно сплачені не були, та спростувань таким обставинам суду не надано.
Суд акцентує увагу, що згідно наданої трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , останній приймався на роботу та звільнявся у період з 1987 р. по 2008 р., що не охоплює період, за який нараховано до сплати ЄСВ.
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, що за позивача, як за застраховану особу було сплачено ЄСВ роботодавцем (страхувальником).
За таких обставин, суд не має доказів того, що позивач у спірний період працював як найманий працівник, що мало б наслідком подвійне стягнення ЄСВ, тому підстави, з якими закон пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску, не зазначені, а отже суд зазначає про їх відсутність.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи обставини справи у взаємозв'язку із нормами закону (у відповідних редакціях), вимоги позову не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено відсутність підстав для нарахування та сплати ЄСВ за спірний період, натомість матеріали справи наявність такого обов'язку у позивача підтверджують у повному обсязі.
Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.
У відповідності до ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 73, 76, 70, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Першотравенської міської ради, Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Головного управління ДПС у Дніпропетровській, третя особа: Державний реєстратор юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Першотравенської міської ради Земляна Юлія Теофілівна про визнання дій, рішень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.С. Віхрова